Рішення № 13599630, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/58128.01.11 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

доПриватного підприємства «Девять балів»

простягнення 36130,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Девять балів»про стягнення 36130,00 грн. основного боргу.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобовязання щодо оплати коштів за виконані роботи відповідно до актів здачі прийняття робіт (надання послуг) наявних в матеріалах справи.

Ухвалою від 13.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.12.2010 року.

В судовому засіданні 27.12.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 27.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2011 року.

Представники сторін в судове засідання 28.01.2011 року не зявилися, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про день та час проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав роботи щодо виготовлення пруфів та печатних форм 740*605 на загальну суму 36890,00 грн., що засвідчується актами здачі прийняття робіт (надання послуг) № ДВ-0000003 від 17 березня 2010 року на суму 9540,00 грн., № ДВ-0000004 від 19 березня 2010 року на суму 12240,00 грн., № ДВ-0000005 від 30 березня 2010 року на суму 8500,00 грн., № ДВ-0000006 від 08 квітня 2010 року на суму 6610,00 грн.

Проте відповідач за виконані роботи розрахувався частково, у звязку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 36130,00 грн.

18 серпня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № б/н з вимогою погасити існуючу заборгованість, яка була отримана уповноваженим представником відповідача, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (копії в матеріалах справи), проте вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 36130,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 36130,00 грн.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством.

В рішенні, ухвалі, постанові чи довідці господарського суду зазначаються обставини, що є підставою для повного або часткового повернення державного мита.

З огляду положень, пункту 2, частини 1, статті 8 Декрету Кабінету міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Крім того, судом встановлено, що у відповідності до п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів»витрати на інформаційно технічне забезпечення підлягають поверненню з Державного бюджету України в розмірі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Девять балів» (місцезнаходження: 03194, м. Київ, Святошинський р н, вул. Зодчих, буд. 28, кв. 83; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, оф. 505, код ЄДРПОУ 34585311) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 36 130 (тридцять шість тисяч сто тридцять) грн. 00 коп. основного боргу, 361 (триста шістдесят одну) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп., які перераховані квитанцією № 452 від 14.10.2010 року (оригінал якої знаходиться в матеріалах справи).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

31.01.2011 року