Рішення № 136021592, 21.04.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 243/10278/25

Провадження № 2/379/173/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 квітня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі

головуючого судді - Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бакал O. A.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року позивач Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 19.12.2021 відповідач через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», у зв`язку з чим 19.12.2021 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 501409144 Банк прийняв пропозицію відповідача. Таким чином, 19.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 501409144, згідно якого відповідач отримала кредит у розмірі 44000,00 гривень, строком на 36 місяців, процентна ставка 19,99%. Відповідач отримала кошти, але своїх зобов`язань у повному обсязі не виконала. 12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року. Тому, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість в сумі 51323,39 грн., судові витрати: 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 4628,89 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

10.11.2025 вищевказана позовна заява надійшла до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області.

На підставі ухвали судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11.11.2025 справа надіслана за підсудністю до Таращанського районного суду Київської області.

02.12.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею в указаній судовій справі визначено суддю Невгада О.В.

08.12.2025 суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надав позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали на усунення вказаних у ній недоліків. Копію цієї ухвали позивач та його представник отримали 24.12.2025.

30.12.2025 у межах визначеного строку до суду від позивача надійшла заява з додатками на виконання ухвали від 08.12.2025.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 25.03.2026 року у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 , про надання додаткового строку для подання відзиву на позов відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, згодні на винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, клопотань, відзив на позовну заяву не надала.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В установлений судом строк відповідачка відзив на позовну заяву не надала, тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 статті 280 ЦПКУ країни передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи позицію позивача, наявність матеріалах справи достатніх даних про права та взаємовідносини сторін, суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши надані матеріали і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлені наступні факти.

Матеріалами справи підтверджено, що 19.12.2021 року відповідач через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулась до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг відповідно до Публічної пропозиції АТ «Альфа- Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».

Відповідно до умов укладеної між сторонами угоди, АТ «Альфа-Банк» надало відповідачу кредит, а остання, зобов`язалася повернути кредит в порядку та на умовах, визначених договором, а саме: кредит надано на споживчі потреби з доступною суму кредиту у розмірі 44000,00 грн. (а.с.15-17, 18-20).

Крім того, відповідачем було підписано паспорт споживчого кредиту, згідно з яким сума наданого кредиту 40000,00 грн., процентна ставка 19,99 % річних фіксована ставка, строк кредиту 36 місяців. Дата повернення кредиту 20.12.2024. Загальні витрати за кредитом 45746,96 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування кредитом 89746,96 грн. Також в паспорті споживчого кредиту зазначено строк щомісячного платежу до 20 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 2492,98 грн., загальна кількість платежів 36 (а.с.14).

З довідки про ідентифікацію вбачається, що 19.12.2021 о 19 год. 33 хв. на номер телефону НОМЕР_1 АТ «Альфа Банк» надіслало відповідачу одноразовий ідентифікатор 3200 для підписання кредитного договору (а.с.25).

Факт переказу коштів в сумі 44000,00 грн. від АТ «Альфа Банк» на банківський рахунок відповідача підтверджуються меморіальним ордером №791890400 від 20.12.2021 (а.с.26).

Факт користування кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 20.01.2022 по 21.12.2024 (а.с.27-75).

Заборгованість за кредитним договором № 501409144 від 19.12.2021, становить 51323,39 грн., з яких: заборгованість за кредитом 14125,19 грн., заборгованість по відсотках 7998, 52 грн., заборгованість по комісії 29199,68 грн. (а.с.76).

25.09.2025 року АТ "Сенс Банк" надсилало відповідачу вимогу про усунення порушень та у разі її невиконання банк буде звертатись до суду з метою стягнення заборгованості (а.с. 77).

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк» (а.с.81-87).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України"Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.

Судом встановлено, що між АТ «Сенс Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № 501409144 за умовами якого відповідачу видано кредит у сумі 44000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно довідки-розрахунку про стан кредитної заборгованості становить 51323,39 грн., з яких: заборгованість за кредитом 14125,19 грн., заборгованість по відсотках 7998, 52 грн., заборгованість по комісії 29199,68 грн.

Щодо комісії за обслуговування (управління) кредиту в розмірі 1,95 %, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 1 кредитного договору № 501409144 від 19.12.2021 визначено, що під час користування кредитом позичальник пропонує банку надавати йому послуги з розрахунково - касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропоную встановити комісійну винагороду: б) за обслуговування (управління) кредиту позичальник щомісячно сплачує комісію у розмірі 1,95% від суми споживчого кредиту.

Верховний Суд України у постанові від 18 березня 2020 року у справі №183/2122/15 роз`яснив, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно із Законом України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-2071цс16.

Правовий висновок про те, що зазначений пункт кредитного договору є нікчемним викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року в справі № 752/4008/20 (провадження № 61-11866св21).

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про нікчемність п.1 кредитного договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредиту в розмірі 1,95 %, в зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню позову до ОСОБА_1 .

Таким чином, підстави для стягнення комісії за обслуговування кредиту у розмірі 29199,68 відповідно, відсутні.

Щодо витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Представник позивача у позовній заяві зазначив розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4628,89 гривень.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду довіреність № 024539/25 від 22 липня 2025 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року.

Зі змісту пункту 3 договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року, укладеного між АТ «Сенс Банк» (замовник) та адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» (виконавець), слідує, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених пунктом 1.1.1 та пунктом 1.1.2 цього Договору, які містять послуги з надання правничої допомоги, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 гривень, за отримання рішення суду 225,00 гривень, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).

У частині 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, витрати на правову допомогу у розмірі 4628,89 гривень є співмірними із складністю справи, наданими послугами.

Щодо витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Відповідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, загальний розмір судових витрат позивача склав 7051,29 грн. (4628,89+2422,40).

Оскільки позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування судових витрат 3039,56 грн. (22123,71 грн.*2422,40 грн./51323,39 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за угодою про надання споживчого кредиту № 501409144 від 19 грудня 2021 року у розмірі 22123 (двадцять дві тисячі сто двадцять три) гривні 71 копійку, з яких: 14125,19 грн. - заборгованість за кредитом та 7998,68 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» відшкодування судових витрат у розмірі 3039 (три тисячі тридцять дев`ять) гривень 56 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана ним протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, індекс 03150;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 27 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Невгад