Постанова № 135989167, 03.04.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/13937/25

провадження № 3/361/4400/25

03.04.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2026 р. м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Скрипка О.В., за участю прокурора Даш Ю.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника адвоката Руденка О.О., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Свірж Шосткинського району Сумської області, працюючої головним спеціалістом відділу опрацювання пенсійної документації № 2 Управління з питань виплати пенсій Головного управління пенсійного фонду України у Київській області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 4205 від 28.11.2025 р., наказом Головного управління пенсійного фонду України у Київській області від 02.05.2019 № 60-О ОСОБА_1 з 03.05.2019 призначено на посаду головного спеціаліста відділу з питань виплати пенсій № 8 Управління з питань виплати пенсій зазначеного Головного управління.

Наказом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 16.10.2020 № 722-0 ОСОБА_1 переведено на посаду головного спеціаліста відділу опрацювання пенсійної документації № 2 Управління з питань виплати пенсій з 19.10.2020.

У відповідності до відомостей, зазначених у п. 22 особової картки державного службовця №679 ОСОБА_1 , перебуваючи в період часу з 20.10.2022 по 24.09.2024 на посаді головного спеціаліста відділу опрацювання документації №2 Управління з питань виплати пенсій, мала 7-й ранг державного службовця. Надалі з 25.09.2024 їй відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 25.09.2024 №1081-О присвоєно 6-й ранг державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про Державну службу» - державним службовцем є громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

У відповідності до ч. 3 ст. 21 Закону України «Про державну службу» особа, яка вступає на посаду державної служби вперше, набуває статусу державного службовця з дня публічного складення нею присяги державного службовця, а особа, яка призначається на посаду державної служби повторно, - з дня призначення на посаду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну службу» державний службовець зобов`язаний дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про державну службу» посада головного спеціаліста відділу опрацювання пенсійної документації № 2 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області відноситься до категорії «В» посад державної служби.

Отже, ОСОБА_1 , будучи головним спеціалістом відділу опрацювання пенсійної документації № 2 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, є державним службовцем категорії «В».

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України «Про державну службу» на державних службовців поширюються обмеження, передбачені Законом №1700- VІІ.

Згідно з підпунктом «в» п. 1 ч. 1 ст. З Закону №1700-VІІ суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Отже, ОСОБА_1 будучи державним службовцем, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-УІІ та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов язаних з корупцією.

Відповідно до наказу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 23.12.2024 №1565-О ОСОБА_1 звільнено з посади 23.12.2024 у зв`язку з виходом на пенсію.

Національним агентством з питань запобігання корупції згідно зі статтями 11 та 12 Закону №1700-УІІ проведено перевірку, в ході якої встановлено, що відповідно до договору оренди (найму) транспортного засобу від 06.02.2024 №10 ОСОБА_1 орендувала автомобіль Toyota Corolla Cross Hibrid, 2023 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 у приватного багатопрофільного підприємства «УКРГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 24372290) на 1 календарний рік з 06.02.2024 за ціною 4 000 грн. за 1 календарний місяць оренди.

Додатковою угодою від 30.12.2024 до договору від 06.02.2024 №10 сторони дійшли згоди припинити дію договору оренди (найму) транспортного засобу від 06.02.2024 № 10 достроково з 01.01.2025.

Таким чином, у період з 06.02.2024 по 31.12.2024 ОСОБА_1 орендувала та користувалась вказаним автомобілем, загальна сума за користування яким становила 43 310,34 грн.

У цей період часу ОСОБА_1 була державним службовцем, на якого поширюються вимоги антикорупційного законодавства, в тому числі, й обмеження , передбачені ст. 23 Закону №1700-VII, про що вона ознайомлена під підпис (п. 15.4 Особової картки державного службовця № 679).

Умовами зазначеного договору залоговий (гарантійний) внесок (застава) при оренді автомобіля не передбачено, що підтверджується також інформацією, наданою ПБП «УКРГЕФЕСТ» (запит Національного агентства від 24.12.2024 №38-01/98503 та лист - відповідь підприємства від 03.01.2025 №43).

Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в м. Києві листом від 30.12.2024 №31/26/8044/19-4243-2024 (вх. від 10.01.2025 № 8818/0/07-25) надав відповідь на запит Національного агентства, де зазначено, зокрема, що 25.11.2023 автомобіль Toyota Corolla Cross Hibrid, 2023 року випуску, VIN-код НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстровано на праві власності за ПБП «УКРГЕФЕСТ».

Приватне багатопрофільне підприємство «Укргефест» (код ЄДРПОУ 24372290) - юридична особа, зареєстрована 02.09.1996 у м. Бровари з основним видом діяльності (КВЕД) 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, що спеціалізується, зокрема, на наданні послуг з технічного обслуговування ліфтів.

При цьому рішенням ПБП «Укргефест» від 01.09.2023 №37 додано 2 нових види діяльності підприємства, зокрема і КВЕД 77.11: Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідну заяву про реєстрацію виду діяльності 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів подано 04.09.2023 з відміткою про реєстрацію протягом 24 годин.

Таким чином, надання автомобіля Toyota Corolla Cross Hibrid, 2023 року випуску, в оренду за ціною 4 000 грн./місяць та 43 310, 34 грн. протягом всього часу користування ним, без внесення залогового (гарантійного) внеску (застави), тобто за ціною, що є нижчою мінімальної ринкової ціни, у розумінні Закону №1700-VII є подарунком.

Відповідно до наявної інформації ОСОБА_1 та посадові особи ПБП «УКРГЕФЕСТ» (директор - ОСОБА_2 ) не є близькими особами у розумінні абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону №1700-VII.

Таким чином, головний спеціаліст відділу опрацювання пенсійної документації № 2 Управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, ОСОБА_1 , будучи державним службовцем категорії «В», являючись суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, згідно з пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VІІ, на якого поширюється його дія, в порушення вимог ч. 2 ст. 23 Закону №1700-УІІ порушила обмеження щодо одержання подарунків, а саме отримала від ПБП «Укргефест» (код ЄДРПОУ 24372290) подарунок у вигляді оренди автомобіля Toyota Corolla Cross Hibrid за ціною, значно нижчою від мінімальної ринкової, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1725 КУпАП.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_1 своєї провини не визнала та пояснила, що підтримує свої письмові пояснення, які надані до НАЗК та до суду.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвокат Руденко О.О. подав до суду письмові пояснення, в яких вказує, з протоколом ОСОБА_1 не згодна. Зазначив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язаного з корупцією, складеного 28.11.2025, ОСОБА_1 інкримінують вчинення адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 172-5 КУпАП порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків. Згідно з фабулою протоколу ОСОБА_1 , будучи державним службовцем, в період з 06.02.2024 по 31.12.2024 орендувала та користувалась транспортним засобом «Toyota Corolla Cross Hybrid», що належав ПБП «УКРГЕФЕСТ», за ціною меншою ніж ринкова, чим начебто порушила обмеження щодо одержання подарунку на суму 176139,66 гривень. Матеріали судової справи містять наступні документи: протокол про адміністративне правопорушення від 28.11.2025; обґрунтований висновок НАЗК від 19.02.2025; Консультація ПП «Ажіо» від 10.02.2025; пояснення ОСОБА_1 від 06.03.2025; договір оренди (найму) транспортного засобу №10 від 06.02.2024; довіреності, накази, запити та інші документи. Звертаємо увагу суд, що після складання обґрунтованого висновку НАЗК органом поліції не було вчинено жодних активних процесуальних дій, окрім формального відбору пояснень у ОСОБА_1 06.03.2025 р.

В поясненнях також зазначили, що чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_3 має давні дружні та робочі відносини із директором ПБП «Укргефест» ОСОБА_2 . Починаючи з 16.05.2024, ОСОБА_3 працює в ПБП «Укргефест» на посаді директора департаменту правового забезпечення. У зв`язку з цим, ОСОБА_3 , починаючи з 25.11.2023, на підставі довіреності та наказу ПБП «Укргефест» від 01.01.2025 користується вищевказаним транспортним засобом. Вищевказаним автомобілем на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу № 10 від 06.02.2024 також користувалась і ОСОБА_1 в період з 06.02.2024 по 31.12.2024. Відповідно до умов зазначеного договору оренди ОСОБА_1 сплачувала щомісячно 4 000 грн. за користування відповідним транспортним засобом. Вказана вартість оренди була визначена за домовленістю її чоловіка із ПБП «Укргефест» та була зумовлена тим, що ОСОБА_1 користувалась транспортним засобом не на постійній основі (декілька годин на тиждень) та таке користування нею не було пов`язано із діяльністю підприємства. Тобто фактично більшість часу автомобілем користувався чоловік ОСОБА_1 , у тому числі у вихідні дні. Зважаючи на те, що автомобіль ними використовувався і за власними потребами, не пов`язаними із діяльністю підприємства, ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата за автомобіль. Додатково в підтвердження того, що цим автомобілем користувався чоловік ОСОБА_1 , є той факт, що 15.03.2024, керуючи цим автомобілем, ОСОБА_3 допустив перевищення швидкості в Чернігівській області, за що йому був виписаний штраф. Жодних інших відносин із посадовими особами ПБП «Укргефест» ОСОБА_1 не мала, із вказаним підприємством жодних службових відносин, пов`язаних із діяльністю органів пенсійного фонду, не здійснювала. Також зазначили, що Основним користувачем автомобіля був чоловік ОСОБА_1 , який є працівником підприємства ПБП «УКРГЕФЕСТ» власника транспортного засобу. Чоловік ОСОБА_1 користувався автомобілем на постійній основі у межах трудових та організаційних відносин. В свою чергу ОСОБА_1 користувалася автомобілем епізодично, не на постійній основі, тому вартість оренди визначалась за таких умов. Таке користування ОСОБА_1 оформлено платним договором оренди, а розмір орендної плати відповідає реальному обсягу та характеру користування. Консультація ПП «Ажіо» від 10.02.2025 не враховувала умови користування автомобілем ОСОБА_1 не на постійній основі. Вказав, що консультація ПП «Ажіо» щодо вартості оренди відповідного автомобіля є недопустимим доказом у справі. Висновку експерта або висновку про оцінку суб`єкта оціночної діяльності особою, яка склала протокол, не надано. За наведених обставин вважають, що користування транспортним засобом не було безоплатним. ОСОБА_1 не мала виключного володіння автомобілем; відсутній будь-який зв`язок між користуванням транспортним засобом та виконанням ОСОБА_1 функцій держави.

Таким чином вважають, що вищенаведені обставини виключають винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 172-5 КУпАП. Прохав закрити справу за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Прокурор прохав притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на накласти на неї стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 172-5 КУпАП у виді штрафу.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані докази, приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) відповідно до ст. 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна, або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ст. 172-5 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

В примітці до вказаної статті зазначено, що суб`єктом правопорушень є особи, зазначені у п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Обов`язковим елементом об`єкту даного проступку є його предмет - подарунок, який у ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначається як - грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової.

Отже, з об`єктивної сторони правопорушення за ч. 1 ст. 172-5 КУпАП становлять діяння у вигляді одержання у власність речей або майнових прав з порушенням вимог вищезазначеного Закону.

З суб`єктивної сторони вчинення адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, характеризується тим, що вони вчиняються умисно. Це означає, що особа усвідомлює протиправний характер свого діяння, передбачає його наслідки, бажає або свідомо допускає настання цих наслідків.

Протиправні діяння цього виду вчиняються умисно, можуть полегшувати (спрощувати, прикривати) скоєння корупційних правопорушень, а також мати суміжні склади з корупційними правопорушеннями.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Наведені вище норми приводять до висновку, що склад правопорушення за ч.1 ст. 172-5 КУпАП є формальним, обов`язковим елементом об`єктивної сторони складу правопорушення за ч.1 ст.172-5 КУпАП є умисна дія чи бездіяльність, а тому, орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов`язані довести суду наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 із 20.10.2022 року по 24.09.2024 року перебувала на посаді головного спеціаліста відділу опрацювання документації №2 Управління з питань виплати пенсії, є державним службовцем категорії «В», тому відповідно до п.п. «в» п. 1 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» є суб`єктом, на якого поширювалась дія обмежень, передбачених статтею 23 цього Закону.

Відповідно до свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 , виданого 20.01.1990 р. відділом РАГС Шосткінського міськвиконкому Сумської області ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у шлюбі.

ОСОБА_3 працює в ПБП «Укргефест» на посаді директора департаменту правового забезпечення. ОСОБА_3 , починаючи з 25.11.2023, на підставі довіреності та наказу ПБП «Укргефест» від 01.01.2025 користується вищевказаним транспортним засобом.

Вищевказаним автомобілем на підставі договору оренди (найму) транспортного засобу № 10 від 06.02.2024 також користувалась і ОСОБА_1 в період з 06.02.2024 по 31.12.2024.

Відповідно до умов зазначеного договору оренди ОСОБА_1 сплачувала щомісячно 4 000 грн. за користування відповідним транспортним засобом. Вказана вартість оренди була визначена за домовленістю її чоловіка із ПБП «Укргефест» та була зумовлена тим, що ОСОБА_1 користувалась транспортним засобом не на постійній основі (декілька годин на тиждень) та таке користування нею не було пов`язано із діяльністю підприємства.

Фактично більшість часу автомобілем користувався чоловік ОСОБА_1 , у тому числі у вихідні дні. Зважаючи на те, що автомобіль ними використовувався і за власними потребами, не пов`язаними із діяльністю підприємства, ОСОБА_1 сплачувалась орендна плата за автомобіль.

Додатково в підтвердження того, що цим автомобілем користувався чоловік ОСОБА_1 , є той факт, що 15.03.2024, керуючи цим автомобілем, ОСОБА_3 допустив перевищення швидкості в Чернігівській області, за що йому був виписаний штраф. Жодних інших відносин із посадовими особами ПБП «Укргефест» ОСОБА_1 не мала, із вказаним підприємством жодних службових відносин, пов`язаних із діяльністю органів пенсійного фонду, не здійснювала.

Основним користувачем автомобіля був чоловік ОСОБА_1 , який є працівником підприємства ПБП «УКРГЕФЕСТ» власника транспортного засобу. В свою чергу ОСОБА_1 користувалася автомобілем епізодично, не на постійній основі, тому вартість оренди визначалась за таких умов. Таке користування ОСОБА_1 оформлено платним договором оренди. Плата за користування автомобілем становить 4000 грн за місяць.

Оцінюючи надані суду договори та розписки, суд виходить із таких міркувань.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова ВС від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність договору, як приватно - правова категорія, покликана не допускати або припиняти порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).

В цивільному законодавстві закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно - правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно - правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно - правових нормах (постанова ВС від 18 травня 2022 року в справі №613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним» (постанова ВС від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16 (провадження № 61-5800зпв18)). Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes).

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто.

Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова ВС від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21), Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду ВС від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).

Означені договір від 06.02.2024 року, розписки та квитанції містять необхідні реквізити, їх умови прямо не суперечать закону. Прокурор, НАЗК та сторона захисту не піддавали їх сумніву, не оспорювали, не вказували на їх нікчемність чи недійсність, тому суд приймає їх до уваги в якості належних та допустимих доказів у справі.

У цьому випадку суд враховує вимоги ст.204ЦПК України (презумпцію правомірності цих правочинів), положення ч.1ст.627 ЦК України про те, що сторони були вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а також те, що в силу ст. 629 ЦК України умови договору є обов`язковими для виконання сторонами.

Щодо допустимості консультації приватного підприємства «Ажіо», надаючи правову оцінку доводам ініціатора протоколу про те, що сплачена ОСОБА_1 сума щомісячної оренди транспортного засобу є нижчою за мінімальну ринкову, тому різниця в цих величинах на загальну суму 219 450 грн є подарунком, суд виходить із таких міркувань.

Висновки протоколу базуються на консультації ПП «Ажіо» від 10.02.2025 року №36/25-4, згідно з якою мінімальна ринкова вартість оренди автомобіля «Toyota Corolla Cross Hybrid», 2023 року випуску, становить: лютий 2024 19285 грн; березень 2024 р. 20615 грн, квітень 2024 р. 19950 грн: травень 2024 20615 грн; червень 2024 року 19950 грн; липень та серпень 2024 р. 20615 грн; вересень 2024 року 19950 грн; жовтень 2024 р. 20615 грн; листопад 20204 р. 19950 грн; грудень 2024 р. 20615 грн.

Суд звертає увагу на те, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає утому, що незалежно від категорії справ слід дотримувати вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування, з додержанням порядку збирання, подання та дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (пункт 6.27 постанови ВП ВС від 07.12.2021 року у справі № 905/902/20).

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України».

Оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно правовими актами, зазначеними в ст. 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання.

Згідно з абз. 6 ч. 2ст. 7 цього Закону, проведення оцінки майна є обов`язковою у випадках, зокрема при приватизації та іншого відчуження майна, у випадках, встановлених законодавством, оренди, обміну, страхування державного майна, майна, що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.

Частиною 4 ст.8Закону визначено, що оцінка майна у випадках її обов`язкового проведення, зазначених уст. 7 цього Закону, виконана суб`єктами, які не є суб`єктами оціночної діяльності, визнається недійсною.

Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна.

Статтею 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

У відповідності до ст. 32 цього Закону передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Експерта має бути попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Як убачається з тексту консультації від 10.02.2025 року №36/25-4 розрахунок вартості оренди транспортного засобу було зроблено на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрованої в Мінюсті 24.11.2003 року. Проте зазначена Методика розповсюджується виключно на визначення вартості майна, але не регулює питання визначення вартості оренди такого майна.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що оцінку мінімальної ринкової вартості користування (оренди) не здійснено.

Так, відповідно до спільного наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року, затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів визначає порядок оцінки: ринкової, відновної, ліквідаційної вартості транспортних засобів; величини фізичного зносу; матеріального збитку, втрати товарної вартості.

При цьому означена Методика не містить норм, які б передбачали: визначення вартості оренди транспортного засобу; визначення плати за користування майном; розрахунок мінімальної ринкової орендної ставки.

Відтак, застосування зазначеної Методики для визначення орендної плати є виходом експерта за межі нормативно встановленого предмета оцінки.

Суд зазначає, що орендна плата є: платою за користування майном, економічною категорією, що характеризує послугу, а не товар. Натомість Методика № 142/5/2092 регулює виключно оцінку транспортного засобу як об`єкта матеріального майна. Отже, між: об`єктом, який фактично оцінюється (послуга оренди) та об`єктом, який може оцінюватися за Методикою (транспортний засіб) відсутня нормативна відповідність, що унеможливлює коректне застосування цієї Методики.

До того ж Методика не містить: формул розрахунку орендної плати; не передбачає використання доходного підходу; не містить механізмів аналізу ринку орендних послуг; не встановлює критеріїв визначення «мінімальної» орендної ставки. У зв`язку з чим будь-які розрахунки орендної вартості, виконані з посиланням на цю Методику, є довільними, суб`єктивними та такими, що не ґрунтуються на нормативно визначеному алгоритмі.

Тому покладені в основу складеного протоколу відомості, що містяться у листі - консультації від 10.02.2025 року №36/25-4 ПП «АЖІО» не можуть вважатись належною оцінкою мінімальної ринкової вартості оренди (користування) в розумінні Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України», а тому є недопустимим доказом в цій справі.

Щодо визначення мінімальної ринкової ціни оренди автомобіля, з огляду на те, що ОСОБА_1 ставиться у провину отримання подарунку у виді послуги (оренди), необхідним є з`ясування поняття мінімальної ринкової ціни оренди приватного автомобіля протягом лютий-грудень 2024 р.

Норми Цивільного Кодексу та ЗУ «Про запобігання корупції» не містять мінімальних обмежень щодо орендної плати за автомобіль для громадян, в тому числі осіб, уповноважених на виконання функцій держави, тому застосовними є засади розумності та справедливості договору в цілому.

Якщо законодавець не конкретизує певної дефініції, зокрема в частині гіпотези правової норми, її слід тлумачити через призму загальновідомих уявлень в суспільстві та загальних засад правового регулювання.

У зв`язку з чим необхідно звернутися до рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України», в якому визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

Згідно з п. 2 роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (надалі ВССУ) «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року, суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 172-5 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У теорії мінімальну ринкову ціну оренди автомобіля визначають як найнижчу ціну, за яку на ринку реально можна орендувати подібний автомобіль (з урахуванням його класу, стану, віку, комплектації, місця оренди, наявності страховки, умов оренди) на певний період часу.

Водночас Кабінет Міністрів України постановою від 28 квітня 2021 р. № 630 затвердив нову Методику розрахунку орендної плати за державне майно. Вона визначає механізм визначення розміру плати за оренду об`єктів, визначених частиною першою статті 3Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Враховуючи, що у справі не проводилось судово-економічної експертизи з визначення мінімальної ринкової орендної плати автомобіля і таких клопотань під час судового розгляду ніхто не заявляв, суд вважає наведену Методику, яка застосовується щодо державного майна, прийнятною у цій справі як орієнтир пропорційності, справедливості та розумності, позаяк усі форми власності в Україні є рівними та мають однакову юридичну силу на захист (ст. 13 Конституції України).

Відтак, згідно з абзацом 2 п. 14 цієї Методики, розмір річної орендної плати у разі оренди транспортних засобів встановлюється на рівні 10 відсотків вартості об`єкта оренди.

Відповідно до ч. 1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 2 ст. 7, ст. ст.245, 280 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова суду, виходячи з вимог ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи та на достатніх доказах.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Стаття 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини покладає на суди обов`язок справедливого судочинства.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9КУпАП).

Частиною 1 ст. 172-5 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків.

Подарунок- грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які надають/одержують безоплатно або за ціною, нижчою мінімальної ринкової (ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»).

У ст. 23 цього Закону передбачено, що особам, зазначеним у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: 1) у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 2) якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Таким особам забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб: у зв`язку із здійсненням такими особами діяльності, пов`язаної із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; якщо особа, яка дарує, перебуває в підпорядкуванні такої особи.

Крім вказаних випадків можна приймати подарунки, які відповідають загальновизнаним уявленням про гостинність, якщо вартість таких подарунків одноразово не перевищує двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на день прийняття подарунка, а сукупна вартість таких подарунків, отриманих від однієї особи (групи осіб) протягом року, не перевищує чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на 1 січня року, в якому прийнято подарунки (у редакції Закону до 12.10.2023 року два прожиткові мінімуми).

Згідно зі ст. 7 відповідних Законів України про Державний бюджет України», прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня становив: у 2023 році - 2684 грн; у 2024 році 3028 грн; у 2025 році 3028 грн.

З огляду на те, що під час судового розгляду поза розумним сумнівом не встановлено, що сплачена ОСОБА_1 орендна плата була меншою від мінімальної ринкової орендної плати, надана їй послуга у виді платного користування автомобілем не може вважатися подарунком.

Наведені обставини виключають наявність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 КУпАП.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст.8, 62, ст. ст. 9-11, 172-5, 247, 279, 280, 283, 284, 287, 294 КУпАП, ст. ст.1,45,52 Закону України «Про запобігання корупції», суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ч. 1ст.172-5КУпАП закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: О. В. Скрипка