Ухвала суду № 135995789, 21.04.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/1463/26

Провадження № 1-кс/331/944/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2026 року слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання слідчого СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030540000190 від 08.08.2025 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у смт. Якимівка, Якимівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, розлученого, офіційно не працевлаштованого, який має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 16.01.2024 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 58 КК України призначене покарання змінено на покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням у дохід держави 20% із суми грошового забезпечення. Вирок набрав законної сили 16.02.2024,

який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В:

21 квітня 2026 року слідчий СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенант поліції ОСОБА_6 за погодженням із прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя в рамках кримінального провадження №12025030540000190 від 08.08.2025 із клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування відносно ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

В обґрунтування даного клопотання слідчий зазначив, що ОСОБА_4 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, в невстановлений досудовим слідством день та час, діючи незаконно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини з метою подальшого збуту, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах, незаконно придбав порошкоподібну речовину, яку в подальшому став незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.

12.02.2026 ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, направленим на незаконний збут психотропної речовини, і з корисливим мотивом, в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 , якому у встановленому законом порядку доручено проведення оперативної закупки, домовився про збут останньому психотропної речовини, обіг якої обмежено метамфетаміну.

Після чого, приблизно о 14 годині 20 хвилин вищевказаного дня ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_4 , де в ході телефонної розмови з останнім замовив психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, за грошові кошти у сумі 700 гривень, які були попередньо видані для проведення оперативної закупки. Вказані кошти приблизно о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_7 в ході особистої зустрічі біля буд. 39 по вул. Троїцькій в м. Запоріжжі передав в руки ОСОБА_4 , після чого останній збув ОСОБА_7 полімерний зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору.

Після чого ОСОБА_7 переніс вказаний полімерний зіп-пакет до буд. 3 по вул. Олександрівській в м. Запоріжжі, де добровільно в ході проведення огляду місця події видав їх працівникам поліції. Згідно висновку експерта № СЕ-19/108-26/3129-НЗПРАП від 19.02.2026 надана порошкоподібна речовина білого кольору в полімерному зіп-пакеті містить психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін. Маса метамфетаміну становить 0,1447 г (в перерахунку на основу).

В подальшому ОСОБА_4 будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, в невстановлений досудовим слідством день та час, діючи незаконно, повторно, в порушення вимог Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», маючи умисел на незаконне придбання та зберігання особливо небезпечної психотропної речовини з метою подальшого збуту, при невстановлених в ході досудового розслідування обставинах незаконно придбав кристалічну речовину білого кольору, яку в подальшому став незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту.

Так, 19.02.2026 ОСОБА_4 , діючи повторно, з прямим умислом, направленим на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, з корисливих мотивів, в ході телефонної розмови з ОСОБА_7 , якому у встановленому законом порядку доручено проведення оперативної закупки, домовився про збут останньому особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено PVP.

Після чого, приблизно о 12 годині 20 хвилин вищевказаного дня ОСОБА_7 подзвонив ОСОБА_4 , де в ході телефонної розмови з останнім замовив особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP, за грошові кошти у сумі 700 гривень, які були попередньо видані для проведення оперативної закупки. Вказані кошти приблизно о 12 годині 40 хвилин ОСОБА_7 в ході особистої зустрічі біля буд. 15 по вул. Олександрівській в м. Запоріжжі передав в руки ОСОБА_4 , після чого останній збув ОСОБА_7 полімерний зіп-пакет з кристалічною речовиною білого кольору.

Далі ОСОБА_7 переніс вказаний полімерний зіп-пакет до буд. 3 по вул. Олександрівській в м. Запоріжжі, де добровільно в ході проведення огляду місця події видав їх працівникам поліції. Згідно висновку експерта № СЕ-19/108-26/3435-НЗПРАП від 20.02.2026 у складі наданої кристалічної речовини білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), маса якої склала 0,1528 г.

Таким чином, як зазначено у клопотанні, наявні достатні докази для підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

19.02.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

20.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю підтверджується, за твердженнями слідчого, зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколом огляду покупця від 12.02.2026, протоколом видачі грошових коштів для проведення оперативної закупки від 12.02.2026, протоколом огляду покупця від 12.02.2026, протоколом огляду місця події від 12.02.2026, висновком судової хімічної експертизи № СЕ-19/108-26/3129-НЗПРАП від 19.02.2026, протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , протоколом огляду покупця від 19.02.2026, протоколом видачі грошових коштів для проведення оперативної закупки від 19.02.2026, протоколом огляду покупця від 19.02.2026, протоколом огляду місця події від 19.02.2026, висновком судової хімічної експертизи № СЕ-19/108-26/3435-НЗПРАП від 20.02.2026, протоколами допитів свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 19.02.2026, іншими матеріалами кримінального провадження.

21 лютого 2026 року слідчим суддею Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк 60 діб по 19.04.2026 включно із визначенням йому альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень, у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 покладено строком на 2 (два) місяці обов`язки, передбачені ст.194 КПК України: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, або суду; повідомляти слідчого, прокурора, чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

02.03.2026 після внесення застави ОСОБА_4 був звільнений з-під варти.

10 квітня 2026 року підозрюваного ОСОБА_4 оголошено в розшук.

15 квітня 2026 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком до 25.04.2026.

Постановою виконувача обов`язків керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя від 20.04.2026 строк досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030540000190 від 08.08.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, продовжено до 3-х місяців, тобто до 25.05.2026.

Підставою для продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою орган досудового розслідування вважає наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, зокрема, ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, судимість за який в установленому законом порядку не знята та не погашена, є наркозалежною особою, вчинив новий злочин під час невідбутої частини покарання за попереднім вироком, розлучений, не має на утримання неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований, не має власного житла та ніякого іншого нерухомого майна на території Запорізької області, вчинив тяжкі злочини, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна. Тому, за твердженням слідчого, існують ризики, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, в тому числі шляхом незаконного перетину державного кордону або іншого виїзду на тимчасово окуповану територію України, окрім того, вийшовши з під застави, підозрюваний порушив покладені на нього обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме без дозволу слідчого, прокурора, суду змінив місце проживання, жодного разу не повідомив про його зміну у результаті чого його було оголошено у розшук, що є ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а також він може вчинити інші кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом психотропних речовин та особливо небезпечних психотропних речовин, що є ризиком, передбаченим п. 5 ч.1 ст.177 КПК України.

За твердженням слідчого, застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 таких як особисте зобов`язання, особиста порука чи домашній арешт не зможуть належним чином забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного з урахуванням викладених наявних ризиків.

При цьому, неможливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання пов`язана з тим, що особисте зобов`язання є найбільш м`яким запобіжним заходом та відповідно до п. 2ст.179 КПК України однією з умов виконання особистого зобов`язання є те, що підозрюваний зобов`язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду. Але його застосування недостатнє для забезпечення виконання підозрюваним його обов`язків у цьому кримінальному провадженні, оскільки у даному випадку ОСОБА_4 повинен повернутися до місця мешкання, реєстрації, що створить умови для переховування останнього від органу досудового розслідування та вчинення нових злочинів. З огляду на вищевикладене, буде неможливо ефективно забезпечити необхідну міру контролю за поведінкою підозрюваного, що дасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду, продовжити свою протиправну діяльність.

Неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки пов`язана з тим, що до органу досудового розслідування та суду не надходили звернення із письмовим зобов`язанням про те, що особа поручається за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст. 194 КПК України, і зобов`язується за необхідності доставити його до суду на першу вимогу.

Неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту пов`язана з тим, що органом досудового розслідування встановлено, що обрання відносно підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, створить передумови для переховування останнього від органів досудового розслідування та/або суду. Крім цього, встановлено що особистого житла на території Запорізької області у підозрюваного не має, що також дасть останньому можливість переховуватись від органу досудового розслідування. Також встановлено, що ОСОБА_4 є наркозалежною особою, що підтверджено висновком щодо результатів освідування №494 від 19.02.2026, відповідно до якого встановлено що підозрюваний перебував у стані психотропного сп`яніння, викликаного вживанням особливо небезпечної психотропної речовини PVP. Крім того, ОСОБА_4 раніше судимий за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК України, судимість за який в установленому законом порядку не знята та не погашена, обвинувачується у вчиненні нових злочинів під час невідбутої частини покарання за попереднім вироком, розлучений, не має на утримання неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштований. З огляду на це орган досудового розслідування вважає, що такий вид запобіжного заходу як домашній арешт не є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Неможливість застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави пов`язана з тим, що вказаний запобіжний захід вже обирався відносно останнього, однак, не забезпечив виконання ним покладених на нього обов`язків, передбачених чинним законодавством і заставу було звернено в дохід держави.

Враховуючи викладене та відповідно до наявних даних, слідчий просить клопотання задовольнити та продовжити підозрюваному ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 25.05.2026.

У ході судового засідання прокурор ОСОБА_3 підтримала подане клопотання, просила його задовольнити із зазначених у ньому підстав. При цьому зазначила, що ризики, які існували при обранні підозрюваному запобіжного заходу, не зменшилися і продовжують існувати. При цьому, можливості застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 іншого запобіжного заходу прокурор не вбачає.

У ході судового засідання підозрюваний ОСОБА_4 заперечував проти клопотання про продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати відносно нього домашній арешт. Він пояснив, що визнав свої помилки, дав свої нові контактні дані слідчому і адвокату. Ще він зазначив, що хоче оформити пенсію і свідоцтва про народження дітей, а також має на утриманні похилого віку батьків.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважав такий запобіжний захід надто суворим, оскільки заявлені прокурором ризики нічим не підтверджені, а інших ризиків під час розгляду клопотання не було встановлено. Тому він просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки той має місце проживання і на його утриманні перебувають діти і похилого віку батьки. Наміру переховуватися і ухилятися від відповідальності ОСОБА_4 не мав, просто не встиг повідомити слідчого про зміну місця проживання.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025030540000190 від 08.08.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні 20.02.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України.

21 лютого 2026 року слідчим суддею Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб по 19.04.2026 включно із визначенням йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 133120,00 грн., у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

02.03.2026 після внесення застави ОСОБА_4 був звільнений з-під варти.

10 квітня 2026 року підозрюваного ОСОБА_4 було оголошено в розшук.

15 квітня 2026 ухвалою слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_4 було змінено запобіжний захід у вигляді застави на тримання під вартою в межах строку досудового розслідування строком до 25.04.2026.

Постановою виконувача обов`язків керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя строк досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030540000190 від 08.08.2025за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, продовжено до 3-х місяців, тобто до 25.05.2026.

21 квітня 2026 року підозрюваному ОСОБА_4 та його захиснику адвокату ОСОБА_5 було вручено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з додатками.

Слідчим суддею враховано, що відповідно до ст. 177 КПК України метою та підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, встановленим в ході досудового слідства.

Згідно із ч.3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Зі змісту ст. 197 КПК України вбачається, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше. Строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положеннями ч.2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що ризики, передбачені п.1 і п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не відпали, не змінилися та продовжують існувати.

Так, злочини, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , згідно зі ст.12 КК України відносяться до тяжких злочинів, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років. Тому слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про те, що підозрюваний, усвідомлюючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування і суду.

Крім того, слідчий суддя враховує відомості про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який офіційно не працює, розлучений, має на утриманні 3 неповнолітніх дітей, тобто не має стійких соціальних зв`язків, є наркозалежною особою.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин слідчий суддя вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який слідчий суддя не вбачає.

Вік та стан здоров`я підозрюваного ОСОБА_4 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що характер та ступінь тяжкості діянь, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , та сукупність інших обставин, зазначених слідчим у клопотанні про продовження строку тримання його під вартою та прокурором у судовому засіданні, однозначно свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_4 , на даному етапі досудового розслідування даного кримінального провадження не встановлено та учасниками судового засідання не доведено.

При цьому, слідчий суддя не бере до уваги позицію підозрюваного та його захисника щодо необхідності зміни обраного підозрюваному запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід домашній арешт, зважаючи на те, що ними, зі свого боку, не було надано належних доказів щодо зменшення ризиків, заявлених прокурором під час вирішення питання про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, а також відповідних обставин під час розгляду клопотання слідчим суддею не було встановлено. Крім того, ними не було надано до суду жодних доказів наявності у підозрюваного житла, де він би міг перебувати під домашнім арештом, зважаючи на те, що однією з підстав зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу із застави на тримання під вартою було саме те, що він неодноразово змінював своє місце проживання і не попереджав про це ні слідчого, ні прокурора.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про наявність достатніх підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 травня 2026 року.

Судом також враховано, що відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Слідчим суддею враховано, що у даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте, був порушений ним і відповідно до ухвали слідчого судді Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 15.04.2026 її було звернено в дохід держави.

Тому, зважаючи на викладене, слідчий суддя не вбачає у даному конкретному випадку підстав для визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 176, 178, 183, 194, 197, 200, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 25 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.

Ухвала слідчого судді про продовження строку тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали слідчого судді.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені в нарадчій кімнаті та оголошені у судовому засіданні 21 квітня 2026 року.

Повний текст ухвали складено і проголошено 24 квітня 2026 року об 11:55 год.

Слідчий суддя ОСОБА_13