Ухвала суду № 135974512, 24.04.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7199/20

Номер провадження № 2-з/521/87/26

У Х В А Л А

24 квітня 2026 року

Хаджибейський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Поліщук І.О.,

з участю секретаря Коржеван В.А.,

розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хаджибейського районного суду міста Одеси знаходиться цивільна справа за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію.

23 квітня 2026 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач посилається на те, що АТ «УКРСИББАНК» звернулося до Малиновського районного суду м.Одеси з позовом про скасування запису про припинення державної реєстрацію обтяження іпотекою та забороною, визнання недійсними договорів щодо відчуження нерухомого майна, що перебуває в іпотеці, скасування записів про право власності.

В позовній заяві АТ «УКРСИББАНК» зазначає, що між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11293501000 від 04.02.2008 року (надалі - кредитний договір), відповідно з яким Позивач надав Відповідачу 1 кредит у розмірі 56000 дол.США, а Відповідач 1 зобов`язався щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти, пеню в терміни та порядку, що встановлені договором, та повернути кредит у повному обсязі не пізніше 04.02.2025 року. Копія кредитного договору, як доказ, наданий до позову.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору відповідно до договору іпотеки від 04.02.2008 року, укладеного між АТ «УКРСИБАНК» та ОСОБА_1 , прийнято в іпотеку квартиру загальною площею 32.1 кв.м., що розташована за адресою - АДРЕСА_1 . Договір посвідчений нотаріально Савченко С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 04.02.2008 року за реєстром №331. Одночасно з нотаріальним посвідченням договору іпотеки на вказану нерухомість було накладено заборону відчуження та внесено записи до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та до Державного реєстру іпотек. Копія договору іпотеки, як доказ, надається.

В зв`язку з тим, що Відповідач 1 систематично не виконувала свої кредитні зобов`язання позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення коштів.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2016 року по справі № 523/18330/15-ц встановлено факт невиконання кредитних зобов`язань ОСОБА_1 перед АТ «УКРСИББАНК», позов банку задоволено та ухвалено « Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (поручителя) на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11293501000 в сумі 1 215 642 грн. 44 коп.». Копію рішення суду, як доказ, надано.

Після набрання рішенням суду законної сили були отримані виконавчі листи та направлені на виконання до органів ДВС. Виконання рішення триває, заборгованість по кредитному договору не погашена, іпотечний договір не припинив свою дію. Довідка про наявність заборгованості за кредитним договором станом на 30 квітня 2020 рік, як доказ надана до позову.

АТ «УКРСИББАНК» розраховував на задоволення свої вимог за рахунок реалізації предмету іпотеки.

08.02.2017 року державним виконавцем Суворовського відділу ДВС міста Одеси Цвіль В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №53358695 відносно ОСОБА_1 . Також було відкрито виконавче провадження відносно поручителя ОСОБА_4 за №53358578.

26.12.2017 року державним виконавцем Другого Суворовського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області Кравченком Ярославом Олександровичем було винесено постанову про закінчення виконавчих проваджень в зв`язку з відсутністю кредитної заборгованості. Однак заборгованість за кредитним договором не була погашена, судові витрати не відшкодовані. Виконавче провадження було закрито на підставі підробленої довідки від імені представника АТ «УКРСИББАНК» Рогожиної І.Б. про начебто погашення ОСОБА_1 кредитної заборгованості та судових витрат.

За фактом підробки невстановленою особою підпису представника банку Рогожиної І.Б. та печатки відділенні банку №938 на довідці про погашення заборгованості за кредитним договором, що була надана до органу ДВС, порушено кримінальне провадження №12018160490001625 від 07.04.2018 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України. Досудове розслідування триває. Копії листів від 24.01.2020 та від 16.12.2019 року про хід кримінального провадження за підписом слідчого слідчого відділу Тендіт С., та копія витягу з ЄРДР, як докази, надані до позову.

У липні 2018 року банку стало відомо з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що власником іпотечної квартири став ОСОБА_2

АТ «УКРСИББАНК» звернувся до Малиновського райсуду м.Одеса із пазом про звернення стягнення на іпотечну квартиру. Рішенням Малиновського райсуду м.Одеса від 05.02.2019 року по справі №521/17619/18 встановлено наявність невиконаних кредитних зобов`язань за кредитним договором №11293501000, позов банку задоволено та вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11293501000 звернути стягнення на квартиру, що розташована за адресою - АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 . Однак рішення суду виконати не можливо, так як під час судового розгляду ОСОБА_2 продав вказану квартиру.

Таким чином, без згоди іпотекодержателя АТ « УКРСИББАНК», були вчинені зловмисні дії щодо припинення іпотеки, заборони обтяження та відчуження предмету іпотеки кватири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав від 27.04.2020 року за №207649120 вбачається, що: 08.12.2017 року державним реєстратором Шевченко Максимом Олександровичем Комунальне підприємство «Департамент державної реєстраці» Одеська обл. на підставі підробленої довідки АКІБ «УкрСиббанк» були знятті обтяження іпотекою та заборона відчуження щодо іпотечної квартири, що належала на праві власності ОСОБА_1 .

08.12.2017 року ОСОБА_1 , не маючи згоди іпотекодержателя АТ «УКРСИББАНК» на відчуження, під час існування невиконаного рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором, розуміючи про невідворотність звернення стягнення на майно - квартиру, та з метою уникнення звернення стягнення продала, а ОСОБА_2 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

28.12.2018 року ОСОБА_2 , обізнаний що квартира обтяжена іпотекою та під час розгляду судової справи №521/17619/18 за позовом банку про звернення стягнення на іпотечну квартиру, не маючи дозволу іпотекодержателя, з метою уникнення звернення стягнення, здійснив відчуження вказаної квартири на користь ОСОБА_3 .

Вказане свідчить про те, що дії відповідачів щодо відчуження майна вчинені свідомо з метою уникнення виконання рішення суду про стягнення заборгованості та звернення стягнення на майно, порушують майнові інтереси кредитора АТ «УКРСИББАНК» і направлені на недопущення звернення стягнення на майно боржника.

З метою захисту прав АТ «УКРСИББАНК» звернувся до суду із позовом про визнання правочинів щодо відчуження майна недійсними, скасування записів про права власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , скасування записів про припинення іпотеки та обтяження заборони на нерухоме майно.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, що викладена у постанові від 04.09.2018 року по справі №915/127/18 скасування запису про державну реєстрацію прав є належним способом захисту.

Однак у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи щодо обтяження іпотекою та заборони відчуження вказаного майна, що дає можливість відповідачу вільно розпорядитися вказаною нерухомості з метою не допущення звернення стягнення на неї.

З метою недопущення порушення прав іпотекодержателя АТ «УКРСИББАНК» просить суд вжити заходів забезпечення позову - накласти арешт на нерухоме майно квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431972051101, в РПВН 21828166.

У разі не вжиття заходів забезпечення позову спірне майно буде відчужено, що призведе до порушення права позивача, а також третіх осіб, не обізнаних у тому, що нерухомість обтяжена іпотекою на користь АТ «УКРСИББАНК», що в свою чергу призведе до виникнення спорів та нових судових процесів та істотно ускладнить виконання рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, просить накласти арешт на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431972051101, в РПВН 21828166 . Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа. Копію ухвали до негайного виконання направити до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання представника позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Виконання судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Європейським судом у справі «Горнсбі проти Греції» зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

У рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.

Таким чином, суд, будучи органом правосуддя, повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тобто забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 149 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до змісту якої суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає зазначеним вище вимогам Європейського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З аналізу положень статті 149 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що нею передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Тобто, за замістом частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звернувся позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову позивача суд встановив, що між сторонами існує спір щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію, стосовно квартири АДРЕСА_2 .

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору у даній справі, суд вважає співмірними заходами забезпечення з огляду на предмет спору та таким, що відповідає характеру спірних правовідносин.

08 грудня 2017 року, ОСОБА_1 продала спірну квартиру відповідачу по даній справі ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 . 28 грудня 2018 року продав дану квартиру ОСОБА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

Стосовно обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову та накладення арешту на нерухоме майно, яке є предметом спору суд зазначає, що відповідач, як власник спірного майна дійсно має можливість в будь-який момент здійснити розпорядження ним, зокрема відчужити на користь третіх осіб, що в майбутньому може утруднити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Суд також звертає увагу, що за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.

Враховуючи викладене, суть позовних вимог, їх розмір та, беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому унеможливити виконання рішення у даній справі, суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання представника позивача про забезпечення даного позову.

Суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень частини третьої статті 154 ЦПК України, відсутні.

Керуючись ст.ст.151, 152, 153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про нікчемність правочинів щодо відчуження майна, застосування наслідків нікчемності правочину, скасування записів про державну реєстрацію задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1431972051101, в РПВН 21828166 .

Відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом. Строк пред`явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред`явлення виконавчого документа.

Копію ухвали для виконання направити до Хаджибейського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд роз`яснює, що у відповідності до частини четвертої статті 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя: І.О. Поліщук