Рішення № 136009240, 22.04.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1454/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.04.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Васільєва С.В., за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач з використанням системи «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості в розмірі 252 777,04, з яких: 165 147,22 грн. прострочене тіло кредиту, 87629,82 грн відсотки за користування кредитом.

Позов обґрунтовує тим, що 14.12.2017 між Банком та Відповідачем було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.

ІІ. Процесуальні дії у справі, позиція відповідача

Ухвалою суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

Вказує, що не укладала жодних нових угод із банком та не підписувала документів щодо пролонгації кредитної лінії. Подальші зміни умов (у тому числі підвищення кредитного ліміту) здійснювалися банком в односторонньому порядку, без її волевиявлення. Банк не довів правомірності подальшого підвищення ліміту до суми, яка зазначена у позові.

Останні фактичні поповнення рахунку відбувалися у 2021 році. Саме тоді відповідач остаточно припинила погашення боргу, оскільки банк відмовлявся від реструктуризації.

Твердження банку про борг у 165 687 грн. є безпідставним, оскільки більша частина цієї суми сформована виключно за рахунок незаконних нарахувань. Тільки за час припинення користування карткою з 20.03.21 по 14.03.2024 банк нарахував більше ніж 133 тисячі гривень комісій, санкцій і нарахувань.

Оскільки останні платежі були у 2021 році, банк мав звернутися до суду не пізніше 2024 року. Подання позову у 2025 році відбулося із пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому вказує, що позивачем наданий детальний розрахунок заборгованості згідно з угодою. Розрахунок базується на положеннях укладеного Договору та Угоди. Сума нарахувань є прямим наслідком порушення відповідачем кредитних зобов`язань, а вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані відповідними умовами договору.

Відповідач подав заперечення (на відповідь на відзив), в якому зазначає, що жодного окремого повідомлення чи додаткової угоди про пролонгацію кредитної лінії не підписувала. Нарахування відсотків і штрафів після закінчення початкового строку договору є неправомірним.

Ухвалою суду від 19.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Учасники у судове засідання не з`явились, однак просили розглядати справу без їх участі.

IІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

14.12.2017 сторони уклали договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (в рамках обслуговування продукту «Максимум-готівка») шляхом підписання відповідачем оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії №631165987 і анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції АТ«Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк».

За умовами цього договору АТ «Альфа-Банк» надав відповідачеві споживчий кредит у виді кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії у межах ліміту в розмірі 200 000 грн під 26% річних.

При цьому банк відкрив поточний рахунок у валюті гривня та випустив міжнародну платіжну карту. Строк дії картки, вказаний у оферті 3 (три) з моменту випуску (без відображення календарної назви тривалості такого числового позначення) .

Відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти щомісячними платежами (обов`язковий платіж складає 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.).

Паспортом споживчого кредиту передбачено можливість пролонгації дії картки, а також, зокрема, нарахування штрафу за прострочення внесення суми мінімального платежу - 100 грн. в день виникнення прострочки.

Для ідентифікації в обліковій системі Банку угоді було присвоєно №630814808.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 26.05.2025, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 252777,04 грн., з яких:

- 165 147,22 грн. прострочене тіло кредиту,

- 87 629,82 грн. відсотки за користування кредитом.

Згідно розрахунку, позивач нараховував проценти за користування кредитом, проценти за овердрафтом, плату за розрахунково-касове обслуговування основної карти, неустойку (штраф).

Зокрема, згідно розрахунку відповідачем було сплачено нарахований овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 215628,45 грн. та 102547,66 грн. комісії РКО. Також сплачено 600 грн. штрафу (6 по 100 грн.).

ІV. Мотиви, з яких виходить суд, і застосовані норми права.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов укладеного кредитного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, зокрема, по тілу кредиту та заборгованості за процентам.

Банком в підтвердження боргу надано розрахунок заборгованості та виписку по рахунку боржника, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.

Однак відповідач заперечує розмір заборгованості та її складові, про що вказує у заявах по суті справи.

Щодо позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 установлено карантин.

Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України скасовано карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону?України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Згідно розрахунку підтверджується сплата відповідачем заборгованості за рахунок власних коштів, зокрема, у 2021 році (що підтверджується і відповідачем).

Враховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом у серпні 2025 року позивачем не пропущено строк позовної давності.

Щодо строку кредитування.

За умовами угоди відповідачеві випущено міжнародну платіжну картку МС Debit World строком дії 3 (три) (без відображення календарної назви тривалості такого числового позначення) з моменту випуску.

Разом з тим, доказів дати випуску платіжної картки відповідачу не надано.

З огляду на викладене вище, днем випуску міжнародної платіжної карти, яка зазначена в угоді, що укладена між відповідачем та АТ «Альфа-Банк», є день укладення такої угоди, тобто 14.12.2017.

Доказів видачі іншої платіжної карти відповідачеві позивачем не надано.

Позивач посилається на те, що банк має право продовжити строк дії відновлювальної кредитної лінії.

Однак із долучених до матеріалів справи Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб, та Додатку № 4 до Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (Кредитні картки фізичних осіб), на які посилається позивач, слідує, що вони не містять підпису відповідача.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме цей Додаток № 4 до договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ним, підписуючи Акцепт пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії.

Витяг з Публічної пропозиції, додатків до договору, що розміщений на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, на які містить посилання у кредитному договорі, та які були б погоджені з відповідачем у момент укладення вказаного договору, суду не надано.

Відповідач вказує, що строк договору становив три роки.

Водночас, згідно виписки, і після спливу трирічного терміну дії кредитної картки відповідач продовжив здійснення операцій по картковому рахунку та частково погашав наявну заборгованість, що свідчить про продовження (перевипуск) дії кредитної картки, без якої використання карткового рахунку неможливе.

Щодо твердження відповідача, що більша частина суми, заявленої до стягнення, сформована виключно за рахунок незаконних нарахувань.

Суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості банком були здійснені нарахування та списання, крім самого тіла кредиту та процентів за користування кредитом, зокрема, плати за овердрафтом (несанкціонованою заборгованістю), комісію РКО, штрафу.

Проте положення анкети заяви та Оферти на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не містять умов кредитного договору щодо порядку та розміру нарахування комісії за РКО, плати за овердрафтом та штрафів.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності нарахування таких позивачем не надано.

Суд враховує, що умови розділу 5 оферти, де зазначено, що всі відносини між позивачем та банком та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані угодою, пропонуються врегулювати договором, діюча редакція якого розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua, суд не може розцінювати як такі, що погоджені між сторонами, оскільки за відсутності підпису відповідача на них, цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (Банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила кредитування. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц.

Щодо нарахування штрафів, то паспорт споживчого кредиту (в якому передбачена така можливість) не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування, а тому не може бути розцінений судом як частина кредитного договору, яким зафіксовані умови кредитування.

Отже, паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, а тому не є частиною кредитного договору.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20, від 17 вересня 2025 року у справі № 761/12690/23.

Враховуючи висновки Верховного Суду, умови паспорту споживчого кредиту не можуть оцінюватись судом в якості складових кредитного договору, в якому зафіксовані його умови та зобов`язання сторін.

При цьому, безпідставно нараховуючи комісію РКО, погашаючи її за рахунок непогодженого сторонами овердрафту, нараховуючи за це перевищення кредиту (овердрафт) і його прострочення відсотки, а згодом відносячи цю заборгованість до простроченого кредиту, АТ "Сенс банк" незаконно та штучно збільшував суму заборгованості.

Справедливість, добросовісність та розумність згідно із пунктом 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Заявлений позивачем розмір заборгованості визначений усупереч вимог законодавства та умов договору, а тому незаконно утримані грошові кошти підлягають зарахуванню в рахунок погашення основної суми заборгованості за кредитом та нарахованих відсотків.

Водночас, судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості за кредитом відповідачем було сплачено нарахований овердрафт (несанкціонована заборгованість) - 215628,45 грн., комісії РКО - 102547,66 грн., штрафів у розмірі 600 грн., що разом становить 318776,11 грн., в зв`язку з чим суд дійшов висновку, що сплачені кошти підлягають зарахуванню в суму заборгованості по тілу кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом, заявлених до стягнення.

Оскільки сплачені відповідачем суми комісії РКО, овердрафту та штрафу перевищують суму заборгованості, заявленої до стягнення, це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову акціонерного товариства «Сенс Банк» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100; код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено 27.04.2026

Суддя С. В. Васільєв