Рішення № 136007036, 27.04.2026, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/1835/26

Провадження № 2-о/463/105/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді - Грицка Р.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Шпуляра І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документу, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.01.1989 року, виданої на ім`я ОСОБА_1 .

Заяву обґрунтовує тим, що він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про оформлення пенсії по інвалідності, однак, рішенням від 02.01.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повідомило заявника, що йому не буде зараховано до страхового стажу період роботи, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.01.1989 року. Відмова була мотивована тим, що по батькові заявника « ОСОБА_2 », згідно паспортних даних не відповідає по батькові особі « ОСОБА_3 » на яку видано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.01.1989 року. Зазначені недоліки не дають йому у повній мірі розпоряджатися своїми правами та порушують його інтереси, підтвердження такого факту необхідне для реалізації його прав, зокрема, для оформлення пенсії по інвалідності. У зв`язку з наведеним, просить заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав відзив, згідно якого вказав, що пенсійне забезпечення в Україні здійснюється відповідно до норм Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та інших нормативно-правових актів. Органи Пенсійного фонду діють в межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Обов`язковою умовою для призначення такої пенсії за нормами Закону № 1058 є наявність необхідного страхового стажу та досягнення особою визначеного законодавством пенсійного віку. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону № 1058 становить 60 років. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії. За принципом екстериторіальності подана позивачем заява розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, і відповідно, за результатами розгляду поданих документів, Головним управлінням ПФУ у Волинській області приймалось рішення № 134650033525 від 02.01.2026 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Вказує, що вік заявника 57 років 02 місяці 23 дні. Однак, необхідний страховий стаж визначений статтею 32 Закону № 1058 на право на призначення пенсії по інвалідності становить для осіб з інвалідністю III групи віком від 56 років до досягнення 59 років включно за наявності 14 років страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією. Страховий стаж заявника становить 06 років 11 місяців 22 дні. За даними документами до стажу не зараховано періоди роботи, згідно трудової книжки від 12.01.1989 серії НОМЕР_2 , оскільки по батькові заявника не відповідає паспортним даним останнього. Вважає винесене рішення правомірним та постановленим з дотриманням норм чинного законодавства. При цьому, також зазначає, що згідно з ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Вважає, що у даній справі підлягають застосуванню вказані положення. На підставі викладеного, просить врахувати мотиви викладені у відзиві при прийнятті рішення.

Заява поступила до суду 27.02.2026 року.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 03.03.2026 року, прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду.

Заявник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. При цьому, 23.04.2026 року подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги заяви підтримує, просить про задоволення такої.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, не повідомив суд про причини неявки.

З врахуванням зазначених обставин та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу за відсутності учасників процесу, які не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 27.04.2026 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність сторін по справі, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець м.Львова, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України (а.с.3).

Відповідно до копії паспорта громадянина України номер НОМЕР_3 , номер органу, що видав 4641 від 04.09.2024 року, вбачається, що такий видано на ім`я « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.3).

Згідно свідоцтва про народження (виданого повторно) Серія НОМЕР_4 від 18.09.2024 року та довідки з додатку Резерв+ від 20.01.2026 року, вбачається, що такі документи видані на ім`я заявника « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с.5-6).

При цьому, з копії трудової книжки НОМЕР_1 від 12.01.1989 року (титульний аркуш) вбачається, що така видана (заповнена) на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22-28).

Згідно рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 134650033525 від 02.01.2026 року вбачається, що заявнику ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, через відсутність необхідного страхового стажу, мотивуючи не зарахуванням до стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.01.1989 року, адже по батькові заявника записаного у трудовій книжці не відповідає паспортним даним (а.с.28).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно з п.п.1, 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Відповідно до листа Верховного Суду України «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 01.01.2012 року, коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України) громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше.

Згідно роз`яснень викладених у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», - визначено можливість встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки.

Проте, сам по собі факт належності документу не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджений документом. Таким чином, для заявника важливо, не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту, це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі сумніву в належності трудової книжки особі внаслідок помилки, коли прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по-батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, ураховуючи положення пункту 26 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» факт належності цього документа відповідній особі може бути встановлено лише у судовому порядку. Внесення виправлень на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом від 29.07.93 № 58, у таких випадках не передбачено.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України № 58 від 29 липня 1993 року (далі Інструкція), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів. Згідно з п.2.2. Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

З огляду на приписи пунктів 2.11, 2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по-батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу заявника, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення заявника його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Заявник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто ним, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу заявника за спірний період. Недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже, судом встановлено, що розбіжності у документальних записах по батькові заявника українською мовою виникли внаслідок відхилення від орфографічних норм при його міжмовному (російсько-українському)» перетворенні, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності. Встановлення даного факту має для заявника юридичне значення та необхідне йому для зарахування до страхового стажу періоду трудової діяльності для призначення пенсії.

При цьому, судом не встановлено підстав для застосування до вказаних правовідносин положення ч.6 ст.294 ЦПК України з огляду на наступне.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 139/122/14-ц (провадження № 61-3238св22) вказано, що під спором про право розуміють перешкоди у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. Спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права. При відсутності цих елементів відсутній спір про право.

У постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року в справі № 198/99/15-ц (провадження № 61-7049св22) зазначено, що згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Звертаючись до суду з цією заявою, заявник ОСОБА_1 стверджує про належність йому трудової книжки та відповідно її записів, які підтверджують страховий стаж останнього, але факт належності такого правовстановлюючого документу заявнику не визнається органами ПФУ України. Заявник зазначає, що він немає можливості підтвердити факт належності йому трудової книжки іншим способом, окрім як в судовому порядку.

З огляду на викладене, у цій справі суд не вбачає спору про право, оскільки йдеться лише про факт належності правовстановлюючого документа, а не про зарахування заявнику до трудового стажу певного періоду трудової діяльності.

Таким чином, суд, вважає, що вимоги про встановлення факту належності заявнику трудової книжки НОМЕР_1 від 12.01.1989 року, яка видана на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягають задоволенню, оскільки факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження в матеріалах справи, наявність будь якого спору між заявником та заінтересованою особою судом не встановлено, окрім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого законом права про призначення пенсії по інвалідності, а тому суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України, при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись ст.ст.10, 12, 259, 263-265, 268, 315, 316, 319 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 правовстановлюючого документу, а саме: трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.01.1989 року, виданої на ім`я « ОСОБА_1 ».

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .

Заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея,10, код ЄДРПОУ 13814885.

Суддя Грицко Р.Р.