Постанова № 13597459, 21.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 січня 2011 року Справа № 2а-8699/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

за участю секретаря - Ковіної І.В.,

сторін:

представника позивача - Кіянко Д.В. (дов. № 24127/10 від 23.11.2010),

представника відповідача - Єрмоленко Є.В. (дов. від 22.11.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Профіт-Річ» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.11.2010 року,-

В С Т А Н О В И В:

16 листопада 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «Профіт-Річ» (далі - ПП «Профіт-Річ») до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську (далі ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську) про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.11.2010 року, в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.

На підставі акту перевірки №1643/23/35024816 від 28.10.2010 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.11.2010 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 54575,00 грн. та штрафні санкції в сумі 27287,50 грн.

Вищенаведене рішення прийнято на підставі акту перевірки №1643/23/35024816 від 28.10.2010 року, в якому зазначено про наявність порушень податкового законодавства.

Зокрема, перевіркою встановлено порушення ПП «Профіт-Річ» п.п. 7.2.6, 7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-Вр від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 54573,78 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПП «Профіт-Річ» на порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» необґрунтовано завищено податковий кредит за рахунок здійснення нікчемних операцій з ПП «КФ «Парадігма» за перевіряємий період на загальну суму 54573,78 грн., у тому числі по періодах:

-за лютий 2009 року у сумі 2295 грн.,

-за квітень 2009 року у сумі 1991 грн.,

-за червень 2009 року у сумі 8353 грн.,

-за липень 2009 року у сумі 20142 грн.,

-за серпень 2009 року у сумі 3647 грн.,

-за вересень 2009 року у сумі 265 грн.,

-за жовтень 2009 року у сумі 993 грн.,

-за листопад 2009 року у сумі 8537 грн.,

-за грудень 2009 року у сумі 7592 грн.,

-за січень 2010 року у сумі 760 грн.

Позивач зазначив, що з ПП «Парадігма» було укладено договір про купівлю харчових ароматизаторів. Продавець був зобовязаний поставити товар покупцю, а саме ПП «Профіт-Річ». Факт постачання товару підтверджується видатковими накладними, актами звіряння з покупцем.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» вказують на необхідність мати лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Жодним нормативним актом не встановлено обовязок платника податку повязувати право на валові витрати та право на податковий кредит. Як видно з акту перевірки, усі первинні документи було надано у повному обсязі, та контрагент задекларував суму податкових зобовязань.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обовязки. Придбані товари безпосередньо впливали на результати діяльності ПП «Профіт-Річ» та були направлені на отримання доходу та повернення заборгованості. Сторони угод мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут ПП «Профіт-Річ» не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод. Згідно з ч.1 ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Статтею 67 ГКУ передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Тобто висновки про неможливість включення даних сум до податкового кредиту безпідставні.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами право чини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентом ПП «КФ «Парадігма» договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Відповідач, приймаючи оскаржувані у цій справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Таким чином, вважає, що відповідачем донараховано податки та штрафні санкції на підставі акту перевірки, який складено всупереч вимог діючого законодавства, та висновки такого акту базуються виключно на припущеннях про можливі порушення норм податкового законодавства іншим платником податку та не підтверджується документально. Тобто фактично, посадові особи, які проводили перевірку без врахування фактичних обставин, з перевищенням повноважень наданим їм законом, визначили обєкт оподаткування, та склали документ, який став підставою для донарахування податків та штрафних санкцій.

На підставі викладеного, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001812310/0 від 29 жовтня 2010 року за формою «Р» про донарахування податку на додану вартість, податкове повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.11.2010 року за формою «Р» про донарахування штрафних санкцій з податку на додану вартість.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги позову не визнав у повному обсязі, надав суду письмові пояснення, відповідно до яких зазначив наступне.

28.10.2010 року ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Профіт-Річ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «КФ «Парадігма».

В ході проведення перевірки встановлено, що ПП «Профіт-Річ» було укладено з ППВ «КФ «Парадігма» договір від 20.05.2009 №20-05. На виконання умов даного договору ПП «КФ «Парадігма» було зобовязано передати у власність ПП «Профіт-Річ» ароматизатори та інгредієнти для харчової промисловості. На виконання вимог даного договору ПП «Профіт-Річ» отримано податкові накладні на загальну суму 327442,69 грн. та віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суму у розмірі 54573,78 грн.

ПП «КФ «Парадігма» (продавець ароматизаторів та інгредієнтів для харчової промисловості) за юридичною адресою не знаходиться. Відповідно до пояснень засновника і директора ПП «КФ «Парадігма», товариство зареєстровано за грошову винагороду, без мети здійснення господарської діяльності. Отже, підприємство, яке повинно продавати товар, не знаходиться за юридичною адресою, не має значної чисельності робітників (на підприємстві рахується один робітник), не має жодних приміщень, засобів звязку, а також транспортних засобів.

Отже, зазначена угода є нікчемною у розумінні ст.ст. 203, 215, 216 та ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України, так як вона укладена без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені нею, та спрямована на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження обєкту оподаткування та несплати податків до бюджету.

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська встановлено, що у червні 2008 року ОСОБА_4 працював водієм таксі компанії «Весна» та підвозив чоловіка, який назвався «ОСОБА_5» та запропонував ОСОБА_4 зареєструвати на його імя підприємство. «ОСОБА_5» пояснив ОСОБА_4, що умовою відкриття та реєстрації на його імя ПП «КФ Парадігма» буде те, що до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення він мати не буде, та повинен буде передати печатку та штамп підприємства, всі статутні документи «ОСОБА_5» для фактичного керування діяльністю ПП «КФ «Парадігма».

Таким чином, ОСОБА_4 домовився з «ОСОБА_5» про те, що він буде приховувати протиправну підприємницьку діяльність «ОСОБА_5», який фактично після реєстрації ПП «КФ «Парадігма», мав намір протиправно здійснювати діяльність даного підприємства, та погодився зареєструвати на своє імя підприємство, в якому він, згідно статутних документів, буде рахуватися як власник та керівник, а фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності відношення мати не буде.

У червні 2008 року ОСОБА_4 з метою створення та реєстрації субєкта підприємницької діяльності (юридичної особи) зустрівся з ОСОБА_5 біля Луганського міськвиконкому, після чого скоїв дії, направлені на створення нового, раніше не існуючого підприємства, у тому числі заказав компетентним особам ПП «ЮК «МАКИМ ТЕКО» складання та подачу документів для державної реєстрації ПП «КФ «Парадігма» у порядку, передбаченому Законом України від 15.05.2003 року №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». В результаті цього, 17.07.2008 виконавчим комітетом Луганської міської ради було зареєстровано юридичну особу ПП «КФ «Парадігма», і.к. 36006761 за юридичною адресою: 91033, м.Луганськ, вул.Дніпровська, 53а, та в єдиному державному реєстрі юридичних осіб про це було зроблено запис за №13821020000015151.

Фінансово-господарською діяльністю ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 ніколи не керував та ні кому не доручав цього робити. Ніякі документи ПП «КФ «Парадігма», а саме: договори, податкові накладні, накладні, рахунки, векселя, товарно-транспортні накладні, акти та інші, ОСОБА_4 не складав та не підписував, а також нікому не доручав цього робити. Податкову та іншу обовязкову звітність ПП «КФ «Парадігма» він не складав та не підписував, та нікому не доручав цього робити. Таким чином, податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, підписані невідомими особами.

Податкові накладні, видані ПП «КФ «Парадігма», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки особа, уповноважена на підписання первинних документів від імені ПП «КФ «Парадігма» - ОСОБА_4 не підписував жодних фінансово-господарських документів, повязаних з підприємницькою діяльністю даного підприємства.

Зазначені обставини свідчать про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з абзацом 2 п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За результатами перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську складено акт про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Профіт-Річ» від 28.10.10 №1643/23/35024816, яким встановлено порушення позивачем норм п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі вказаного акту, ДПІ в Жотвнеовму районі у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.11.2010 №0002042310/0, яким ПП «Профіт-Річ» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 54575,00 грн. і застосовано відповідно до п.п. 17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III, штрафні санкції в розмірі 27287,50 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно із ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно із ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Судом встановлено, що 28.10.2010 року ДПІ в Жовтневому районі у м.Луганську була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Профіт-Річ» (і.к 35024816) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «КФ «Парадігма» (і.к. 33836740) за період 01.01.2009-01.09.2010, за результатами якої складено акт №1643/23/35024816 від 28.10.2010 року.

На підставі акту перевірки №1643/23/35024816 від 28.10.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.11.2010 року, яким позивачеві згідно підпункту «б» п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 81862,50 грн., у тому числі основний платіж 54575,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 27287,50 грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Як вбачається з матеріалів справи підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97 - ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон №168), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, щодо включення до складу податкового кредиту сум, сплачених за нікчемними договорами, укладеними з ПП «КФ «Парадігма».

З акту перевірки №1643/23/35024816 від 28.10.2010 року позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Профіт-Річ» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.01.2009 року по 01.09.2010 рік вбачається, що між ПП «Профіт-Річ» та ПП «КФ «Парадігма» було укладено угоду від 20.05.2009 №20-05. На виконання умов договору ПП «Профіт-Річ» надано харчові ароматизатори, на що виписані податкові накладні. Доставка товару позивачу та вантажні роботи проводились ПП «КФ «Парадігма» згідно договору поставки товару №20-05 від 20.05.2009 року. У рахунок оплати за відвантажений товар перераховано кошти згідно платіжних доручень.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168 дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» забороняється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Порядок заповнення податкових накладних затверджений наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 165, ззареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за №233/2037. П.6 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

За правилами п.18 цього Порядку усі складеніпримірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 5 зазначеного Порядку встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у випадках її заповнення іншою особою ніж особою, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З договору №20-05 від 20.05.2009 року вбачається, що з боку ПП «КФ «Парадігма» договір було укладено директором ОСОБА_4 Спірні податкові накладні також складені ОСОБА_4

Вироком Ленінського районного суду м.Луганська від 21.10.2010 року у справі №1-887/2010, директора ПП «КФ «Парадігма» ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 358 ч.1, ст. 358 ч.3 та ч.2 ст.27 ч.1 ст.205 КК України.

З наведеного вироку вбачається, що фактично ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ОСОБА_4 не мав. Можливість фактичного керування підприємством від його імені він надав чоловіку по імені «ОСОБА_5». Також, зазначеним вироком встановлена незаконна господарська діяльність ПП «КФ «Парадігма» та визначено, що ОСОБА_4 зареєстрував ПП «КФ «Парадігма» без наміру заняття підприємницькою діяльністю, а виключно з метою приховування незаконної фінансово-господарської діяльності «ОСОБА_5» та подальшої передачі даній особі фактичного контролю над підприємством. Всі документи (оригінал статуту, свідоцтво про державну реєстрацію, довідку статистики, печатку та штамп підприємства) ОСОБА_4 надав можливість отримати в користування «ОСОБА_5».

Крім того, як вбачається із зазначеного вироку суду, статут ПП «КФ «Парадігма» містив завідомо неправдиву інформацію, у звязку із чим є підробним документом, і підписавши його ОСОБА_4 скоїв підробку документа (а.с. 25-30).

Зазначені обставини свідчать про те, що у господарських операціях з ПП «КФ «Парадігма» на стороні продавця діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів податкової звітності. Як наслідок, включена позивачем до податкового кредиту сума податку на додану вартість не відповідає фактичним податковим зобов'язанням платника податку-продавця.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач, в даному випадку, не довів правомірність формування податкового кредиту за податковими накладними, складеними ПП «КФ «Парадігма», що доводить факт його завищення. За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 21 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25 січня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Профіт-Річ» до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м.Луганську про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002042310/0 від 10.11.2010 року, відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2011 року.

Суддя К.Є. Петросян