Рішення № 135997187, 21.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/17711/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Левицької Я.К.,

за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,

представника позивача Іванчихіна С.І.,

представника відповідача 1 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - КП «Київтеплоенерго») з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01.05.2018 року до 31.10.2021 року КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року - виконавцем послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Будинок АДРЕСА_1 під`єднаний до внутрішньо будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01.11.2021 року споживачами послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Від таких послуг відповідачі у встановленому порядку не відмовлялись, однак своєчасно не сплачували за спожиті послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2025 року складає 40 709,52 грн. Також, згідно норм чинного законодавства позивачем було нараховано розмір 3% річних, інфляційних втрат та пені. В результаті загальна сума позовних вимог позивача складає 70 840,74 грн.

10.11.2025 року ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

30.01.2026 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на позовну заяву, у якому представник відповідача зазначає, що позивачем пред`явлена вимога щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості за надання послуг з централізованого опалення (ЦО), надані ПАТ «Київнерго» за період з 01.07.2015 по 30.04.2018 у розмірі 17421,47 грн, а також інфляційні втрати в сумі 2996,49 грн та 3 % річних в сумі 870,60 грн. Водночас, згідно з інформацією, зазначеною у наданому позивачем витязі з Реєстру територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщені за адресою: АДРЕСА_2 , дата народження відповідача 1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виходячи з того, що відоповідач 1 досяг повноліття і отримав повну цивільну дієздатність 23 травня 2016 року, вимоги позивача щодо сплати ним заборгованості, яка утворилась з 01 липня 2015 року до 23 травня 2016 року в сумі 4 920,04 грн є безпідставною. Також посилався на те, що позивачем 22 жовтня 2025 року пред`явлено позовну заяву про стягнення з відповідача 1 заборгованості за період з 01 липня 2015 року по 31 березня 2017 року у розмірі 12 009,02 грн поза межами строку позовної давності. Зокрема, станом на 02 квітня 2020 року спливла позовна давність щодо вимог позивача у розмірі 11421,05 грн. за період з 01 липня 2015 року по 28 лютого 2017 року (строк оплати - 21.08.2015 - 21.03.2017). З 04 вересня 2025 року відновився перебіг строку звернення до суду. Оскільки позовна заява підписана позивачем 22 жовтня 2025 року, за період з 04 вересня 2025 року до 22 жовтня 2025 року, то спливла позовна давність щодо вимог позивача у розмірі 588,04 грн. за період з 01 по 31 квітня 2017 року (строк оплати до 21.04.2017). Оскільки позовна давність спливла щодо основної заборгованості у розмірі 12 009,02 грн, позовна давність спливла також до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від цієї суми як додаткової вимоги. Розмір інфляційних втрат та 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають обчисленню від суми вимоги, яка заявлена в межах позовної давності, а саме: 5 412,38 грн тож мають бути зменшені збитки до 1 008,05 грн та 3 % річних до 270,06 грн відповідно. Також позивачем на підтвердження приєднання відповідачем 1 до умов індивідуального договору не надано жодного доказу, який би свідчив про його бажання укласти з ним договір. Крім того, відповідач 1 хоча і зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , однак не є ані власником цієї квартири, ані особою, на яку відкритий особовий рахунок, ані членом сім`ї інших зареєстрованих у квартирі осіб. Більш того, позивачем не наведено жодного доказу на підтвердження того факту, що відповідач1 коли-небудь проживав в цій квартирі та, відповідно, фактично користувався послугою з централізованого опалення, як індивідуальний споживач за вказаною адресою. Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.10.2020 № 210 солдата ОСОБА_1 , призваного на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 21 жовтня 2020 року, зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення з 22 жовтня 2020 року. Таким чином, починаючи з 21 жовтня 2020 року і по дату складання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 жодного дня не проживав у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 і фактично не користувався послугою з централізованого опалення/постачання теплової енергії, у зв`язку з чим відповідач 1 не є ані споживачем відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», ані індивідуальним споживачем в контексті до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що виключає надання позивачем і отримання відповідачем 1 послуги з централізованого опалення/ постачання теплової енергії на підставі (індивідуального) договору. З врахуванням документально підтвердженого факту перебування відповідача 1 на військовій службі з 21.10.2020 по теперішній час та не отримання ним послуг від позивача з централізованого опалення, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 за період з 01.10.2020 по 31.10.2021 заборгованості за надання послуг з централізованого опалення у розмірі 6 968,21 грн, інфляційних втрат в сумі 1 191,56 грн та 3 % річних в сумі 314,08 грн, а також заборгованості зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 150,64 грн. є безпідставними. Відтак, за період з 05.2018 по 10.2020 заборгованість з центрального опалення складає 10556,83 грн, збитки від інфляції 1953,77 грн; 3 % річних складає 473,83 грн теплової енергії на підставі (індивідуального) договору. За період з 01.11.2021 по 30.09.2025 позивачем пред`явлена вимога щодо стягнення з відповідача 1 заборгованості за надання послуг з постачання теплової енергії у розмірі 21663,15 грн, інфляційних втрат в сумі 3048,83 грн та 3 % річних в сумі 906,38 грн, а також пені у розмірі 1102,76 грн та заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії в сумі 1 332,71 грн. З врахуванням документально підтвердженого факту перебування відповідача 1 на військовій службі з 21.10.2020 по теперішній час, та не отримання ним послуг від позивача з постачання теплової енергії, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 цих сум є необґрунтованою. Відповідачем 1 здійснено перерахунок пені за умовами публічного договору приєднання та з врахуванням положень ч.6 ст.232 ГПК України. За цим розрахунком позивач не має права вимагати з відповідача стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання у розмірі більшому, ніж 186,12 грн. Також просить врахувати положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Також до позовної заяви позивачем додано довідку про обсяги споживання послуги з постачання теплової енергії/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ за адресою: АДРЕСА_1 за лічильником опалення MULTICAL UF 602, заводський номер 69925463, за період з 01.10.2018 по 30.09.2025 обсяг 1454,6830 Гкал та корінець наряду №127/104 від 24.03.2025, виданого позивачем для проведення відключення споживача КП «Куренівське Подільського району міста Києва» за адресою абонента КП «Куренівське Подільського району міста Києва» АДРЕСА_1 , підстава - кінець опалювального сезону, а також розрахунки заборгованості за надані послуги. Разом з тим, вказані документи у їх сукупності не підтверджують факт отримання відповідачем 1 послуг та наявність у нього заборгованості перед позивачем у заявленому розмірі за період, вказаний у позовній заяві. Водночас, позивачем до позовної заяви не долучено копій цих платіжних документів (рахунків) на оплату спожитих послуг, які позивач був зобов`язаний надсилати відповідачу відповідно до ст.8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та умов публічного договору приєднання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначив про солідарну відповідальність відповідачів як споживачів послуг за несплату заборгованості за оплату послуг, які надає КП «Київтеплоенерго». Якщо відповідач 1 вважає, що за період з 01 липня 2015 року до 23 травня 2016 року в сумі 4 920,04 грн він був звільнений від сплати заборгованості як неповнолітня особа, то у випадку примусового стягнення з нього саме цієї суми, він має право регресу до другого відповідача. Посилався на те, що позивачем не пропущено строк позовної давності. Зауважив, що позивачем заявлено позовні вимоги до відповідачів як споживачів послуг, а не власників житлового приміщення. Також представник позивача зауважив, що до позовної заяви долучені документи, які наявні у нього і підтверджують заявлений розмір заборгованості. При цьому, питанням нарахуванням та обліку житлово-комунальних послуг займається Комунальний концерн «Центр комунального сервісу», який на спірний період здійснював обслуговування споживачів.

Представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог з підстав, наведених у відзиві. Просив суд відмовити повністю у задоволенні позову до ОСОБА_1 та стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500,00 грн у зв`язку з розглядом цивільної справи.

Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року за вказаною адресою є комунальне підприємство (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», а з 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.

Правовідносини у сфері надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі - ЦО/ЦПГВ) регулювались Законом України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції від 24.06.2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо-та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

При цьому, частиною першою статті 1 Закону № 1875-IV було визначено, що споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Правовідносини у сфері надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води (далі- ТЕ/ПГВ) регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ (далі-Закон № 2189-VІІІ), Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року № 1182 «Про затвердження правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води та Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії».

Відповідно до п. 6, 9, 13 ч. 1 Закону № 2189-VІІІ споживач житлово-комунальних послуг- індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з п. 6 ч. 1 Закону № 2189-VІІІ споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно з п. 11 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулювались Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 21.07.2005 року № 630 (далі - Правила).

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 року № 34 (5085), який згідно з вимогами чинного законодавства вважається публічним договором.

Щодо надання позивачем послуг з ТЕ/ПГВ з 01.11.2021 року, то відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Позивачем, на виконання вимог чинного законодавства, на своєму веб-сайті оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води, що є загальновідомою обставиною.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

При розгляді такої категорії спорів слід враховувати правовий висновок, викладений у постанові від 20 квітня 2016 року Верховного Суду України при розгляді справи № 6-2951цс15, предметом якої був спір про стягнення боргу за надані комунальні послуги, відповідно до якого, хоча у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що відносини між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 вказаного Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17, де Велика Палата погодилася з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг, а відсутність укладеного письмового договору не звільняє відповідача від обов`язку оплати за надані такі послуги та не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України у постанові від 20 квітня 2016 року при розгляді справи № 6-2951цс15 (пункти 19-20).

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16 щодо обов`язковості сплати комунальних послуг незалежно від наявності договору.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. При цьому наявність чи відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Будинок АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок квартира АДРЕСА_3 у вказаному будинку під`єднана до внутрішньо будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже особи, які проживають за вказаною адресою є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01.11.2021 року споживачем послуг з ТЕ/ПГВ.

Згідно з відомостей з Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 13.10.2025 року зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Крім того, представник відповідача 1 у судовому засіданні підтвердив той факт, що ОСОБА_1 дійсно дотепер зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд бере до уваги те, що відповідачі як такі, що зареєстровані за вказаною адресою, не повідомляли КП «Київтеплоенерго» про їх відсутність за такою адресою в порядку, установленому законом, а отже у розумінні положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вони є споживачами житлово-комунальних послуг.

Крім того, відповідачами не надано суду доказів того, що вони письмово звертались до КП «Київтеплоенерго» із запереченнями щодо укладення індивідуального договору про надання комунальної послуги або щодо неотримання ними щомісячних рахунків на сплату послуг.

Доказів неотримання послуг, які надає КП «Київтеплоенерго» за адресою: АДРЕСА_2 відповідачами суду також не надано.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавець зобов`язаний, зокрема забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Зі змісту ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» вбачається, що споживач, зокрема зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з п. 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

За приписами статей 526, 525, 610 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги з ЦО/ЦПГВ та з ТЕ/ПГВ, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 30.09.2025 року складає 40 709,52 грн, зокрема: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 17 525,04 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 663,15 грн.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також й плату за абонентське обслуговування.

Окрім того, відповідачі у період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року не сплачували кошти за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 25854,69 грн та за послуги з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого у них утворилася заборгованість у розмірі 37500,54 грн, а також: заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 34,02 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 34,02 грн.

За вищевказаною адресою за період до 31.10.2021 обліковується заборгованість зі сплати внесків за обслуговування комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 188,62 грн.

За період з 01.11.2021 року обліковується заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 332,71 грн.

Надані позивачем розрахунки заборгованості є належним та допустимим засобом доказування у цій справі та в сукупності з іншими доказами свідчать про порушення відповідачами умов публічного договору та вимог закону щодо своєчасної оплати фактично спожитої комунальної послуги, яка надавалася позивачем у спірний період.

Розрахунки заборгованості є чіткими та зрозумілими, із зазначенням нарахованих помісячно сум, обсягу наданих послуг, опалювальної площі, діючого тарифу. Тарифи на комунальні послуги, затверджені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), які офіційно оприлюднені і є загальновідомими.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідачів до КП «Київтеплоенерго» із заявами про здійснення перерахунку заборгованості в зв`язку з невідповідністю нарахованих позивачем сум оплати житлово-комунальних послуг показникам лічильників або обсягам споживання.

Також 11.10.2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку №2 до цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору цесії КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги з оплати послуг централізованого опалення по особовому рахунку № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 у розмірі 17 421,47 грн.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ст. 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договорами або законом.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.07.2015 року по 30.09.2025 року заборгованість за послуги станом на 01.07.2015 року становила 2 162,09 грн, а вже за період з 01.05.2018 року по 30.09.2025 року становила 17 421,47 грн. Отже заборгованість в розмірі 17 421,47 грн фактично виникла за період з 01.07.2015 року по 30.04.2018 року.

Разом з тим, суд зазначає, що частиною першою статті 30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Статтею 34 ЦК України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Частина друга статті 14 ЦК України визначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Положеннями статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Враховуючи те, що повної цивільної дієздатності відповідач ОСОБА_1 досяг лише 23 травня 2016 року, саме з цього моменту у позивача виникло право вимоги особисто до відповідача ОСОБА_1 щодо стягнення із нього коштів за надані послуги.

Водночас відповідач ОСОБА_2 досяг повної цивільної дієздатності лише 30 квітня 2017 року, отже саме з цього моменту у позивача виникло право вимоги особисто до відповідача ОСОБА_2 щодо стягнення із нього коштів за надані послуги.

Отже, судом було здійснено перерахунок суми стягнення основного боргу з урахуванням моменту набуття відповідачем ОСОБА_1 повної цивільної дієздатності, а тому стягненню із ОСОБА_1 підлягає сума основної заборгованості, що утворилася у період з 01.06.2016 року по 30.04.2017 року у розмірі 7 089,05 грн (12 009,09-4920,04).

Солідарному стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає заборгованість за постачання централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2017 року по 30.09.2025 року у розмірі 5 5374,41 грн (17 421,47-12 047,06).

Відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 01.07.2015 року по 31.03.2017 року у розмірі 12 009,02 грн.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Частиною 5 статті 261 ЦК України визначено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Тобто, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину.

Пунктом 1 постанови КМУ № 211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2» установлено на всій території України карантин з 12 березня 2020 року.

Таким чином, строк позовної давності слід обраховувати з урахуванням періоду надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за три роки, які передували установленню на території України карантину.

Крім того, Законом України № 2120-ІХ від 15.03.2022 року доповнено пунктом 19 Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було виключено на підставі Закону України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року.

Враховуючи викладене, КП «Київтеплоенерго» в межах строку позовної давності має право на стягнення лише заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилась, починаючи з 02 квітня 2017 року. Заборгованість, яка утворилась до вказаної дати стягненню не підлягає.

Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка утворилась, за період 02.04.2017 року по 30.04.2017 року у розмірі 37,97 грн (12047,06-12009,09), а також солідарному стягненню із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає заборгованість за постачання централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2017 року по 30.09.2025 року у розмірі 5 374,41 грн (17 421,47-12 047,06).

Також, як вбачається з позовної заяви та долучених до неї розрахунків заборгованості позивач нарахував 3 % річних, інфляційні втрати на суму заборгованості відповідача за кожним видом наданих послуг.

Суд враховує те, що за правилом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина 1); боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи, сплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, а відтак, початок періоду прострочення за кожним щомісячним платежем припадає на 21 число кожного наступного місяця.

Згідно із положеннями статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Відповідно до статті 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Отже, зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен місяць щодо якого обчислюється відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, до розрахунку мають включатися й періоди часу в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто, мала місце дефляція).

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

На відміну від інфляційних збитків розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

При цьому, суд враховує те, що згідно Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 року.

Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:

нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);

стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в`їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);

нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.»

Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв`язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.

Місто Київ не входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 року № 309.

Отже, законодавець на рівні акту Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановив заборону нараховувати, у тому числі інфляційні втрати та 3 % річних, і такі положення до внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 року стосувались території міста Києва, а тому нормативно-правовий акт (постанова) Кабінету Міністрів України № 206 від 05 березня 2022 року підлягає застосованню до врегулювання спірних правовідносин за період з 24 лютого 2022 року до 29 грудня 2023 року.

За таких обставин належним нарахуванням інфляційних втрат та 3 % річних є нарахування, проведені з січня 2024 року.

Також, суд бере до уваги те, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з розрахунків інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення, інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за постачання теплової енергії, інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» та право вимоги, на які було відступлено на користь КП «Київтеплоенерго», відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 розрахунковим періодом є 01.01.2024 року по 30.06.2025 року. Отже, позивачем дотримано вимог чинного законодавства щодо періоду проведення інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення відповідачем плати за надані КП «Київтеплоенерго» послуги.

Відповідно до розрахунку інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення сума боргу становить 17 525,04 грн, інфляційна складова боргу - 2996,78 грн, 3% річних - 787,91 грн.

Відповідно до розрахунку інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з постачання теплової енергії сума боргу становить 21 663,15 грн, інфляційна складова боргу - 3 048,83 грн, 3% річних - 906,38 грн.

Відповідно до розрахунку інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення, надані до 01.05.2018 року ПАТ «Київенерго» та право вимоги, на які було відступлено на користь КП «Київтеплоенерго», відповідно до договору відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 року № 602-18 сума боргу становить 17 421,47 грн, інфляційна складова боргу - 2996,49 грн, 3% річних - 870,60 грн.

Суд вважає вірним розрахунки позивача інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з централізованого опалення та інфляційної складової та 3 % річних заборгованості за послуги з постачання теплової енергії.

Разом з тим, суд враховує те, що відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відтак, оскільки позовна давність спливла щодо основної заборгованості, позовна давність спливла також до вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат від цієї суми як додаткової вимоги.

Розмір інфляційних втрат та 3% річних, передбачених статтею 625 ЦК України, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають обчисленню від суми вимоги, яка заявлена в межах позовної давності.

Зокрема, з ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір інфляційних втрат у сумі 7,26 грн з урахуванням суми заборгованості з 02.04.2017 року по 30.04.2017 року в розмірі 38 грн, Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. IIc (100,40 : 100) x (100,30 : 100) x (100,50 : 100) x (100,20 : 100) x (100,60 : 100) x (102,20 : 100) x (100,00 : 100) x (100,60 : 100) x (101,50 : 100) x (101,80 : 100) x (101,90 : 100) x (101,40 : 100) x (101,20 : 100) x (100,80 : 100) x (101,50 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) x (100,30 : 100) = 1.19099461. Інфляційне збільшення: 38,00 x 1.19099461 - 38,00 = 7,26 грн.

З ОСОБА_1 підлягає стягненню розмір 3 % річних у розмірі 1,99 грн. Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення. З 01.01.2024 до 31.12.2024 кількість днів у періоді - 366, тобто 1,14 грн (38 x 3 % x 366 : 366 : 100); з 01.01.2025 до 30.09.2025 кількість днів у періоді -273, тобто 0,85 грн (38 x 3 % x 273 : 365 : 100).

Із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню розмір інфляційних втрат у сумі 1 026,41 грн з урахуванням суми заборгованості за період з 01.05.2017 року по 30.09.2025 року у розмірі 5 374,41 грн. Інфляційне збільшення: 5 374,00 x 1.19099461 - 5 374,00 = 1 026,41 грн.

Із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає стягненню розмір 3% річних у сумі 281,80 грн. Розрахунок здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості,

Д - кількість днів прострочення. З 01.01.2024 до 31.12.2024 кількість днів у періоді - 366, тобто 161,22 грн (5 374,00 x 3 % x 366 : 366 : 100); з 01.01.2025 до 30.09.2025 кількість днів у періоді -273, тобто 120,58 грн (5 374,00 x 3 % x 273 : 365 : 100).

Також відповідно до ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Як вбачається з розрахунку інфляційної складової, 3 % річних та пені заборгованості за постачання теплової енергії позивачем нараховано за таким видом послуг пеню у розмірі 1 102,76 грн.

При цьому, суд враховує положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 31.01.2025 № 31/ ДСК уважати такими, що залучені до складу сил та засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України тактичної групи « ІНФОРМАЦІЯ_6 » ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_8 », та беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, для виконання бойового завдання з 29 січня 2025 року: сержанта ОСОБА_1 . Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.09.2025 № 264/ДСК уважати такими, що залучені до складу сил та засобів 1 бригади оперативного призначення Національної гвардії України 10 армійського корпусу УВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 », та беруть безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, для виконання бойового завдання, з 22 вересня 2025 року: сержанта ОСОБА_1 .

Таким чином, в силу вищезазначеного закону нарахування і стягнення з відповідача1 ОСОБА_1 пені у розмірі 1102,76 грн є необґрунтованим.

Пеня у розмірі 1 102,76 грн, нарахована позивачем у зв`язку з наявністю заборгованості за постачання теплової енергії, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведеного, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог КП «Київтеплоенерго».

Вирішуючи питання розподілу судових витрат по справі, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12931 від 16.10.2025.

Із урахуванням наведеного, у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково загалом у розмірі 56 282,02 грн (79%), з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 392,12 грн.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті з 02.04.2017 року по 30.04.2017 року послуги з централізованого опалення у розмірі 37,97 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 7,26 грн, три відсотки річних у розмірі 1,99 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»:

- заборгованість за спожиті з 01.05.2017 року по 30.09.2025 року послуги з централізованого опалення у розмірі 5 374,41 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 1 026,41 грн, три відсотки річних у розмірі 281,80 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 17 525,04 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 2 996,78 грн, три відсотки річних у розмірі 787,91 грн;

- заборгованість за спожиті з 01.11.2021 року послуги з постачання теплової енергії у розмірі 21 663,15 грн;

- інфляційну складову боргу у розмірі 3048,83 грн, три відсотки річних у розмірі 906,38 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1 332,71 грн;

- заборгованість з обслуговування вузла комерційного обліку централізованого опалення у розмірі 188,62 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» пеню за заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 102,76 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір за подання позовної заяви по 1 196,06 грн з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

позивач - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДРПОУ 40538421, юридична адреса: площа Івана Франка, буд. 5, м. Київ;

відповідач 1 - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя Я.К. Левицька