Ухвала суду № 135971698, 24.04.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4884/24

2/214/432/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

представника позивача Сильникової А.О.,

представника відповідача Лісового Д.О.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду, в загальному позовному провадженні цивільну справу № 214/4884/24 за позовною заявою Криворізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2024 представник позивача Криворізької міської ради Кудін М.В. звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Криворізької міської ради кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105 по АДРЕСА_1 , за період з 29.04.2021 року до 31.12.2023 року у розмірі 719 109, 31 грн.; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 10 786, 64 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2024 року про прийняття до розгляду та відкриття загального позовного провадження в справі (45-46).

До суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Лісового Д.О. про закриття провадження у справі у зв`язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатись в порядку господарського судочинства беручи до уваги той факт, що вимоги слід було пред`явити до належного відповідача ФОП ОСОБА_2 та спірна земельна ділянка весь час використовується в комерційних цілях, що підтверджується письмовими доказами щодо фіксації фактів систематичного здійснення підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці. Тому з посиланням на судову практику в цій частині, оскільки порушення правил підсудності щодо розгляду вимог є безумовною підставою для скасування судового рішення незалежно від доводів сторін.

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Лісовий Д.О. на клопотання наполягав з підстав, викладених у ньому.

Представник позивача Синельникова А.О. проти клопотання заперечувала з посиланням на сформований висновок Верховного Суду в цій частині, пояснивши, що факт користування майном вже відбувся, тому виникає зобов`язання сплатити заборгованість, при цьому міська рада не являється стороною договору, на який посилається сторона відповідача.

Вислухавши думки учасників процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов таких висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Так, Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (статті 1 ЦПК України).

ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (статті 1 ГПК України).

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках згідно переліку цієї статті.

Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку.

Згідно статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб», під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.

Тобто, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства є в сукупності суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Водночас наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської діяльності, суди мають встановити використання відповідачем земельних ділянок з метою реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва, про що неодноразово зазначено у постановах Великої Палати Верховного Суду.

Так, у поданому клопотанні представник відповідача адвокат Лісовий Д.О. просить закрити провадження у справі, посилаючись на те, що належна відповідачці на праві власності нежитлова будівля у спірний період використовується ФОП ОСОБА_2 як фізичною особою-підприємцем для здійснення господарської діяльності на підставі укладеного із ОСОБА_1 договору спільної господарської діяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження 14-77цс18), від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц (провадження 14-214цс18) та від 17 жовтня 2018 року у справі № 922/2972/17 (провадження № 12-194гс18), в яких розглядалося питання щодо юрисдикції спорів за позовом міської ради про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у вигляді орендної плати за користування земельними ділянками без укладення договору оренди, дійшла таких висновків.

Спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачем земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських.

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього Кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

За змістом вказаних приписів, а також статей 120 і 125 ЗК України отримання у користування (оренду) земельної ділянки комунальної власності та вчинення дій, спрямованих на виготовлення документації із землеустрою, не залежать від наявності у фізичної особи статусу підприємця.

Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без укладення договору оренди.

У цій справі позовні вимоги стосуються використання відповідачем земельної ділянки без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

При цьому матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець особисто здійснювала на земельній ділянці діяльність, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, а тому відсутні підстави вважати, що заявлені до зазначеного відповідача вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 645/1040/19 (провадження № 61-19442св20).

Тому ураховуючи викладене, оскільки позов до ОСОБА_1 пред`явлено як до фізичної особи, а не до фізичної особи-підприємця та спірні правовідносини з позивачем стосовно фактичного використання відповідачкою земельної ділянки без оформлення належним чином такого використання не мають ознак господарських, клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 251 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Лісового Дениса Олександровича про закриття провадження у справі повністю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Чернова