Рішення № 136011816, 27.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/13335/25

Провадження № 2/953/1014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Власової Ю.Ю.

секретар судового засідання Панченко Л.В.

сторони та інші учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 ,

відповідач Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області,

представник відповідача Пономаренко Павло Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 70 220,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, він проходив службу в ГУ ДСНС України в Харківській області. Звільнений зі служби Наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від 20.12.2021 за станом здоров`я. Проте, йому не здійснений перерахунок грошового забезпечення за механізмом первинної редакції п. 4 постанови КМУ № 704, та не здійснена виплата, внаслідок чого, він звернувся у судовому порядку за захистом своїх прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 520/28225/24 визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті його грошового забезпечення з 01.01.2020 по 20.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано ГУ ДСНС України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум; зобов`язано ГУ ДСНС України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення з 01.01.2021 по 20.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.

ГУ ДСНС України подано на це рішення апеляційну скаргу, однак постановою Другого адміністративного суду від 14.07.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 520/28225/24 залишено без змін.

Отже, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 520/28225/24 набрало законної сили 14.07.2025.

Позивач вказує, що вказане судове рішення примусово виконувалося в рамках виконавчого провадження № 78890302.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Попри законодавчо встановлений строк 10 днів з дня відкриття виконавчого провадження № 78890302 (20.08.2025), рішення у справі № 520/28225/24 виконано відповідачем лише 20.11.2025, тобто із затримкою у 86 днів.

Позивач вважає, що тривалим невиконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 520/28225/24 відповідач завдав йому моральну шкоду, яка виразилася у психологічному дискомфорті, порушенні душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху на фоні того, що статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь розмір моральної шкоди у розмірі 70 220,63 грн., яку він обґрунтовує тим, що станом на день виконання рішення облікова ставка НБУ становила 15,5% річних, враховуючи суму сплачених з затримкою коштів 52 678,63 грн, 15,5 % річних від цієї суми становитиме 8 165,19 грн, та помножуючи цей показник на коефіцієнт затримки 8,6.

У поясненнях на позов, відповідач ГУ ДСНС України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Рух справи.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 17.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої постановлено здійснювати в порядку спрощено позовного провадження, в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін).

Участь у справі сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , представник відповідача Пономаренко П.О., не з`явились, додавши до позовної заяви клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За приписами ч. 1 ст. 1 ЦПК України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями ч. 1 ст. 19 ЦПК України унормовано, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії, що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно пункту 1 Положення про Державну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (далі Положення про ДСНС) ДСНС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 2 Положення про ДСНС, ДСНС у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 7 Положення про ДСНС, ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до статті 21 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, постанови Кабінету Міністрів України від 21.01.2013 № 33 Про утворення територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України, постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 939 Про перейменування деяких територіальних органів Державної служби з надзвичайних ситуацій, Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, затвердженого наказом 04.02.2013 № 3, у редакції наказу ДСНС 12.11.2018 № 661, (далі Положення про ГУ) Головне управління ДСНС у Харківській області є територіальним органом ДСНС.

Згідно п. 2 Положення про Головне управління ДСНС у Харківській області у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем`єр міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС, актами Харківської обласної державної адміністрації та Харківської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах ГУ ДСНС України у Харківській області, як особа рядового та начальницького складу.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 у справі № 520/28225/24, яке набрало законної сили 14.07.2025, визнано протиправною бездіяльність ГУ ДСНС України в Харківській області, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення позивачу з 01.01.2020 по 20.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; зобов`язано ГУ ДСНС України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 01.01.2020 по 31.12.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум; зобов`язано ГУ ДСНС України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 01.01.2021 по 20.12.2021 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум.

Для примусового виконання означеного судового рішення 20.08.2025 відкрито виконавче провадження № 78890302.

08.09.2025 ГУ ДСНС України у Харківській області листом № 65010 9644/65151, направленим на адресу Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, як головного розпорядника коштів, повідомлено про додаткову потребу, у видатках загального фонду державного бюджету та направлений реєстр судових рішень, що набрали законної сили та підлягають виконанню, з обґрунтованим розрахунком, зокрема й у справі № 520/28225/24 за позовом ОСОБА_1 .

Положеннями п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб та Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20.07.2018 № 623 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.08.2018 р. за № 936/3238) встановлено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу здійснюється щомісяця у період із 20 по 25 число.

Відповідно до платіжних інструкцій №№ 12904-12906 від 19.11.2025, оплата ГУ Держказначейства України в Харківській області ОСОБА_1 проведена у повному обсязі 20.11.2025, що відповідає порядку проведення розрахунків.

Таким чином, суд доходить висновку, що ГУ ДСНС України у Харківській області вжиті усі заходи, відповідно до чинного законодавства, щодо забезпечення виконання рішення суду у найкоротший термін.

Суд зазначає, що відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування.

За змістом статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою.

Наведеними правовими нормами передбачено, що для покладення відповідальності за дії посадових осіб та органів державної влади чи місцевого самоврядування наявність їх вини не є обов`язковою. Проте цими приписами встановлена обов`язковість інших трьох елементів складу цивільного правопорушення, встановлення яких є необхідним для покладення відповідальності за завдану шкоду на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Усталеним у доктрині цивільного права та національній судові практиці є підхід, за якого для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди має бути встановлено наявність одночасно трьох умов: неправомірність (протиправність) дії посадових або службових осіб державного органу; шкода; причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Тягар доведення наявності цих умов покладається на позивача, який звертається з позовом про відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17, застосовуючи ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Протиправність дій чи бездіяльності посадової особи або органу є одним з обов`язкових елементів, встановлення якого створює сукупність підстав для виникнення обов`язку з відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки за змістом ст.ст. 1173, 1174 ЦК України підлягає відшкодуванню шкода, завдана не будь-якими, а саме незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади чи його посадової особи.

Під протиправністю потрібно розуміти безпосередню суперечність (невідповідність) рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта.

Суд зауважує, що у справах про відшкодування шкоди, завданої рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, його посадових осіб, позивач може доводити наявність очевидних ознак протиправності чи свавільності дій цих суб`єктів, які спричинили порушення прав, свобод або інтересів позивача.

Таким чином, суд, з огляду на підстави позову, при вирішенні питання про те, чи мали дії або бездіяльність органів влади, їх посадових осіб, які становили втручання в право особи, ознаки свавільності, повинен оцінювати: чи були передбачені законом підстави (умови) для відповідних дій уповноважених осіб ГУ ДСНС в Харківській області, чи були вони виправданими (необхідними) та пропорційними до конкретних обставин.

Втручання не буде свавільним, якщо: воно відбулося згідно із законом; воно переслідує легітимну мету і є пропорційним до цієї мети; воно є необхідним у демократичному суспільстві.

Отже при вирішенні спору про відшкодування шкоди суд може встановити протиправний характер дій (бездіяльності, рішень), як обов`язковий елемент деліктної відповідальності, за наявності ознак очевидної протиправності чи навіть свавільності таких дій.

Як установлено судовим розглядом, свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує тривалим, на його думку, невиконанням судового рішення.

Проте, на думку суду, немає підстав вважати, що бездіяльність посадових осіб ГУ ДСНС в Харківській області щодо виконання судового рішення у справі № 520/28225/24 із затримкою у 86 днів викликало у позивача душевні страждання, що є підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Крім того, наявність заподіяної шкоди є ще одним з обов`язкових елементів, наявність якого у сукупності з іншими двома створює підстави для покладення на державу відповідальності у вигляді відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Отже, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення, повинен довести, що внаслідок протиправних дій державного органу йому заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.

Третім обов`язковим елементом для покладення на державу відповідальності за відшкодування особі шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, є причинно-наслідковий зв`язок між протиправними (неправомірними) діями (бездіяльністю) і заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. Водночас причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди (висновок Верховного Суду, сформульований у постанові від 20.01.2021 у справі № 197/1330/14-ц).

Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі № 918/203/18 та від 28.10.2020 у справі № 904/3667/19 зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише тривале невиконання судового рішення державним органом не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наведене вище узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд вважає, що позивач не надав достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння йому посадовими особами ГУ ДСНС в Харківській області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна,- приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Таким чином, правові підстави для застосування норм статей 1173, 1174 ЦК України та відшкодування моральної шкоди, враховуючи наявні у справі докази, відсутні.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 641/2328/17, від 04.07.2018 у справі № 638/14260/16-ц, від 10.10.2018 у справі № 640/3837/17, від 31.10.2018 у справі № 646/5224/17, від 28.11.2018 у справі № 638/9055/15-ц, від 13.03.2019 у справі № 638/12193/16, від 11.09.2019 у справі № 336/5519/18, від 04.02.2020 у справі № 639/1803/18, від 28.10.2020 у справі № 608/1046/18.

Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

З урахуванням тієї обставини, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ГУ ДСНС в Харківській області моральної шкоди, завданої затримкою (86 днів) у виконанні судового рішення у справі № 520/28225/24 у розмірі 70 220,63 грн.

Інші доводи позивача наведеного вище не спростовують та висновки суду у цій справі не впливають.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 4, 5, 11, 12, 13, 81, 141, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області про стягнення моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

Представник позивача ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ГУ ДСНС у Харківській області, м. Харків, вул. Шевченка, 8, ЄДРПОУ 38631015.

Представник відповідача - Пономаренко Пало Олександрович, м. Харків, вул. Шевченка, 8, РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Ю.Ю. Власова