Ухвала суду № 135985812, 22.04.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/626/26

ун. № 367/2401/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 року м.Київ

Колегія суддів Святошинського районного суду міста Києва в складі:

головуючої - ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025101110000166 від 25.02.2025 стосовно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.194 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч.2 ст.113, ч.2 ст.28 ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.194 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 (в режимі ВКЗ), захисника ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ), представника АТ"Укрзалізниця" ОСОБА_10 ,

встановила:

На розгляді суду перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 строком на 60 днів, які вмотивовує тим, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, які не зменшились, а саме: обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за інкриміновані кримінальні правопорушення, можуть переховуватись від суду, також, маючи відомості про потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні, можуть незаконно впливати на вказаних осіб, а також обвинувачені можуть вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються. Більш м`які запобіжні заходи, на переконання прокурора, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та запобігти вказаним ризикам.

Представник АТ"Укрзалізниця" ОСОБА_10 просив задовольнити клопотання прокурора.

Сторона захисту заперечила проти задоволення клопотань прокурора, зауваживши на тому, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, на думку захисту до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 можливо застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який забезпечить належну процесуальну поведінку останніх.

Обвинувачений ОСОБА_6 звернув увагу на те, що за час перебування в слідчому ізоляторі у нього погіршився стан здоров`я.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Ухвалою суду від 04.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_5 та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 02.05.2026 року.

Завершити судовий розгляд до закінчення строку дії запобіжних заходів не вбачається можливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Із системного аналізу норм ст. 183 КПК України та ст. 199 КПК України випливає, що підставою для продовження строку тримання особи під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують продовження строку.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , колегія суддів враховує вимоги п. 3, 4 і 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного кримінального правопорушення; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила кримінальне правопорушення; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року № 33977/96 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Вирішуючи клопотання прокурора та надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду, колегія суддів вважає, що існує висока ймовірність того, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів (позбавлення волі на строк п`ятнадцять років або довічне позбавлення волі) можуть вдатися до відповідних дій, оскільки у останніх відсутні міцні соціальні зв`язки та достатні стримуючі фактори. Крім того, з огляду на триваюче повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, держава не має змоги належним чином контролювати державний кордон у місцях активних бойових дій, у тому числі його перетин, що у свою чергу збільшує ймовірність ухилення особи від суду та відповідно актуалізує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що обвинувачені, не будучи обмеженими у спілкуванні із свідками та потерпілими, яким відомі обставини вчинення злочинів, у яких останні обвинувачуються, можуть здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Крім того, колегія суддів вважає, що на даний час продовжує існувати ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, з огляду на те, що у останніх відсутній стабільний дохід, а злочини, які їм інкримінуються, вчинені з корисливих мотивів.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.

Враховуючи викладене, зважаючи на тяжкість та суспільну небезпечність кримінальних правопорушень, покарання, яке загрожує обвинуваченим, у разі визнання їх винуватими, дані про особу обвинувачених, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на 60 днів.

При цьому, колегія суддів зауважує, що доказів того, що стан здоров`я обвинуваченогоОСОБА_6 є незадовільним та перешкоджає утриманню його під вартою, не надано.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Зважаючи на фактичні обставини справи та вагомість вищезазначених ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, колегія суддів, враховуючи вимоги п.1 ч.4 ст.183 КПК України, при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначає обвинуваченим розмір застави як альтернативний запобіжний захід.

Керуючись ст.ст.177, 178, 182, 183, 197,ст. 314-316, ст.ст. 369, 372 КПК України, колегія суддів

постановила:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 20 червня 2026 року включно, без визначення розміру застави, та утримувати його у ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали встановити до 20 червня 2026 року.

Повний текст ухвали складено та оголошено 23.04.2026.

Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3