Ухвала суду № 136007429, 27.04.2026, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/939/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.04.2026 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305; ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307; ч.2 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Сокальського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 305; ч.3 ст. 307 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307; ч.2 ст. 309 КК України.

У кримінальному провадженні обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою.

Прокурор у виступі зазначив, що не зникли та надалі продовжують існувати ризики, що були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді саме взяття під варту. Інші, більш м`які види запобіжних заходів не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого. ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України за останній з яких передбачено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, та який є особливо тяжким кримінальним правопорушенням. Відтак розуміючи тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні проти поданого прокурором клопотання заперечив та просив у такому відмовити. Зазначив, що обвинувачений свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнає, та не є суспільно небезпечним.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Заслухавши думку сторін, суд дійшов наступного висновку.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , суд бере до уваги положення ст.183 КПК України та враховує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, одне із яких є особливо тяжким та умисним.

23.10.2025р. ОСОБА_5 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

23.10.2025р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 307 КК України.

09.03.2026р. ОСОБА_5 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України.

Востаннє, ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 16.03.2026р. ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, без права внесення застави строком до 13.05.2026р.

Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченої завершується, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час застосування до останньої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, а саме:

ОСОБА_5 може переховуватися від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні двох кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 307 та ч.2 ст. 309 КК України за останній з яких передбачено покарання від 9 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, відповідно, розуміючи наслідки притягнення до відповідальності, з метою її уникнення, існують ризики того, що він може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

За таких підстав, жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість обрання більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Окрім наявної обгрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, впливати на свідків у кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - взяття під варту (тримання під вартою), не відпали, стан здоров`я обвинуваченого не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув`язнення, стороною захисту не надано суду жодних доказів щодо погіршення стану здоров`я обвинуваченого, а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу.

За таких обставин, з урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , приходжу до висновку про необхідність продовження застосовування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Крім цього, відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Враховуючи ч.4 ст.183 КПК України, суд приходить до висновку не визначати розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді взяття під варту (тримання під вартою) залишити без змін, продовживши строк запобіжного заходу строком на 60 днів, до 21.06.2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_1