Постанова № 13597921, 13.12.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2010 року 17:09 № 2а-13684/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Черненко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1

простягнення податкового боргу у розмірі 3 397,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко В.В. (дов.від 09.07.10 №11997/9/10)

від відповідача не зяв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 3397,00 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13.12.2010 року в 17 год. 09 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (надалі позивач) звернулась до суду з позовом до Субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення податкової заборгованості у сумі 3397,00 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач покликається на те, що відповідач порушив вимоги пп.7.8.1 п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181, що виявилось у неподанні податкової звітності з податку на додану вартість.

Позивачем на підставі виявленого порушення прийнято податкове повідомлення рішення №0000032172/0 від 06.05.08р в сумі 3400,00 грн. Однак з підстав виявленої переплати станом на 10.08.10 заборгованість складає 3397,00 грн.

За таких підстав позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, заперечень проти позову не надав, про час, дату та місце розгляду повідомлений належним чином. Заява відповідача про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила.

Відповідно до ст. 128 КАС України, справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до першого підпункту 4.1.1. пункту 4.1. статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі - Закон №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено невиїзну документальну перевірку відповідача з питань неподання декларацій з податку на додану вартість за період липень 2006 р., лютий 2008р.

На підставі виявленого позивачем складено акт №57/17-222/НОМЕР_1 від 18.04.08р.

Зазначеним актом встановлено порушення відповідачем пп.7.8.1 п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з підстав не подання відповідачем звітності.

На підставі зазначеного акту позивачем прийнято податкове повідомлення рішення, яким відповідачу визначено заборгованість в розмірі 3397,00 грн.

Зазначене податкове зобовязання не було погашено у визначений строк, тому у відповідності до п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону України №2181 узгоджена сума податкового зобовязання визнається сумою податкового боргу платника податків.

Крім того, вимогами пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Закону України №2181, передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном "базовий податковий період" слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.

Платник податку звільняється від обов'язку подавати податкову декларацію за звітний (податковий) період протягом поточного року у разі, якщо його податкові зобов'язання були відображені у річній податковій декларації на поточний рік відповідно до закону з питань окремого податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп.7.8.1. п.7.8. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Вимога норми пп.7.8.2. п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Вимогами пп..5.3.1. п.5.3. ст.5 Закону України №2181 передбачено строки погашення податкового зобов'язання, відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем, як субєктом владних повноважень доведено правомірність нарахування та визначення податкового боргу у сумі 3397,00 грн. Тому прийняте позивачем рішення про стягнення заборгованості з податку на додану вартість на думку суду є правомірними.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведеним вимогам позивач, як субєкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 на користь держави заборгованість з податку на додану вартість в сумі 3397,00грн. (три тисячі триста девяносто сім грн.. 00 коп.) на р/р 31112029700007, код платежу 14010100, одержувач: ГУ ДКУ у Печерському районі міста Києва, ідентифікаційний номер 26077922, банк одержувач: УДК у м. Києві, МФО 820019,

3.Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст.185-187 КАС України.

Суддя І.А. Качур