Рішення № 135968147, 23.04.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 23.04.2026Справа № 554/1156/26 Провадження № 2/554/2221/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді Черняєвої Т.М.,

за участі секретаря Кравченко А.А.,

представника позивача Забари В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

28 січня 2026 року представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.02.2022 року у розмірі 159031,21 грн., що складається із: 127607,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 31423,76 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач посилався на укладення 21.02.2022 року з відповідачем договору №б/н, на підставі якого відповідачу наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту та який останнім своєчасно не повернутий, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 159031,21 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 02 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та постановлено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощено позовного провадження від сторін не надходили.

09.03.2026 року до суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шиян В.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому вона прохала про розстрочення виконння рішення суду на 12 місяців рівними частинами.

У відзиві зазначила, що заявлені вимоги визнають, однак звертає увагу суду, що ситуація з невиконанням вимог кредитного договору склалася через об`єктивні обставити, а не в зв`язку з умисними діями відповідача. Відповідач не мав наміру ухилятися від виконання взятих на себе зобов`язань, однак через збіг обставин не зміг вчасно сплатити кошти, оскільки в той час втратив роботу та не мав коштів для існування взагалі.

Відповідач протягом тривалого часу вчасно та добросовісно виконував взяті на себе зобов`язання, не мав простороченої заборгованості. З травня 2025 року по лютий 2026 року відповідач не мав роботи та засобів до існування, у зв`язку з чим не міг сплачувати заборгованість, мав проблеми зі здоров`ям.

Представником відповідача зазначається, що на час розгляду справи відповідач працевлаштований, працює на посаді пожежного-рятувальника 1 Державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного Пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України в Полтавській області та має намір повністю погасити заборгованість перед позивачем, хоча й не за один платіж.

Враховуючи суму заборгованості, яка є значною та непосильною для сплати її одномоментно, скрутне матеріальне становище відповідача (нещодавно працевлаштований), виникнення заборгованості у зв`язку з об`єктивними та поважними причинами (втрата роботи, стан війни в Україні), а не через умисні дії, визнання відповідачем позовних вимог та готовність до погашення заборгованості, представник відповідача прохала розстрочити суму заборгованості, яка підлягає сплаті, на 12 місяців рівними частинами.

У відповіді на відзив від 17.03.2026 року представник позивача ОСОБА_2 заперечував щодо клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що запровадження воєнного стану та пов`язані з ним економічні труднощі не є автоматичною підставою для розстрочення виконання зобов`язання та не звільняють боржника від обов`язку доводити прямий причинно-наслідковий зв`язок між війною та його неплатоспроможністю. Відповідач не надає жодних доказів того, як інфляція, зростання цін, стан війни індивідуально вплинули на його спроможність сплачувати борг саме зараз, коли він є офіційно працевлаштованим.

Факт працевлаштування відповідача, наявність стабільного доходу та офіційного працевлаштування свідчить про відновлення платоспроможності та відсутність ознак неможливості виконання рішення суду. Наявність роботи спростовує тезу про "неможливість" виконання, а розстрочення на максимальний строк (12 місяців) призведе до невиправданого затягування відновлення майнових прав банку.

Також представником позивача у відповіді на відзив зазначається, що аргументи про проблеми зі здоров`ям не підкріплені належними доказами, тому вважає такий аргумент необґрунтованим і таким, що не може бути взятий судом до уваги.

Вважає, що розстрочення не повинно створювати для позивача надмірного тягаря. Судова практика Верховного Суду наголошує, що при розстроченні суд має дотримуватися балансу інтересів стягувача та боржника, уникаючи ситуацій, коли виконання рішення стає ілюзорним. Банк є фінансовою установою, що несе відповідальність перед своїми вкладниками. Тривала затримка у поверненні кредитних коштів впливає на ліквідність та здатність банку виконувати власні зобов`язання.

Згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором.

Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі.

01.04.2026 року до суду надійшли додаткові пояснення представника відповідача адвоката Шиян В.О., в яких вона заперечувала щодо доводів про фінансову платоспроможність відповідача у зв`язку з працевлаштуванням, оскільки з доданої копії наказу про прийняття на роботу, вбачається, що працевлаштування було лише з 24 лютого 2026 року, заробітна плата відповідачу жодного разу не виплачувалася, так як він рахується учнем, проходить базову підготовку.

Вказує, що прострочення, яке є предметом судового розгляду, є наслідком життєвих обставин, а не зловмисної поведінки. Просила суд врахувати позицію відповідача щодо готовності добровільно сплачувати присуджені рівними частинами кошти, без примусового стягнення із залученням виконавчої служби. Відповідач не просить відстрочити виконання рішення, а звертається з клопотання саме розстрочити його виконання, що само по собі свідчить про готовність добровільно його виконувати. Розстрочка виконання рішення стане стимулом для добровільного виконання своїх зобов`язань та забезпечить задоволення вимог кредитора, що відповідає завданню цивільного судочинства.

Представник відповідача просила при винесенні рішення врахувати пояснення, викладені у відзиві на позов та поточній заяві, розгляд справи проводити без участі відповідача ОСОБА_1 та представника відповідача - адвоката Шиян В.М, задовольнити клопотання відповідача ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду у справі № 554/1156/26 на 12 (дванадцять) місяців рівними частинами.

03.04.2026 року від представника відповідача адвоката Шиян В.О. надійшла до суду заява в якій вона прохала позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зменшити до 155671, 93 грн. з урахуванням внесених коштів станом на 02.04.2026 р.

10.04.2026 року до суду від представника позивача Кіріченка В.М. надійшов відзив на заяву від 31.03.2026 року. Представник позивача вказує на пояснення щодо дати працевлаштування відповідача та не отримання ним заробітної плату, в зв`язку з проходженням ним навчання, та готовність добровільно сплачувати борг рівними частинами. Представник позивача вважає, що встановлення розстрочки при відсутності документально підтвердженого доходу створює високий ризик того, що виконання рішення не буде досягнуто взагалі і призведе лише до необґрунтованого затягування виконавчого провадження.

Зазначає, що розстрочення виконання рішення суду не буде мати значного ефекту для боржника за причиною продовження дії кредитних правовідносин. У сукупності, з урахуванням заборгованості боржника, на кінець виплат відповідно до розстрочення, у наявності буде новий борг, який донарахується протягом визначеного часу. Розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках за наявності обставин, що роблять виконання рішення неможливим.

Просив суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі та відмовити у задоволені клопотання про розстрочення рішення.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті позову, прохав позов задовольнити в повному обсязі та прохав відмовити у задоволені клопотання про розстрочення рішення. Щодо клопотання відповідача про зменшення суми заборгованості до 155 671, 93 грн. з урахуванням внесених коштів станом на 02.04.2026 р. представник позивача не заперечував, та прохав стягнути з відповідача 155671, 93 грн.

Відповідач у судове засідання не з`явився, у додаткових поясненнях від 01.04.2026 року представник відповідача прохала проводити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 02.05.2019 року відповідач ОСОБА_1 ознайомився з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту.

21.02.2022 р. відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг про відкриття та обслуговування поточного рахунку, споживче кредитування.

За змістом заяви відповідач який діє на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст.634 ЦК України, підписанням цієї Заяви приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua /terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять Договір банківського рахунка (далі Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

Отже, між сторонами укладений кредитний договір, узгоджені істотні умови договору, зокрема, процентна ставка.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, що підтверджено банківською випискою по рахунку.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість у розмірі 159031,21 грн., з яких: 127607,45 грн. заборгованість за тілом кредиту; 31423,76 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Разом з тим відповідачем ОСОБА_1 під час перебування справи на розгляді у суді було здійснено часткову оплату заборгованості в розмірі 3359,28 грн., що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк» за період з 01.01.2026 року. по 02.04.2026 рік. Вказане підтверджено представником позивача у судовому засіданні.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст.526, ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо стягнення судових витрат.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 142 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи те, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позов, суд вважає за можливе повернути АТ КБ «ПриватБанк» 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Решту судового збору слід стягнути з відповідача на користь позивача, відповідно до положень ст.141 ЦПК України.

Щодо розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Так, відповідач, у зв`язку зі складним матеріальним становищем просив надати розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців рівними частинам.

Частиною 3 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку.

За правилом ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду належних та підтверджуючих доказів наявності виключних обставин, які б давали підстави для відстрочки/розстрочки виконання рішення суду.

Суд звертає увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду, що є підставою для відмови в задоволенні заяви.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.02.2026 року у розмірі 155671,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Повернути з державного бюджету України АТ КБ «Приватбанк» 50 відсотків сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № BOJ64B4FZW від 14.01.2026 при поданні позову до суду в сумі 1331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2026 року.

Найменування сторін.

Позивач - Акціонерне Товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1

Суддя Т.М. Черняєва