Рішення № 135989637, 24.04.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 357/915/26

Провадження № 2/378/285/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Марущак Н. М. ,

за участю секретаря Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ставище Київської області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредитів» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів» до ОСОБА_1 з посиланням на те, що 26 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен банк» було укладено кредитний договір № 010/80446/82/834979, відповідно до якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 10000 грн.

09.04.2020 між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір відступлення права вимоги № 114/2-31-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» приймає належні АТ «Райффайзен банк» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 , по вищевказаному кредитному договору.

13.06.2024 між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «ФК «СОНАТІ» укладено Договір відступлення права вимоги № 13-06/24, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «СОНАТІ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «СОНАТІ» приймає належні ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 , по вищевказаному кредитному договору.

01.04.2025 між ТОВ «ФК «СОНАТІ» та ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів» укладено Договір відступлення права вимоги № 010425, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «СОНАТІ» передає (відступає) ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів» приймає належні ТОВ «ФК «СОНАТІ» права вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 , по вищевказаному кредитному договору.

Відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим має заборгованість у сумі 32035,92 грн., з яких 12089,42 грн. тіло кредиту, 19946,50 грн. за відсотками.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану заборгованість та понесені судові витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу в сумі 8500 грн.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2026 передано вказану справу за підсудністю до Ставищенського районного суду Київської області (а. с. 67 - 70).

17.02.2026 до Ставищенського районного суду надійшла вказана справа від Білоцерківського міськрайонного суду Київської області (а. с. 79).

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 18 лютого 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 83).

В судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів» не з`явився, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 123), до суду представник товариства подав заяву в якій справу просить розглядати без участі представника товариства (а. с. 129 - 130).

Відповідачка в судове засідання вдруге не прибула, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки, копії ухвали про відкриття та позовної заяви з додатками за зареєстрованим місцем проживання (а. с. 65, 89, 122), проте, вказані поштові відправлення повернулись з довідками відділення ПАТ «Укрпошта» з відміткою щодо отримання поштового відправлення «адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 112, 128). Тому суд вважає, що відповідачка відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про розгляд справи повідомлена належним чином. Крім того, відповідачка про розгляд справи повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а. с. 117), відзив на позовну заяву не надала.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, зважаючи на те, що судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою частини 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання представник третьої особи АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» не з`явився, про час і місце розгляду справи товариство повідомлене належним чином (а. с. 127), до суду представник товариства подав заяву, в якій справу просить розглядати без участі представника товариства (а. с. 113).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 26.02.2020 року відповідачка ОСОБА_1 звернулась до АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» з заявою-анкетою 010/80446/82/834979 про встановлення кредитного ліміту в сумі 10000 грн. строком на 48 місяців, із зазначенням процентної ставки відсотків річних 45,00 % (а. с. 6), відповідно до умов якої відповідачу було надано кредит у вигляді кредитного ліміту на поточний рахунок.

Цього ж дня 26.02.2020 відповідачка власноручно підписала Паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка", в якому сторони обумовили процентну ставку відсотків 45,00 % річних (а. с. 7 - 8).

З наданого первісним кредитором на ухвалу суду про витребування доказів розрахунку заборгованості за кредитним договором № 010/80446/82/834979 від 26.02.2020 вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти від позивача та частково здійснювала повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та відповідачкою (а. с. 109 - 110).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» заборгованість відповідачки за вищевказаним кредитним договором згідно додатку до договору відступлення прав вимог від 01.04.2025 становить 32035,92 грн., з яких 12089,42 грн. тіло кредиту, 19946,50 грн. за відсотками (а. с. 13).

09 квітня 2020 року між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (первісний кредитор) та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 114/2-31-F (а. с. 18 - 21).

Відповідно до вказаного Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 р. за цим Договором Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому Права Вимоги, а Новим кредитором прийнято належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаних в реєстрах боржників (п. 2.1) (а. с. 18 - 21).

Договором відступлення права вимоги № 13-06/24 від 13 червня 2024 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»» (Новий кредитор), Первісним кредитором було передано (відступлено) Новому кредиторові за плату належні йому Права Вимоги, а Новим кредитором прийнято належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаних в реєстрах боржників (п. 2.1) (а. с. 22 - 26).

Відповідно до копії документа, в якому відсутнє його найменування, з наявними в кінці документа печатками ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»» (ймовірно реєстру боржників), в якому відповідачка ОСОБА_1 зазначена як боржник під № 584, заборгованість якої за договором № 010/80446/82/834979 становить 32035,92 грн., з яких 12089,42 грн. тіло кредиту, 19946,50 грн. за відсотками (а. с. 34 - 35).

По платіжній інструкції № 1024 від 25.06.2024 ТОВ «ФК «СОНАТІ» перерахував ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» 330000,00 грн., як оплату за договором відступлення прав вимог № 13-06/24 від 13 червня 2024 року (а. с. 37).

Договором відступлення права вимоги № 010425 від 01 квітня 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» (Новий кредитор), Первісним кредитором було передано (відступлено) Новому кредиторові за плату належні йому Права Вимоги, а Новим кредитором прийнято належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах Боржників для подальшого врегулювання простроченої заборгованості (п. 2.1) (а. с. 27 - 30).

Відповідно до реєстру боржників до Договору відступлення № 010425 від 01 квітня 2025 року у вказаному реєстрі відповідачка ОСОБА_1 зазначена як боржник під № 371, заборгованість якої за договором № 010/80446/ становить 32035,92 грн., з яких 12089,42 грн. тіло кредиту, 19946,50 грн. за відсотками (а. с. 31 -33).

По платіжній інструкції № 45 від 07.04.2025 ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів» перерахував ТОВ «ФК «СОНАТІ» 751118,08 грн. як оплату за рахунком № 01.04.2025 (а. с. 36).

07 липня 2025 року ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» направило відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості (а. с. 14 - 15).

З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо доказів переходу позивачу прав вимог до відповідача за кредитним договором, суд зазначає наступне.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (частини перша-третя, п`ята, шоста статті 203 ЦК України).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (правова позиція, викладена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 року у справі № 752/8842/14-ц).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Обгрунтовуючи позов про стягнення заборгованості за вищевказаним кредитним договором позивач посилається на те, що до нього перейшло право вимоги до відповідача за вищевказаним кредитним договором на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги № 010425 від 01 квітня 2025 року.

При виріщенні питання щодо доведення позивачем переходу прав вимоги за вищевказаним кредитним договором суд враховує наступне.

Позивачем до суду в якості доказу переходу прав вимоги від первісного кредитора АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» надано копію договору про відступлення права вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020.

Відповідно до вказаного Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 р.. за цим Договором здійснюється відступлення Прав Вимоги щодо Портфелей Заборгованості на суму 20 000 000, 00 грн.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору на умовах та в порядку, встановленому цим договором та відповідно до ст. 512-519 Цивільного кодексу України, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредиторові за плату належні йому Права вимоги, а Новий кредитор приймає належні Первісному кредитору Права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрах Боржників.

Згідно п. 2.9 у зв`язку з відступленням прав вимоги в дату відступлення прав вимоги первісний кредитор вважається таким, що відступив та передав, а новий кредитор таким, що прийняв та набув всіх прав первісного кредитора за договорами забезпечення, що наведені у відповідному реєстрі боржників.

Однак, позивачем не надано суду Реєстру боржників відповідно до п. 2.1. договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09 квітня 2020 р. на підтвердження відступлення Прав Вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 010/80446/82/834979 із зазначенням заборгованості за цим договором на дату відступлення, а також не надано доказів на підтвердження оплати за вказаним Договором відступлення від 09 квітня 2020 р.

Також, позивачем до суду в якості доказу переходу прав вимоги від другого кредитора -Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» (Первісний кредитор) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»» надано копію договору про відступлення права вимоги № 13-06/24 від 13 червня 2024 року.

Згідно п. 2.1 даного договору первісним кредитором було передано (відступлено) Новому кредиторові за плату належні йому Права Вимоги, а Новим кредитором прийнято належні Первісному кредитору Права Вимоги до Боржників, вказаних в реєстрах боржників (а. с. 22 - 26).

Однак, на підтвердження такого відступлення прав вимоги до позову додано ксерокопію документа, в якому відсутнє його найменування, з наявними в кінці документа печатками ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»» (ймовірно витягу з реєстру боржників) (а. с. 34 - 35), який сформований представником ТОВ «ФК «Міжнародний альянс захисту кредитів», не містить даних про підписання їх представниками сторін (керівниками) як клієнта так і фактора.

При цьому, позивач не звернув уваги, що поданий в такий спосіб витяг не є ідентичними поданню стороною письмового доказу в розумінні ст. 95 ЦПК України, та не є копією, як оригіналу документа (реєстру), так і витягу з нього.

У відповідності до вимог ч. 2-5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відсутність даних про завірення підписами сторін договору, як клієнта так і фактора у вищевказаному витязі з реєстру боржників, відсутності найменування вказаного витягу, не дає суду підстав вважати доведеним факт передачі права вимоги таким фактором «Клієнту», тільки тому, що останній стверджує про таку передачу.

Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги від первісного кредитора АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та від другого кредитора ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»», що є окремою підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача.

Схожі за змістом обставини встановлені Київським апеляційним судом судом в постановах від 15.01.2025 року у справі № 755/14725/24, від 19.02.2025 року у справі № 381/5656/23 та від 22.04.2025 року у справі № 760/22001/24.

Крім того, до позову не додано докази на підтвердження оплати за Договором відступлення прав вимоги №114/2-31-F від 09.04.2020.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 (справа № 301/2368/14-и) зазначив, що вирішуючи питання про перехід до нового кредитора права грошової вимоги слід звернути увагу на наявність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.

На необхідність перевірки факту перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги також посилався Верховний Суд у постанові від 29.09.2021 в справі № 2-879/11 (провадження 61-10005св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором.

Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06.09.2023 у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26.01.2022 у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865св21).

Крім того, як відзначив у постанові № 916/2286/16 від 17.01.2020 Верховний Суд, відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договором факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволені заяви про стягнення заборгованості.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13.05.2020, справа №219/1704/17, провадження №61-1211св19.

Оскільки позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за Кредитним договором № 010/80446/82/834979 від 26.02.2020 на першому етапі - від первісного кредитора АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та на другому етапі від ТОВ «ЕЛ.ЕН.ГРУП»» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ»» - тому наступний перехід прав вимоги, який є похідним, не може підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ».

Таким чином, встановивши, що кредитним договором № 010/80446/82/834979 від 26 лютого 2020 року, укладеним між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , не порушуються права і законні інтереси ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ», суд вважає, що позивач не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов`язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно із ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред`явлення будь-якої вимоги.

Доведення позивачем умов кредитування, наявності заборгованості, відступлення прав вимоги є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

Позивач в позовній заяві просить розглядати справу без виклику позивача в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 4 зв.), позивач, тим самим підтвердив, що подав усі докази на обґрунтування своїх вимог разом із позовною заявою.

Таким чином, не вбачається підстав для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку повернення кредиту вищевказаної заборгованості за вищевказаним кредитним договором від 26.02.2020 року в сумі 32035,92 грн. З огляду на наведене, позов задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність права вимоги до відповідача за кредитним договором № 010/80446/82/834979 від 26.02.2020, а тому позовні вимоги ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» про стягнення з відповідача заборгованості за даним кредитним договором в сумі 32035,92 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки в задоволені позову слід відмовити, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 509, 512, 514, 516, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 628, 629, 639, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. 12, 13, 81,89,141,178, 247, 258, 259, 261, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредитів» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Міжнародний альянс захисту кредитів» (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 6, код ЄДРПОУ 45161767).

Відповідачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Третя особа: Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» (01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 4А, ЄДРПОУ 14305909)

Повне рішення складено 24 квітня 2026 року.

Суддя Н. М. Марущак