Ухвала суду № 135989046, 24.04.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/1538/21

Провадження № 2-ві/359/9/26

У Х В А Л А

24 квітня 2026 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., вивчивши заяву ОСОБА_1 , про відвід судді у цивільній справі № 359/1538/21,

в с т а н о в и в :

До Бориспільського міськрайонного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Мурановаї-Лесів І.В. Дану заяву ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І.В. ненавидить заявника, демонстративно своїми діями виражає особисту неприязнь до нього як до людини, тобто не дозволяє бути повністю об`єктивною при розгляді справи. Вважає, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Муранова-Лесів І.В. прямо чи побічно зловживає своїми правами, судовий процес за її участі перетворився в профанацію, тому приймаючи до уваги наявні умови та втрати необхідних людських якостей для здійснення належного правосуддя, просить відвести суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Мурановій-Лесів І.В.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.04.2026 вказаний відвід визнано необґрунтованим та справу передано для вирішення питання в порядку визначеному ст. 33 ЦПК України.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2026 заява про відвід була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Кабанячому Ю.В.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 40 ЦПК України суддя вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Процесуальні правовідносини регулюються главою 3 «Склад суду. Відводи» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відповідно до п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 2, ч. 4 ст. 10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12). У пункті 104 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Craxi v. Italy» від 7 грудня 2000 року зазначено, що професійні судді мають досвід та підготовку, що дозволяє їм не піддаватись впливу якихось зовнішніх чинників, коли йдеться про судовий розгляд.

Відповідно до роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Разом з тим, відповідно до ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

Встановлено, що у порядку передбаченому ст. 33 ЦПК України, на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі № 359/1538/21 та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2026, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 423 ЦПК України у цивільній справі № 359/1538/21, були розподілені судді Бориспільського міськрайонного суду Мурановій-Лесів І.В.

У силу вимог ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судоустрійі статуссуддів» вказані вище заяви надійшли на розгляд судді за результатами проведеного авторозподілу незалежно від її волі та бажання.

За результатами розгляду заяви про відвід не встановлено будь-яких обставин, які б давали підстави для сумніву в об`єктивності та неупередженості судді Муранової-Лесів І.В. при розгляді цивільної справи № 359/1538/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ст. 423 ЦПК України.

Разом із цим суд зазначає, що посилання ОСОБА_1 на наявність у судді Муранової-Лесів І.В. так званої «злоби та ненависті у своєму серці», як обставини, що нібито впливає на її об`єктивність, не передбачена положеннями статті 36 ЦПК України, як підстава для відводу судді. Зазначені доводи є припущеннями, не підтвердженими належними та допустимими доказами та не свідчать про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді, у зв`язку з чим є необґрунтованими.

Крім того, відсутні також докази на підтвердження того, що суддя Муранова-Лесів І.В. прямо чи побічно особисто заінтересована у результаті розгляду вказаних заяв у цивільній справі.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він заздалегідь знає, чим закінчиться спір за його участі, який розглядається суддею Мурановою-Лесів І.В., на переконання суду є припущення заявника, та жодним чином не може бути підставою для відводу судді.

Неодноразове подання ОСОБА_1 заяв про відвід судді Муранової-Лесів І.В., які є ідентичними за змістом, не містять належного обґрунтування та вже були предметом розгляду суду, суд розцінює як зловживання процесуальними правами з боку заявника, що має на меті перешкоджання своєчасному розгляду справи.

Суддя вважає, що відсутні підстав для відводу судді Бориспільського міськрайонного суду Муранової-Лесів І.В. від подальшого розгляду цивільної справи № 359/1538/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 423 ЦПК України. Тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.258, ст.ст.260 ЦПК України, суддя

п о с т а н о в и в :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді, відмовити.

Матеріали цивільної справи № 359/1538/21 за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку ст. 423 ЦПК України, повернути до канцелярії суду для передачі раніше визначеному складу суду для продовження судового розгляду.

Ухвала не підлягає апеляційному оскарженню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Ю.В.Кабанячий