Рішення № 13600405, 28.01.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 рокуСправа №16-02/2033

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Пастухов О.В. - за довіреністю;

від відповідача: Фетісов Д.В. - за довіреністю;

третя особа: ПП "Агроком" - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом ПАТ "Укрсиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" до ТОВ "Крокус-С" про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ТОВ "Крокус-С до ПАТ "Укрсиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального департаменту Публічного акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" про визнання договору іпотеки недійсним, третя особа - ПП "Агроком",

ВСТАНОВИВ:

Справа переглядається повторно після скасування рішення місцевого суду від 10.12.2009 року та постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 24.03.2010 року постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2010 року.

При повторному розгляді справи ухвалою від 29.11.2010 року судом було прийнято до розгляду уточнення позивача до позовних вимог про те, що ПАТ "УкрСиббанк" просить прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу цього майна з прилюдних торгів. Також було виключено зі складу відповідачів по справі Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Черкаської філії, а із складу третіх осіб - приватного нотаріуса ОСОБА_3

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин прави в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи вбачається наступне:

Заявлено позов про звернення стягнення на передане в іпотеку майно - нежитлові приміщення за адресою м. Черкаси, вул. Волкова. 71 шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах в межах виконаного провадження з метою погашення заборгованості третьої особи по справі - ПП "Агроком" за договором про надання споживчого кредиту № 11113970000 від 01.02.2007 року. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити повністю.

В ході розгляду справи відповідач подав зустрічний позов до ПАТ "УкрСиббанк" (прийнятий до розгляду ухвалою суду від 06.10.2009 року) , який неодноразово змінював і за останнім уточненням до вимог ( а.с. 112 том 2) за зустрічним позовом відповідач просить - визнати недійсним договір іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року, укладений між сторонами по справі та зобов'язати Укрсиббанк подати приватному нотаріусу ОСОБА_3 повідомлення про виключення із Реєстру іпотек запису про вказаний договір іпотеки і повідомлення про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про накладення заборони відчуження на нежитлові приміщення по вул. Волкова. 71 у м. Черкаси на підставі вказаного договору іпотеки. Зустрічний позов представник ТОВ "Крокус-С" підтримав повністю та просить його задовольнити.

Представник третьої особи - ПП "Агроком" в засідання жодного разу не з'явився, уточнена позиція даного підприємства стосовно заявлених позовів не відома.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні й справі документи, судом було встановлено наступне:

01.02.2007 року між позивачем та третьою особою по справі - ПП "Агроком" (позичальник), було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11113970000 ( а.с. 14 том 1), у відповідності до умов якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у виді поновлювальної кредитної лінії з лімітом 1 млн. грн. з кінцевим терміном користування до 31 січня 2014 року ( далі кредитний договір) зі сплатою за користування кредитними коштами відсотків у розмірі 17,5% та 19,5% у випадку користування кредитними коштами понад встановлений договором строк.

Додатком № 1 до кредитного договору сторонами також було погоджено і графік погашення кредиту ( а.с. 19 том 1), у відповідності до умов якого позичальнику було розписано щомісячний залишок максимально допустимої заборгованості за кредитним договором.

Додатковими угодами № 1-7 до кредитного договору ( а.с. 21-27 том 1) сторонами було погоджено збільшення відсоткової ставки за окремими частина кредиту до 20,9% та до 41,8 % за користування коштами у понад встановлений кредитний договором строк.

Доказів визнання вказаного кредитного договору недійсним чи розірвання його сторонами -- у справу ненадано.

Укладений сторонами кредитний договір відповідає положенням ЦК України, зокрема ст. 1054 ЦК Країни, згідно якої за договором кредиту банківська установа надає, а позичальник отримує кредитні кошти, зобов'язується їх повернути та сплати відсотки за користування ними у встановленому кредитним договором порядку та розмірі.

Згідно п. 2.1 кредитного договору, в забезпечення виконання позичальника за цим кредитним договором банк приймає іпотеку нерухомості - нежитлові приміщення літ. А-1 загальною площею 328,5 кв.м., що розташовані за адресою вул. Волкова. 71 у м. Черкаси згідно договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року який посвідчено приватним нотаріусом цього ж числа.

Кредитні кошти позичальник отримує на підставі заяв з 01.02.2007 року ( п. 1.2.1 кредитного договору).

Згідно кредитного договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути банку кредит і сплачувати за його використання проценти у встановленому кредитним договором розмірі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений договором строк.

За доводами позивача, свої зобов'язання за кредитним договором він виконав повністю і позичальнику було надано у користування 1 000 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку позичальника за 01.02.2007 року ( а.с. 49 том 1). По окремих траншах виданих кредитних коштів сторонами було укладено і додаткові угоди № 1-7 про збільшення відсоткової ставки за користування цими коштами.

Заперечень проти неотримання кредитних коштів відповідач суду не надав.

За доводами та розрахунками позивача, позичальник-третя особа по справі, з 08.04.2009 року почав допускати порушення порядку і строків погашення боргу по кредиту та сплати процентів. За таких умов, у відповідності до п. 5.5 та розділу 11 кредитного договору, позивач має право на дострокове стягнення боргу по кредиту, направивши при цьому позичальнику вимогу.

Право банку на дострокове стягнення боргу із позичальника передбачено також і положеннями п. 2 ст. 1050 ЦК України -- якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім порушення порядку та строків сплати боргу по кредиту, проти позичальника було порушено і справу про банкрутство, про що опубліковано оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" від 18.03.2009 року.

В зв'язку із порушенням умов кредитного договору позивач направив третій особі претензію-вимогу від 15.04.2009 року № 494 про дострокове погашення кредитної заборгованості в загальній сумі 712 278,98 грн. ( а.с. 57 том 1), яку було вручено третій особі 17.04.2009 року ( а.с. 58 том 1).

Вимогу банку позичальником виконано не було, з чого і виник спір.

За доводами представників обох сторін, кредитні вимоги банку були визнані у банкрутній процедурі позичальника ПП "Агроком" на загальну суму 712 403,98 грн. (ухвала від 28.05.2009 року а.с. 76 том 1) і саме в цій сумі відповідач і визнає позовні вимоги банку у даній справі.

Суд вважає, що визнані в банкрутній справі грошові вимоги позивача не можуть обмежувати його право донараховувати позичальнику проценти за користування кредитом аж до часу його фактичного повернення, оскільки такі вимоги у банку виникли вже в ході розгляду справи про банкрутство і не можуть вважатися погашеними наперед.

За доводами та розрахунками позивача, станом на 03.08.2009 року за позичальником ПП "Агроком" рахується непогашений борг по кредиту в сумі 700 378,56 грн. - з них прострочена заборгованість становить 46980,60 грн. Проти існування основного боргу в цій сумі представник відповідача не заперечив.

За позичальником ПП "Агроком" рахується також і заборгованість по процентах за користування кредитом, які позивач розрахував по кожному окремому траншу ( а.с. 33-56 та том 1) в сумі 60 429,23 грн., з яких розмір прострочених процентів складає 17 784,10 грн.

Розрахунок боргу по кредиту та процентах зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору між позивачем та третьою особою по справі.

Доказів сплати боргу по кредиту та процентах учасниками процесу у справу не надано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 700 378,56 грн. боргу по кредиту, в т.ч. і достроково та 60 429,23 грн. процентів за користування кредитом.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню і штраф за порушення виконання умов кредитного договору та прострочену комісію за управління кредитною лінією. Дані вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до п. 7.1. кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема і за порушення сплати кредиту та процентів, позичальник повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення. Пеня нараховується з розрахунку факт/360, що означає, що для розрахунку використовується фактична к-сть днів у місяці, але 360 днів у році.

Позивач нараховував позичальнику пеню за період з травня по липень 2009 року і по простроченому кредиту вона становить 1235,84 грн., а по простроченим процентам - 1266,34 грн.

Розрахунок пені зроблено вірно та у відповідності до умов кредитного договору і правовідносин сторін. Доказів розрахунку по пені у справі немає, а тому до примусового стягнення належить 2 502,18 грн. пені по кредиту та процентах.

У відповідності до п. 1.3.8. кредитного договору позичальник повинен сплачувати позивачу комісію за управління кредитною лінією (невикористаний ліміт) у розмірі 1,5% від суми встановленого ліміту кредитних коштів за договором. Комісія сплачується одночасно із процентами.

За розрахунком позивача ( а.с. 94-95 том 1) за період з 01.02.2007 року по 31.07.2009 року позичальник має заборгованість по комісії в розмірі 1,60 грн. Розрахунок зроблено вірно. Доказів сплати боргу по комісії в справі немає, а тому до стягнення на користь позивача підлягає 1,60 грн. комісії за управління кредитною лінією.

За змістом п. 7.6. кредитного договору позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в сумі 500,00 грн. за порушення своїх зобов'язань, передбачених п. 4.3, 4.4, 4.5., 4.7. кредитного договору. Позивач просить застосувати штраф за "порушення зобов'язання по дотриманню графіка кредитування". Однак вказані у п. 7.6. пункти кредитного договору, за порушення яких настає відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. зобов'язання по дотриманню графіка кредитування не передбачають.

З цих підстав суд вважає, що застосування п. 7.6. кредитного договору до порушення позичальником графіку кредитування є неможливим, а тому у задоволенні вимоги про стягнення 500,00 грн. позивачу слід відмовити повністю.

На підставі викладеного, на користь позивача підлягає до стягнення лише 700 378,56 грн. боргу по кредиту, в т.ч. і достроково, 60 429,23 грн. процентів за користування кредитом, 1235,84 грн. пені по простроченому кредиту, 1266,34 грн. пені по простроченим процентам та 1,60 грн. комісії за управління кредитною лінією, а всього - 763 311,57 грн.

Заперечень проти математичних розрахунків позивача відповідач суду не надав. Як вказано вище, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що позивач має право стягувати лише суму боргу, на яку його визнано кредитором позичальника у справі - 712 403,98 грн. згідно ухвали від 28.05.2009 року (а.с. 76 том 1), оскільки борг у цьому розмірі позивачем було нараховано позичальнику до травня 2009 року, а позивач просить стягнути борг станом на 03.08.2009 року.

У відповідності до поданого уточнення до позову, позивач просить задовольнити позовні вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідача по справі для подальшого продажу його з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.

Дані вимоги підлягають до задоволення, оскільки у відповідності до укладеного між сторонами по справі договору іпотеки № 7492 нерухомого майна від 01.02.2007 року -- у випадку порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання, позивач має право звернення стягнення на предмет іпотеки (розділ 4).

У відповідності до ст. 7, 33 Закону України "Про іпотеку" - за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до п. 1.3. договору іпотеки, за цим договором іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання грошових зобов"язань боржника, в т.ч і які можуть бути змінені.

Факт порушення позичальником ПП "Агроком" умов кредитного договору та право позивача на дострокове стягнення боргу по кредиту є доведеним матеріалами справи та не заперечено відповідачем по справі.

П. 4.2. договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставах - або рішення суду, або виконавчого напису, або застереження про задоволення вимог іпотекодерожателя.

В уточненні до позову позивач просить задовольнити позовні вимоги про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки з метою подальшого продажу його на прилюдних торгах в межах виконавчого провадження, а не через надання позивачу права продажу предмету іпотеки від імені відповідача по справі.

На підставі викладеного, вимоги позивача підлягають до часткового задоволення - заборгованість позичальника в сумі 763 311,57 грн. з відповідача слід стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 7492 нерухомого майна від 01.02.2007 року - нежитлові приміщення літ. А-1 за адресою м. Черкаси, вул. Волкова, 71.

05.10.2010 року господарським судом Черкаської області було зареєстровано зустрічну позовну заяву відповідача по справі до позивача про визнання недійсним договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року ( а.с. 118 том 1).

Відповідач неодноразово змінював свої зустрічні позовні вимоги, однак за остаточною заявою про зміну позовних вимог від 04.12.2009 року ( а.с. 112 том 2) він просить суд визнати недійсним укладений між сторонами договір іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року та зобов'язати позивача направити приватному нотаріусу Черкаського районного нотаріального округу ОСОБА_3 повідомлення про виключення з реєстру іпотек запису про договір іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року та повідомлення про вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про накладення заборони відчуження на нежитлові приміщення за адресою м. Черкаси, вул. Волкова, 71.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін з приводу заявленого зустрічного позову, судом було встановлено наступне:

ТОВ "Крокус-С" просить визнати недійсним укладений між сторонами договір іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року з мотивів, що на момент укладення договору іпотеки відповідач проводив його реконструкцію, внаслідок чого зменшилася площа приміщення, але ще не здав його в експлуатацію, а станом на сьогоднішній день ще не оформив свідоцтво про право власності на це майно. Крім того, договір іпотеки з боку ТОВ "Крокус-С" було підписано директором Гаврилюком С.Є., повноваження якого закінчилися 20.04.2005 року і який не переобирався генеральним директором на новий строк, а тому договір підписано не уповноваженою особою.

З матеріалів справи вбачається, що керівником підприємств позичальника ПП "Агроком" та іпотекодавця ТОВ "Крокус-С" є одна і та ж сама особа - Гаврилюк Степан Євгенович ( а.с. 60-61 том 1). Довідки з ЄДРПОУ, якими це підтверджується, подали банку самі позичальник та іпотекодавець перед отриманням кредиту та оформленням забезпечення і завірили дійсність цих документів.

Згідно протоколу № 2 від 20.03.2005 року ( а.с. 99 том 1) установчими зборами ТОВ "Крокус-С" генеральним директором товариства було обрано Гаврилюка С.Є. Згідно п. 16 розділу 4 статуту відповідача - генеральний директор обирається терміном на 5 років з правом продовження повноважень на новий період ( а.с. 105 оборот том 1). 02.12.2006 року учасниками ТОВ "Крокус-С" було проведено збори ( протокол № 3 а.с. 100 том 1), на яких вирішено питання про необхідність отримання кредиту у позивача та забезпечення його нерухомістю - нежитловим приміщенням по вул. Волкова, 71 у м. Черкаси і уповноважили директора товариства Гаврилюка С.Є. на підписання всіх необхідних документів.

До моменту звернення стягнення на предмет іпотеки відповідач по справі не ставив питання про визнання недійсним договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року, не оспорював повноваження свого керівника на підписання даного договору та надав банку докази про зареєстровану в органах державного управління особу керівника відповідача Гаврилюка С.Є., а тому суд вважає, що доводи відповідача про те, що договір іпотеки підписано не уповноваженою особою -- є надуманими.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року судом було встановлено, що даний договір має певні вади його оформлення:

Так, під терміном "кредитний договір" в договорі іпотеки розуміється кредитний договір № 11113970000 від 01.02.2006 року, в той час як між позивачем та третьою особою по справі було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11113970000 від 01.02.2007 року і дану помилку сторонами не виправлено.

Однак суд розцінює дану обставину лише як описку, оскільки в п. 2.1. договору про надання споживчого кредиту № 11113970000 від 01.02.2007 року прямо вказано, що в забезпечення виконання позичальника за даним договором банком приймається іпотека нерухомості (нежитлові приміщення літ А-1... по вул. Волкова, 71 у м. Черкаси .... згідно договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року.....). На момент укладення кредитного договору та договору іпотеки директорами підприємств позичальника та іпотекодавця була одна і та ж сама особа - Гаврилюк Степан Євгенович, який підписав обидва договори, а підприємства пов'язані одними господарськими відносинами, оскільки стали учасниками спільних кредитних відносин із банком.

У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Доказів про волевиявлення учасників договору іпотеки на укладення угоди, яка забезпечувала б інше зобов'язання, крім договору про надання споживчого кредиту № 11113970000 від 01.02.2007 року, сторонами у справу не надано. Доказів про існування між сторонами інших кредитних відносин, ніж вказаний договір про надання споживчого кредиту ПП "Агроком" - у справі також немає.

З цих підстав, помилка у реквізитах кредитного договору, виконання якого забезпечується договором іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року, не тягне за собою безумовного визнання його недійсним, оскільки волевиявлення сторін було спрямовано на забезпечення виконання саме договору про надання споживчого кредиту № 11113970000 від 01.02.2007 року, що вбачається з його п. 2.1. із посиланнями на договір іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року.

Укладений сторонами договір іпотеки за своїми істотними умовами відповідає вимогам ст. 18 ЗУ "Про іпотеку", яка вимагає обов'язкової вказівки у договорі іпотеки відомостей про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

Умови іпотечного договору між сторонами складені достатньо повно для того, щоб позивач міг звернути стягнення на предмет іпотеки і судом не встановлено з пояснень сторін та зібраних по справі доказів обставин, які б перешкоджали позивачу це робити.

А тому, оскільки договір іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року може бути звернений до виконання, підстав визнавати його недійсним немає.

У відповідності до ст. 1 ГПК України, до господарського суду зацікавлені підприємства, установи та організації, звертаються за захистом свого порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

На вимогу суду відповідачем було надано пояснення ( а.с. 72 том 3) про те, що дійсною причиною виникнення спору є неправомірне обмеження прав власності ТОВ "Крокус -С" на майно через укладення недійсного договору іпотеки. Питання про заміну іпотечного майна відповідач по справі з позивачем не вирішував, оскільки такого не передбачено чинним законодавством. Відповідач не вважає за можливе врегулювати спір шляхом внесення змін до договору іпотеки, а метою визнання іпотечного договору недійсним є захист права власності ТОВ "Крокус-С" від неправомірних обмежень.

Суд вважає, що дані доводи відповідача спрямовані на ухилення від відповідальності за прийнятими на себе зобов'язаннями по забезпеченню виконання договору про надання споживчого кредиту № 11113970000 від 01.02.2007 року між позивачем та ПП "Агроком".

У відповідності до ч. 3 ст.16 ЦК України, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, якими передбачено, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

На випадок звільнення відповідача від відповідальності за непогашення кредитних зобов"язань ПП "Агроком", кредитні вимоги банку залишаться не покритими, оскільки позичальник кредиту - банкрут, чим буде неправомірно порушений баланс інтересів сторін.

Суд не вбачає порушення прав відповідача на час укладення спірного договору іпотеки, оскільки спір між сторонами фактично виник внаслідок виконання договору, чому відповідач хоче перешкодити.

При скасуванні постанови Київського апеляційного господарського суду та рішення суду першої інстанції, Вищим господарським судом України у постанові від 05.10.2010 року ( а.с. 25 том 3) було звернуто увагу судів на те, що при прийнятті рішень не було з'ясовано який саме об'єкт було передано в іпотеку за спірним договором, не надано оцінки акту державної приймальної комісії про прийняття нерухомості в експлуатацію 26.06.2007 року, не проаналізовано момент виникнення права власності на майно у відповідача, не встановлено правовий статус майна відповідача на момент передачі його в іпотеку, а також не враховано, що якщо відповідач передав в іпотеку об'єкт незавершеного будівництва, то таку передачу слід було оформляти шляхом передачі прав на земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва, а тому необхідно з'ясувати питання щодо оформлення у відповідача прав на земельну ділянку.

Виконавши приписи постанови ВГСУ від 05.10.2010 року, судом було встановлено наступне:

Відповідач став власником нежитлових приміщень за адресою м. Черкаси вул. Волкова, 71 літ. А-І на підставі укладеного біржового договору купівлі-продажу від 04.01.2002 року, який було зареєстровано 04.01.2002 року ( а.с. 63-68 том 1).

07.06.2002 року відповідачу було видано реєстраційне посвідчення ЧООБТІ ( а.с. 69).

Для укладення договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року відповідачем було отримано і подано нотаріусу витяг від 19.01.2007 року з реєстру прав власностіна нерухоме майно - нежиле приміщення по вул. Волкова, 71 у м. Черкаси ( а.с. 10 том 2), з якого вбачається, що "станом на час його видачі ведеться реконструкція згідно рішення міськвиконкому № 566 від 22.04.2005 року. Загальна площа змінилася з 337,3 кв.м. на 328.5 кв.м., нумерація приміщень порушена".

Згідно п. 1.5. договору іпотеки нерухомого майна № 7492 від 01.02.2007 року, сторонами було спеціально погоджено, що іпотека розповсюджується на всі приналежності предмету іпотеки та на всі невід'ємні від майна поліпшення, складові частини, внутрішні системи, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому. Всі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору всілякого роду поліпшення, реконструкційні роботи, зміни, доробки, тощо автоматично стають предметом договору - предметом іпотеки, і не потребують внесення змін до договору.

Таким чином, станом на час укладення спірного договору іпотеки предмет іпотеки був у стані реконструкції і в такому виді він був переданий банку в іпотеку, про що банк знав.

У відповідності до ст. 5 ЗУ "Про іпотеку", предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 5 ЗУ "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

У відповідності до ст.1 ЗУ "Про іпотеку" - об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Слід звернути увагу, що обидві ці норми були введені до ЗУ "Про іпотеку" лише згідно із Законом України від 25.12.2008 р. N 800-VI, в той час як договір іпотеки між сторонами № 7492 було укладено 01.02.2007 року.

До цього часу діяла норма ст. 16 ЗУ "Про іпотеку" про те, що передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Суд вважає, що об'єктом незавершеного будівництва може бути лише новостворене майно, на який видається дозвіл саме на будівництво, а не на реконструкцію, чи на щось інше.

Таким чином, за своїм правовим статусом на час передачі в іпотеку, об'єкт - нежитлові приміщення літ. А-1 по вул. Гоголя, 71 у м. Черкаси не були об'єктом незавершеного будівництва, оскільки дозвіл на будівництво цих приміщень відповідач не отримував, сам його не будував і придбав на біржі в іншого власника.

Суд вважає, що відповідач помилково трактує реконструкцію майна як перешкоду здачі його в іпотеку, оскільки право власності на майно, що підлягає реконструкції, у відповідача на час реконструкції не припиняється - такої підстави для припинення права власності не передбачено ст. 346 ЦК України.

Згідно даної норми, право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом ( таких випадків відповідач не навів).

Згідно рішення № 566 від 22.04.2005 року виконкому Черкаської міської ради ( а.с. 19 том 2), відповідачу було дозволено проведення реконструкції нежитлових приміщень будівлі літ. А-1 загальною площею 337,3 кв.м. під магазин непродовольчих товарів з перенесенням входу та облаштуванням двох додаткових окремих входів по вул. Волкова, 71. Реконструкцію слід проводити в межах нежитлових приміщень будівлі літ. А-1 загальною площею 337,3 кв.м. ( п. 1,4 рішення).

Суд не погоджується із доводами відповідача про те, що в результаті реконструкції ним було створено новий об'єкт, який потребує окремого визнання права власності і він не міг бути переданий в іпотеку позивачу. Суд вважає, що створення нового об'єкту полягає у повній переробці старого, а за рахунок лише зведення/руйнування перегородок в приміщенні та перенесення входів/виходів нова річ не створюється.

Факт здачі об'єкту іпотеки в експлуатацію з повторною реєстрацією в БТІ ( акт державної приймальної комісії а.с. 101 том 2, витяг з Реєстру а.с. 105 том 2) після завершення реконструкції не робить його новоствореним об'єктом в даному конкретному випадку, оскільки реконструкція проводилася в межах існуючих нежитлових приміщень і передбачала, зокрема, перенесення входу та облаштування двох додаткових окремих входів по вул. Волкова, 71.

За доводами представника позивача, про реконструкцію приміщень відповідача, банку на момент укладення договору іпотеки було добре відомо і тому в договір було внесено п. 1.5 про те, що іпотека розповсюджується на всі поліпшення об'єкта, які можуть виникнути в майбутньому.

Ніяких перешкод у зверненні стягнення на майно проведення реконструкції приміщення не створює, оскільки дана ситуація охоплюється умовами договору іпотеки від 01.02.2007 року.

Земельна ділянка під нежитлові приміщення будівлі літ. А-1 по вул. Волкова, 71 у м. Черкаси не виділялася і не передавалася відповідачу у постійне користування чи в оренду, що підтверджується поясненнями представника відповідача та довідкою міськрайонного управління Держомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області від 24.01.2011 року № 01-09/52.

Оскільки об'єкт іпотеки не був незавершеним будівництвом, то питання про оформлення за відповідачем земельної ділянки в постійне користування чи в оренду не має значення, оскільки норма ст. 16 ЗУ "Про іпотеку" на момент укладення спірного договору, не підлягала застосуванню до правовідносин сторін.

Зібраними по справі доказами та доводами представник відповідача не переконав суд у наявності підстав для визнання недійсним договору іпотеки № 7492 нерухомого майна від 01 лютого 2007 року, а тому у задоволенні цієї вимоги за зустрічним позовом слід відмовити повністю.

За наслідками відмови у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору іпотеки № 7492 від 01.02.2007 року, слід відмовити і у задоволенні похідних вимог про зобов'язання позивача подати приватному нотаріусу заяви про виключення відомостей з реєстрів про договір іпотеки та про обтяження предмету іпотеки.

На підставі викладеного, первісний позов підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача слід стягнути 700 378,56 грн. боргу по кредиту, в т.ч. і достроково, 60 429,23 грн. процентів за користування кредитом, 1235,84 грн. пені по простроченому кредиту, 1266,34 грн. пені по простроченим процентам та 1,60 грн. комісії за управління кредитною лінією, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення літ. А-1, що розташовані за адресою вул. Волкова, 71 у м. Черкаси. В задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення 500 ,00 грн. штрафу позивачу слід відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову слід відмовити повністю.

На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача за первісним позовом пропорційно розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути 7 633,12 грн. сплаченого державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Судові витрати за розгляд зустрічного позову покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити частково.

Шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення літ. А-1, що розташовані за адресою вул. Волкова, 71 у м. Черкаси згідно договору іпотеки № 7492 нерухомого майна від 01 лютого 2007 року - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-С", ідентифікаційний код 22803811, м. Черкаси, вул. Волкова, 71 на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Черкаського управління Центрального регіонального ПАТ інноваційного банку "Укрсиббанк" ідентифікаційний код 09807750 м. Черкаси, вул. О. Дашкевича 27 -- 700 378,56 грн. боргу по кредиту, в т.ч. достроково, 60 429,23 грн. процентів за користування кредитом, 1235,84 грн. пені по простроченому кредиту, 1266,34 грн. пені по простроченим процентам, 1,60 грн. комісії за управління кредитною лінією, 7 633,12 грн. сплаченого державного мита та 117,88 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У стягненні 500,00 грн. штрафу - відмовити повністю.

2. У задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору іпотеки № 7492 нерухомого майна від 01 лютого 2007 року та зобов'язання ПАТ "Укрсиббанк" вчинити певні дії - відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських

Повний текст рішення підписано 01 лютого 2011 року.