Постанова № 13597323, 11.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2011 року об 11 год. 09 хв. Справа № 2а-9625/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі суддіСтрельнікової Н.В. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя,

м. Запоріжжя

до: Державного навчального закладу «Запорізький професійний ліцей», м. Запоріжжя

про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Лабур М.Г., довіреність № 45 від 20.08.2010 р.

від відповідача: Степаненко Т.В., довіреність від 07.12.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя звернулася із адміністративним позовом до Державного навчального закладу «Запорізький професійний ліцей» в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті бюджетного боргу по земельного податку у розмірі 27140,89 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що заборгованість у відповідача виникла внаслідок несплати самостійно нарахованих відповідачем сум земельного податку за 2009 та 8 місяців 2010 року. Зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя вживались заходи, передбачені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», однак податковий борг відповідачем не сплачено, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги з підстав викладених у позові, наполягає на його задоволенні та стягненні суми заборгованості.

Відповідач позов не визнає, в письмових запереченнях від 22.12.2010 р. вх. № 39746 посилається на те, що ДНЗ «Запорізький професійний ліцей» є бюджетною установою, яка повністю фінансується за рахунок бюджету, а тому вважає, що на підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату за землю» товариство звільнено від сплати земельного податку. Також зазначає, що позивач просить суд стягнути заборгованість по земельному податку на земельну ділянку, яка розташована під будівлею, що не належить відповідачу, оскільки 19.01.2007 р. між Запорізьким професійним ліцеєм (замовник) та ТОВ «ГРАН-М 2006» (інвестор) було укладено Інвестиційний договір. Згідно вказаного договору замовник передав, а інвестор прийняв у власність нежитлову будівлю, що розташована на земельній ділянці площею 32791 кв. м. Посилаючись на положення ст. 120 Земельного кодексу України, відповідач вважає, що до інвестора перейшло право користування земельною ділянкою, розташованою під будівлею, а тому обовязок щодо сплати земельного податку має покладатися саме на інвестора. На підставі викладеного, просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 5 Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Тобто субєктом плати за землю є саме власник або законний землекористувач.

Із наданих суду документів встановлено, що рішенням Запорізької міської ради народних депутатів від 30 червня 1994 року № 268/5 Запорізькому середньому професійно-технічному училищу № 29 надана земельна ділянка у постійне користування для функціонування училища, про що видано Державний акт на право постійного користування землею.

Тому посилання відповідача на факт продажу нежитлової будівлі іншій юридичній особі не тягне саме по собі автоматичного переходу права власності або постійного користування земельною ділянкою на нового власника. В свою чергу судом встановлено, що будь-якого переоформлення земельної ділянки чи її частини на іншу юридичну особу не відбувалось, що не заперечує і сам відповідач.

Згідно п. 3 ст. 12 Закону, від земельного податку звільняються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, утворених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України та Державної прикордонної служби України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, громадські організації інвалідів України, підприємства та організації громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Із пояснень представників відповідача та листа Міністерства освіти і науки України від 17.02.2010 р. вих. № 11/67-1433 встановлено, що Державний навчальний заклад «Запорізький професійний ліцей» утримується за рахунок коштів Державного бюджету України і його фінансування повністю здійснюється через Міністерство освіти і науки України.

Таким чином, відповідач у справі, відповідно до положень п. 3 ст. 12 Закону є таким, що звільняється від сплати земельного податку. Однак, не дивлячись на це, відповідачем надавалися до податкового органу розрахунки земельного податку за 2009 рік в розмірі 17137,25 грн., та податковий розрахунок земельного податку за 8 місяців 2010 року та за грудень 2009 р. в розмірі 18887,11 грн.

Згідно ст. 14 Закону, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі за текстом Закон № 2181), платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Враховуючи положення вищевказаних норм Закону № 2181 суд вважає, що не дивлячись на наявність у відповідача пільг за Законом України «Про плату за землю», він має сплатити самостійно визначену ним у розрахунках земельного податку суму зобовязань.

Статтею 17 Закону передбачено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

У строк, визначений ст. 17 Закону, відповідач суму земельного податку не сплатив.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 Закону № 2181, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Згідно п. 5.4.1. ст. 5 зазначеного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п. п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Підпунктом 6.2.4. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. На виконання вимог ст. 6 Закону № 2181 позивач направив боржнику першу податкову вимогу № 1/85 від 27.01.2009 р., та другу податкову вимогу № 2/494 від 09.06.2009 р., які залишились відповідачем без задоволення. Відповідно до п. п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України № 2181 «…у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.».

Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду.

Однак, вжиті податковим органом заходи не були ефективними. Станом на час розгляду справи за відповідачем рахується несплачений борг по земельному податку в сумі 27140,89 грн. (в тому числі 421,44 грн. пені, нарахованої згідно ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та 583,94 грн. донарахованих штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум податкових зобовязань).

Згідно п. 1.7 ст.1 Закону 2181 активи платника податків кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача у справі є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Державного навчального закладу «Запорізький професійний ліцей» про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з Державного навчального закладу «Запорізький професійний ліцей» (69084, м. Запоріжжя, вул. М. Краснова, буд. 8, код 02543874) на користь Місцевого бюджету Шевченківського району м. Запоріжжя (р/р 33214811700009, код платежу 13050100, отримувач: місцевий бюджет Шевченківського району м. Запоріжжя, код одержувача 34676911 в ГУДКУ України у Запорізькій області, МФО 813015) 27140 (двадцять сім тисяч сто сорок) грн. 89 коп. заборгованості по земельному податку.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова в повному обсязі складено у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова