Постанова № 13598298, 20.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 грудня 2010 року 16:18 № 2а-9681/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Ковалишина М.І.;

Чуєва С.В.;

відповідача: Приятеленко Т.В.;

прокуратури: не зявились

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод”

доДержавної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

за участюКиївської транспортної прокуратури

провизнання протиправними і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та першої податкової вимоги

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 грудня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 червня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Закрите акціонерне товариство “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (далі по тексту позивач, ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Подільському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року №0000172202 та визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу від 28травня 2010 року №1/1272.

Крім того, позивачем подано клопотання про забезпечення позову, в якому просить зупинити дію рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року №0000172202, вважати зазначене податкове зобовязання неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення; зупинити дію першої податкової вимоги від 28 травня 2010 року №1/1272.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2010року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-9681/10/2670 та призначено судове засідання на 19 серпня 2010 року, розгляд клопотання про забезпечення адміністративного позову призначено на 02 липня 2010 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року ЗАТ“Київський суднобудівний-судноремонтний завод” у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

22 липня 2010 року відповідач подав заяву про розяснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року, а саме чи являється сума податкового зобовязання в розмірі 1 365 272,15 грн., визначеного позивачу на підставі спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій узгодженою або неузгодженою відповідно до статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2010 року заяву ДПІ у Подільському районі м. Києва про розяснення ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 липня 2010 року задоволено та розяснено, що штрафні санкції застосовані до ЗАТ “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року №0000172202 за формою “С” не є сумою узгодженого податкового зобовязання у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а тому вони не мають статусу податкового боргу, до якого можуть застосовуватися заходи з його погашення, передбачені статтями 6 та 10 даного Закону.

В судовому засіданні 26 серпня 2010 року позивачем заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову повторно, в задоволенні якого суд відмовив; судом оголошено перерву до 18 жовтня 2010 року. 02 вересня 2010 року Київська транспортна прокуратура заявила про вступ у справу з метою захисту інтересів держави. В судовому засіданні 18жовтня 2010 року, у звязку з неявкою представника позивача, суд оголосив про відкладення розгляду справи на 11 листопада 2010 року. 11 листопада 2010 року розгляд справи відкладено на 01 грудня 2010 року, а 01 грудня 2010 року на 20 грудня 2010 року за клопотанням представників позивача.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали, представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечили.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2010 року ДПІ у Подільському районі м. Києва прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000172202, згідно з яким до ЗАТ“Київський суднобудівний-судноремонтний завод” за порушення статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та на підставі пункту 11 статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, згідно зі статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 365 272,15 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене рішення залишено без змін.

Спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняте на підставі акта від 15 березня 2010 року №48/23-611/03149949 “Про результати планової виїзної перевірки закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (код за ЄДРПОУ 03149949) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.06р. по 30.09.09р.” (далі по тексту Акт перевірки).

Як зазначено в Акті перевірки, в порушення статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” встановлено, що по контракту від 17 квітня 1995року №627, угоди від 24 серпня 2006 року б/н про надання відступного замість виконання зобовязань по контракту від 17 квітня 1995 року №627, валютна виручка за експортований товар (корпус судна) в сумі 270 350,92 доларів США на валютний рахунок ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” на день складання акту не надійшла, чим порушено терміни розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Так, в Акті перевірки встановлено, що в перевіреному періоді ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” по вантажній митній декларації від 16 квітня 2007року №567081 експортовано “Газкомплектімпекс” (Москва, Росія) корпус суховантажного теплохода проекту 00352, корпус №2 на загальну суму 7030000,00доларів США (35 501 500,00 грн.).

Згідно наданих документів станом на 01 жовтня 2006 року по даних бухгалтерського обліку по розрахунках з “Газкомплектімпекс” рахується кредиторська заборгованість в сумі 174 592 000,00 російських рублів (еквівалент 29 597 910,85 грн.); враховуючи кредиторську заборгованість в сумі174 592 000,00 російських рублів (еквівалент 34 136 227,84 грн.), що на дату проведення експортної операції по курсу НБУ складає 6 759 649,08 доларів США, на день складання Акта перевірки по контракту від 17квітня 1995 року №627 не надійшла валютна виручка в сумі 270 350,92 доларів США (7030 000,00 доларів США 6 759 649,08 доларів США = 270 350,92 доларів США), чим порушено термін розрахунків по зовнішньоекономічним операціям. Термін розрахунків станом на 30 вересня 2009 року порушено на 807 днів.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та обґрунтовує позовні вимоги наступним: податковим органом не надана правові оцінка тому факту, що згідно з контрактом оплата за поставку суден проводиться за рахунок погашення заборгованості за газ, поставлений РАТ “Газпром” в Україну, та що будівництво суден фінансувалося українськими газовими трейдерами; на виконання умов контракту позивачем експортовано три судна загальною вартістю 18 710 000,00 доларів США, при цьому на будівництво зазначених суден підприємству перераховано 19 116 127,59 доларів США, тобто фактично має місце переплата з боку контрагентів, а не отримання валютної виручки.

Відповідач в письмовому запереченні проти позову повністю підтримує висновки Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для прийняття спірного рішень про застосування рішення штрафних (фінансових) санкцій, виходячи з наступних мотивів.

17 квітня 1995 року між ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (продавець) та ДПР АТ “Газпром” “Газкомплектімпекс” (Москва, Росія) (покупець) укладено контракт №627, за умовами якого продавець продає, а покупець купує три судна, сухо грузних трюмних теплоходів змішаного “ріка-море” плавання (далі по тексту - контракт).

Відповідно до пункту 4.1 контракту оплата за поставку суден здійснюється в рахунок погашення заборгованості за газ, поставлений РАТ “Газпром” (Росія) на Україну.

24 серпня 2006 року між ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” (боржник) та ДПР АТ “Газпром” “Газкомплектімпекс” (Москва, Росія) (кредитор) укладено угоду б/н про надання відступного замість виконання зобовязань по контракту, за якою загальна сума боргу боржника перед кредитором по контракту складає 174592000,00російських рублів; в звязку з неможливістю належного виконання боржником зобовязань по контракту сторони домовились про завершення зобовязань боржника перед кредитором шляхом надання боржником відступного на умовах та в порядку передбачених угодою; в рахунок відступного боржник передає кредитору майно незакінчений корпус судна проекту 00352, корпус №2.

За вантажною митною декларацією від 16 квітня 2007 року №567081 позивач експортував “Газкомплектімпекс” (Москва, Росія) корпус суховантажного теплохода проекту 00352, корпус №2 на загальну суму 7 030 000,00 доларів США.

Частиною четвертою статті 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” передбачається право субєктів зовнішньоекономічної діяльності укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно із частиною пятою статті 6 цього Закону, зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, всі субєкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Відповідно статті 600 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Таким чином, з укладенням угоди про надання відступного та передачі позивачем незакінченого корпусу судна проекту 00352, корпус №2 зобовязання між ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” та ДПР АТ “Газпром” “Газкомплектімпекс” (Москва, Росія) за контрактом припинилися.

На думку суду, припинення зобовязань шляхом надання боржником відступного, не суперечить вимогам чинного законодавства, що регулює правовідносини, які виникають між сторонами угоди в разі припинення зобовязання.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (в редакції, чинній на момент здійснення експортної операції) Виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України..

Згідно з частиною першою статтею 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” Порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Припинення зобовязань між ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” та ДПР АТ “Газпром” “Газкомплектімпекс” (Москва, Росія) за контрактом шляхом надання боржником відступного виключає обовязок (можливість) одержання виручки за таким контрактом, тобто виручка за припиненим контрактом і не повинна надходити на рахунок позивача.

Враховуючи викладене, висновок ДПІ у Подільському районі м. Києва про порушення позивачем статті 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” стосовно ненадходження валютної виручки у розмірі 270 350,92 доларів США є помилковим.

Крім того, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що за своєю суттю пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення субєктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 238 Господарського кодексу України. А відтак, стягнення пені, як застосування до субєкта господарювання адміністративно-господарської санкції, тобто притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, можливе в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Днем вчинення порушення ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” відповідач визначив день, наступний за днем граничного строку надходження виручки (15липня 2007 року) 16 липня 2007 року.

Таким чином, відповідач застосував до позивача адміністративно-господарські санкції після спливу строків, передбачених для можливого їх застосування.

З огляду на викладене, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 365 272,15 грн. на підставі спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним, а тому позовні вимоги в частині скасування такого рішення підлягають задоволенню.

Також суд звертає увагу, що відповідачем неправомірно застосовано в межах спірних правовідносин норм Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині визначення пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті як податкового зобовязання та застосування заходів по стягненню податкового боргу.

Так, за визначенням пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобовязання зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України “Про систему оподаткування” під податком і збором (обовязковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обовязковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів (обовязкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 Закону України “Про систему оподаткування”.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що податкове зобовязання стосується обовязку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обовязкового платежу), встановленого Законом України “Про систему оподаткування”.

Положення преамбули Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” щодо поширення встановленого цим Законом порядку нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, на пеню та штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не надає вказаним видам пені та штрафних санкцій статусу податкового платежу, а зобовязанню по їх сплаті статусу податкового зобовязання.

Враховуючи викладене, обґрунтованими є також позовні вимоги в частині скасування першої податкової вимоги від 28 травня 2010 року №1/1272.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Подільському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30 березня 2010 року №0000172202 та першої податкової вимоги від 28 травня 2010 року №1/1272 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ЗАТ Київський суднобудівний-судноремонтний завод” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від30березня 2010 року №0000172202.

3.Визнати протиправною та скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 28 травня 2010 року №1/1272.

4.Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Київський суднобудівний-судноремонтний завод” судові витрати у розмірі 6,80грн. (шість гривень вісімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко