Постанова № 13598006, 30.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2010 року 11 год. 00 хв. № 2а-12526/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Ісаковій Є.К.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомЗакритого акціонерного товариства «Джи Пі Ай-Інвест»

ДоДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін

від позивача: Сидоренко Д.В. за дов. № 4 від 14.09.2010 р., Ротаєнко В.Ф. за дов. № 4 від 14.09.2010 р.

від відповідача: Замковенко О.М. за дов. № 4013/9/10-214 від 11.08.2009 р.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Джи Пі Ай-Інвест»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 11.09.2009 р. № 0005932302/0, від 04.12.2009 р. № 0005932302/1, від 10.02.2010 р. № 0005932302/2, від 15.04.2010 р. № 0005932302/3.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, вважають, оскаржувані податкові рішення незаконними, такими, що порушують права та охоронювані законом інтереси Товариства.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити, в обґрунтування своєї позиції посилався на обставини викладені в письмових запереченнях.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позивачем заявлено позовні вимоги про оскарження рішень субєкта владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва з 20.08.2009 р. по 31.08.2009 р. було проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ «Джи Пі Ай - Інвест»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Маркон», ТОВ «Сі-ЕС ЛТД», КП фірма «Інвар», ПП «Євробізнес» за період з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р., за результатами якої складено акт № 1572/23-02/32490684 від 31.08.2009 р.

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті за січень 2009 року в сумі 41850 грн.

На підставі виявлених порушень, податковою інспекцією були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.09.2009 р. № 0005932302/0, від 04.12.2009 р. № 0005932302/1, від 10.02.2010 р. № 0005932302/2, від 15.04.2010 р. № 0005932302/3, відповідно до яких позивачу визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій), за платежем податок на додану вартість, в розмірі 62775 грн. у т.ч. за основним платежем 41850 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 20925 грн.

Позивач не погоджуючись з рішеннями відповідачів та звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги належить задовольнити виходячи з наступного.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий орган в акті перевірки стверджує, що позивачем у порушення п.п. 7.2.3, 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4. і п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», включено до складу податкового кредиту січня 2009 року податок на додану вартість в сумі 41 849,90 грн. згідно податкових накладних виписаних, в т. ч.:

- за квітень 2006 року сума ПДВ 15 761,67 грн., за червень 2006 року сума ПДВ 8 848,62 грн., за липень 2006 року сума ПДВ 5 168,39 грн. (податкова накладна від 19.07.2006 р. № 12 повна сума ПДВ 5 869,86 грн.) при взаємовідносинах з ТОВ «Маркон»(код ЄДРПОУ 21632783);

- за листопад 2006 року сума ПДВ 4 644,52 грн. (податкова накладна від 15.11.2006 р. № 0000121 повна сума ПДВ 4 998.86 грн.) при взаємовідносинах з ТОВ «Сі-Ес ЛТД»(код ЄДРПОУ 32776424); - за грудень 2006 року сума ПДВ 2 486,38 грн., за березень 2007 року сума ПДВ 3 023,87 грн. при взаємовідносинах з КП фірма «Інвар»(код ЄДРПОУ 20031215); - за листопад 2006 року сума ПДВ 400 грн., за вересень 2007 року сума ПДВ 1 516,45 грн. (податкова накладна від 06.09.2007 р. № 3635 повна сума ПДВ 1 640 грн.) при взаємовідносинах з ПП «Євробізнес»(код ЄДРПОУ 32821980).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у січні 2009 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, що отримані від контрагентів позивача із запізненням. Зазначене підтверджується випискою із Реєстру отриманих податкових накладних, даними книги обліку вхідної кореспонденції (копії додаються).

В ході судового розгляду позивач пояснив, що при формуванні податкового кредиту у січні 2009 року керувався вимогами Закону України «Про податок на додану вартість»(пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7) та роз'ясненнями ДПА України, наданими листами від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 та від 10.08.2006 р. № 15155/7/16-1517-10.

Так, в листі ДПА України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 зазначено, що у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Аналогічно в листі ДПА України від 10.08.2006 р. № 15155/7/16-1517-10 вказано, що підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону визначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Враховуючи зазначене, а також порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням (за умови виконання норм пп. 7.4.1 Закону) включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок коригування сум ПДВ" не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється.

Відповідно до п. «д»пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Таким чином дії позивача по формуванню податкового кредиту повністю відповідають вимогам законодавства.

Суд вважає застосування відповідачем роз'яснення ДПА України від 15.07.2009 р. №14927/7/16-1517 при здійсненні перевірки декларації з ПДВ за січень 2009 р., безпідставним, з огляду на наступне.

Вказане роз'яснення розроблено на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 р. № 757-р. Дійсно, цим розпорядженням було встановлено, що платники податку декларують суму податкового кредиту у період виникнення податкового зобов'язання (тобто суми ПДВ згідно податкових накладних, що отримані із запізненням, не підлягають включенню до податкового кредиту).

Проте, дане розпорядження набрало чинності з 1 липня 2009 року

Отже, на момент формування податкового кредиту дане розпорядження не існувало. Тому позивачем до податкового кредиту відносились суми ПДВ згідно правил, визначених пп. 7.2.6 п. 7.2 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», застосування яких роз'яснено листами ДПА України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417 та від 10.08.2006 р. № 15155/7/16-1517-10.

В акті перевірки (стор. 4) вказується: «Таким чином, ЗАТ «Джи Пі Ай-Інвест», при визначенні податкового кредиту за січень 2009 р. в сумі 41849,9 грн., неправомірно прийнято рішення на формування податкового кредиту за рахунок податкових накладних попередніх звітних періодів з використанням зазначених сум податку, оскільки воно на дату виникнення права на податковий кредит таким правом не скористалось, в зв'язку з тим, що одночасно з поданням декларацій по ПДВ до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подано скарги стосовно контрагентів -постачальників, щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх із порушенням встановленого Порядку виписування податкової накладної.»

Даний висновок податковим органом зроблено відповідно до абз. 5 п. 1.1 листа ДПА України від 15.07.2009 р. № 14927/7/16-1517, виданого згідно з розпорядженням Уряду від 01.07.2009 р.№ 757-р.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, відповідач незаконно застосував під час перевірки декларації позивача за січень 2009 року положення нормативно-правового акту, який набрав чинності лише в липні 2009 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів)»від 01.07.2009 р. № 757-р. та листа ДПА України від 15.07.2009 р. № 14927/7/16-1517, під час перевірки декларації позивача з ПДВ за січень 2009 року є незаконним, а відповідно висновку акту перевірки неправомірними, що в свою чергу тягне за собою неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які в свою чергу, належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним рішень.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги належить задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.09.2009 р. № 0005932302/0, від 04.12.2009 р. № 0005932302/1, від 10.02.2010 р. № 0005932302/2, від 15.04.2010 р. № 0005932302/3.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПостановиВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 11.09.2009 р. № 0005932302/0, від 04.12.2009 р. № 0005932302/1, від 10.02.2010 р. № 0005932302/2, від 15.04.2010 р. № 0005932302/3.

3.Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Джи Пі Ай-Інвест»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання повного тексту постанови: 10.12.2010 р.