Рішення № 135994118, 07.04.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2026 Справа № 917/2051/25

м. Полтава

за позовом Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада української Православної церкви України м.Лохвиця Полтавської області", вул.Шевченка,1, м.Лохвиця, Полтавська область, 37200

до Лохвицької міської ради Полтавської області, вул. Перемоги, 1, м.Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200

про визнання права власності,

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання.

Розглядається позовна заява Релігійної організації "Благовіщенська релігійна громада Православної Церкви України м. Лохвиця Полтавської області" до Лохвицької міської ради Полтавської області, з вимогою:

- визнати за Релігійною організацію «Благовіщенська релігійна громада Православної Церкви України м. Лохвиця Полтавської області» (код за ЄДРПОУ 33840390, адреса: 37200 Полтавська обл., Миргородський р-н, м. Лохвиця, вул. Шевченка,1) право власності на нерухоме майно: (будівля церкви А-1 загальною площею 109,6 м2 ( А-1.1 - коридор 7,3 м2; А-1.2 - приміщення 13,8 м2; А-1.3 - зал 69,7 м2; А-1.4 - коридор 18,8 м2), Б - сарай 33,58 м2, №1 - колодязь) за адресою Полтавська область, Миргородский район, місто Лохвиця, вулиця 8 Березня, будинок № 53, кадастровий номер земельної ділянки розташування: 5322610100:50:002:0203, згідно технічного паспорту ТІ01:5456-0715-1570-2304 від 24 липня 2025 року.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/2051/25 між суддями справу передано на розгляд судді Погрібній С.В.

Ухвалою від 10.11.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Відповідно до розпорядження № 181 від 01.12.2025 у зв`язку зі відрядженням судді Погрібної С.В. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 917/2051/25.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи № 917/2051/25 між суддями справу передано на розгляд судді Солодюк О.В.

Відповідно до частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд прийняв справу №917/2051/25 до розгляду зі стадії підготовчого провадження та призначив судове засідання.

Дата підготовчого засідання визначена суддею з урахуванням терміну запланованої відпустки.

03.12.2025 від представника позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх. № 15573). Подана заява задоволена судом.

05.12.2025 (вхід. № 15713) від Лохвицької міської ради до матеріалів справи надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою від 08.12.2025 суд прийняв справу 917/2051/25 до свого провадження, призначив підготовче засідання на 10.02.2026 на 14:00 год.

03.02.2026 (вхід. № 1282) від Лохвицької міської ради до матеріалів справи надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

Ухвалою від 10.02.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.04.2026 на 14:00 год. в режимі відеоконференції.

01.04.2026 (вхід. № 4230) від Лохвицької міської ради до матеріалів справи надійшла заява про проведення засідання за відсутності учасника справи.

07.04.2026 (вхід. № 4540) від представника позивача до матеріалів справи надійшла заява про розгляд справи в судовому засіданні без участі представника позивача.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

07.04.2025 суд виніс рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено.

Релігійна організація «Благовіщенська релігійна громада Православної Церкви України м. Лохвиця Полтавської області» (надалі Позивач, Релігійна громада) звернулась з позовом про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлове приміщення церкви (храму Покрови Богородиці) за адресою Полтавська область, Миргородський район, місто Лохвиця, вулиця 8 Березня, будинок 53.

Релігійна громада (попередня назва Благовішенська релігійна громада Української Православної Церкви, код за ЄДРПОУ 33840390 зареєстрована Полтавською обласною державною адміністрацією 20.03.1992р., 29 вересня 2009 року зареєстровано нову редакцію статуту та видано свідоцтво №1049/378, 04 червня 2023 року змінена конфесійна підлеглість релігійної громади з Української Православної Церкви (УПЦ) на Православну Церкву України (ПЦУ), 09.08.2023 року проведена державна реєстрація зміни назви та зареєстровано нову редакцію статуту релігійної громади.

17 липня 2024 Господарським судом м Києва (суддя Чинчин О.В.) у справі №917/47/24 ухвалено рішення, яким відмовлено позивачу гр. ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Релігійної організації «Благовіщенська релігійна громада Православної Церкви України м. Лохвиця Полтавської області», Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації про визнання недійсним рішення загальних зборів, статуту, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування запису про державну реєстрацію.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 у справі №917/47/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 у справі №917/47/24 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В касаційному порядку вказані судові рішення не переглядалися.

Позивач зазначає, що він добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується більше 10 років нежитловою будівлею приміщенням церкви (храму Покрови Богородиці) , площею 109,6 кв.м., яка розташована за адресою: Полтавська область, Миргородський район, м. Лохвиця, вул. 8 Березня,53, в своїй діяльності.

Згідно із технічним паспортом ТІ01:5456-0715-1570-2304 від 24 липня 2025 року, будівля церкви А-1 та приналежного до неї сараю а-1 побудовані в 1910 році.

Об`єкт нерухомого майна в цілому складається з будівлі церкви А-1 загальною плошею 109,6 м2 ( А-1.1 коридор 7,3м2; А-1.2 приміщення 13,8 м2; А-1.3 зал 69,7м2; А-1.4 коридор 18,8 м2), Б сарай 33,58м2, №1 колодязь.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 10.10.2025 №161 інвентаризаційна справа на нежитлову будівлю за адресою м. Лохвиця, вул. 8 Березня,53 до 01.01.2013р. відсутня.

Відповідно до довідки виконкому Лохвицької міської ради від 24.10.2025 № 03-01/2131 - відсутні відомості про заведення домової (будинкової) книги по домоволодінню м. Лохвиця, вул. 8 Березня,53.

Відомості про власників та забудовників по вул. 8 Березня, 53 в м. Лохвиці позивачу невідомі.

Відповідно до інформації Полтавської обласної державної адміністрації від 15 жовтня 2025 року №02.1-02/1683 вказана споруда не передавалася Благовіщенській релігійній громаді УПЦ в порядку, визначеному Указом Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» від 04.03.1992 №125, в фондах Державного архіву Полтавської області відсутнє відповідне рішення про передачу майна Благовіщенській релігійній громаді (м. Лохвиця).

Приміщення церкви за адресою м. Лохвиця, вул. 8 Березня, 53 не включено до переліку пам`яток архітектури, які відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 05.04.1991р. №83 (із змінами) не підлягають передачі у постійне користування релігійним організаціям.

Згідно Звіту про ринкову вартість майна (ФОП Беркут І.Ю., сертифікат №179/2024 від 30.04.2024) ринкова вартість об`єкта «церква» за адресою м. Лохвиця, вул. 8 Березня, 53 становить 605 823,00 грн. (без ПДВ).

Під час проведення технічного обстеження ТОВ «Експертне бюро «Рідний Дім» встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації об`єкта, про що зазначено у Звіті від 10.10.2025р.

Рішенням сесії Лохвицької міської ради від 18.11.2014р. №25 надано дозвіл землевпорядним організаціям на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який посвідчує Релігійній громаді Благовіщенської УПЦ м. Лохвиця право постійного користування земельною ділянкою орієнтовною площею 0,1585 га за адресою м. Лохвиця, вул. 8 Березня, 53 для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій.

Рішенням сесії Лохвицької міської ради від 27.01.2015р. №23 затверджено відповідний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку з кадастровим номером 5322610100:50:002:0203 загальною площею 0,1585 га в постійне користування Релігійній громаді Благовіщенської УПЦ код ЄДРПОУ 33840390.

Речове право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5322610100:50:002:0203 зареєстровано 13.02.2015р. державним реєстратором Лохвицького районного управління юстиції, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП №43286531 від 25.06.2025р.

За адресою м. Лохвиця, вул. Березня, 53 відсутня державна реєстрація будь яких інших речових прав на відмінне від земельної ділянки нерухоме майно, що підтверджується інформаційною довідкою з ДРРП №449176591 від 24 жовтня 2025 року.

Таким чином, нерухоме майно у вигляді будівлі церкви та приналежних до неї сараю та колодязя за адресою м. Лохвиця, вул. 8 Березня,53 не має титульного власника, будь яка інша особа крім релігійної громади ним не володіє та не користується, позивачу невідомі будь які фізичні чи юридичні особи, які заявляють вимоги на нього. Будь які договори щодо набуття права власності чи іншого майнового права релігійною громадою не укладалися, відтак, володіння позивачем нерухомим майном (церква А-1, сарай а-1, колодязь) за адресою м. Лохвиця вул. 8 Березня, 53 є безтитульним.

Релігійна громада більше 30 років власним коштом утримує зазначене майно, проводить поточні ремонти, утримує земельну ділянку, здійснює благоустрій земельної ділянки, наданої в постійне користування та прилеглої території.

За час відкритого володіння та користування жодна інша юридична або фізична особа не зверталися з заявою до органів поліції, прокуратури, органів місцевого самоврядування, до будь якого суду України щодо витребування майна з чужого незаконного заволодіння та не заявляла у будь-який спосіб своїх прав на цей об`єкт.

У серпні 2025 року позивач звернувся до ЦНАП виконавчого комітету Лохвицької міської ради щодо можливості реєстрації права власності на зазначене майно, але отримав роз`яснення, що без правовстановлюючих документів у реєстрації права власності буде відмовлено (лист ЦНАП від 12.08.2025 №07-14/285). Таким чином, набуття та реєстрація права власності в позасудовому порядку виключені.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до статей 15 - 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з приписами статті 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду. Набувальна давність поширюється на випадки фактичного безпідставного володіння чужим майном за певних умов.

Отже, інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме:

- наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт;

- законність об`єкта володіння;

- добросовісність заволодіння чужим майном;

- відкритість володіння;

- безперервність володіння;

- сплив установлених строків володіння;

- відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьоїстатті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина другастатті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Такі висновки щодо застосування норм права сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №910/858/19, від 10.02.2020 у справі №923/82/19, від 16.01.2020 у справі №916/455/10, від 02.08.2019 у справі №915/945/18, від 02.08.2019 у справі №915/962/18, від 09.07.2019 у справі №920/999/16, від 11.06.2019 у справі №922/1574/17, від 11.06.2019 у справі № 917/2156/17.

З огляду на визначену законодавством особливість набуття речових прав на нерухоме майно за набувальною давністю (безпосередньо на підставі судового рішення про визнання такого права) Конституційний Суд у рішенні від 11.11.2004 у справі №1-30/2004 констатував, що визначальним для правильного вирішення спору є встановлення наявності (або відсутності) прямо передбачених статтею 344 ЦК обставин, сукупність яких обумовлює набуття особою речових прав на майно, а саме: тривале, безперервне, добросовісне та відкрите володіння особою чужим майном (яке має власника, або є річчю безхазяйною).

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №923/82/19, від 24.02.2021 у справі №914/8/20.

У постанові від 01.08.2018 у справі №201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 підтримала наведені висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (п.11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07.02.2015 за №5).

Так, у цій справі, обставини справи встановлені судом, вказують на те, що нерухоме майно - будівля церкви А-1 загальною площею 109,6 м2 ( А-1.1 - коридор 7,3 м2; А-1.2 - приміщення 13,8 м2; А-1.3 - зал 69,7 м2; А-1.4 - коридор 18,8 м2), Б - сарай 33,58 м2, №1 - колодязь) за адресою Полтавська область, Миргородский район, місто Лохвиця, вулиця 8 Березня, будинок № 53, кадастровий номер земельної ділянки розташування: 5322610100:50:002:0203, не належить до категорій майна, вилучених із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння є законним та може бути об`єктом набувальної давності.

Також вищезазначене майно не належить до об`єктів комунальної власності.

Дані обставини вказують на добросовісне заволодіння позивачем спірним нерухомим майном.

Крім того, матеріали справи не містять доказів набуття позивачем нерухомого майна, злочинним шляхом чи способом, який завідомо суперечить основам правопорядку та моралі, а також доказів того, що у позивача наявний умисел причинити шкоду іншій особі.

Так само відсутні докази про наявність інших осіб, що є зацікавлені у нерухомому майні.

Нерухоме майно не передавалось позивачу на підставі цивільно-правового правочину (договору купівлі-продажу, дарування, міни, оренди тощо), у зв`язку з чим володіння позивачем цим майном є безтитульним.

Право власності на спірне нерухоме майно за жодною особою не зареєстровано. Власників цього майна не виявлено. Доказів, які свідчили б про наявність інших осіб, аніж позивач, які претендують на це майно, суду не надано.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що у цьому спорі наявні всі умови у сукупності, що у відповідності до статті 344 Цивільного кодексу України є передумовою для набуття позивачем права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, а тому позов задовольняється судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України.

Так, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З огляду на те, що вини відповідача у виникненні даного спору немає і позивач не заявляв про розподіл судових витрат, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Релігійною організацію "Благовіщенська релігійна громада Православної Церкви України м. Лохвиця Полтавської області" (код ЄДРПОУ 33840390, адреса: 37200 Полтавська обл., Миргородський р-н, м.Лохвиця, вул. Шевченка,1) право власності на нерухоме майно: (будівля церкви А-1 загальною плошею 109,6 м2 ( А-1.1 коридор 7,3м2; А-1.2 приміщення 13,8 м2; А-1.3 зал 69,7м2; А-1.4 коридор 18,8 м2), Б сарай 33,58м2, №1 колодязь.) за адресою Полтавська область, Миргородский район, місто Лохвиця, вулиця 8 Березня, будинок №53, кадастровий номер земельної ділянки розташування: 5322610100:50:002:0203, згідно технічного паспорту ТІ01:5456-0715-1570-2304 від 24 липня 2025 року.

Згідно ч.1,ч.2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.