Ухвала суду № 135997144, 16.04.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/6293/26

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

16 квітня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Мельниченко К.Б., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на спадкове майно

У С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду м. Києва звернулася ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 (надалі за текстом - позивач) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (надалі за текстом співвідповідачі), третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на спадкове майно.

Одночасно із позовною заявою на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, яка обґрунтовується тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 21 січня 2025 року.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_6 входить наступне майно, яка було придбане в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_3 , зареєстровано на ім`я колишньої дружини спадкодавця, є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, та яке спадкодавець за життя виділити із спільної сумісної власності не встиг:

1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , яка зареєстрована за Відповідачем-1 на підставі: Договору купівлі-продажу майнових прав, серія та номер: 22/3-18, виданий 11.11.2015; Довідки про набуття у власність майнових прав , серія та номер: 22/3-18, виданої 16.11.2016, видавник: ТОВ "Інвест ДБК"; Акту прийому-передачі квартири покупцю, серія та номер: б/н, виданий 12.06.2017, видавник: ТОВ "ДБК-ПАРТНЕР" та ОСОБА_3 .

1/2 частка земельної ділянки з кадастровим номером 3221886001:03:180:0160, площею 0.1526, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка зареєстрована за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі продажу земельної ділянки, посвідченого 28 липня 2016 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостак О.А. за реєстровим номером 1354.

1/2 частка автомобіля - марка SKODA, модель RAPID, 2013 року випуску, об`єм двигуна 1598, зареєстрована за Відповідачем-1 18 січня 2014 року. Інші ідентифікаційні дані не відомі.

Все спірне майно знаходиться у користуванні ОСОБА_3 та зареєстроване за останньою. Отже, наведені обставини на думку позивача свідчать, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно; забороною вчинити певні дії.

У відповідності до ч. 5, ч. 6 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Однак, у матеріалах поданої заяви про забезпечення позову відсутні докази, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, що свідчить про те, що наведені у заяві доводи не можуть бути покладеними в обґрунтування відповідної ухвали.

Саме лише посилання заявника на утруднення чи неможливість виконання рішення у зв`язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, не є тими достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову в розумінні норм ст. 149 ЦПК України.

Крім того, заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогами, адже у позові позивач просить суд скасувати рішення відповідача 2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, в той час, як у заяві про забезпечення позову, просить суд накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності відповідача 1.

Відтак, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями ст.ст. 149 - 150, 158, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву позивач про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання права власності на спадкове майно - залишити без задоволення;

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення;

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В. Гребенюк