Рішення № 136010958, 17.04.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/7670/25

провадження 2/216/1112/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

(повний текст)

17 квітня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого, судді Скиба М.М..

за участі: секретаря судового засідання Сирко І.В.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центрально - Міський відділ державної реєстрації актів цивільного сатану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач і відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі. Вказує, що позивач записаний батьком дитини на підставі спільної заяви позивача та відповідачки. Вказує, що позивачем не заперечується той факт, що даний запис був зроблений на підставі його заяви, але дану заяву позивач написав з тих підстав, що відповідачка запевнила його, що це необхідно для зміни прізвища дитини.

Зазначає, що до 2019 року ніяких стосунків з Відповідачем у нього не було. На момент реєстрації шлюбу у відповідача вже був син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14 серпня 2020 року позивач та Відповідач подали відділу ДРАЦС - спільні заяви, як повідомила позиачу відповідач, для зміни прізвища дитині з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Після чого були внесені зміни до актового запису про народження дитини, зокрема внесено відомості про позивача як батька дитини та відповідно було змінено прізвище і по-батькові дитини, що підтверджується Витягом № 00053759627 від 23 вересня 2025 року з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане свідоцтво про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серія НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що не проживав із Відповідачем та не був знайомий, відповідно не вступав з нею у інтимні стосунки у приблизний період зачаття дитини. Оскільки позивач з відповідачем не перебували у шлюбі на момент народження дитини та під час реєстрації його народження та ними не було подано спільної із його матір`ю заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану про визнання батьківства, то запис про батька до актового запису дитини про його народження було внесено в порядку визначеному ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджується змістом вищезазначеного Витягу, а саме за прізвишем і громадянством його матері, а прізвище, ім`я та по батькові батька дитини були записані за вказівкою Відповідача, як « ОСОБА_7 ».

24.04.2023 року рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 216/1566/23 шлюб між позивачем та Відповідачем розірвано.

10.03.2023 року Відповідач подала до суду позов про стягнення аліментів. 21.05.2024 року рішенням Центрально-Міського районного суду в м. Кривий Ріг по справі № 216/1565/23, позовні вимоги Відповідача задоволено.

На підставі викладеного позивач, просить суд виключити з актового запису про народження № 04 від 06 січня 2015 року виданого Центрально-Міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_2 , , як батька дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг, Криворізького району, Дніпропетровської області.

Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві. Вказав, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленою у встановленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилась, про причини неявки до суду не повідомила, відзиву на позов не надала, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність від неї не надходило, у зв`язку з чим, відповідно до положень ч. 8 ст. 178, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, зі згоди сторони позивача, судом вирішено про проведення розгляду справи у заочному порядку.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав.

Так, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , 04.10.2019 року у Центрально-Міському районному у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 25. Прізвище дружини після укладення шлюбу ОСОБА_9 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00053759627 від 23 вересня 2025 року, 25 серпня 2020 року за заявою батька про визнання батьківства № 14/20.30-52 від 14 серпня 2020 року, внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_10 та змінено прізвище на ОСОБА_9 , по-батькові на ОСОБА_11 , батьком вказано ОСОБА_1 .

24.04.2023 року рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по справі № 216/1566/23 шлюб між позивачем та відповідачем розірвано.

Відповідач подала до суду позов про стягнення аліментів. 21.05.2024 року рішенням Центрально-Міського районного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області по справі № 216/1565/23 з позивача на користь відповідача було стягнено аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 та його батьками значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно з положеннями ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122,124,126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

У п.п. 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст.138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.

Як слідує із позовної заяви, позивач оспорює своє батьківство на підставі ст. 136 СК України, оскільки не є батьком дитини. Окрім того позивач зазначає, що завжди знав, що він не є батьком дитини в тому числі і на момент подання заяви 14.08.2020 р.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Зазначена норма спрямована на захист законних інтересів дитини. Вважається, що при прийнятті рішення про оформлення свого батьківства чоловік враховував усі можливі правові наслідки для себе, навіть з урахуванням того, що фактично батьком дитини є інша особа. Саме тому довільна зміна ним у майбутньому початкового рішення чи відзив поданої заяви до органу РАЦС про встановлення батьківства після його державної реєстрації не допускається.

Разом з тим законодавець не виключає право особи, записаної батьком дитини за її заявою про встановлення батьківства, оспорювати здійснений органом РАЦС запис за мотивами порушення волевиявлення (наприклад, якщо заява про встановлення батьківства була подана під впливом погрози, насильства тощо).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), звернута увага судам, що при вирішенні справ про оспорювання батьківства суди повинні керуватися найкращими інтересами дитини, забезпечуючи баланс між інтересами дитини та сторін по справі.

За приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року у справі № 172/1206/21 (провадження № 61-9183св22) зазначається, що за приписами ч. 5 ст. 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати. Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач в момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.02.2021р. в справі № 615/483/20.

Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду у справі № 332/1618/22 від 10.01.2024 р.

Отже, позивач (особа, яка оспорює батьківство) має надати докази, що він не є батьком дитини, а також, що в момент реєстрації себе батьком дитини він не знав, що не є її батьком.

Доказів відсутності біологічного споріднення з дитиною позивачем надано не було, як і не було надано доказів, що позивач в момент подання заяви про визнання батьківська 14.08.2020 р. він не був обізнаним, що не є батьком дитини.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини другої статті 77, статті 81 ЦПК України відповідач має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.

Так, у ході судового розгляду справи судом з`ясовано, що 25.08.2020 року органом реєстрації актів цивільного стану було прийнято заяву позивача ОСОБА_1 про визнання батьківства стосовно ОСОБА_12 , про що свідчить витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану № 00053759627 від 23 вересня 2025 року.

На підставі цієї заяви, внесено зміни до актового запису про народження дитини та видано нове свідоцтво про народження.

Суд звертає увагу на той факт, що п`ять років після народження дитина мала прізвище і відомості про батька відмінні від прізвища позивача, а саме: ОСОБА_3 та її батьком значився ОСОБА_7 .

Відтак, позивач достовірно знав, що не є батьком дитини, а тому перед тим як подати відповідну заяву, у нього було достатньо часу, щоб врахувати всі можливі правові наслідки визнання батьківства як для себе так і для дитини.

Твердження позивача про те, що підписання ним заяви про визнання батьківства відбувалося під тиском відповідачки, суд відхиляє як безпідставні, так як вони не підтверджені будь-якими доказами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, беручи до уваги те, що позивач достовірно знав, що він не є батьком дитини, особисто виявив бажання, щоб запис щодо батьківства був здійснений державними органами, тому в силу вимог ч. 5 ст. 136 СК України він не вправі оспорювати запис про своє батьківство, оскільки зробив це добровільно і з власної волі.

Суд звертає увагу на те, що положення ч. 5 ст. 136 СК України захищають законні інтереси дитини, а тому подальша зміна позивачем свого первинного рішення про визнання батьківства не допускається незалежно від мотивів такої зміни. Це відповідає принципу правової визначеності як складової верховенства права, що вимагає забезпечення стабільного правового становища дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем слід покласти на останнього.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, з врахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 141,206, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 136 СК України, суд ,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центрально - Міський відділ державної реєстрації актів цивільного сатану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про виключення відомостей з актового запису про народження дитини відмовити.

Судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з позовом, віднести на рахунок позивача.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 ;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Центрально - Міський відділ державної реєстрації актів цивільного сатану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ: 33355984, місцезнаходження за адресою: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято - Миколаївська, 45.

Повний текст рішення складено 27.04.2026.

Суддя М.М.СКИБА