Рішення № 135979187, 24.04.2026, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/570/26

Провадження № 2-а/542/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Шарової-Айдаєвої О.О.

за участю:

секретаря судових засідань Карась В.Р.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

25 березня 2026 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), подана його представником - адвокатом Раком Артемом Сергійовичем (надалі також представник позивача) - до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі також відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови № 653 від 05 березня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Рух справи

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків (а.с. 25-26).

На усунення недоліків представником позивача до суду 02 квітня 2026 року надано документ про сплату судового збору (а.с. 30), недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою судді Новосанжарського районного суду Полтавської області від 06 квітня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 286 КАС України та зобов`язано відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 надати до суду належним чином засвідчені копії матеріалів справи, за наслідками розгляду яких було винесено постанову № 653 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05 березня 2026 року, в тому числі документи, що підтверджують факт надіслання засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 повістки про виклик на 08 січня 2026 року та докази її отримання останнім (а.с. 32-33).

Витребувані матеріали надійшли до суду 10 квітня 2026 року.

Також, 10 квітня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 38-41).

Своєю ухвалою від 13 квітня 2026 року суд позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - залишив без руху, надав позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали для подання належних та достовірних доказів отримання оскаржуваної постанови саме 21.03.2026, або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів наявності поважних причин такого пропуску у разі отримання оскаржуваної постанови 14.03.2026 (а.с. 54-55).

21 квітня 2026 року суд визнав поважними причини пропуску на подання до суду позовної заяви ОСОБА_1 , поновив позивачу пропущений процесуальний строк на оскарження постанови № 653 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05 березня 2026 року та продовжив розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовної заяви представник позивач зазначив, що 05 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 653 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000 грн 00 коп.

Постанова мотивована тим, що 23 лютого 2026 року о 10 год 10 хв, гр. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час уточнення даних військовозобов`язаного засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з`явитись 08 січня 2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних з питань проходження ВЛК. Станом на 23 лютого 2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487; частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Поряд із цим, на думку представника позивача, така постанова винесена всупереч чинного законодавства, підлягає скасуванню, а провадження у справі має бути закрито з огляду на таке.

Зокрема, у позові наголошено, що позивач не отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 , окрім цього, він не перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . В постанові не зазначено та не долучено до неї доказів, які б підтверджували направлення позивачу повістки та її отримання ним. ІНФОРМАЦІЯ_2 не надано доказів надсилання засобами поштового зв`язку повістки позивачу, а також доказів її отримання останнім.

В постанові зазначено, що від отримання постанови позивач відмовився, але не зазначено про наявність свідків та відсутні їх підписи. В постанові не зазначено, що вона направлена поштою та відсутні реквізити її відправки. Вказано про наявність суперечностей в змісті оскаржуваної постанови.

Наголошено на тому, що у постанові зазначено, що позивач викликався з метою уточнення даних з питань проходження ВЛК, поряд з цим вказано, що позивач має діючу відстрочку і в силу пункту 63 Постанови КМУ № 560 не міг направлятись на проходження медичного огляду.

Крім цього, представником позивача акцентовано увагу на порушенні процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, вказано, що оскільки стосовно позивача не було складено протоколу про адміністративне правопорушення це позбавило його можливості користуватись юридичною допомогою адвоката. Зазначено, що повідомлень чи повісток він не отримував, а тому і не знав, що відносно нього буде здійснений розгляд справи.

З огляду на викладене, представник позивача наголошував на тому, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 виніс оскаржувану постанову без підготовки до розгляду справи, позивача не було повідомлено про розгляд справи, йому не були роз`яснені процесуальні права, і не були досліджені докази.

Також, представником позивача акцентовано увагу на тому, що позивач не міг викликатись для уточнення даних з питань проходження ВЛК, оскільки військово-облікові дані позивачем були вже уточнені 23.12.2025, і він має відстрочку від мобілізації до 03.05.2026, як батько трьох і більше дітей, що виключає суб`єктивну сторону вказаного в постанові правопорушення, так як у позивача відсутній умисел на ігнорування повісток.

З огляду на викладене, позивач вважав оскаржувану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Також, позивачем вказано про здійснення ним витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн, що підлягає стягненню із відповідача.

10 квітня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшов до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з огляду на таке (а.с. 38-41).

Відповідно до абз. 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язані у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язані з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Позивачу було направлено рекомендованим листом через оператора «Укрпошта» повістку, відповідно до якої ОСОБА_1 необхідно було з`явитись 08.01.2026 о 09 год 00 хв до ІНФОРМАЦІЯ_5 , однак відправлення було повернуто внаслідок відсутності адресата, про що свідчить трекінг відправлення № R067068202547. Відповідно до абз. 3 підпункту 4 пункту 41 Постанови КМУ від 16.05.2024 № 560 «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП або його відділу є день проставлення у поштовому повідомлення відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Отже, позивач не з`явився за адресою, визначеною у повістці, та не повідомив про наявність поважних причин.

У зв`язку із викладеними обставинами, 23 лютого 2026 року під час явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно позивача був складений протокол № 653, з якого вбачається його ознайомлення з вимогами статті 268 КУпАП та повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення 05 березня 2026 року о 10 год 00 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 . Від отримання складеного протоколу позивач відмовився, про що свідчать підписи у ньому свідків.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач міг надати свої пояснення, зауваження, аргументи з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності, проте не скористався своїми правами.

Також, відповідачем наголошено на тому, що позивач оформлював відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації 27.05.2022. Відстрочка була чинною до 13.08.2024. В подальшому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачем було оформлено 25.01.2026. Тобто в момент формування повістки 25.12.2025 позивач не мав належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу, як не мав і станом на дату, визначену для прибуття за повісткою 08.01.2026.

Справа розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, встановлених статтею 286 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 № 653 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 05 березня 2026 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн 00 коп.

Відповідно до постанови № 653 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 05 березня 2026 року, 23 лютого 2026 року о 10 год 00 хв прибув гр. ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Під час уточнення даних військовозобов`язаного встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з`явитись 08.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звірки облікових даних та з питань проходження ВЛК. Станом на 23.02.2026 року військовозобов`язаний ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, чим порушив правила перебування військовозобов`язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487; частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Вказаними діями гр. ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на що на нього накладений штраф у сумі 17000 грн (а.с. 6).

Позивач, вважаючи таку постанову протиправною, звернувся з відповідним позовом до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно з частиною 1 статті 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

На території України особливий період розпочався 17.03.2014 відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію».

Аналізуючи поняття «особливий період», визначене в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Законі України «Про оборону України» особливий період охоплює період мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 3 статті 4 «Про оборону України» з моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

На разі в Україні, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, введено правовий режим воєнного стану, який є результатом фактичного початку воєнних дій, та який продовжено.

Відповідно до частини 10 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (яка, як вказано в оскаржуваній постанові, порушена ОСОБА_1 ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, Громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з абз. 3 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до пункту 3 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022, призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Пунктом 40 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Згідно з пунктом 41 вищевказаного Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Процедура складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про такі адміністративні правопорушення: порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття військово-облікових документів чи втрата їх з необережності (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) передбачена Інструкцією зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 (надалі також Інструкція).

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, щодо особи, яка не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Інструкції, у протоколі зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, імена, по батькові (за наявності), адреси свідків (якщо вони є); пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Під час складання протоколу особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою, яка складає протокол, доводиться зміст статті 63 Конституції України та роз`яснюються права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка в протоколі та ставиться підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.

Згідно з пунктами 5 та 6 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право робити зауваження і надавати пояснення щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.

У разі відмови особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу уповноважена посадова особа, яка складала протокол, робить про це відповідний запис та засвідчує його своїм підписом із зазначенням дати.

Відмова від пояснення або підписання протоколу також може підтверджуватися підписами свідків.

Відмова від підписання протоколу, а також відсутність свідків не є підставами для припинення складання протоколу.

До протоколу долучаються докази, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктами 10,11 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення (додаток 4) (далі - постанова).

Висновки щодо правозастосування

З огляду на процитовані норми чинного законодавства, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що оскаржуваною постановою про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останньому засобами поштового зв`язку було направлено повістку, відповідно до якої йому належало з`явитись 08.01.2026 до ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 ) для уточнення даних, однак ОСОБА_1 не з`явився у визначену дату, про причини неприбуття не повідомив, тобто в особливий період не виконав вимог частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Суд зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким було винесено оскаржувану постанову та який є відповідачем у справі, надано до суду докази надіслання позивачу повістки засобами поштового зв`язку (а.с. 47- зі звороту 48, 52) та копію самої повістки (а.с. 47).

Зокрема, до суду надані як інформація- трекінг про надсилання поштового відправлення за допомогою оператора зв`язку «Укрпошта» ОСОБА_1 з судовою повісткою № R067068202547 (а.с. 52), так і відомості про день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою її місця проживання АДРЕСА_2 (а.с. 47-зі звороту 48), повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, та яка зазначена як адреса проживання в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +» (а.с. 17).

Безпосередньо, з трекінгу поштового відправлення підтверджується факт надсилання поштового відправлення за № R067068202547, а з наданих до суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № R067068202547, встановлено, що ОСОБА_1 за адресою його проживання - АДРЕСА_2 , надсилалась повістка ТЦК. Відповідно до довідки про причини її невручення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» 03.01.2026 (а.с. 47 зі звороту).

З огляду на це, суд констатує, що досліджені доказі, дають суду підстави для висновку, про те, що ОСОБА_1 може вважатись таким, що належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 саме 08.01.2026.

Як вбачається з матеріалів справи 23 лютого 2026 року позивач самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на це, враховуючи неповідомлення позивачем поважних причин неявки до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою 08 січня 2026 року, тво начальника відділення обліку мобілізаційної роботи заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 складено протокол № 653 про адміністративне правопорушення від 23 лютого 2026 року (а.с. 72, 75).

За змістом такого протоколу вбачається присутність при його складанні двох свідків, які засвідчили ту обставину, що ОСОБА_1 від пояснень та підписання протоколу відмовився, як відмовився і від отримання другого примірника протоколу.

Крім цього, з протоколу встановлено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП, а також повідомлено про час, дату, місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги аргументи позивача про те, що відносно нього не складався протокол про адміністративне правопорушення, що він не був присутній під час його складання, а також, що йому не роз`яснювались права, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП. Отже, і твердження позивача про порушення процедури притягнення його до адміністративної відповідальності та про позбавлення його права користуватись юридичною допомогою, здійснювати дослідження доказів, суд оцінює критично.

Твердження позивача про те, що позивач не міг викликатись для уточнення даних з питань проходження ВЛК, оскільки військово-облікові дані позивачем були вже уточнені 23.12.2025, і він має відстрочку від мобілізації до 03.05.2026, як батько трьох і більше дітей, що виключає суб`єктивну сторону вказаного в постанові правопорушення, так як у позивача відсутній умисел на ігнорування повісток, судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

З наданих відповідачем відомостей про наявність у ОСОБА_1 відстрочки вбачається, що позивач оформлював відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації 27.05.2022. Відстрочка була чинною до 13.08.2024. В подальшому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачем було оформлено 25.01.2026 (а.с.44). Тобто в момент формування повістки 25.12.2025 позивач не мав належним чином оформленої відстрочки від призову на військову службу, як не мав і станом на дату, визначену для прибуття за повісткою 08.01.2026.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, а в матеріалах справи наявна належна доказова база, яка об`єктивно підтверджує факт порушення позивачем приписів частини 3 статті 210-1 КУпАП, а тому постанова не підлягає скасуванню з закриттям провадження.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» зазначив, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Складаючи повний текст даного рішення суду за наслідками розгляду по суті спору сторін, та наводячи у ньому мотивовану оцінку аргументів сторін, заявлених як підстави для задоволення та відмови у задоволенні позову, суд відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, відповідно до якої Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що згідно зі статтею 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, статтю 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. (Салов проти України, рішення від 06 вересня 2005 року, заява №65518/01, п.89).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й постанова про накладення адміністративного стягнення по справі відповідає вимогам статті 283 КУпАП, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Отже, у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Головуючий суддя О.О. Шарова-Айдаєва