Рішення № 13599886, 26.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/51526.01.11

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Акціонерного товариства «Просто-страхування»до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»про стягнення 17701,96 грн. за участю представників позивача Кириченка А.С., довіреність № б/н від 13.01.2011 року, відповідача не зявився,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 17701,96 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.04.2009 року в м. Одесі на перехресті вул. Сєрова Розкидайлівська мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Хундай», д.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Шевроле»д.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

Позивачем було виплачено страхове відшкодування в розмірі 17701,96 грн.

Цивільну відповідальність винної особи у ДТП - гр. ОСОБА_1 було застраховано ВАТ НАСК «Оранта».

У звязку з вищезазначеним позивач звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2010 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.01.2011 року.

Представник відповідача в судове засідання 26.01.2011 року не зявився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що незявлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки постанови Суворовського районного суду м. Одеси у справі №3-3157 2009 рік від 07.05.2009 року, 16.04.2009 року, о 17 год. 10 хв., ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Хундай»д.н. НОМЕР_1, на перехресті вул. Сєрова/Розкидайлівська, в м. Одесі, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1. «Надай дороги»та допустила зіткнення з автомобілем «Шевроле», д.н. НОМЕР_2. В наслідок ДТП, вказані автомобілі отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушила п. 16.11 ПДР.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси у справі №3-3157 2009 рік від 07.05.2009 року, ОСОБА_1 визнано винною в скоєнні адміністративного правопорушення та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Шевроле», д.н. НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №163298 від 18.09.2008 року.

Відповідно до звіту №04-023 від 04.05.2009 року, матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля «Шевроле», д.н. НОМЕР_2 внаслідок його пошкодження при ДТП, становить 1919227,35 грн.

Як вбачається з страхового акту №б/н від 01.06.2009 року позивачем встановлено факт настання страхового випадку та вирішено виплати страхове відшкодування в розмірі 17701,96 грн.

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 9931 від 04.06.2009 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 17701,96 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Хундай», д.н. НОМЕР_1 (ОСОБА_1), та який перебував у її власності, встановлена у судовому порядку.

Тому, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Шевроле» д.н. НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Судом встановлено, що між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВС/4209591 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого ВАТ НАСК «Оранта»взяло на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу «Хундай», д.н. НОМЕР_1 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 35 000,00 грн., франшиза 0,00 грн.

Позивач на адресу відповідача направив претензію за вих. № 3552/81-22С від 27.10.2009р. про виплату страхового відшкодування в розмірі 17701,96 грн., у відповідь на яку відповідачем направив лист, в якому заявив, що ОСОБА_1 не є страхувальником ВАТ HACK «ОРАНТА». У відповідь на лист позивач направив відповідачу копію полісу № 4209591 від 19.03.2009р. згідно якого ОСОБА_1 є страхувальником ВАТ HACK «ОРАНТА».

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної претензії з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу «Шевроле», д.н. НОМЕР_2 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується, виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню в розмірі 17701,96 грн.

Державне мито у сумі 177,02 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75, код 00034186) на користь Акціонерного товариства «Просто-страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, код 24745673) 17 701 (сімнадцять тисяч сімсот одну) грн. 96 коп. боргу, 177 (сто сімдесят сім) грн. 02 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

СуддяС. Чебикіна