Постанова № 13598087, 14.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2010 року 11:50 № 2а-5821/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шелест С.Б., при секретарі судового засідання Шолковій Т.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовомДочірнього підприємства «Ексімп»

до відповідачаБориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень За участю представників сторін:

Від позивача: Бовт Л.С., Ігнатьєва І.В, Онойко Б.І., Коверга А.П.

(представники за довіреністю)

Від відповідача: не зґявився

на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.12.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ДП «Ексімп»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 09.09.09р. №0044402320/0 та № 0044412320/0.

Заявою від 17.06.2010 року № 17/6-1 позивач доповнив позовні вимоги, та окрім раніше заявлених вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішень Бориспільської ОДПІ Київської області від 20.11.2009р №0044402320/1 та № 0044412320/1; від 29.01.2010 р. №0044402320/2 та № 0044412320/2 та від 15.06.2010р. №0044402320/3 та № 0044412320/3.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав та не погоджуючись із висновком податкового органу про заниження податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 468547 грн. на податку на додану вартість в сумі 405029 грн., вказує на відсутність порушень вимог податкового законодавства при формуванні валових витрат підприємства та податкового кредиту.

Представник відповідача у судових засіданнях та у письмових запереченнях позов заперечив, мотивуючи тим, що позивач в ході перевірки не надав документального підтвердження належності спірних витрат у загальній сумі 1874184 грн. до складу валових витрат, як це передбачено вимогами ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та в порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не надав документального підтвердження віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 405029 грн., що слугувало правовою підставою для визначення податкових зобовязань згідно з освоюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи і заперечення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області проведена позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Ексімп»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.10.06р. по 30.09.08р., валютного та іншого законодавства за період з 04.10.06р. по 30.09.08р., за результатами якої складено акт перевірки від 28.08.09р. №507/23-2/34641339.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.3.5, п.п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у:

1) завищенні валових витрат за три квартали 2008 року у загальній сумі 572174 грн., внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу валових, витрат на демередж у вказаній сумі на підставі рахунків та актів виконаних робіт комісіонерів;

2) завищення валових витрат за 2007р. та три квартали 2008 року на загальну суму 1102596 грн., внаслідок врахування витрат за користування програмним забезпеченням САП без документального підтвердження прав інтелектуальної власності з покликанням на те, що підприємство не має на балансі програмного забезпечення САП (корпоративна система управління) та до перевірки не надано доказів використання цього програмного продукту (73596 грн. (без ПДВ) вартість інформаційно-консультативних послуг ЗАТ «Фуршет»та 1 029 000 грн. вартість інформаційно-консультативних послуг ТОВ «Ай Ті Сервіс»по розробці та реінжинірингу бізнес процесів в ДП «Ексімп»);

3) завищення валових витрат за 2007 рік на загальну суму 199 414 грн. внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до їх складу витрат на закордонні відрядження без документального підтвердження звязку даних витрат з господарською діяльністю позивача.

У звязку з наведеними порушеннями, відповідачем у акті зроблений висновок про заниження податку на прибуток у загальній сумі 468547 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2007 року на суму 290604 грн., за 1 квартал 2008 року на суму 13078 грн., за 2 квартал 2008 року на суму 91988 грн., за 3 квартал 2008 року на суму 72877 грн.

Окрім того, у акті перевіркою зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок безпідставного, на думку податкового органу, віднесення до складу податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 405029 грн., а саме:

1) 144571 грн. за липень, серпень, вересень 2008р. за взаєморозрахунками з ПП «Солло», що відображені у звітних даних підприємства (додатках №5 до податкової декларації з ПДВ) та не підтверджені податковими накладними;

2) 260458 грн. за взаєморозрахунками з ЗАТ «Фуршет»та ТОВ «Ай Ті Сервіс»за інформаційно-консультативні послуги по впровадженню програмного забезпечення САП АГ.

В результаті вказаних порушень ДПІ зроблено висновок про заниження ПДВ на загальну суму 405029 грн., у тому числі по періодам: за березень 2007 р. на суму 3600 грн., за червень 2007 р. на суму 3600 грн., за листопад 2007 р. на суму 39920 грн., за грудень 2007 р. на суму 46260 грн., за лютий 2008 р. на суму 43200 грн., за березень 2008 р. на суму 28812 грн., за квітень 2008 р. на суму 18600 грн., за травень 2008 р. на суму 21600 грн., за червень 2008 р. на суму 46800 грн., за липень 2008 р. на суму 10657 грн., за серпень 2008 р. на суму 89850 грн., за вересень 2008 р. на суму 52130 грн.

На підставі акту перевірки та внаслідок виявлених порушень Бориспільською обєднаною державною податковою інспекцією Київської області винесені податкові повідомлення рішення від 09.09.09р.:

№0044402320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 702820, 50 грн., в тому числі 468 547 грн. основного платежу та 234273, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

№0044412320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем ПДВ в сумі 607543, 50 грн., в тому числі: 405 029 грн. основного платежу та 202514, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарги позивача залишені без задоволення, у звязку з чим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.11.2009р.: №0044402320/1 та № 0044412320/1; від 29.01.2010 р.: №0044402320/2 та № 0044412320/2 та від 15.06.2010р. №0044402320/3 та № 0044412320/3, з аналогічними сумами донарахованих податкових зобовязань.

Правомірність вказаних податкових повідомлень рішень з дробом 0,1,2,3 є предметом даного спору.

Суд вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення частково правомірними, а позов таким, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до укладених ДП «Ексімп»(комітентом) договорів комісії № СН-04-к від 08.01.07р. з ПП «Солло»та від 10.08.07р. № СН/05 з ТОВ «К.Л.Марин»(комісіонерами) на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт та ВМД на імпорт товару, перелік яких наведений на стор.10-11 акту перевірки, позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати на демередж за три квартали 2008 року в загальній сумі 572174 грн., в тому числі: 1 кв. 2008 року 52310 грн., 2 кв.2008 року 367951 грн., 3 кв. 2008 року 151913 грн.

Перевіркою встановлено та не спростовано позивачем, що в бухгалтерському обліку підприємства витрати на демередж відображені у складі витрат на транспортно-експедиційні послуги за договорами комісії «транспортна комісія»враховано по ДТ 289 КТ 685 балансових рахунків згідно наданих до перевірки карток проведення витрат відповідно до п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. N 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за N 751/4044.

Цим пунктом Положення передбачено, що первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Термін «демередж»(від фр. demeurer затримуватися) використовується у морських, залізничних, інших перевезеннях як санкція за наднормативний простій. Розмір демереджу визначається угодою сторін, при відсутності угоди згідно зі ставками, прийнятими у відповідному порту, на залізниці, тощо. У випадку відсутності таких ставок розмір плати за простій визначається витратами на утримання судна, контейнерного обладнання, за простій вагона, іншого транспорту після обумовленого часу.

Отже, за своєю правовою суттю демередж є неустойкою.

Відповідно до підпункт 5.3.5 пункт 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на сплату штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду.

За таких обставин, висновок податкового органу про завищення валових витрат за вказаний вище період в загальній сумі 572174 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за вищевказаний період в сумі 143043, 50 грн. обґрунтований.

Доводи позивача про те, що податковим органом не проведено належний аналіз оборотно-сальдової відомості для визначення структури валових витрат у розрізі контрагентів не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують факт віднесення до складу валових спірних витрат на демередж. Розмір таких витрат в загальній сумі 572174 грн., який не заперечується позивачем, встановлений податковим органом на підставі перевірки щомісячних оборотних балансів, виписок банку по рахункам позивача, ВМД на імпорт товару, договорів та актів виконаних робіт, укладених з вищевказаними комісіонерами, детальна інформація про розрахунки з якими наведена в додатку № 3 до акту перевірки, актів звірки розрахунків з комісіонерами щодо отриманих ДП «Ексімп»послуг, відомостей дебіторів по рахунках 361,362,631,631,685,3771 за вказаний період.

Як вбачається з акту (стор.11), позивачем на письмові запити податкового органу від 31.07.09р.,13.08.09р.,19.09.09р. про надання щомісячних оборотно-сальдових відомостей по субрахункам 631,632,371 у розрізі контрагентів, поквартальних реєстрів валових витрат у розрізі контрагентів, такі відомості до перевірки не надано. З питання віднесення до складу валових, витрат на демередж головному бухгалтеру позивача було надано запит № 6727 від 19.08.09р., від підпису в отриманні якого остання відмовилась, у звязку з чим запит було надіслано поштою з повідомленням про вручення (копії квитанцій № 6726,6727 від 19.08.09р. наявні в матеріалах справи). Відповіді на запит також не надано.

Згідно додатку 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано під час перевірки», до перевірки не надавались поквартальні реєстри валових витрат у розрізі контрагентів та інші документи, посилання на які містяться у позовній заяві позивача.

Не надавались вказані документи і в додатку до заперечень платника до акту перевірки № 01/9-Б від 01.09.09р.

Отже, платнику податків було надано можливість спростувати доводи податкового органу про порушення з наданням відповідних документальних доказів як під час виїзної перевірки, так і в процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень. Відтак, позивач таким правом не скористався.

За наведених обставин, суд вважає не спростованим доведене податковим органом порушення позивачем вимог Закону у цій частині. Між тим, суд не наділений повноваженнями контролюючого органу для перевірки щомісячних оборотно-сальдових відомостей; така перевірка, відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»віднесена до компетенції податкового органу, а не суду.

Щодо завищення валових витрат за 2007р. та три квартали 2008 року на загальну суму 1102596 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 260458 грн. за взаєморозрахунками з ЗАТ «Фуршет»та ТОВ «Ай Ті Сервіс»за інформаційно-консультативні послуги по впровадженню програмного забезпечення САП АГ, судом встановлено наступне.

Доводи податкового органу про порушення викладені як у акті перевірки, рішеннях в процедурі адміністративного оскарження, так і в усних та письмових запереченнях (від 09.06.10р. № 5418/10/10) ґрунтуються на тому, що позивачем не надано документального підтвердження прав інтелектуальної власності на користування програмним забезпеченням САП (корпоративна система управління), як не надано до перевірки доказів використання цього програмного продукту в господарській діяльності позивача з покликанням на те, що вказаний програмний продукт не перебував на балансі позивача.

За таких обставин, ДПІ вважає, що витрати з придбання інформаційно-консультаційних послуг у вказаних осіб є надуманими, такими, що занижують податкові зобовязання платника податку.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що позивач є повязаною з ЗАТ «Фуршет»особою.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки, між позивачем (замовником) та ЗАТ «Фуршет»(виконавцем) укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 3/01 від 01.01.07р., відповідно до якого виконавець зобовязався надати консультаційні послуги по впровадженню програмного забезпечення SAP АG, інсталяції цього продукту і консультаційній підтримці розробки інтерфейсів апаратними способами і передачі даних; консультаційній підтримці розробки інтерфейсів програмного забезпечення із зовнішніми програмними системами, а також здійснення відповідних розробок (п.1.2. договору); замовник, у свою чергу, оплатити за послуги на протязі 30 днів з дати підписання акта приймання-передачі. Дата початку надання послуг, за п.2 цього Договору, 01.01.2007 р., завершення 31.12.08р.

Про виконання договору сторони склали акти приймання-передачі наданих послуг за період з 31.03.07р. по 30.06.08р. на загальну суму 364545 грн., в т.ч. ПДВ 60757 грн. (перелік цих актів наведений на стор.12 акту перевірки). До валових витрат за три квартали 2008 року віднесено 73569 грн. (без ПДВ).

У період дії вказаного договору, позивачем укладено ще один договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 12.09.07р. № 12/09-07У з іншим виконавцем - ТОВ «Ай Ті Сервіс», за умовами якого останній зобовязався надати замовнику інформаційно-консультаційні послуги по розробці бізнес-процесів в ДП «Ексімп», повязаних з впровадженням вищевказаної інформаційної системи SAP, а замовник, у свою чергу, прийняти та оплатити надані послуги.

Про виконання договору сторони склали акти № 38 від 28.02.08р.,№ 19 від 10.10.07р.,№ 130 від 31.10.07р.,№ 31 від 29.02.08р., № 79 від 30.04.08р. № 42 від 31.03.08р.,№ 127 від 30.06.08р., № 128 від 30.06.08р., № 10002 від 17.12.07р., № 10008 від 04.12.07р. на загальну суму 1359600 грн. (в т.ч. ПДВ).

Судом встановлено, що вказані акти містять найменування послуг «інформаційно-консультаційна послуги», проте не містять зміст та обсяг господарської операції з надання таких послуг.

До перевірки надано 6 учбових посібників, що є додатками до актів виконаних робіт. До валових витрат позивачем віднесено 1029000 грн., в т.ч. 963000 грн. за 2007р.та 66000 грн. - три квартали 2008 року.

Разом з тим, перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що вказаний програмний продукт не перебував на балансі позивача. Так, у складі основних фондів, перелік яких вміщено в додатку № 1 до акту перевірки, засвідченого підписаними посадових осіб позивача не має програмного забезпечення інформаційної системи SAP; на момент перевірки позивачем не було надано документального підтвердження придбання вказаного продукта, прав інтелектуальної власності на нього, що слугувало підставою для висновку про непідтвердження спірних витрат з метою їх використання у господарські діяльності позивача.

За таких обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про порушення.

Так, відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР, нематеріальний актив - об'єкти інтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктом права власності платника податку.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначені Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. N 242, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 р. за N 750/4043.

За вимогами п. 6. цього Положення, придбаний або отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

З метою податкового обліку та за вимогами п.8.2.2. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вказаний актив має відноситься до 4 групи основних фондів (інші інформаційні системи, комп'ютерні програми , тощо…) Термін "комп'ютерна програма" розуміється у значенні, наведеному у законодавстві з питань охорони авторських та суміжних прав.

Інформаційна система є нематеріальним активом, тобто немонетарним активом, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований; за вимогами вказаного Положення цей продукт має обліковуватись на балансі позивача, якщо позивач впровадив його з метою використання в господарській діяльності.

За відсутності цього продукта на балансі, відсутні підстави для віднесення до валових витрат інформаційно-консультаційних послуг щодо обслуговування цього продукту.

Так, відповідно до пункту 5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В силу п.п.5.3.9. п.5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обовязковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

На момент перевірки позивачем на усні та письмові запити податкового органу не було надано документів щодо права користування вказаним продуктом ліцензія, договір отримання цього продукту у користування, інший договір на підтвердження права розпорядження чи користування майновими правами інтелектуальної власності відповідно до ст.1170 Цивільного кодексу України, що відображено в акті перевірки на стор.14.

У додатку 4 до акту перевірки «узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки не зазначено договору від 01.01.07р. та акту приймання-передачі прав користування програмним забезпеченням, на які посилається позивач вже в ході судового розгляду.

За наведених обставин, суд погоджується з висновком податкового органу про відсутність правових підстав для віднесення спірних витрат до складу валових, без належних на те документів, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, за змістом наведеної норми Закону, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в звґязку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку.

Приймаючи до уваги те, що позивачем документально не підтверджено на момент перевірки придбання вищевказаної інформаційної системи SAP чи права користування нею, суд погоджується з доводами податкового органу про те, що ПДВ в ціні витрат на придбання у ЗАТ «Фуршет»та ТОВ «Ай Ті Сервіс»інформаційно-консультаційних послуг по впровадженню вказаного продукту в загальній сумі 260458 грн. не підлягає віднесенню до складу податкового кредиту, оскільки за наведених обставин відсутні підстави вважати, що витрати на такі послуги призначені для використання у господарській діяльності позивача.

Отже, донарахування ПДВ в сумі 260458 грн. внаслідок завищення податкового кредиту у вказаній сумі за взаєморозрахунками із ЗАТ «Фуршет»та ТОВ «Ай Ті Сервіс»правомірне, а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень №0044412320/0 від 09.09.09р.; № 0044412320/1 від 20.11.2009р.; № 0044412320/2 від 29.01.2010р. та № 0044412320/3 від 15.06.2010р. у цій частині відсутні.

Щодо визначення ПДВ згідно з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями в сумі 144 571 грн. за липень, серпень, вересень 2008р. за взаєморозрахунками з ПП «Солло», суд вважає такі рішенні неправомірними, а позов у цій частині обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту, підставою для висновку про заниження ПДВ у вказаній сумі слугувало те, що відображені у звітних даних підприємства (додатках №5 до податкової декларації з ПДВ) не підтверджені податковими накладними.

Як встановлено судом та не заперечується податковим органом, такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що ПДВ у вказаній сумі на імпортні операції, що здійснювались через комісіонера - ПП «Солло» відповідно до укладеного з ним договору комісії № СН-04-к від 08.01.07р., позивач помилково задекларував в рядку 10 («придбання з ПДВ на митній території України товарів (послуг)»), а не 12,1 («ПДВ сплачений митним органам») податкової декларації з ПДВ, у звязку з чим позивач подав уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з ПДВ разом із розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за липень, серпень, вересень 2008 року, які одержані податковим органом, відповідно, 29.07.09р. та 25.09.09р. (копії уточнюючих розрахунків у матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 7.2.7. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР(з наступними змінами та доповненнями), у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

В силу п. 7.4.5. п.7.4. ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У спірному випадку, правомірність формування податкового кредиту за імпортними операціями за вказаний період документально підтверджується наявними у справі ВМД, які були подані ДПІ як під час перевірки, так і разом із запереченнями № 01/0-Б від 01.09.09р до акту перевірки, що не заперечив представник ДПІ в у судовому засіданні. Фактична сплата ПДВ підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, що також не заперечує податковий орган.

За вимогами Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990р.N 509-XII, завданням органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів). З цією метою, органи державної податкової служби проводять планові і позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) (ст.2, п. 1 ст.10, ст.11 Закону)

Отже, за встановлення податковим органом факту документального підтвердження податкового кредиту в сумі 144 571 грн. згідно з ВМД, а також факту достовірності та повноти сплати ПДВ в загальній сумі 144 571 грн. за липень, серпень, вересень 2008р., сама по собі методологічна помилка не може слугувати підставою для висновку про донарахування податкового зобовязання з ПДВ у вказаній сумі, оскільки така помилка не тягне за собою заниження ПДВ.

Що стосується висновку податкового органу про завищення валових витрат за 2007 рік на загальну суму 199 414 грн. у звязку з безпідставним віднесенням до їх складу витрат на закордонні відрядження без документального підтвердження звязку даних витрат з господарською діяльністю позивача, суд вважає такий висновок ДПІ обґрунтованим, а донарахування податкового зобовязання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення в сумі 49853,50 грн. правомірним, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та матеріали перевірки, до перевірки даного питання позивачем було надано накази на відрядження, касові книги підприємства та авансові звіти з додатками, перелік яких відображений в таблиці на стор.16-18 акту перевірки, а також ксерокопії сторінок паспортів з відмітками митниці, квитки, рахунки готелів.

У наказах на відрядження зазначена мета відрядження «у звязку з виробничими потребами». Разом з тим, в додаток до авансового звіту запрошення на закордонні відрядження у Китайську Народну Республіку, Німеччину, Туреччину, Молдову були надані на адресу компанії Фуршет.

До перевірки позивачем не надано документів (договорів, протоколи про наміри, тощо) щодо господарських відносин з нерезидентами КНР, Туреччини.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до 5.4.8. п.5.4. ст.5 цього ж Закону, до валових витрат належать витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

За приписами п.5.1., 5.2.1 п. 5.2, п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 цього Закону, необхідною умовою для віднесення будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) до складу валових, є придбання таких товарів (робіт, послуг) для та з метою подальшого використання таких витрат у власній господарській діяльності платника податку, що платник податків зобовязаний підтвердити документально.

Отже, за змістом наведених правових норм, витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів звязку такого відрядження з господарською діяльністю платника податку, як от: запрошень приймаючої сторони (в спірному випадку запрошення адресовані ЗАТ «Фуршет»для працівників ДП «Ексімп»); договору чи іншого правочину, спрямованого на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків, укладеного між позивачем та приймаючою стороною, чи іншого правочину, для виконання якого необхідні витрати на закордонні відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; будь-яких документів, які засвідчують наміри встановити цивільно-правові відносини, а також документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена платником податку у переговорах, конференціях, тощо, які проводяться за тематикою, що збігається з господарською діяльністю такого платника податків.

За відсутності таких документів у позивача, висновок податкового органу про непідтвердження спірних валових витрат в сумі 199 414 грн. обґрунтований, а отже правові підстави для скасування податкового повідомлення-рішення у частині визначення податку на прибуток в сумі 49853,50 грн. основного платежу та, відповідно застосування штрафних (фінансових) санкцій - відсутні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, Законами України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області №0044412320/0 від 09.09.09р.; № 0044412320/1 від 20.11.2009р.; № 0044412320/2 від 29.01.2010р. та № 0044412320/3 від 15.06.2010р. у частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в сумі 216856, 50 грн. , з яких: 144 571 грн. основного платежу та 72285,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Дана постанова набирає законної сили відповідно до ч.1 ст. 254 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шелест С.Б.

Постанова складена в повному обсязі: 20.12.2010 р