Рішення № 135996222, 27.04.2026, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/4912/25

Провадження № 2/452/405/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" квітня 2026 р. м. Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі: головуючого судді Казана І.С.,

секретаря Кафтан О.Ю.,

розглянувши у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України і за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Самборі Львівської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ТзОВ «Споживчий центр» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги аргументує тим, що 7 січня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір №07.01.2025-100002115, на підставі якого товариство надало особі кредит в сумі 28000грн на 140 днів із зобов`язанням повернути його разом із відсотками у строк до 26.05.2025р.; ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором; ОСОБА_1 не повернув своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за кредитом. Ураховуючи вказані порушення зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 на момент пред`явлення позову має заборгованість в сумі 85400грн, враховуючи суми прострочених платежів по тілу кредиту, по процентах, комісією та неустойкою; відтак просять стягнути вказану суму в користь товариства та понесені судові витрати.

Відповідач подав до суду відзив, яким проти позову заперечив з підстав наведених у такому. Зазначив, що додані до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів відповідачем. В даному випадку це лише текст, який складений позивачем одноособово, а тому дані документи мають бути визнані судом неналежними доказами укладання кредитних договорів. Крім того, направивши одноразовий ідентифікатор, необхідний для підписання кредитного договору, відповідачу на його номер телефону НОМЕР_1 , позивачем не доведено належним чином, що вказаний номер телефону дійсно належить йому, а не іншій особі.

Твердження позивача про те, що ним в повному обсязі були виконані зобов`язання з підписання та укладення кредитного договору №07.01.2025-100002115 від 07.01.2025 є необґрунтованими та недоведеними належними на те доказами. Відтак, з наданих позивачем документів не вбачається можливим встановити наявність волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та підписання його електронним підписом, зокрема шляхом використання одноразового ідентифікатора, оскільки відповідні докази відсутні, всі додані до заяви документи складені заявником одноособово.

Наданий позивачем документ розрахунку кредитної заборгованості не підтверджений належними, в розумінні чинного законодавства, доказами, оскільки наявність або відсутність указаної позивачем суми заборгованості має бути підтверджена виключно матеріалами первинної бухгалтерської документації. Відповідно до наданого розрахунку взагалі неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована.

Крім того, вважає, що отримання кредитором комісійної винагороди є таким, що не відповідає принципу справедливості, добросовісності та розумності в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», а відтак дана позовна вимога не підлягає задоволенню, заявлена позивачем до стягнення сума прострочених платежів процентах у розмірі 39200грн. не є співрозмірною сумі заявленої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28000грн; вимога щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями, задоволенню не підлягає; просив відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду Відповідь на відзив, в якому зазначив, що було укладено спірний кредитний договір в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Відповідач не заперечує, що відповідний засіб зв`язку належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування. Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернетеквайрингу iPay. Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру в справі. Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача; просив розглядати справу у відсутності представника позивача та задовольнити позовні вимоги.

У зв`язку з наведеним і, вивчивши матеріали справи, суд уважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав:

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У пункті 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом установлено, що 7 січня 2025 року між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №№07.01.2025-100002115, згідно з умовами якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 28000грн строком на 140 днів, а він у свою чергу зобов`язувався повернути кошти із відсотками за користування.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що ОСОБА_1 станом на день подачі позову заборгував позивачу 85400 грн, з яких 28000грн тіло кредиту, 39200грн проценти, 4200грн комісія за надання кредиту, 14000грн неустойка.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини на основі кредитного договору, що врегульовано статтею 1054 ЦК України. Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Обов`язок сторони виконувати належним чином взяті на себе зобов`язання, обов`язковість договору і наслідки не виконання зобов`язання передбачені статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України.

У правовідносинах, з приводу яких позивачем порушено цей спір, у порушення означених вимог ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», відповідач у встановлені строки заборговану суму не повернув. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не представлено. Зазначене підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Згідно довідки-розрахунку розмір процентів становить 39200грн, які нараховані з 07.01.2025р по 26.05.2025р., тобто, відповідають погодженим сторонами умовам договору.

Окрім цього, у вказаному договорі сторонами було погоджено сплату комісії. Так, визначено, що комісія пов`язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 4200грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується та обліковується в день видачі кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки Законом «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за розрахунково-касове обслуговування, то умови, передбачені Договором в частині нарахування такої комісії не є нікчемними, а отже, розглядаються з точки зору права як такі, що юридично мали місце і створили правові наслідки для сторін правочину. Тому за відсутності рішення суду про визнання правочину чи його окремих частин недійсними діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), тобто всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені зобов`язання, в тому числі обов`язок позичальника сплачувати комісію - підлягали виконанню.

У даній справі, заперечуючи проти стягнення нарахованої товариством комісії, відповідач не посилався на нікчемність правочину, як і не звертався до суду із зустрічним позовом про визнання недійсними умов Кредитного договору в частині встановлення комісії за обслуговування кредиту, а тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 комісії у розмірі 4200грн. підлягають задоволенню.

Звертаючись з позовними вимогами, ТОВ «Споживчий Центр» просить також стягнути з відповідача неустойку за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором у розмірі 14000грн.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Так як відповідач звільнений від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за даним кредитним договором під час дії воєнного стану, а відтак відсутні підстави для стягнення заявленої в позовних вимогах неустойки у загальному розмірі 14000грн.

За таких обставин суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача та слід стягнути із відповідача заборгованість за основною сумою боргу в сумі 28000грн, заборгованість за простроченими відсотками в сумі 39200грн, заборгованість за комісією 4200грн, разом 71400грн, що передбачено у поданих ним розрахунках виходячи із законодавчих норм, у стягненні неустойки слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТзОВ «Споживчий центр» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2422,4грн., що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією від 23.06.2025р. Оскільки позовні вимоги ТзОВ «Споживчий центр» задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2034,82грн (71400грн х 100% : 85400грн= 84%; 2422,4грн. х 84% = 2034,82грн).

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 258, 263-265, 268, 274 ЦПК України, ст. 526, 1054 ЦК України, суд

у х в а л и в:

Позов ТзОВ «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , - в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ-37356833), - суму коштів 71400грн (сімдесят одну тисячу чотириста грн) за Кредитним договором №07.01.2025-100002115 від 07.01.2025 року та 2034,82 гривень (дві тисячі тридцять чотири грн 82коп) сплаченого судового збору.

У решті частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його оголошення.

Суддя