Рішення № 136001107, 27.04.2026, Арцизький районний суд Одеської області

справа № 492/210/26

провадження № 2/492/482/26

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2026 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Варгаракі С.М.,

при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (далі ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду з зазначеною позовною заявою до відповідачки, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 40074,98 грн, а також судові витрати. В обґрунтування позову посилається на те, що 23 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» (далі - ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1646973.

24 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено договір факторингу № 01.02-04/25, відповідно до умов якого ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» передало (відступило) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому права вимоги, які ТОВ «СВЕА ФІНАНС» прийняло та стало новим кредитором у зобов`язанні.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання у відповідачки виникла заборгованість за кредитним договором на загальну суму 40074,98 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки, оскільки остання ухиляється від добровільного погашення заборгованості.

Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільна справа була розподілена судді Арцизького районного суду Одеської області Варгаракі С.М.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області від 19 лютого 2026 року цивільна справа прийнята до провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін. Відповідачці визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Одночасно, роз`яснено учасникам справи, що відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) разом з копіями позовної з додатками сторін.

Вказана ухвала суду була направлена відповідачці за зареєстрованим місцем проживання, однак поштовий конверт повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».

У постанові Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачка належним чином повідомлена про розгляд цивільної справи, судом надано можливості та достатньо часу ознайомитись з позовною заявою та надати свої заперечення.

Відповідачка не скористалася своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву та/або заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін, а тому суд, у відповідності до частини 5 статті 279 ЦПК України, вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, у зв`язку з чим, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Мотивувальна частина

Позиція суду

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, що випливають із зобов`язального права, пов`язані з ухиленням боржника від виконання своїх обов`язків з повернення кредитних коштів кредитору, тому при вирішенні спору між сторонами слід керуватися Цивільним Кодексом України.

23 липня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , відповідачкою у справі, було укладено договір № 1646973 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» (а.с. 9-13), за умовами якого відповідачка отримала кошти у розмірі 7000 грн строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставки у розмірі 1,5 % в день.

Пунктом 2.1 цього договору визначено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Вказаний договір відповідачка підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Також, відповідачка підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором додатки до вказаного вище кредитного договору, в яких теж були зазначені вище вказані умови надання та повернення кредиту, а саме Графік платежів та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 13 зворот-14, 15-16).

Позивачем також долучено правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» (а.с. 17-26).

23 липня 2024 року ОСОБА_1 отримала за зазначеним кредитним договором кредитні кошти в розмірі 7000 грн на зазначену нею в кредитному договорі (п. 2.1) банківську картку НОМЕР_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи листом ТОВ «Пейтек» № 20250226-406 від 26 лютого 2025 року (а.с. 30).

24 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-04/25, відповідно до умов якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ», в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1646973 від 23 липня 2024 року (а.с. 31-37, 42).

Відповідно до акту приймання-передачі реєстру боржників від 24 лютого 2025 року, витягу з реєстру боржників від 24 лютого 2025 року, ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 40074,98 грн (а.с. 41 зворот, 43, 44).

В порушення умов зазначеного кредитного договору ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно з розрахунком заборгованості станом на 24 лютого 2025 2026 року становить 40074,98 грн, яка складається із заборгованості: за кредитом 6999,98 грн; відсотками 19320 грн; за штрафними санкціями 13755 грн (а.с. 27-29).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Щодо укладення кредитного договору

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (стаття 11 ЦК України).

За правилом статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Згідно з статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (частина 1 статті 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина 2 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачкою та первісним кредитором не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та інших.

Судом встановлено, що 23 липня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 1646973 в електронній формі шляхом підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, у відповідності до вимог частин 6, 8 статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми позики, строку позики, сплати відсотків за користування позикою, розмір і тип процентної ставки та уклали в належній формі кредитний договір.

Щодо виконання кредитодавцем обов`язку щодо переказу (надання) кредитних коштів

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Відповідно до листа ТОВ «Пейтек» № 20250226-406 від 26 лютого 2025 року на картку НОМЕР_1 , яку відповідачка зазначила у пункту 2.1 договору як платіжний засіб, на який підлягають перерахуванню кредитні кошти, 23 липня 2024 року було перераховано кредитні кошти у сумі 7000 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором № 1646973 від 23 липня 2024 року.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).

Щодо відступлення права вимоги за договором факторингу

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Так, для підтвердження факту відступлення права вимоги, заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі № 5026/886/2012, від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17).

Судом встановлено, що 24 лютого 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС»» укладено договір факторингу № 01.02-04/25.

Копії договору факторингу та витяг з реєстру боржників є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідачки за кредитним договором, оскільки ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у передбаченому законом порядку відповідно до послідовно укладеного договору факторингу, на виконання якого підписувався реєстр боржників, набуло право вимоги до відповідачки за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 кредитні кошти отримала, що підтверджується матеріалами справи, якими в подальшому розпорядилася на власний розсуд, однак свої зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконала, тобто кредитні кошти не повернула.

Доказів на спростування отримання кредиту відповідачкою ОСОБА_1 суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за кредитним договором № 1646973 від 23 липня 2024 року, яка нею добровільно не погашається.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, відповідачкою суду не надано.

Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення нарахованої пені у розмірі 13755 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування пені за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 13755 грн слід відмовити.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідачка, отримавши кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договором строки їх не повернула, проценти у встановленому договором розмірі не сплатила, нею не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 26319,98 грн, з яких заборгованість: за тілом кредиту 6999,98 грн, по відсоткам 19320 грн, у решті позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У відповідності до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволення позову, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1748,58 грн.

На підставі статей 11, 509, 512, 513, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 19, 48, 76-81, 89, 133, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 04070, код ЄДРПОУ: 37616221) заборгованість за кредитним договором № 1646973 від 23 липня 2024 року у розмірі 26319 (двадцять шість тисяч триста дев`ятнадцять) гривень 98 копійок, яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 6999 (шість тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять) гривень 98 копійок, заборгованості за відсотками 19320 (дев`ятнадцять тисяч триста двадцять) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (місцезнаходження: вул. Іллінська, буд. № 8, м. Київ, поштовий індекс 04070, код ЄДРПОУ: 37616221) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1748 (одна тисяча сімсот сорок вісім) гривень 58 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано протягом строку оскарження.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Варгаракі С.М.