Ухвала суду № 136003942, 24.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

24.04.2026 Справа № 917/789/26

Суддя Семчук О.С., розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви

заявник (позивач) Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСПІТ ТРЕЙД», 01033, м. Київ, вул. Короленківська, 3, оф.703, код ЄДРПОУ 41656155

особи, що можуть набути процесуального статусу у справі:

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП", 36000, Полтавська область, місто Полтава, проспект Миру, 16А, код ЄДРПОУ 39291937

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КАСПІТ ТРЕЙД» (заявник) звернулось до Господарського суду Полтавської області із заявою про забезпечення позову від 21.04.2026.

22.04.2026 зазначену заяву передано судді Семчук О.С. відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

У заяві про забезпечення позову заявник просить:

1) Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких банківських установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (ідентифікаційний код: 39291937) в межах ціни позову у розмірі 4 414 416, 76 грн. (чотири мільйони чотириста чотирнадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень сімдесят шість копійок);

2) Накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (ідентифікаційний код: 39291937), у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог в розмірі 4 414 416, 76 грн. (чотири мільйони чотириста чотирнадцять тисяч чотириста шістнадцять гривень сімдесят шість копійок).

Заява про забезпечення позову обґрунтована наступним.

14.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КАСПІТ ТРЕЙД" (Постачальник, Заявник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМАГРОСТЕП" (Покупець) укладено договір поставки № К-2/1408/2025/МД.

На виконання Договору укладено Специфікацію № 1 від 14.08.2025 (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 13.09.2025) до Договору, в якій було узгоджено вартість Товару 14 920 737,00 грн. Умови оплати: 100 % вартості Товару до 31.10.2025 включно.

У вказаний строк ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» не здійснило оплату у розмірі 100 % вартості Товару.

02.02.2026 між ТОВ "КАСПІТ ТРЕЙД" та ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» укладено додаткову угоду № 1/1 до договору поставки № К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025, в якій ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» підтвердив свою заборгованість на користь Постачальника по Договору поставки № К-2/1408/2025/МД від 14.08.2025 в сумі 9 270 737 грн.

Відповідно до п. 2. Додаткової угоди Покупець зобов`язується сплатити заборгованість за наступним графіком:

· до 28 лютого 2026 року в сумі 3 090 245 (три мільйони дев`яносто тисяч двісті сорок п`ять) гривень 67 копійок;

· до 30 березня 2026 року в сумі 3 090 245 (три мільйони дев`яносто тисяч двісті сорок п`ять) гривень 67 копійок;

· до 30 квітня 2026 року в сумі 3 090 245 (три мільйони дев`яносто тисяч двісті сорок п`ять) гривень 67 копійок.

За додатковою угодою ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» сплатило 3 090 245,67 грн.

При цьому, ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» порушило умови Додаткової угоди, оскільки не здійснило оплату до 30 березня 2026 року в сумі 3 090 245 (три мільйони дев`яносто тисяч двісті сорок п`ять) гривень 67 копійок.

У зв`язку з порушенням взятого на себе зобов`язання заявник нараховує відповідно до умов Договору штраф, пеню та інфляційні втрати.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованість ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» перед ТОВ «КАСПІТ ТРЕЙД» за Договором становить 4 387 792, 76 грн (чотири мільйони триста вісімдесят сім тисяч сімсот дев`яносто дві гривні сімдесят шість копійок).

Як вказує заявник, загальний розмір заборгованості ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» перед ТОВ «КАСПІТ ТРЕЙД» станом на 21.04.2026 становить 4 414 416,76 грн, що складається з: 26 624 грн компенсації судового збору за Угодою № 04-02/26-ХК від 04.02.2026 та 4 387 792, 76 грн заборгованості за Договором. Зазначені обставини вказують на наявність підстав стверджувати про високу вірогідність ухилення ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» від виконання судового рішення. Зокрема, грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, які належать ТОВ «ХІМАГРОСТЕП», можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення суду, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь Заявника. Імовірність виконання судового рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

Оцінюючи наведені доводи, суд виходить з наступного.

Реалізація права на судовий захист, гарантовано кожному статтями 55, 124 Конституції України, та багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6 статті 137 ГПК України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.

Відтак, не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії (пункт 46, 47 постанови).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Отже, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник повинен довести за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів той факт, що грошові кошти, наявні у відповідача станом на момент пред`явлення позову, можуть зникнути або зменшитись за кількістю на момент виконання рішення в результаті об`єктивних (незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов`язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб`єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування грошових коштів або вчинення інших дій з метою уникнення майнової відповідальності та перешкоджанню законному стягненню грошових коштів) причин.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Частиною першою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 ГПК України.)

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.)

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

В обґрунтування цієї заяви заявник послається на те, що невжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову може утруднити або унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог у даній справі.

Сам факт звернення із заявою про забезпечення позову заявником не звільняє його від обов`язку доведення обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування відповідних заходів, та не є підставою для відступу від принципів рівності сторін і змагальності процесу.

Суд вважає, що всі доводи заявника щодо існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову ґрунтуються виключно на нічим не підтверджених припущеннях.

Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження заявника про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено у постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 902/483/18 та від 12.06.2019 у справі № 909/19/19.

Заявником не було наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав, за захистом яких він звернеться до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Навпаки, заявник зазначає, що між ним та ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» було укладено додаткову угоду 02.02.2026 та боржник сплатив частину заборгованості в сумі 3 090 245,67 грн. Цей факт свідчить про те, що ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» не уникає виконання своїх зобов`язань, визнає їх та частково виконує.

Суд вважає, що заява про вжиття заходів забезпечення позову не лише не підтверджена жодними доказами, але й не містить достатнього обґрунтування існування ризиків невиконання чи утруднення виконання майбутнього судового рішення у справі.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що заявник у заяві про забезпечення позову не наводить будь-яких фактичних обставин, які б свідчили про вчинення ТОВ «ХІМАГРОСТЕП» дій, що могли бути розцінені як ухилення від виконання в майбутньому рішення суду, у випадку задоволення позову.

Враховуючи вищевикладені обставини в сукупності, виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема з вимог статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б могли свідчити, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

За таких обставин, керуючись статтями 136, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСПІТ ТРЕЙД» про забезпечення позову до подання позовної заяви відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання (статті 255 - 257 ГПК України).

Суддя Олена СЕМЧУК