Постанова № 13597995, 30.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2010 року 16:54 № 2а-167/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря ХижнякІ.В. та представників:

позивача: Орлова С.О.;

відповідача: Мазніченко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “ЮКМ”

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

05 січня 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ЮКМ” (далі по тексту позивач, ТОВ “ЮКМ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31 липня року №0004882309/0 та №0004892309/0, від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0 та стягнути з Державного бюджету судові витрати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 січня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-167/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 19 лютого 2010 року.

В судовому засіданні 19 лютого 2010 року на стадії надання пояснень оголошено перерву до 20 квітня 2010 року. 20 квітня 2010 року суд оголосив перерву до 10 червня 2010року. В судовому засіданні 10 червня 2010 року оголошено перерву до 16 червня 2010року. 16 червня 2010 року, у звязку з необхідністю надання додаткових доказів, оголошено перерву до 04 серпня 2010 року. В звязку з зобовязанням позивача надати докази та письмові пояснення, в судовому засіданні 04 серпня 2010 року оголошено перерву до 08 жовтня 2010 року. В судовому засіданні 08 жовтня 2010 року, враховуючи необхідність надання додаткових документів, оголошено перерву до 05 листопада 2010 року. 05 листопада 2010 року, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, оголошено перерву до 30 листопада 2010 року.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від31липня 2009 року №0004882309/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ“ЮКМ” визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 39221,00 грн., в тому числі за основним платежем 26147,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 13074,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31липня 2009 року №0004892309/0 згідно з підпунктом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ТОВ“ЮКМ” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 31377,00 грн., в тому числі за основним платежем 20918,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10459,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, збільшено суму податкового зобовязання, визначену в податковому повідомленні-рішенні від 31 липня 2009 року №0004892309/0 на суму у розмірі 5123,00 грн. та застосовану штрафну санкцію у розмірі 2562,00 грн., про що відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0, яким ТОВ “ЮКМ” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 7685,00 грн., в тому числі за основним платежем 5123,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2562,00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 31 липня 2009 року №0004882309/0, №0004892309/0 та від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0 прийнято на підставі висновків акта від 20 липня 2009 року №1296/23-09/32531793 “Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКМ” код за ЄДРПОУ 32531793 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2008” (далі по тексту Акт перевірки).

Як свідчить зміст Акта перевірки, перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено, що в порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” ТОВ “ЮКМ” включено до складу валових витрат суми видатків, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами на загальну суму 305 624,31 грн. в тому числі по періодах: за І квартал 2006 року на суму 121 410,94 грн., за ІІ квартал 2006 року 79 623,11 грн., за ІІІ квартал 2006року 20 573,47 грн., за ІV квартал 2006 року 33 945,36 грн., за І квартал 2007 року 41 810,31грн., за ІІ квартал 2007 року 8 261,12 грн., а саме: згідно первинних документів (виписок банку, актів виконаних робіт) та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 631 “Розрахунки з постачальниками” та відомостей по рахунку “Валові витрати” ТОВ “ЮКМ” віднесені видатки, сплачені підприємствам-постачальникам за відшкодування залізничних послуг з ПДВ, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування нафтопродуктів, за виконані послуги транспортування, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг, компенсацію послуг транспортування нафтопродуктів, послуги по оформленню, відвантаженню та використання цистерн, компенсацію транспортних послуг згідно актів виконаних робіт (послуг), без належного документального підтвердження надання цих послуг.

Зазначене порушення призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 76406,00грн.

Також перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевірений період встановлено, що в порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 ЗаконуУкраїни “Про податок на додану вартість” ТОВ “ЮКМ” віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені підприємствам-постачальникам за відшкодування залізничних послуг з ПДВ, винагороди за організацію доставки товару залізницею, транспортування нафтопродуктів, за виконані послуги транспортування, відшкодування залізничного тарифу, компенсацію експедиторських та залізничних послуг, компенсацію послуг транспортування нафтопродуктів, фактичне отримання та використання в господарській діяльності яких не підтверджено відповідними первинними документами, внаслідок чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 61 125 грн., в тому числі по періодах: січень 2006 року на суму 2663,62грн.; лютий 2006 року 16 641,80 грн.; березень 2006 року 4 976,78 грн.; квітень 2006 року 10 801,05 грн.; травень 2006 року 5 123,56 грн.; липень 2006 року 1322,26грн.; вересень 2006 року 2 792,44 грн.; жовтень 2006 року 2 697,13 грн.; листопад 2006 року 555,33 грн.; грудень 2006 року 3 536,60 грн.; січень 2007 року 5 867,91 грн.; лютий 2007 року 785,37 грн.; березень 2007 року - 1 708,37 грн.; травень 2007 року 1652,23 грн. Дане порушення призвело до заниження податку на додану вартість на суму 61125,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями з тих підстав, що сума відшкодованих ним витрат на перевезення товарів по суті є складовою вартості придбаних товарів (нафтопродуктів); а на перевірку надавалися всі первинні документи (Генеральний договір поставки нафтопродуктів, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, виписки банку), які підтверджують фактичне отримання та використання послуг в господарській діяльності.

Відповідач в письмовому запереченні проти позову підтримує висновки Акта перевірки, та зазначає, що суми податкового зобовязання, зазначені в спірних податкових повідомленнях-рішеннях, визначалися з урахуванням підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає висновки Акта перевірки, що стали підставою для визначення ТОВ “ЮКМ” податкового зобовязання, необґрунтованими, виходячи з наступного.

Стосовно порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” суд звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ “ЮКМ” (покупець) та ТОВ “Новойл” (постачальник) 01 грудня 2005 року укладено Генеральний договір №21-06/Н поставки нафтопродуктів, 04 січня 2007 року укладено аналогічний Генеральний договір №97-07/Н поставки нафтопродуктів (далі по тексту - Генеральний договір).

За умовами даних договорів постачальник зобовязується передати у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) відповідно до умов договорів та додаткових угод до них.

Поставка товару здійснюється окремими партіями. Обєми, асортимент, строки поставки та умови транспортування визначаються відповідними додатковими угодами.

Пункт 2.2.2 Генерального договору встановлює обовязок покупця своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату поставленого товару, а також витрат, повязаних з транспортуванням товару.

За умовами пунктів 4.2, 4.3 та 4.6 Генерального договору товар поставляється покупцю партіями, в кількості та за ціною, визначеними додатковими угодами на умовах: FCA станція Кагалимська ПЗЗ; EXW франко термінал ЗАТ “Укртатнафта” (виробника), EXW нафтобаза зберігання, EXW - франко термінал ЗАТ “Укртатнафта” естакада наливу (виробника). Конкретна умова поставки визначається в додатковій угоді. Відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом, якщо додатковими угодами сторони не визначили порядок відвантаження товару іншими видами транспорту.

Послуги по відвантаженню та доставки товару до станцій призначення надаються вантажовідправником ЗАТ “Торговий дім “Укртатнафта”. Під вантажовідправником сторони розуміють фірму-експедитора, з якою постачальник від свого імені та за свій рахунок уклав договір про надання транспортно-експедиційних послуг. Витрати постачальника по оплаті залізничного тарифу відшкодовуються покупцем.

Відповідно до пункту 5.9 Генерального договору витрати постачальника по транспортуванню товару відшкодовуються покупцем протягом одного банківського дня з моменту виставлення рахунку.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною другою статті 67 Господарського кодексу України підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Зміст Генерального договору, на думку суду, не суперечить законодавству України.

Як свідчать умови генерального договору та обставини справи, ТОВ “ЮКМ” здійснював відшкодування постачальнику (ТОВ “Новойл”) відшкодування витрат по транспортуванню товару та по оплаті залізничного тарифу.

Відповідно до пункту 1.2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення.

Як свідчать матеріали справи, рахунки-фактури виставлені для сплати як за товар, так і за залізничний тариф, сплачений за провіз товару до станції призначення.

За таких підстав, суд погоджується з твердженням позивача, що вартість послуг, відшкодованих позивачем на перевезення товару, є складовою вартості придбаного товару.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Сторони не заперечують, що одним із видів діяльності ТОВ “ЮКМ” є оптова торгівля паливом, тому цілком справедливим є висновок, що придбані позивачем у ТОВ “Новойл” нафтопродукти придбавалися ним для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відповідно вартість послуг по транспортуванню нафтопродуктів та оплаті залізничного тарифу також сплачена у звязку з використанням у господарській діяльності.

На думку ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, позивач відніс до складу валових витрат вартість послуг по перевезенню товару за Генеральним договором, відшкодування залізничного тарифу та інших послуг, повязаних з транспортуванням без належного документального підтвердження надання цих послуг.

При цьому відповідач не заперечує проти реальності господарських операцій, здійснених позивачем за перевірений період.

Враховуючи, що транспортування товару здійснювалося за рахунок на від імені постачальника за Генеральним договором (ТОВ “Новойл”), у позивача не можуть бути в наявності відповідні документи, що підтверджують транспортування товару, зокрема транспортні накладні.

Позивач надав в матеріали справи копії Генеральних договорів на поставку нафтопродуктів, додаткових угод до них, актів виконаних робіт, рахунків-фактур, відповідних виписок банку, реєстрів розрахункових документів, актів звірки взаєморозрахунків.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наданих позивачем документів, суд вбачає, що вони повністю відповідають вимогам зазначеної статті Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та підтверджують здійснення господарських операцій.

Суд також враховує, що частина документів за 2006 рік в звязку із закінченням строків зберігання знищена, на підтвердження чого позивач надав копію відповідного акта.

Разом з тим, зазначені документи були досліджені під час перевірки, а в Акті перевірки відсутні посилання на відсутність у позивача розрахункових та платіжних документів, актів приймання-передач, чи інших документів, крім тих, що підтверджують транспортування товару, тобто спору в цій частині між сторонами не виникає.

Крім того, позивач надав суду копії документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаних у ТОВ “Новойл” нафтопродуктів, а саме: додаткову угоду №81 БДК від 10 січня 2007 року до договору 0311-003 купівлі-продажу від 03 листопада 2004 року, укладеного між позивачем та ТОВ “Словянський нафтопродукт”, відповідні акти прийому-передачі та видаткові накладні.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач за перевірений правомірно відносив до складу валових витрат вартість послуг з транспортування нафтопродуктів, відшкодування залізничного тарифу та інших послуг, повязаних з транспортуванням, а тому висновок ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та заниження податку на прибуток нормативно та документально не підтверджується, відтак сума податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 26147,00 грн. визначена позивачу протиправно.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Прооподаткування прибутку підприємств” з боку ТОВ “ЮКМ” та протиправність визначення податкового зобовязання з податку на прибуток, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі 13074,00 грн. є також протиправним.

Стосовно порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статт1 7 Закону України “Проподаток на додану вартість” Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент здійснення спірних операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, яким засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено вище, позивач придбав у ТОВ “Новойл” нафтопродукти для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, відповідно вартість послуг по транспортуванню таких нафтопродуктів та оплаті залізничного тарифу сплачена у звязку з використанням в господарській діяльності позивача на підставі чого встановлена правомірність віднесення до складу валових витрат вартості послуг з транспортування нафтопродуктів, відшкодування залізничного тарифу та інших послуг, повязаних з транспортуванням.

Крім того, матеріали справи містять копії належним чином оформлених податкових накладних, виписаних ТОВ “Новойл”, які окремим пунктом містять “відшкодування залізничного тарифу”.

Таким чином, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених у звязку з придбанням товарів (нафтопродуктів), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, відтак висновок відповідача про порушення ТОВ “ЮКМ” підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 ЗаконуУкраїни “Про податок на додану вартість” є помилковим, а суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 20918,00 грн. та 5123,00 грн. визначені позивачу протиправно.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08 листопада 2006 року у справі №6/128, к/с №К-10457/06.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень норм Закону України “Проподаток на додану вартість” з боку ТОВ “ЮКМ” та протиправність визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у розмірі 10459,00 грн. та 2 56,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 31 липня року №0004882309/0 та №0004892309/0, від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ЮКМ” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКМ” задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 31 липня року №0004882309/0 та №0004892309/0, від 19 жовтня 2009 року №0007052309/0.

3.Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮКМ” судові витрати у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяВ.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 16 грудня 2010 року.