Рішення № 136000536, 27.04.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/83/25

н/п 2/953/153/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 квітня 2026 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Бородіної Н.М.,

за участю секретаря - Кіпеть Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

встановив:

Позивач, АТ «Перший Український Міжнародний Банк», звернулось до суду з позовом, шляхом подання його через систему «Електронний суд», до відповідача, ОСОБА_1 в якому просить стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитними договорами №20117709995 від 19.12.2020 року у розмірі - 26689,90 грн; №1001852300801 від 06.04.2021 року у розмірі 58247,96 грн; №1001993837801 від 22.10.2021 року у розмірі 41413,77 грн.

Позов мотивований тим, що відповідач, ОСОБА_1 , звернулася до АТ «Перший Український Міжнародний Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкети-заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №20117709995 - 19.12.2020 року, №1001852300801 06.04.2021 року та №1001993837801 22.10.2021 року.

Підписанням анкети-заяви відповідач підтвердила що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладання Договору комплексного банківського обслуговвування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua в повному обсязі.

Позивач свої зобов`язання за Кредитними договорами виконало в повному обсязі, а саме на підставі укладених договорів надало відповідачу кредитні кошти (кредитний ліміт) у розмірі: за договором № 20117709995 від 19.12.2020 року 19830,00 грн на номер рахунку НОМЕР_1 , за договором №1001852300801 від 06.04.2021 року - 50000,00 грн на номер рахунку НОМЕР_2 , за договором № 1001993837801 від 22.10.2021 року 30310,00 грн на номер рахунку НОМЕР_2 .

Загальний розмір заборгованості відповідача перед АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за договорами становить 126351,63 грн.

Оскільки всупереч умов договору відповідач не виконав свого зобов`язання, позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи без його участі, не заперечував щодо розгляду справи в заочному порядку.

Відповідач до судового засідання не з`явилась, причини неявки суду невідомі, про час дату та місце судового засідання повідомлялась належним чином.

Ухвалою суду від 08.04.2026 року вирішено розгляд справи поводити в порядку заочного розгляду.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.12.2020 року ОСОБА_1 підписала заяву № 20117709995 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила надати їй Споживчий кредит, шляхом встановлення кредитного ліміту, на суму 3000, 00 грн, який в подальшому неодноразово змінювався та склав 19830,00 грн

Крім того ОСОБА_1 . 06.04.2021 року ОСОБА_1 підписала заяву № 1001852300801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила надати їй Споживчий кредит на суму 50000, 00 грн, а також 22.10.2021 року підписала заяву № 1001993837801 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_2 просила надати їй Споживчий кредит на суму 30310, 00 грн.

Підписанням вказаних заяв відповідачка беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБО), яка розміщена на сайті ПАТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення договору страхування, підписанням заяви підтверджує свою згоду на укладення договору страхування на зазначених нижче умовах.

Заявами передбачено, платіжні періоди; строки дії кредитних лімітів, процентні ставки за користування кредитним лімітом, розміри мінімальних платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюється відповідно до умов ДКБО в залежності від типу кредитної картки.

До кредитного договору банком додано загальні умови договорів кредитування, паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою.

Отже, сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідач не виконувала свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.10.2024 року склала:

1) По кредитному договору від 19.12.2020 № 20117709995 - 26689.9 (двадцять шість тисяч шістсот вісімдесят дев`ять гривень 90 копійок) грн., з яких: 14829.01 грн. заборгованість за кредитом; 11860.89 грн. заборгованість процентами; 0 грн. заборгованість за комісією;

2) По кредитному договору від 06.04.2021 № 1001852300801- 58247.96 (п`ятдесят вісім тисяч двісті сорок сім гривень 96 копійок) грн., з яких: 28953.32 грн. заборгованість за кредитом; 6.17 грн. заборгованість процентами; 29288.47 грн. заборгованість за комісією;

3) По кредитному договору від 22.10.2021 № 1001993837801- 41413.77 (сорок одна тисяча чотириста тринадцять гривень 77 копійок) грн., з яких: 25126.02 грн. заборгованість за кредитом; 5.36 грн. заборгованість процентами; 16282.39 грн. заборгованість за комісією;

Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 31.10.2024 склала 126351,63 грн.

Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ "ПУМБ").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Оскільки фактично отримані та використані ОСОБА_1 кредитні кошти банку у повному обсязі не повернуті, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд вважає наявними підстави щодо стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредити та процентами

Щодо стягнення заборгованості за комісією суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Зі змісту заяв на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №1001852300801 від 06.04.2021 року та №1001993837801 від 22.10.2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем, то вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованим. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню заборгованість:

- по кредитному договору від 19.12.2020 № 20117709995 26689,90 грн., з яких: 14829,01 грн. заборгованість за кредитом; 11860,89 грн. заборгованість за процентами;

- по кредитному договору від 06.04.2021 № 1001852300801- 28959,49 грн., з яких: 28953,32 грн. заборгованість за кредитом; 6,17 грн. заборгованість за процентами;

- по кредитному договору від 22.10.2021 № 1001993837801- 25131,38 грн., з яких: 25126.02 грн. заборгованість за кредитом; 5,36 грн. заборгованість за процентами;

Таким чином, загальна сума заборгованості за вказаними кредитними договорами становить 80780,77 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 80780,77 грн, що становить 63,93% від ціни позову, а тому з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1548,64 грн (2422,40 грн х 63,93%).

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованної за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за Кредитними договорами в загальному розмірі 80780 грн 77 коп, а також судовий збір у розмірі 1548 грн 64 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.М. Бородіна