Ухвала суду № 136008867, 27.04.2026, Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/2420/25

провадження № 6/598/16/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Гудими І.В.

секретаря Чернецької Х.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Збаражі заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2026 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про розстрочення виконання рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2026 року у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №7559300325 від 25 березня 2025 року із сплатою заборгованості рівними частинами по 2000 гривень щомісячно.

Заява обґрунтована тим, що у зв`язку із скрутним матеріальним становищем заявник не має можливості одноразово сплатити заборгованість в загальному розмірі 16528 гривень 45 копійок, оскільки на теперішній час заявник не працює, самостійно виховує малолітню дитину. Відповідно не має доходів і не має можливості сплатити заборгованість, яка є досить значною для неї.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак на адресу суду надійшла від неї заява, в якій вона просить проводити розгляд заяви у її відсутності, заяву підтримує.

Представник позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» в судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду заяви був повідомлений належним чином.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви з огляду на таке.

Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2026 року у справі №598/2420/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» 15264 гривні 90 копійок заборгованості за договором про надання грошових коштів у позику №7559300325 від 25 березня 2025 року та 1263 гривні 55 копійок сплаченого судового збору. Також, відповідно до додаткового рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2026 року в даній справі, стягнуто із ОСОБА_1 в користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» 2600 гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

Як передбачено ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 2-1230/11 системний аналіз наведених норм свідчить про те, що при вирішенні заяви державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Окрім того, під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п.40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання названий Суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а, отже, сама можливість надання відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд, суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення. Відповідач і позивач знаходяться у рівних економічних умовах і в одній державі, тому незадовільний фінансовий стан відповідача є недостатньою причиною для розстрочення виконання рішення суду.

На підтвердження скрутного матеріального становища заявником надано довідку Пенсійного фонду України від 28.03.2026 року по формі ОК-5, де зазначені відомості про отриманий дохід заявниці для нарахування пенсії за період з 2021 року по 2023 рік, та відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу від 20.04.2026 року. Також, на підтвердження скрутного матеріального становища, заявницею подано до суду копію актового запису про народження дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , і матір`ю якого є ОСОБА_3 , та довідки від 20.04.2026 року за №PIA4U8D2DJV2R3UM та №ICRPS6CKBEGAH2T9, що видані АТ КБ «ПриватБанк», про відсутність коштів на рахунках ОСОБА_1 , що відкриті у даному банку.

Однак, ці відомості не в повній мірі характеризують дійсний майновий стан заявника. Заявник не надав інформації про наявність у нього рухомого майна, коштів на банківських рахунках у інших банках, причин відсутності роботи, перебування на обліку в центрі зайнятості, наявність/відсутність утриманців, окрім дитини, іншої заборгованості тощо.

При цьому, суд вважає, що сама по собі наявність в заявника на утриманні малолітньої дитини впливає на фінансове становище заявника, однак не є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Спір у даній справі виник із вини відповідача (заявника), який своєчасно не повернув позивачу кредитні кошти.

Також, заявник не обґрунтував яким чином розстрочення виконання рішення суду змінить можливість виконання ним цього рішення, якщо вона стверджує, що жодних доходів немає.

Суд вважає, що заявником не доведено існування у неї виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення по справі, а складне матеріальне становище заявника не свідчить ні про винятковість, а ні про поважність причин невиконання рішення суду, а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність доведених заявником обставин, які б істотно ускладнювали виконання рішення суду або робили виконання неможливим, тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 260, 353, 435 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 13 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу складено та підписано 27 квітня 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА