Рішення № 136007042, 27.04.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/2207/26

Провадження № 2/463/1415/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

відповідача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 71192581 від 18.09.2025 року у розмірі 22575,0 гривень; за кредитним договором № 6553383 від 12.08.2025 року у розмірі 5803,81 гривень, всього на загальну суму 28378,81 гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 18.09.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено кредитний договір № 71192581, згідно умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7000,0 гривень на умовах визначених договором. Зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору. Внаслідок чого станом на 29.01.2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором № 71192581 від 18.09.2025 року у розмірі 22575,0 гривень, з яких: 7000,0 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 525,0 гривень - заборгованість за відсотками, 14000,0 гривень - неустойка, 1050,0 гривень - комісія. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 71192581 від 18.09.2025 року у розмірі 22575,0 гривень.

Крім того, 12.08.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем укладено кредитний договір № 6553383, згідно умов якого Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 1500,0 гривень на умовах визначених договором. Зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови кредитного договору. Внаслідок чого станом на 29.01.2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором № 6553383 від 12.08.2025 року у розмірі 5803,81 гривень, з яких: 1488,60 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1315,21 гривень - заборгованість за відсотками, 3000,0 гривень - неустойка. На підставі викладеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6553383 від 12.08.2025 року у розмірі 5803,81 гривень.

Всього, за двома договорами просить стягнути заборгованість в загальному розмірі 28378,81 гривень, а також понесені судові витрати.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Позовна заява поступила до суду 11.03.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 30.03.2026 року, прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та призначено таку до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Визначено строк та черговість подання заяв по суті справи.

В силу вимог Закону та враховуючи ціну позову дана справа є малозначною і підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, а тому, відповідно до вимог частини третьої статті 279 ЦПК України суд не проводив підготовчого засідання.

Перед тим як закінчити з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд надав можливість кожній із сторін висловити свою позицію та надати наявні у неї докази.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (VardanyanandNanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.

Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.

Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.

Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.

Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

В будь якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи. Разом з тим, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.

Враховуючи те, що представник позивача подала клопотання про розгляд справи без її участі та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд постановив провести розгляд справи за її відсутності, ухваливши рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні під час виступу із вступним словом позовні вимоги визнав. Суду пояснив, що він дійсно 12.08.2025 року та 18.09.2025 року уклав з відповідачем кредитні договори на умовах визначених договорами, не відмовляється від зобов`язання щодо повернення кредитних коштів (тіла кредиту), проте, розмір нарахованих відсотків та інших платежів він не має можливості сплатити через скрутне матеріальне становище. Запропонований позивачем розмір стягуваних витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованим.

Заслухавши пояснення відповідача, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.

Так, відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 18.09.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів в кредит № 71192581. Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7000,0 гривень, на строк 30 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,250% на день та комісією у розмірі 15,0% від суми наданого кредиту, що становить 1050,0 гривень (а.с.21-30).

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало відповідачу кошти в сумі 7000,0 гривень згідно договору позики № 71192581 від 18.09.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 20.01.2026 року про успішність транзакції (платіжної операції) по рахунку ОСОБА_1 про зарахування вказаних коштів, платіжною інструкцією та випискою АТ «ПУМБ» по особовому рахунку відповідача (а.с.30-31).

Крім того, 12.08.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 6553383. Відповідно до умов договору Товариство надало відповідачу кредит у розмірі 1500,0 гривень, на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,95% на день (а.с.33-43).

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» перерахувало відповідачу кошти в сумі 1500,0 гривень згідно договору позики № 6553383 від 12.08.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» від 16.01.2026 року про успішність транзакції (платіжної операції) по рахунку ОСОБА_1 про зарахування вказаних коштів, платіжною інструкцією та випискою АТ КБ «ПриватБанк» по особовому рахунку відповідача (а.с.42-43).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Цим же законом визначені особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У справі яка розглядається, договори про надання коштів у кредит № 71192581 від 18.09.2025 року та № 6553383 від 12.08.2025 року, укладені сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено у Розділах 5 договорів, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Водночас, обставини укладення договорів про надання коштів у кредит № 71192581 від 18.09.2025 року та № 6553383 від 12.08.2025 року в електронному вигляді, відповідачем не оспорюються.

Крім того, за змістом частини першої статті 1047, частини першої статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому, відповідно частини першої статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Тобто, письмова форма договору внаслідок його реального характеру є підтвердженням отримання грошових коштів і саме на позичальника закон покладає обов`язок доказування протилежного.

Як і в попередньому випадку відповідачем не оспорюється факт отримання грошових коштів за договорами про надання коштів у кредит № 71192581 від 18.09.2025 року та № 6553383 від 12.08.2025 року.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

У відповідності до вимог ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Зокрема, відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор свої зобов`язання перед позичальником виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти, однак позичальник взяті на себе за кредитним договором зобов`язання належним чином не виконав, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання, відповідач станом на 29.01.2026 року, заборгував перед позивачем борг за кредитним договором № 71192581 від 18.09.2025 року в загальній сумі 22575,0 гривень, з яких: 7000,0 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 525,0 гривень - заборгованість за відсотками, 14000,0 гривень - неустойка, 1050,0 гривень - комісія. Нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування та на умовах визначених договором, за межі яких кредитор не вийшов (а.с.19-20).

Згідно розрахунку заборгованості, внаслідок несвоєчасного виконання зобов`язання, відповідач станом на 29.01.2026 року, заборгував перед позивачем борг за кредитним договором № 6553383 від 12.08.2025 року в загальній сумі 5803,81 гривень, з яких: 1488,60 гривень - заборгованість за основною сумою боргу; 1315,21 гривень - заборгованість за відсотками, 3000,0 гривень - неустойка. Нарахування відсотків проводилось у межах строку кредитування та на умовах визначених договором, за межі яких кредитор не вийшов (а.с.32).

Суд частково приймає до уваги надані позивачем розрахунки заборгованості як належні докази по справі, оскільки будь яких доказів на спростування таких відповідачем не надано, нарахування відсотків та інших платежів проводилось у межах строку кредитування та на умовах визначених договором, з якими відповідач погодився. Орієнтована загальна вартість кредиту для споживача була визначена сторонами в кожному із договорів, за межі таких умов кредитор не вийшов. Окрім цього, відповідачем також не представлено суду свого розрахунку заборгованості за спірними кредитними договорами, який би містив інший розмір заборгованості визначеної позивачем та не доведено, що на момент укладення договорів існували інші умови ніж зазначені в таких, внаслідок чого відповідні аргументи відповідача суд відхиляє.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст.ст.610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд, відповідно до ст.89 ЦПК України оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, зокрема право позивача на повернення кредиту, сплату відсотків та комісії захисту.

Щодо нарахованої позивачем неустойки за кредитним договором № 71192581 від 18.09.2025 року у сумі 14000,0 гривень; за кредитним договором № 6553383 від 12.08.2025 року у сумі 3000,0 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і триває по теперішній час.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦПК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року та такі нарахування підлягають списанню.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 758/5318/23 провадження № 61-15103св24.

Судом встановлено, що кредитні договори між сторонами укладалися 12.08.2025 року та 18.09.2025 року відповідно.

За таких обставин, суд застосовує норми ЦК України, зокрема п.18 Прикінцевих та перехідних положень» в частині необхідності списання кредитодавцем нарахованої неустойки, а тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 з урахуванням тіла кредиту, відсотків, а також комісії, яка підлягають стягненню, оскільки була обумовлена договором, погоджена відповідачем та не суперечить приписам Закону України «Про захист прав споживачів», має непогашену заборгованість перед позивачем за договорами позики № 71192581 від 18.09.2025 року та № 6553383 від 12.08.2025 року, у розмірі 11378,81 гривень, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє у зв`язку з безпідставністю.

Позивач у зв`язку із захистом своїх прав поніс судові витрати, які складаються з наступного: судового збору при поданні позовної заяви у розмірі 2662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,0 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як встановлено судом, між позивачем ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною укладено договір № 20-08/25 від 20.08.2025 року про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами (а.с.44-50).

У Розділі № 4 Договору, сторони погодили послуги та їх вартість. За послуги надані адвокатом клієнт протягом 10 календарних днів з моменту підписання Акту про приймання-передачі правничої допомоги та отримання від адвоката відповідного рахунку сплачує винагороду на підставі підписаного сторонами Акту шляхом безготівкового перерахування клієнтом на поточний рахунок адвоката, в казаний цьому Договорі (п.4.2 Договору).

Розмір винагороди адвоката не включає витрати по оплаті судового збору, авансового внеску у виконавчому провадженні та інші обов`язкові платежі, передбачені законодавство України, які клієнт сплачує самостійно (п.4.3 Договору).

Сторони погодили, що надання адвокатом правничої допомоги, згідно умов цього договору засвідчується Актом приймання-передачі надання правничої допомоги, згідно форми узгодженої сторонами у Додатку № 1 до цього договору (п.4.4. Договору).

Відповідно до Витягу з Акту № 3-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги від 23.01.2026 року, вбачається, що правова допомога полягала у правовому аналізі обставин спірних правовідносин, вивчення правових позицій, збору документів та доказів, вартістю 500,0 гривень; підготовка та складення позовної заяви, вартістю 4000,0 гривень (а.с.50).

Зазначені вище докази в матеріалах справи свідчать про реальність надання ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - адвокатом правничої допомоги в рамках укладеного між ними договору.

Одночасно суд зауважує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат, враховано те, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову; взято до уваги критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, предмету спору та фінансового стану обох сторін.

В постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, із урахуванням складності справи, яка віднесена до категорії малозначних справ, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи (складання позовної заяви та представництві у суді першої інстанції), значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що підготовка цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи адвоката, зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,0 гривень є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Крім того, згідно пункту 3 частини другої цієї статті у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальна ціна позову становила 28378,81 гривень. Суд задовольнив позовні вимоги на суму 11378,81 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням часткового задоволення позову, складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1804,05 гривень відповідатиме принципу пропорційності розподілу судових витрат.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме: судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що сплачений при поданні позовної заяви у розмірі 1067,35 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1804,05 гривень (а.с.10, 50 зворот).

Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» заборгованість за кредитним договором № 71192581 від 18.09.2025 року у розмірі 8575,0 гривень; за кредитним договором № 6553383 від 12.08.2025 року у розмірі 2803,81 гривень, всього на загальну суму 11378,81 гривень (одинадцять тисяч триста сімдесят вісім гривень 81 копійку).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» судовий збір у розмірі 1067,35 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1804,05 гривень.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», місцезнаходження: 01010, м.Київ, пл.Арсенальна,1Б, адреса для листування: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова,31/33, код ЄДРПОУ 39861924.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .

Суддя Грицко Р.Р.