Ухвала суду № 135993970, 07.04.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/6566/19

4-с/295/37/26

У Х В А Л А

07.04.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря Шевчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича та визнання недійсним звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні № 71648448, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року до суду надійшла указана скарга, подана представником боржника Опанасюком С.П., мотивована тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. знаходиться виконавче провадження № 71648448 щодо примусового виконання виконавчого листа № 295/6566/19, виданого 24.04.2023 Богунським районним судом міста Житомира про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у розмірі 175080,66 дол. США. За зверненням 20.02.2026 приватного виконавця до Богунського районного суду міста Житомира ухвалою суду від 27.02.2026 відмовлено в задоволенні подання про примусове проникнення до житла боржника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:021:0011. Представник боржника 10.03.2026 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження в АВСП та встановив, що 09.03.2026 ФОП ОСОБА_3 виконано звіт про оцінку майна житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м, житловою 156,0 кв.м та земельної ділянки кадастровий № 1810136300:05:021:0011, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Вважають, що наведені дії приватного виконавця є протиправними та порушують права боржника, оскільки боржник ОСОБА_1 не перешкоджав у доступі оцінювача до об`єкта для його об`єктивної оцінки, суб`єкт оціночної діяльності не здійснював повного огляду нерухомого майна, зокрема, його внутрішнього огляду, а здійснив оцінку за даними технічного паспорта на будинок станом на 2007 рік, що вплинуло на об`єктивність визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, може призвести до реалізації описаного та арештованого нерухомого майна за заниженою ціною, а також звіт про оцінку не відповідає вимогам нормативно-правових актів у галузі оцінки майна.

Також, за змістом скарги, 12.03.2026 експертом-оцінювачем ОСОБА_4 виконаною рецензію на звіт про незалежну оцінку майна та встановлено, що без жодного наведеного у звіті обґрунтування прийнято рішення визначити технічний стан об`єкту оцінки на рівні «добрий», керуючись приблизною шкалою оцінки зносу в табл. 5.3. (таблиці № 5.3. не існує у «Правилах визначення фізичного зносу житлових будинків СОУ ЖКГ 75,11 35077234, 0015:2009», затверджених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 03.02.2009 № 21). Опис об`єкту оцінки, у т.ч. головний ціноутворюючий показник як загальна площа 412,8 кв.м, наведено на підставі не актуалізованого на дату оцінки технічного паспорту, складеного ще на дату завершення його будівництва в 2007 році, про що свідчить відсутність на плані земельної ділянки розташування будівель та споруд та експлікації до неї господарських (присадибних) споруд, афіксованих на світлинах у додатках. Наявні споруди: капітальна цегляна огорожа, автоматизовані ворота, хвіртка, замощення, альтанка відсутні в описі об`єкту оцінки, але використані при розрахунках. Технічні характеристики зазначених споруд не наведені. Склад та стан існуючого на дату оцінки інженерного забезпечення та оздоблення приміщень будинку відсутній. Більша частина характеристик об`єкта оцінки не ідентифіковані, характеристики цих складових елементів та їх сучасний стан на дату оцінки не визначені. За матеріалами звіту неможливо скласти повне уявлення про склад та характеристику фізичного/технічного стану окремих елементів об`єкта оцінки. Елементів візуалізації недостатньо, зібрана виконавцем звіту інформація не достатньо повна і не повністю розкрита в звіті у порушення вимог п. 56 НСО-1. Якість оформлення звіту з оцінки можна охарактеризувати як вкрай низьку, у звіті порушені обов`язкові вимоги п. 56 НСО-1 щодо змісту звіту про оцінку майна, який складається у повній формі. Відсутність обґрунтування вибору бази оцінки у звіті визначеній меті оцінки, є підстава поставити під сумнів правильність отриманих результатів, оскільки повнота вихідних даних є загалом не достатньою. Можливо зробити об`єктивний висновок про некоректність використання вихідних даних. Фізичний стан об`єкту наведений у висновку задовільний, але в описі об`єкту та розрахунках позначений як добрий. При коригуванні на масштабність застосована формула відсутня у нормативно-правових актах з оцінки майна. Виконана процедура корегування на масштабність, яка вплинула на вартість майна, у світлі п. 67 НСО-1 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна як законодавчо не врегульована. За текстом звіту вартість оцінюваного житлового будинку на дату оцінки визначена без обґрунтування як середньоарифметичне значення вартості 1 м кв. об`єктів порівняння, що протирічить вимогам п. 20 Національного стандарту № 2 «оцінка нерухомого майна». Зазначені зауваження виявляють значні недоліки звіту, що суттєво вплинули на достовірність оцінки. Це не дає можливість використання звіту за призначенням.

Тому просить: 1) визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. щодо визначення вартості нерухомого майна в межах виконавчого провадження № 71648448; 2) визнати недійсним звіт про оцінку майна від 09.03.2026, виконаний у межах виконавчого провадження №71648448 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 ; 3) на час розгляду скарги зупинити передачу житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м, житловою 156,0 кв.м та земельної ділянки кадастровий № 1810136300:05:021:0011, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію в межах виконавчого провадження.

Представник заявника в судовому засіданні вимоги скарги підтримав, посилаючись на викладені в скарзі обставини.

Приватний виконавець у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги, вказавши на законність своїх дій та виконаного 09.03.2026 ФОП ОСОБА_3 звіту про оцінку майна.

Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог скарги, пояснивши, що рішення суду боржником протягом тривалого часу не виконується, оцінювачем особисто здійснювався огляд об`єкту оцінки, а відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо оцінки майна боржника.

Суд, заслухавши представників заявника (боржника) та стягувача, а також приватного виконавця, дослідивши матеріали скарги, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступних висновків.

У приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. перебуває на виконанні виконавче провадження номер за АСВП 71648448 із примусового виконання виконавчого листа № 295/6566/19, виданого Богунським районним судом міста Житомира 24.04.2023, про стягнення з ОСОБА_1 на його користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 175080,66 доларів США та судового збору в розмірі 9605,00 грн.

12.12.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Дідківським А.С. проведено опис та арешт нерухомого майна, що належить боржнику, а саме двоповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею (кв.м): 412,80, житловою площею (кв.м): 156,00, та земельну ділянку кадастровий номер 1810136300:05:021:0011; площею 0.084 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника від 12.12.2025 була направлена боржнику рекомендованим листом, поштове відправлення повернуто на адресу виконавця з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Постановою приватного виконавця від 05.01.2026 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні номер за АСВП 71648448 на підставі ч. ч. 3-4 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» для проведення оцінки нерухомого майна залучено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_3 , який має сертифікат, виданий Фондом державного майна України 27.12.2022 за № 646/2022. Постанова була направлена боржнику рекомендованим листом, поштове відправлення повернуто на адресу виконавця з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 27.02.2026 відмовлено в задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. про примусове проникнення до житла боржника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:021:0011.

09.03.2026 ФОП ОСОБА_3 складено висновок про вартість майна житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м, житловою 156,0 кв.м та земельної ділянки кадастровий № 1810136300:05:021:0011, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , яким шляхом застосування порівняльного методичного підходу визначено ринкову вартість цього майна на дату оцінки 10691314,00 грн. Метою оцінки було визначення оціночної ринкової вартості для подальшої реалізації в рамках виконавчого процесу.

10.03.2026 приватним виконавцем направлено сторонам виконавчого провадження повідомлення про визначену ринкову вартість арештованого майна на дату оцінки 09.03.2026.

На замовлення сторони боржника 12.03.2026 експертом-оцінювачем ОСОБА_4 виконано рецензію на звіт про незалежну оцінку майна та складено загальний висновок про те, що звіт від 09.03.2026 ФОП ОСОБА_3 не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але може використовуватися з метою, зазначеною у звіті, після виправлення вказаних у рецензії недоліків. При цьому відзначено наявність порушення оцінювачем вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінка майна і майнових прав» та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна» тощо, що не дає можливості використання результатів звіту за призначенням.

Водночас, стороною стягувача до суду надано рецензію на звіт про оцінку того ж нерухомого майна від 20.03.2026, виконану ФОП, оцінювачем ОСОБА_5 , згідно якого вид вартості обгрунтовано відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та відповідає меті оцінки. Зібраної інформації достатньо для проведення оцінки. Застосований у роботі порівняльний підхід застосовано обгрнутовано з врахуванням мети та бази оцінки та відповідає Національному стандарту № 1 «Загальні засади оцінка майна і майнових прав» та Національному стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна».

При цьому, за загальним висновком рецензента звіт класифікується за ознакою абзацу третьої пункту 67 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінка майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, як такий, що в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус працівників органів державної виконавчої служби та умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законами України «Про державну виконавчу службу» та «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За положеннями ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

На підставі ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У частинах 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.

Згідно ч. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Пунктами 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Пунктом 51 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Разом з цим, відповідно до пункту 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

При цьому суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна.

У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною 2 цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Ураховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 168/828/16-ц також зазначається, що за змістом статей 12, 33 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює оспорювання в судовому порядку такого звіту.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2024 у справі № 643/19696/19 вказав, що боржник був обізнаний про відкриття виконавчого провадження, арешт та оцінку належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед ОСОБА_3, у звіті оцінювача містяться дані про огляд суб`єктом оціночної діяльності об`єкту оцінки, у розділі «Припущення і обмежувальні умови» - містяться застереження і припущення щодо використання результатів оцінки (у зв`язку з не повним оглядом об`єкту). Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що та обставина, що приватний виконавець здійснив опис, арешт та оцінку майна квартири без проникнення до неї, не є безумовною підставою для задоволення скарги, оскільки доступу приватного виконавця до квартири боржник не забезпечив, ухилявся від виконання судового рішення. При цьому відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо оцінки майна боржника. За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні скарги.

Аналагочний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01.10.2025 у справі № 459/3276/24.

Згідно з ч. ч. 1 - 4 ст. 12, ч. ч. 1 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За положеннями ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Як убачається з п. 7 висновку про вартість майна житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м, житловою 156,0 кв.м та земельної ділянки кадастровий № 1810136300:05:021:0011, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений об`єкт оцінки було оглянуто оцінювачем ОСОБА_3 особисто.

Під час розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського А.С. про примусове проникнення до житла боржника житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 1810136300:05:021:0011 судом було встановлено на підставі копій матеріалів виконавчого провадження, що всі вимоги виконавця допустити виконавця та оцінювача до житла та інших володінь боржника ОСОБА_1 для проведення виконавчих дій з оцінки його майна, які направлялися йому поштовими відправленнями, не були отримані боржником та повернулися відправнику за закінченням терміну зберігання.

За наведених обставин суд вважає, що в даному випадку проведення оцінки майна за порівняльним підходом є правомірною, а також враховує правовий висновок Верховного Суду стосовно того, що відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправним дій виконавця щодо оцінки майна боржника.

Надана стороною боржника рецензія на звіт про незалежну оцінку майна від 12.03.2026 експерта-оцінювача ОСОБА_4 із загальним висновком про те, що звіт від 09.03.2026 ФОП ОСОБА_3 не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, не підтверджує, що вартість майна, визначена в оспорюваному висновку, є заниженою порівняно з ринковою. Поряд із тим, відповідність в цілому вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна оспорюваного в скарзі звіту про оцінку майна слідує з іншої рецензії на звіт про оцінку майна від 20.03.2026, виконаної ФОП, оцінювачем ОСОБА_5 , якою також виявлено незначні недоліки, проте вказано, що вони не вплинули на достовірність оцінки.

Таким чином, стороною боржника не доведено, що дії приватного виконавця щодо оцінки майна не відповідали положенням частин 1-3, 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». У своїй діяльності суб`єкт оціночної діяльності є самостійним, через що виконавець ніяк не може впливати на порядок проведення оцінки майна.

Отже, оскільки стороною боржника не доведено належними, допустимими та достатніми доказами неправомірності дій приватного виконавця під час примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні, а також невідповідності вимогам закону висновку про оцінку майна, порушення прав боржника, тому вимоги скарги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. При цьому необхідно відмітити, що третій пункт прохальної частини скарги щодо зупинення передачі житлового будинку загальною площею 412,8 кв.м, житловою 156,0 кв.м та земельної ділянки кадастровий № 1810136300:05:021:0011, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на реалізацію в межах виконавчого провадження на час розгляду скарги є не вимогою по суті скарги, а забезпеченням скарги (за аналогією забезпечення позову), що не передбачено цивільним процесуальним законодавством під час розгляду скарги, тому така вимога також не грунтується на положеннях закону і не може бути задоволена судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).

Керуючись ст. ст. 19, 129-1 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. ст. 18, 76-82, 260, 263, 353, 447, 450, 451 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на неправомірні дії приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Дідківського Андрія Савелійовича та визнання недійсним звіту про оцінку майна у виконавчому провадженні № 71648448.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Семенцова