Постанова № 13600507, 19.01.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2011                                                                                           № 1/280

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Пашкіної С.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача –не з’явились,

від відповідача –Бабенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2010

у справі № 1/280 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житлосервіс"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 424801,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2010 (суддя Мельник В.І.) частково задоволено позов АЕК “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” та стягнуто з ТОВ “Ковальська Житлосервіс” 166796грн. 04коп. заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді за договором від 02.11.2005 №1310461, в період з 01.05.2008 по 01.08.2010, 40033грн.28коп. інфляційних втрат, 12305грн.23коп. 3% річних та відповідні судові витрати. Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу в сумі 205666грн.89коп. –провадження у справі припинено в зв’язку з сплатою вказаної суми заборгованості після подання позову у справі.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою в якій просив його змінити та стягнути з відповідача 150000грн. заборгованості за отримані послуги, 22210грн.64коп. інфляційних втрат, 9012грн.12коп. 3 % річних, 3832грн.98коп. витрат по сплаті державного мита та 212грн.97коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення основного боргу в сумі 205666грн.89коп. провадження у справі припинити, в зв’язку з сплатою вказаної суми боргу та в іншій частині боргу в сумі 16796грн.04коп. в позові відмовити в зв’язку з сплатою вказаної суми до звернення позивача з позовом. Апелянт зазначив, що судом не враховано, що відповідачем платіжним дорученням № 1104 від 18.08.2010 до звернення позивача з позовом до суду було сплачено суму заборгованості в розмірі 16796грн.04коп. за липень 2010. Відповідно в задоволенні даної суми в позові має бути відмовлено та зменшено судові витрати пропорційно задоволених вимог. Крім того, відповідач вважає, що суд не звернув увагу щодо його заперечень про невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат та 3 % річних.

Позивач в судове засідання апеляційної інстанції не з’явився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений у письмовій формі належним чином. Його неявка не перешкоджає розгляду скарги, тому постанова приймається за наявними матеріалами справи, перевіривши які та заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

02.11.2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1310461, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов’язується виробити та поставити теплову енергію відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач (споживач) зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі.

Відповідно до умов договору нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячі воді по приладах обліку за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженням КМДА.

Згідно умов п.2.3 договору відповідач зобов’язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовується орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа.

Як слідує з матеріалів справи, за період з 01.05.2008 року по 01.08.2010 року у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію на загальну суму 372462грн.93коп.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі –енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 372462грн.93коп. за надані за умовами договору послуги, в період з 01.05.2008 року по 01.08.2010 року включно, належним чином доведений поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору та не заперечується відповідачем.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача було надано суду оригінали платіжних доручень № 1199 від 10.09.2010, № 1329 від 07.10.2010, № 1396 від 18.10.2010, № 1361 від 12.10.2010 про часткову сплату основного боргу у розмірі 205666грн.89коп. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що оскільки сплата суми основного боргу була здійснена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, заперечення відповідача щодо суми основного боргу зводяться до того, що судом не враховано, що відповідачем платіжним дорученням № 1104 від 18.08.2010 до звернення позивача з позовом до суду було сплачено суму заборгованості в розмірі 16796грн.04коп. за липень 2010. Дійсно, в матеріалах справи наявне платіжне доручення № 1104 від 18.08.2010 (а.с. 122), яким підтверджено оплату відповідачем теплопостачання в сумі 16796грн.04коп. за липень 2010 згідно договору №1310461. Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 27.08.2010 зазначена позивачем сума є сплаченою до звернення позивачем з позовом. Суд першої інстанції при визначенні суми основного боргу сплату вказаної суму не врахував. За таких обставин в позові в частині сплати боргу в сумі 16796грн.04коп. в позові має бути відмовлено в зв’язку з сплатою вказаної суми до звернення позивача з позовом.

Враховуючи, що відповідач в повній мірі не виконав взяті на себе зобов'язання згідно укладеного договору щодо своєчасного розрахунку за надану позивачем теплову енергію у вигляді гарячої води, та сплату відповідачем частини боргу з останнього належить стягнути 150000грн. заборгованості (372462грн.93коп. основний борг - 205666грн.89коп. сплата після звернення з позовом – 16796грн.04коп. сплата до звернення з позовом =150000грн.).

Щодо заперечень відповідача про невірний розрахунок позивачем інфляційних втрат та 3 % річних необхідно зазначити наступне.

Відповідач стверджує, що позивачем при розрахунку інфляційних втрат порушено принцип формування індексів інфляції, а саме не враховано від’ємний індекс інфляції. Проте, з такими запереченнями не можливо погодитись з огляду на наступне.

Стаття 625 Цивільного кодексу України закріплює за кредитором право вимагати з боржника стягнення інфляційних втрат, як збільшення суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України.

Вимога щодо сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитись. Якщо кредитор приймає рішення про стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції, то він самостійно визначає періоди, за які він бажає здійснити розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних втрат на суму заборгованості взагалі не враховувались періоди, в які інфляційні нарахування мали від’ємне значення, здешевлення продукції не відбулось, а тому вимоги відповідача щодо перерахуноку інфляційних втрат з урахуванням від’ємного значення інфляційного збільшення суми боргу не підлягають задоволенню.

Крім того, є необґрунтованим і ствердження апелянта щодо нарахування позивачем штрафних санкцій не на суму боргу, а до суми боргу в розрахунках додаються поточні нарахування за місяць, які не є боргом, оскільки повинні сплачуватися до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем.

При розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивач проводить відповідні нарахування з врахуванням суми боргу на кінець місяця. Визначення ж періодів нарахування з 10 по 10 числа відповідного місяця не передбачено умовами укладеного сторонами договору. Крім того, в поданому контрозрахунку заявиком не надано жодних пояснень щодо проведених ним нарахувань, а саме: не зазначено як саме визначено періоди нарахувань з врахуванням можливої проплати до 10 числа наступного за розрахунковим місяця та не наведено дат їх здійснення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, наданий позивачем, дійшла висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40033грн. 28коп. інфляційної складової боргу та 3% річних в сумі 12305грн.23коп. на підставі ст. 625 ЦК України ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають вимогам закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Ковальська Житлосервіс” на рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010 у справі №1/280 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010 у справі №1/280 зміні в частині суми стягнення основного боргу та розподілу судових витрат.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010 у справі №1/280 змінити.

2. Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010 у справі №1/280 в наступній редакції:

“Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м.Київ, вул. Володимирська 51-А, код ЄДРПОУ 26187970) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 150000 (сто п’ятдесят тисяч) грн. – основного боргу, 40033 (сорок тисяч тридцять три) грн. 28 коп. - інфляційних втрат, 12305 (дванадцять тисяч триста п’ять) грн. 23 коп. –3% річних, держмито в розмірі 4080 (чотири тисячі вісімдесят)грн. 05 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 226 (двісті тридцять шість) грн.67коп.”

3. Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 29.10.2010 у справі №1/280 наступним абзацом: “ В частині стягнення основного боргу в розмірі 16796грн.04коп. – в позові відмовити”.

4. Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) на користь Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м.Київ, вул. Володимирська 51-А, код ЄДРПОУ 26187970) 86 (вісімдесят шість) грн. 86коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Справу № 1/280 повернути господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.01.11 (відправлено)