Ухвала суду № 13598301, 28.01.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2011 року справа №2а-27286/10/0570

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В. , Губської Л.В.

при секретарі Літвіновій Л.О.

за участю:

представника позивача Калачик О.В., за довіреністю

представників відповідача Яковенка О.В., Базишена Р.О., за довіреностями

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року по адміністративній справі № 2а-27286/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення №0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010 року залишено без розгляду.

Мотивуючи зазначене рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач звернувшись 01 грудня 2010 року до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.07.2010 року, позивач пропустив встановлений законом місячний строк звернення до адміністративного суду. Посилаючись на ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства, суд першої інстанції також зазначив, що початок обчислення строку з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів передбачає, що поважною причиною пропуску строку не може вважатися лише факт необізнаності особи стосовно певних обставин у тих випадках, коли особа повинна була і мала можливість про них дізнатися. Тому належно повідомлений позивач про проведення перевірки податковим органом, мав можливість дізнатися про наслідки такої перевірки і не мав жодних перешкод для отримання таких відомостей. Крім того, суд першої інстанції вважає, що відповідачем до суду були надані належні докази направлення результатів проведеної перевірки та прийнятого за її результатами рішення на адресу позивача. За таких умов, пасивна поведінка позивача не може розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Не погодившись із прийнятою ухвалою від 29 грудня 2010 року позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій останній посилається на положення Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 (далі Порядок), а саме позивач зазначає, що відповідно до припису п. 4.6. Порядку, після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі субєкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта. В порушення зазначених вимог законодавства акт позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» № 3394/23-313/31226834 від 23.06.2010 року, на основі якого було винесене спірне податкове-повідомлення рішення № 0000232344/0/31226834 від 20.07.2010 року, було підписано посадовими особами відповідача та зареєстровано 23.06.2010 року, проте розглядуваний документ не був наданий у той же день, як того вимагає закон, керівнику або уповноваженій особі підприємства позивача, натомість зазначений акт було вручено головному бухгалтеру Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» лише 02.11.2010 року, про що на останній сторінці акту зроблено відповідну відмітку. Враховуючи те, що позивач отримав документ .складений за результатами розглядуваної перевірки лише 02.11.2010 року, йому не могло бути відомо яким з передбачених діючим законодавством України буде цей документ, тобто довідка чи акт, які є різними по суті документами відповідно до п.1.3. Порядку, та лише акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання та підставою для винесення податкових повідомлень-рішень. Спірне повідомлення-рішення було отримано посадовою особою позивача лише 26.11.2010 року, про що мається відмітка на корінці податкового повідомлення-рішення, наданого представником відповідача до матеріалів справи. З наведених вище обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» вважає, що не знало й не могло знати про винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення, а дізналося лише 02.11.2010 року, тому останнім і був пропущений строк звернення до суду встановлений ч.5 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства, що на думку позивача сталося не з його вини та виходячи з вищевикладених обставин, з поважної причини, з огляду на що вони звернулись до суду першої інстанції з заявою про поновлення строку звернення до суду(а.с.118-120). Апелянт вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права, такою що порушує законні права та охоронювані законом інтереси позивача і підлягає скасуванню з огляду на вище викладені обставини.

Представник апелянта у судовому засідання підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

У період з 08.06.2010 року по 15.06.2010 року Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька проводилась позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» по результатам якої було складено акт від 23.06.2010 року № 3394/23-313/31226834. На підставі зазначеного акту податковим органом було складено податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 року №0000232344/0/31226834 із зазначенням встановленого перевіркою порушення вимог ЗУ «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного закону, що призвело до завищення бюджетного відшкодування на суму 2049301, 00 грн. за лютий 2010 року.

Позивач не погодившись із зазначеним повідомленням-рішенням податкового органу 01.12.2010 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, також позивачем була подана заява про поновлення строків звернення до суду від 02.12.2010 року (а.с. 48). Донецький окружний адміністративний суд ухвалою від 29.12.2010 року залишив позовну заяву апелянта без розгляду з мотивів неповажності пропуску строків звернення до суду.

На думку колегії суддів апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 29.12.2010 року скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення виходив с того, що поважною причиною пропуску строку не може вважатися лише факт необізнаності особи стосовно певних обставин у тих випадках, коли особа повинна була і мала можливість про них дізнатися. Тому, будучи належним чином повідомленим про проведення перевірки податковим органом, позивач мав можливість дізнатися про наслідки такої перевірки і не мав жодних перешкод для отримання таких відомостей.

Зазначений висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є помилковим, що підтверджується наступним.

Відповідно до п. 1.3. Порядку за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Як вбачається зі змісту п. 1.3. Порядку, за результатами планової виїзної перевірки може буди складено або акт, або довідку, що є різними за змістом та юридичними наслідками документами.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимого податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Довідка службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Згідно п. 4.2. Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок складається у двох примірниках та підписується протягом 5-ти робочих днів з дня, наступного за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва - протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акта перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.

За приписом п. 4.6. Порядку, після реєстрації акта перевірки (у той же день) один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

Як вбачається з вище викладеного за наслідками перевірки податковим органом можуть бути складені різні документи, копія яких, виходячи з приписів Порядку, мають бути вручені під розписку уповноваженій особі субєкта господарювання, перевірка якого проводилась, із додержанням встановлених Порядком строків.

Судом першої інстанції не доведений факт додержання припису п. 4.6. Порядку відповідачем, адже останнім не надано належних доказів підтверджуючих вручення чи надіслання складеного за результатами перевірки акту від 23.06.2010 року, а посилання позивача на квитанцію служби курєрської доставки (а.с. 123) не підтверджує цього факту, адже зі змісту квитанції не вбачається який саме перелік документів був доставлений позивачеві.

Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що акт позапланової виїзної перевірки від 23.06.2010 року було їм отримано лише 02.11.2010 року на підтвердження чого до суду першої інстанції надавалась копія відповідного акту із відміткою на останній сторінці про його отримання (а.с. 46), що не було спростовано судом першої інстанції.

Враховуючи те, що позивач отримав документ, складений за результатами розглядуваної перевірки лише 02.11.2010 року, йому не могло бути відомо яким з передбачених діючим законодавством України буде цей документ, тобто довідка чи акт. Приймаючи до уваги те, що з двох документів, які складаються за результатами перевірки згідно Порядку, лише акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання та підставою для винесення податкових повідомлень-рішень, позивач не знав та міг знати про винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, адже перевіряючим не було дотримано п. 4.6. Порядку та не вручено позивачу примірника акту, що позбавило останнього вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, відносно того, що факт обізнаності посадових осіб про проведення перевірки не може свідчити про можливість обізнаності про результати її проведення, адже як було зазначено раніше за наслідками перевірки можуть бути складені різні документи, які мають різне значення для інтересів перевіряємого та відповідно різні наслідки для його прав та інтересі, що зумовлює відповідне реагування, в разі необхідності, для їх захисту, а відомості повідомлені усно посадовими особами податкового органу не можуть свідчити про факт складання того чи іншого документу та не можуть бути предметом оскарження у суді.

Наданий в судовому засідання суду першої інстанції представником відповідача корінець спірного податкового повідомлення-рішення від 20.07.2010 року також підтверджує факт порушення податковим органом вимог Порядку, адже згідно відмітки про отримання зазначений документ отримано позивачем лише 26.11.2010 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з поважних причин, адже на думку колегії суддів це сталось не виходячи з пасивної поведінки позивача, як це було зазначено судом першої інстанції, а у звязку з порушенням вимог чинного законодавства податковим органом, щодо належного та своєчасного повідомлення позивача про результати перевірки та вручення відповідних документів.

Також колегія судді вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції на те, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 20.07.2010 року податковим органом було винесене до внесення змін до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, який набрав законної сили 30.07.2010 року, тому це також є підставою для поновлення строку для звернення до суду з позовними вимогами.

Судом першої інстанції при постановлені оскаржуваного рішення було не повно зясовані обставини, що мають значення для справи, а також не доведені обставини, які суд першої інстанції вважає встановленими, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 2,17, 24, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» задовольнити.

Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 29 грудня 2010 року по справі № 2-а-27286/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗПРОМІНВЕСТДОНБАС» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення рішення та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 28 січня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 02 лютого 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г.Арабей

Судді: І.В.Геращенко

Л.В.Губська