Рішення № 13599860, 31.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/53231.01.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м. Києві Ради

про стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення - 619 943,76 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Сологуб В.Л. –довіреність №33 від 28.12.2010;

від відповідача: не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доКомунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м. Києві Радипро стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання та водовідведення - 619 943,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги водопостачання та водовідведення № 06439/2-01 від 14.03.2006р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 616 983,92 грн. за період з 01.05.2010 по 01.08.2010.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 616 983,92 грн. - основного боргу, 1 153,63 грн. - 3% річних, 5 764,62 грн. - пені, 6 199,44 грн. – державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 06.12.2010 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.12.2010.

16.12.2010 представник позивача у судовому засіданні надав додаткові докази по справі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 20.01.2011.

20.01.2011 розгляд справи не відбувся, у зв’язку з хворобою судді, у зв’язку з чим розгляд справи було призначено на 31.01.2011.

31.01.2011 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

31.01.2011 відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 06.12.2010, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні надав заяву про заміну Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

З матеріалів справи слідує, що спірні правовідносини стосуються виконання Договору № 06439/2-01 від 14.03.2006р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та відповідачем.

Згідно статуту Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 768385 від 2 червня 1992 р., довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 154428 від 23 грудня 2010 р. найменування Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" змінено на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал". Останнє визначене правонаступником підприємства позивача.

За таких обставин суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст. 25 ГПК України замінити позивача Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 06439/2-01 від 14.03.2006р. на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту рішення - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008 р. № 190 (в подальшому Правила користування), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача (п. 2.1.2. Договору).

В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 р. вказано, що рахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку.

Керуючись п. 2.2.1. Договору позивача щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору позивача доводить відповідача нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.4. Договору передбачає порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Судом встановлено, що відповідач в порушення п. 2.2.4. Договору, у встановлені Договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

В процесі судового розгляду справи, судом встановлено, позивач послуги згідно умов Договору виконав в повному обсязі в період з 01.05.2010 по 01.08.2010, надавши відповідачу послуг на суму 1383 014,04 грн., що підтверджується дебетовими повідомленнями (вимоги -доручення), двосторонніми актами зняття показань з приладів обліку, розшифровками рахунків із зазначенням тарифу, обсягу та вартості послуг.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з 01.05.2010 по 01.08.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 616 983,92 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 153,63 грн. - 3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1 153,63 грн. - 3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 4.2. Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5 764,62 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

В пункті 4.2. Договору передбачено, що у разі прострочення відповідачем строків розрахунку за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Пеня за прострочення оплати нараховується протягом строку позовної давності і іншим строком не обмежується.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 5 764,62 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "ЖЕО-103" Голосіївської районної в м. Києві Ради (03040, м. Київ, вул. Деміївська, 33, код ЄДРПОУ 26385316) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) –616 983 (шістсот шістнадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят три) грн. 92 коп. - основного боргу, 1 153 (одну тисячу сто п’ятдесят три) грн. 63 коп. –3% річних, 5 764 (п’ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 62 коп. –пені, 6 199 (шість тисяч сто дев’яносто дев’ять) грн. 44 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко