Рішення № 13599937, 10.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 49/14210.01.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»

До Приватного підприємства «Індекс»

Про стягнення 1791,21 грн.

Суддя Митрохіна А.В.

Представники сторін:

Від позивача Кретов О.О. –за дов. № б/н від 31.12.2010р.

Від відповідача не з’явилися

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача 1791,21 грн. заборгованості, у зв’язку з порушенням умов Договору поставки № 957-10 від 12.02.2010р., з яких 1331,22 грн. –основного боргу, 168,18 грн. –пені, 185,62 грн. –20% річних, 106,19 грн. –7% штрафу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що на виконання взятих на себе зобов’язань позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач зобов‘язання по оплаті отриманого товару не виконав. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 було порушено провадження у справі № 49/142 та призначено розгляд справи на 29.11.2010.

У зв'язку з перебуванням судді Митрохіної А.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 29.11.2010, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.12.2010 розгляд справи було відкладено на 20.12.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва суду від 20.12.2010 розгляд справи відкладався на 10.01.2011 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 10.01.2011 з’явився, надав пояснення по справі та повністю підтримав вимоги викладені у позовній заяві

Відповідач в судові засідання 20.12.2010 та 10.01.2011 не з’явився, своїх представників не направив, про поважність причин нез’явлення суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі № 49/142 від 10.11.2010 року не виконав, витребуваних судом документів не надав, заяв, клопотань не подав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, вказану в заяві позивача.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких містяться в матеріалах справи, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(далі - Постачальник) та Приватним підприємством «Індекс»(далі - Покупець) було укладено договір поставки № 957-10 (далі - Договір).

Відповідно до умов якого (п. 1.1), Постачальник зобов'язувався передавати у власність Покупця алкогольні напої (далі –Товар), а Покупець зобов'язувався приймати і оплачувати такий товар в порядку, визначеному умовами цього Договору.

Кількість, асортимент товару визначається Покупцем у замовленні та зазначається Постачальником у видатковій накладній на товар (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна на товар визначена у Прайс –листі Постачальника, який діє на момент здійснення Покупцем замовлення. Ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на Товар (п. 5.2 Договору).

          На виконання умов Договору та відповідно до наданого Відповідачем замовлення Позивач в лютому та березні 2010 року поставив Відповідачу партію товару на загальну суму 1517,04 грн.

Факт отримання відповідачем поставленого товару підтверджується печаткою, та підписом одержувача на видаткових накладних: № 6191/6217 від 04.03.2010 на загальну суму 855,00 грн. та № 3630/3630 від 25.02.2010р. на загальну суму 661,44 грн. (копії яких містяться в матеріалах справи).

Згідно до п. 6.1 Договору, розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 7 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахуваня грошових коштів на рахунок Постачальника або в іншому узгодженими Сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю Сторін - шляхом попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач свої зобов‘язання оплатити отриманий товар виконав частково, а саме на суму 120,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 19.05.2010, крім того Позивачу було повернуто частину товару на загальну суму 65,82 грн., що підтверджується накладною на повернення товару № 68 від 19.05.2010. А отже, у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 1331,22 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент звернення позивача до суду відповідач не розрахувався повністю з позивачем за поставлений товар, а саме відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 1331,22 грн.

Факт невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого від позивача товару належним чином доведений, документально обґрунтований.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1331,22 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 168,18 грн. –пені, 185,62 грн. –20% річних, 106,19 грн. –7% штрафу.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Оскільки відповідач суму основного боргу з не сплатив є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Однак, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного від Постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі сім відсотків від суми боргу.

Оскільки, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, як це передбачено п. 7.1 Договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу задоволенню не підлягає.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюється Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином зазначеним законом встановлений граничний розмір саме договірної неустойки, який не може бути збільшений сторонами, а не загальний (фіксований) розмір неустойки, що встановлена законом.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 168,18 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 119,81 грн., за розрахунком суду.

Відповідно до п. 9.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника продукції, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 185,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 180,90 грн., за розрахунком суду.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Згідно наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов’язання щодо поставки оплаченого Товару, в порядку та на умовах, встановлених Договором.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також витрати, пов‘язані з розглядом справи в суді покладаються господарським судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємство «Індекс»(02121, м. Київ, просп. Бажана, буд. 14 код ЄДРПОУ 32912427, п\р 2600323324 в ВАТ «Український Професійний Банк»м. Київ, МФО 300205), а у разі відсутності грошових коштів –з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Трейд»(84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська, буд. 2, п/р 26004000001831 в ГО АКБ «Укрсоцбанк»м. Київ, МФО 300023, код ЄДРПОУ 36899012) 1631,93 грн. заборгованості за договором поставки №957-10 від 12.02.2010 р., з яких 1331,22 грн. –основного боргу, 119,81 грн. –пені, 180,90 грн. –20% річних, крім того 92,82 грн. –державного мита та 214,76 грн. - витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у позові відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             А. В. Митрохіна

підписання рішення 29.01.2011