Рішення № 136005538, 27.04.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я№ 127/26490/25

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р.Вінницький міський суд Вінницької області в складі судді Венгрин О.О.,

секретар Ільчук Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Процент» звернулось до суду в системі Електронний суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який мотивовано тим, що 31.07.2024 між ТОВ «ФК «Процент» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16115, за яким відповідач отримала кошти в розмірі 7000,00 грн, строком на 365 днів, з процентною ставкою у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідач не виконала свої зобов`язання щодо повернення наданих їй коштів. Утворилась заборгованість в розмірі 45325,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38325,00 грн - заборгованість за процентами.

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Процент» не з`явився, у відповіді на відзив є клопотання про розгляд справи у його відсутність, позов підтримує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася про день і час розгляду справи. Надала відзив, у якому просила відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами існування кредитного договору, відсутність доказів про перерахування кредитних коштів позичальнику. Крім того, вважає, що має місце непропорційність та надмірність розміру процентів за користування кредитом. Заявлену позивачем вимогу про витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн вважає неспівмірною обсягу фактично виконаній роботі, стягнення якої буде для відповідача надмірним фінансовим тягарем, тому в стягненні цих витрат просить відмовити.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 31.07.2024 між ТОВ «ФК «Процент» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір №16115, відповідно до якого відповідач отримала грошові кошти в розмірі 7000,00 грн, строком на 365 днів, з процентною ставкою у розмірі 1,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом. (п. 1.1, 1.2, 1.3)

Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог п. 8.1 договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, договір складено в електронному вигляді українською мовою, підписано позичальником з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором та електронним підписом із електронною позначкою часу та/або електронної печатки з електронною позначкою часу уповноваженою особою товариства. Договір створений та збережений в ІКС товариства, перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Сторонами підписано додаток 1 до кредитного договору №16115 від 31.07.2024 - таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки за кредитним договором №16115 від 31.07.2024, відповідно до якого загальна вартість кредиту складає 45325,00 грн.

Паспорт споживчого кредиту, з яким відповідач ознайомилася до укладення договору №16115 від 31.07.2024, підписано електронним підписом ОСОБА_1 з одноразовим ідентифікатором.

Факт надання коштів в кредит вбачається з інформації від 24.01.2026, наданої АТ КБ «Приватбанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 , та з виписки по рахунку ОСОБА_1 , згідно якої на її рахунок 31.07.2024 було зараховано переказ на суму 7000,00 грн.

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором №16115 від 31.07.2024 за період з 31.07.2024 по 12.08.2025 заборгованість ОСОБА_1 становить 45325,00 грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 38325,00 грн - заборгованість за процентами.

Отже, судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини (кредит).

Надані позивачем докази у сукупності мають взаємний зв`язок, є належними і допустимими у зазначених спірних правовідносинах сторін, їх достовірність стороною відповідача не спростована (в тому числі і розмір заборгованості за договором). Умови договору не оспорюються.

Згідно ст. 1054 ч. 1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ст. 629 ч. 1 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 639 ч. 2 абз. 2 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис згідно ст. 6 ч. 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність спірних правовідносин між сторонами, які відносяться до договірних зобов`язань, зокрема, кредиту, що права позивача відповідачем порушені, оскільки відповідач не виконувала належним чином умови договору, тому права позивача підлягають захисту.

03.06.2024 між ТОВ «ФК «Процент» і адвокатом Руденком К.В. укладено договір про надання юридичних послуг №03/06/2024.

Розмір винагороди адвоката за надання правничої допомоги відображений в п. 4.1 договору про надання юридичних послуг №03/06/2024.

За Актом №48 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03.06.2024, послуги з правничої допомоги, надані адвокатом Руденком К.В., надано якісно і відповідають умовам договору, загальна вартість послуг складає 100000,00 грн.

Відповідно до витягу з реєстру №1 до акту приймання-передачі наданих послуг №48 до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг, вартість послуги з надання правничої допомоги адвокатом Руденком К.В. щодо боржника ОСОБА_1 складає 10000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2727 від 30.06.2025 ТОВ «ФК «Процент» перерахувало ОСОБА_2 100000,00 грн, призначення платежу: оплата згідно договору №03/06/2024 від 03.06.2024.

Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ч. 2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ст. 137 ч. 4, 5, 6 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справ №755/9215/15-ц) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, враховуючи те, що справа, що розглядається, не є складною, в справі - невелика кількість письмових доказів (справа в одному томі), представник позивача не брав участі в судовому засіданні, позов до суду подано в системі "Електронний суд", суд вважає заявлений розмір витрат на правничу допомогу сторони позивача не співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 1054, 629, 530, 527, 526 ЦК України,

ст.ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування»,

Законом України «Про електронну комерцію»,

Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»,

ст.ст. 13, 89, 133, 137, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №16115 від 31.07.2024 в розмірі 45325,00 (сорок п`ять тисяч триста двадцять п`ять) грн, з яких: 7000,00 грн - заборгованість за тілом позики, 38325,00 грн - заборгованість за процентами,

а також стягнути 2422,40 грн судового збору і 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, в стягненні решти витрат на правничу допомогу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня складення повного рішення до Вінницького апеляційного суду

Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент», ЄДРПОУ 41466388, м. Київ, бульвар В.Гавела, 4;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Повне рішення виготовлено 27.04.2026.

Суддя О.О. Венгрин