Рішення № 135992634, 23.04.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2014/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді НАУМЕНКА В.В., секретаря судового засідання Гловацької М.О., розглянувши адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Компаніївського відділу Державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградській області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Компаніївського відділу державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Я.Колмогорової про відкриття виконавчого провадження №80514604 від 16.03.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої було відкрито виконавче провадження, позивачу вручена не була, можливості добровільно сплатити штраф позивач не мав, а отже немає підстав для примусового виконання зазначеної постанови.

Ухвалою судді від 06.04.2026 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні на 15.04.2026 року. (а.с.23). Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи залучено ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, проте надав витребувані матеріали виконавчого провадження (а.с. 43-56).

Третя особа правом подати заперечення та/або пояснення не скористалась.

В судовому засіданні 15 квітня 2026 року представник відповідача позов не визнав та зазначив, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень. Отримавши постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 грн., перевіривши наявні матеріали, не встановивши підстав для повернення виконавчого документу, виконавець вчинив єдиний можливий варіант дій відкрив виконавче провадження.

Представники позивача та третьої особи подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 40, 58-59).

Ухвалою суду від 15.04.2026 оголошено перерву до 23.04.2026 у зв`язку з необхідністю отримання додаткових відомостей та доказів від третьої особи.

У судове засідання 23.04.2026 учасники справи не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи викладене, суд вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до постанови №4/114 від 15.01.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 за ч. 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а саме - порушення останнім вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», накладено адміністративний штраф у розмірі 17000 грн. (а.с. 17).

Відповідно до листа від 13.03.2026 №4/626, зазначену постанову направлено відповідачу для примусового виконання (а.с. 18).

Постановою державного виконавця від 16.03.2026 відкрито виконавче провадження №80514604 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 грн. (а.с. 14).

Матеріали справи містять докази направлення державним виконавцем на адресу боржника (позивача у цій справі) рекомендованим листом примірника постанови про відкриття провадження (а.с. 46, 47).

Позивач стверджує, що про відкриття виконавчого провадження дізнався з електронної системи ПриватБанку у зв`язку з арештом коштів на рахунку, з рештою документів, наявних у виконавчому провадженні, у тому числі постановою про адміністративне правопорушення, останній, за його твердженням, дізнався лише 29.03.2026 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Отже, предметом спору є правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.03.2026 ВП №80514604.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Стаття 284 КУпАП визначає, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Відповідно до частини 1 статті 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за деякими винятками.

За змістом статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, за загальним правилом може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей щодо оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 №4/14 від 15.01.2026, а отже така постанова набрала законної сили.

Відповідно до статті 298 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Відповідно до змісту статті 299 КУпАП, постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім певних винятків, підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Частиною 1 статті 307 КУпАП передбачено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За змістом статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Суд звертає увагу, у предметом спору у справі, що розглядається, є виключно рішення (постанова) органу ДВС щодо відкриття виконавчого провадження №80514604 від 16.03.2026. При цьому, дії чи рішення органу, що виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, що послугувало підставою для відкриття ВП №80514604, так само, як і саму постанову №4/114 від 15.01.2026, позивач не оскаржує.

Отже, оцінка правомірності направлення на примусове виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 постанови №4/114 від 15.01.2026 про накладення на позивача адміністративного штрафу, як і правомірності самої постанови у справі про адміністративне правопорушення, виходить за межі предмету спору, що виключає можливість надання судом у цій справі оцінки таким діям та/або рішенням зазначеного органу.

Разом з тим, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.

Частиною четвертою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Отже, приписами Закону №1404-VIII регламентовано, що виконавець, отримавши виконавчий документ та здійснивши його перевірку, не пізніше наступного дня з моменту отримання, приймає постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі подання виконавчого документу, що не відповідає встановленим Законом вимогам, виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу протягом трьох днів з моменту його пред`явлення. Копії документів у виконавчому провадженні виконавець надсилає сторонам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Верховний Суд у постанові від 08.12.2022 р. у справі № 160/14915/21, виходячи із аналізу вказаних правових норм дійшов висновку, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ, зобов`язаний здійснити його перевірку та, керуючись приписами Закону України "Про виконавче провадження", вчинити відповідну дію - або відкрити виконавче провадження, або повернути стягувачу виконавчий документ.

Як вбачається з матеріалів справи, до органу ДВС уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 направлено лист за №4/626 від 13.03.2026 про примусове виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача, до якого долучено копію зазначеної постанови та копію документу, що посвідчує особу позивача (а.с. 44-зворот).

Здійснивши перевірку виконавчого документу та встановивши відсутність підстав для його повернення, державним виконавцем винесено оспорювану постанову про відкриття виконавчого провадження №80514604 від 16.03.2026 (а.с. 46-зворот).

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем у даному випадку вчинено єдину передбачену законом дію відкриття виконавчого провадження, що свідчить про правомірність дій останнього та оскаржуваного рішення.

Що стосується доводів позивача про безпідставність стягнення штрафу у подвійному розмірі, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 308 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, подвійний розмір стягнення штрафу безпосередньо встановлений нормами закону та не ставиться у залежність від змісту заяви про направлення відповідної постанови про накладення такого штрафу на примусове виконання.

Таким чином, судом не встановлено будь-яких ознак протиправності в діях відповідача під час винесення спірного рішення, а тому позовні вимоги щодо його визнання протиправним є такими, що задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст. 287, 293, 296, 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО