Рішення № 135966137, 23.04.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1286/25

Провадження № 2/156/39/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Комзюк Н.Н.,

за участю секретаря судового засідання - Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

АТ «Ідея Банк» звернулось до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-001-052045-19-980 від 29.03.2019, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.03.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду №C-001-052045-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Укладаючи договір відповідач підтвердила, що ознайомлена з умовами договору, які їй роз`яснені, зрозумілі та з якими вона цілком згідна. За умовами кредитного договору відповідач отримала кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії по відкритому поточному рахунку, процентна ставка за користування коштами - 48% річних, максимальний ліміт кредитної лінії - 200000,00 грн. Позивач повністю виконав свої зобов`язання згідно кредитного договору, однак відповідач не повернула отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатила нараховані відсотки та комісію, та інші платежі за кредитним договором. Станом на 30.09.2025 заборгованість відповідача склала 65483,71 грн., яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 25000,00 грн., та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 40483,71 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатила заборгованість за кредитним договором, у тому числі кредит, відсотки за користування кредитом та інші обов`язкові платежі, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 05.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача адвокат Явтушенко І.В. 27.11.2025 подала відзив, згідно з яким відповідач визнає позов АТ «Ідея Банк» частково на суму 37000,00 грн., з яких 25000,00 грн. сума простроченого боргу за тілом кредиту та 12000,00 грн. сума прострочених відсотків.

В обґрунтування заперечень проти позову зазначала, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак відповідачем заперечується розмір заборгованості за простроченими відсотками, оскільки позивач незаконно здійснював пролонгацію дії договору та нараховував відсотки, комісії до 30.09.2022. При цьому, строк дії договору був узгоджений сторонами та становив 365 днів з моменту отримання права використання коштів кредитної лінії. Окрім цього в суму боргу включені комісії та платежі, які не передбачені умовами договору, відповідно їх нарахування є неправомірним. З розрахунку позивача неможливо визначити реальну суму заборгованості, у зв`язку з включенням платежів та комісій, які не передбачені договором, тому відповідачем здійснено розрахунок суми прострочених відсотків виходячи з суми заборгованості по тілу кредиту 25000,00 грн., строку кредитування 365 днів, розміру узгодженої процентної ставки за користування кредитом 48% річних, що становить 12000,00 грн. Також представник просила стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 15000,00 грн.

Від представника позивача ОСОБА_2 03.12.2025 надійшла відповідь на відзив, у якій представник підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Зазначала, зокрема, що у договорі сторони узгодили, що кредитний договір діє протягом строку кредитування (кредитної лінії), який складає 1 рік з дати укладення та з можливістю автоматичної пролонгації, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Після спливу строку кредитування, він може щоразу продовжуватися на такий самий строк (за ініціативою банку). Також сторони узгодили, що банк має право протягом строку дії кредитної лінії змінити термін, продовжити або припинити строк дії кредитної лінії згідно з умовами договору. Тобто банком був пролонгований строк дії кредитної лінії, що також узгоджується з умовами договору, а письмова заява від позичальника про анулювання кредитної лінії не поступала. Платежі та комісії передбачені тарифами, чинними у банку, які є невід`ємною частиною договору. Так, тарифами банку було передбачено, що позичальник сплачує за обслуговування основної картки в місяць 25,00 грн. щомісячно в останній банківський день при наявності заборгованості. Комісія за обслуговування карткового рахунка сплачувалася позичальником 26.04.2019 у розмірі 25,00 грн., 31.05.2019 у розмірі 25,00 грн., 27.06.2019 у розмірі 18,72 грн., 31.07.2019 у розмірі 25,00 грн., 30.08.2019 у розмірі 25,00 грн., 30.09.2019 у розмірі 1,20 грн. (на загальну суму 119,92 грн.), що відображено у виписці по рахунку та розрахунку заборгованості. Також, тарифами передбачена сплата штрафу за порушення термінів погашення сплати обов`язкового мінімального платежу у розмірі 100 грн. щомісячно до моменту повного погашення заборгованості по овердрафту, процентах. Вказана плата була нарахована позичальнику 7 разів по 100 грн. у період з 01.07.2019 по 01.03.2020 на загальну суму 700 грн. та оплачена позичальником 1 раз 31.07.2019 у розмірі 100 грн. Разом з цим, неустойка взагалі не заявлялась до стягнення з позичальника, оскільки її нарахування було припинено на виконання вимог п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Заявлений відповідачем розмір витрат на правову допомогу є неспіввісним із складністю судового спору, значно завищеним, необґрунтованим, не відповідає критерію розумності, у тому числі враховуючи визнання відповідачем частини позовних вимог, тому повинен бути зменшений судом до нуля.

У запереченнях на відповідь на відзив, поданих до суду 12.12.2025, представник відповідача адвокат Явтушенко І.В. зазначала, що твердження позивача про правомірність пролонгації договору спростовується пунктом 11.26 договору комплексного банківського обслуговування, оскільки для продовження його дії була відсутня одна з сукупних обставин, які в ньому зазначені, а саме: сумлінне та точне дотримання клієнтом договору, що повинно було спонукати позивача зовсім до інших дій, а саме до направлення вимоги відповідачу про повернення кредиту, а ніяк на пролонгацію його дії. Останнє погашення кредиту відповідачем проведено 29.08.2019 на суму 1250,00 грн., однак незважаючи на це банк продовжив дію кредитного договору в односторонньому порядку, що суперечить інтересам самого ж банку. При цьому, позиція позивача про те, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитного договору є помилковою та спростовується сталою судовою практикою. Нарахування плати за перенесення кредиту на прострочений кредит та комісії за перенесення кредиту на прострочений кредит, це дії які банк здійснює на власну користь, за які не може бути нарахована плата, бо ці дії включаються в фактичне надання кредиту. Таким чином, нарахування даних платежів та відсотків поза строком дії кредитного договору є неправомірним, та є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінацією, такі дії банку суперечать моральним засадам суспільства. Посилання представника позивача на те, що заявлений розмір правничої допомоги є неспівмірним зі складністю справи та є способом збагачення сторони не заслуговують на увагу і є лише його суб`єктивною думкою.

Представник відповідача адвокат Явтушенко І.В. 03 лютого 2026 року подала заяву про часткове визнання відповідачем позовних вимог на загальну суму 32487,97 грн., з яких 23628,25 грн. прострочений борг, 8859,72 грн. прострочені проценти. В обґрунтування заяви зазанчала, що після 29.03.2020 банк був зобов`язаний припинити нарахування відсотків та інших платежів, у зв`язку із закінченням строку кредитування.

Від представника позивача ОСОБА_2 06.03.2026 надійшли додаткові пояснення, згідно з якими сторони узгодили, що після закінчення строку дії кредитної лінії банк має право продовжити строк її дії на такий самий строк. Встановлений ліміт кредитної лінії у розмірі 25000,00 грн. відповідно до умов договору може бути змінений в межах встановленого договором максимального ліміту кредитної лінії за ініціативою банку, про що клієнт повідомляється додатково. Встановлення кредитного ліміту у розмірі 25000,00 грн. проведено 29.03.2019. У подальшому строк кредитування був пролонгований та кредитний ліміт у розмірі 25000,00 грн. був доступний позичальнику до 15.12.2022 (коли відбулося зменшення кредитного ліміту до 0,00 грн.) при цьому, нарахування відсотків з цієї дати (15.12.2022) було припинено. Розрахунок представника відповідача є помилковим, у даному розрахунку не враховані обумовлені сторонами суми комісії за обслуговування карткового рахунка у період з 26.04.2019 по 30.09.2019 на загальну суму 119,92 грн., а також комісії на прострочений кредит у період з 01.07.2019 по 01.03.2020 на загальну суму 700 грн.

У додаткових поясненнях від 20.03.2026 представник відповідача адвокат Явтушенко І.В. підтримала свою заяву від 03.02.2026 про часткове визнання позовних вимог на суму 32487,97 грн. Додала, що позивач не заявляє про стягнення комісій, а тому суми 119,92 грн. та 700,00 грн. при у контррозрахунку не враховувались.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позові просив розглядати справу без участі представника АТ «Ідея Банк».

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином.

Представник відповідача адвокат Явтушенко І.В. у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її та позивача участі. Підтримала викладені у заявах по суті справи заперечення та просила задовольнити позовні вимоги частково.

Враховуючи, що учасники справи у судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.77, 79, 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 29.03.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено Угоду №C-001-052045-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (далі - Угода).

Відповідно до п.1 Угоди, Банк відкриває Клієнту в рамках банківського продукту Card Blanche ONLINE ID поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках цієї Угоди та Договору комплексного банківського обслуговування (далі - ДКБО), та випускає Клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard.

Банк надає Клієнту кредит шляхом встановлення відповідної кредитної лінії по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200000,00 грн. (п.п. 2.1 Угоди); ліміт кредитної лінії, доступний Клієнту на момент укладення Угоди, становить 25000,00 грн. (п.п.2.2 Угоди); процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48 % річних (п. 2.3 Угоди); розмір обов`язкового мінімального платежу визначається Тарифами та ДКБО (п. 2.4 Угоди).

Підписанням Угоди Клієнт підтвердив, зокрема, що ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, реальною річною процентною ставкою та з загальною вартістю кредитної лінії; умовами Угоди, ДКБО, Тарифами банку та іншими умовами обслуговування, які оприлюднено на інтернет-сторінці банку (www.ideabank.ua), та які йому роз`яснені, зрозумілі та з якими він цілком згідний; доручає Банку здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків Клієнта в порядку та на умовах, передбачених діючим ДКБО. Банк за дорученням Клієнта здійснює договірне списання грошових коштів, у тому числі, за рахунок наданого кредиту в рамках кредитної ліні, на користь страхових компаній (у разі укладання відповідних договорів страхування), з якими Клієнтом укладено, або у подальшому будуть укладені договори страхування за однією із програм, зазначених у діючих Тарифах; Банк перед укладем Угоди повідомив йому в належній формі у повному обсязі інформацію, передбачену законодавством України, зазначена інформація йому відома та зрозуміла, він ознайомився з Тарифами Банку і згоден з ними; належний йому примірник оригіналу Угоди йому вручено Банком при підписанні даної Угоди; умови даної Угоди та ДКБО він вважає справедливими і такими, що відповідають його інтересам (п. 4 Угоди).

Згідно п.5, п.п. 5.2 Угоди, сторони узгодили, що відповідальність Сторін за неналежне виконання Угоди вказана у ДКБО. За повне або часткове прострочення сплати обов`язкового мінімального платежу Клієнт зобов`язаний сплатити на користь Банку штраф у розмірі визначеному Тарифами.

Сторони погодились, що ця Угода є укладеною з дня підписання сторонами та діє протягом строку кредитування (кредитної лінії), який складає 1 рік з дати укладання та з можливістю автоматичної пролонгації, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Угодою. Після сплину строку кредитування, він може щоразу подовжуватися на такий самий строк (за ініціативою Банку). Датою початку нового строку дії кредитної лінії вважається дата, наступна за датою закінчення попереднього строку дії кредитної лінії. При цьому Клієнт доручає Банку переглядати/змінювати Тарифи (в тому числі розміри процентних ставок) при кожній пролонгації строку дії кредитної лінії та встановлювати їх у розмірах, що будуть чинними в Банку для відповідного продукту на дату виконання Банком такої пролонгації, на весь новий строк дії кредитної лінії; всі зміни та доповнення до цієї Угоди оформляються додатковими Угодами, що є невід`ємними частинами цієї Угоди, які набирають чинності з моменту їх підписання Сторонами/уповноваженими представниками Сторін (п.7 Угоди).

Також, Тарифами банку на видачу та обслуговування кредитних карток для фізичних осіб зі змінами, затвердженими рішенням КУАПіТ №103.6 від 18.06.2018 (далі Тарифи), передбачено, зокрема, що плата за використання коштів понад витратний ліміт по платіжній картці (технічний овердрафт) - 48% річних від суми простроченої заборгованості щомісячно в останній робочий день місяця (п. 4.2 Тарифів); штрафна відсоткова ставка за користування простроченою заборгованістю (від суми простроченої заборгованості) 72% річних щомісячно в останній робочий день місяця (п. 4.4 Тарифів).

З виписки АТ «Ідея Банк» за період з 29.03.2019 по 30.09.2025 вбачається, що ОСОБА_1 користувалась кредитними коштами та частково погашала заборгованість.

У серпні 2025 року позивач звернувся до відповідачки з досудовою вимогою щодо стягнення заборгованості за договором №С-001-052045-19-980 від 29.03.2019, однак відповідач борг добровільно не сплатила.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У ст.526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (ст.525 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У ст.598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Позивачем надано належні і допустимі докази на підтвердження укладення між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 . Угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки №С-001-052045-19-980 від 29.03.2019 та отримання відповідачем кредитних коштів. Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

При цьому суд враховує, що відповідачем не заперечується факт укладення кредитного договору та користування кредитними коштами, що слідує з відзиву.

За розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 , станом на 30.09.2025, становить 65483,71 грн., яка складається із заборгованості за простроченим боргом у розмірі 25000,00 грн. та заборгованості за простроченими процентами у розмірі 40483,71 грн.

Розмір заборгованості позивач підтверджує також довідкою-розрахунком.

Відповідач визнала позов частково у розмірі 32487,97 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 23628,25 грн., заборгованості за відсотками - 8859,72 грн.

Представник відповідача зазначала, зокрема, що строк дії договору був погоджений сторонами та становив один рік, однак позивач неправомірно нарахував відсотки за користування кредитними коштами поза межами строку його дії. При цьому, твердження сторони позивача про пролонгацію договору, суперечать його умовам, будь-які докази про те, що таке рішення приймалось банком, відсутні.

Суд погоджується з такими доводами з огляду на наступне.

Так, наданий позивачем розрахунок заборгованості проведений із нарахуванням відсотків за період з 02.04.2019 по 13.12.2023.

Однак, у п. 7 Угоди відповідач та АТ «Ідея Банк» визначили, що строк кредитування складає один рік з дати укладення договору, тобто з 29.03.2019 по 28.03.2020, а отже відсотки за користування кредитом не могли нараховуватися після 28.03.2020, коли закінчився строк кредитування.

При цьому, можливість автоматичної пролонгації строку кредитування у п. 7 Угоди була пов`язана з ініціативою банку, проте суду не надано доказів того, що АТ «Ідея Банк» проявило ініціативу щодо продовження строку кредитування або надсилало будь-які повідомлення відповідачу з приводу продовження строку кредитування.

Представник позивача зазначала, що банк мав право продовжити строк дії Угоди на такий самий строк. Строк кредитування був пролонгований за ініціативою банку, а кредитний ліміт був доступний позичальнику до 15.12.2022. Тобто, банк правомірно нараховував відсотки саме по 15.12.2022.

Однак, твердження сторони позивача щодо можливості пролонгації суперечать умовам укладеної між сторонами Угоди.

Так, відповідно до п.11.10.2 ДКБО, строк користування лімітом кредитної лінії 365 днів з моменту отримання Клієнтом права використання кредитних коштів кредитної лінії, з можливістю пролонгації дії кредитної лінії (за умови прийняття Банком відповідного рішення).

Після закінчення строку дії кредитної лінії, який визначається відповідно до умов п.11.10.2 даного розділу, Банк має право продовжити строк дії кредитної лінії у попередньому розмірі та на такий самий строк, але не більше строку дії Договору, у разі наявності таких сукупних обставин, як: сумлінне та точне дотримання Клієнтом умов договору; відсутність письмової заяви Клієнта про анулювання кредитної лінії (п.11.26 ДКБО).

Відповідач здійснила останнє поповнення рахунку 29.08.2019, а в подальшому не виконувала умови Угоди та мала заборгованість, що виключає можливість її пролонгації та надає позивачу право для проведення дій передбачених п.11.27 та 11.28 ДКБО.

Так, відповідно до п.11.27 ДКБО надання Клієнту кредиту у вигляді кредитної лінії може бути припинено Банком за наявності будь-якої обставини: у разі невиконання Клієнтом умов Угоди про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та/або Договору та/або будь-яких інших додатків до Договору та/або Угод про використання продуктів Банку; у разі наявності у Клієнта простроченої заборгованості чи несплачених штрафів/пені за невиконання або неналежне виконання ним своїх зобов`язань за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та /або Договором та/або будь-яких інших додатків до Договору та/або Угод про використання продуктів Банку та будь-яким іншим Договором, що укладений між Клієнтом та Банком.

Також, відповідно до п.11.28 ДКБО Банк має право заблокувати картку та вимагати дострокового повернення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування ним і виконання всіх інших зобов`язань Клієнта за Угодою про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки та /або Договором та/або будь-яких інших додатків до Договору та/або Угод про використання продуктів банку, та після їх виконання розірвати цей Договір в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення на адресу Клієнта, що вказана останнім в анкеті-заяві, у будь-якому з наступних випадків: у разі істотного порушення Клієнтом умов Договору. Істотним порушенням Договору вважається: у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування та/або комісій та/чи інших платежів за Договором, щонайменше на один календарний місяць.

Таким чином, всупереч вищенаведеним умовам ДКБО, позивачем не доведено прийняття банком рішення щодо пролонгації Угоди № С-001- 052045-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 29.03.2019 на новий строк, а саме до 15.12.2022 (відповідне рішення відсутнє у переліку наданих позивачем доказів, шо підтверджують обставини, на яких гуртуються позовні вимоги).

Більше того, твердження про пролонгацію Угоди суперечить вищенаведеним умовам ДКБО, оскільки відповідач мала заборгованість, тобто допустила істотне порушення Угоди, що виключає можливість її пролонгації згідно п.11.26 ДКБО, та несе у собі такі негативні наслідки для позичальника, як припинення дії кредитної лінії, бокування картки та дострокове повернення заборгованості за кредитом.

Наведене свідчить про те, що позивачем не використані ефективні способи захисту своїх прав одразу після порушення відповідачем умов Угоди, а твердження про можливість пролонгації строку її дії за ініціативою кредитодавця вочевидь ставить боржника у невигідне становище, оскільки кредитор фактично матиме право постійно продовжувати строк дії договору на вигідних для себе умовах, маючи при цьому можливість у будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника.

Відповідно до здійсненого представником відповідача контррозрахунку заборгованість відповідача, з врахуванням сплачених відсотків, становить 32487,97 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 23628,25 грн, заборгованості за відсотками у розмірі 8859,72 грн.

Суд відхиляє контррозрахунок сторони відповідача, оскільки у даний розрахунок не включено заборгованість за простроченим тілом кредиту, а відсотки розраховані за період з 26.04.2020 по 29.03.2020, при цьому їх нарахування почалось з 02.04.2019, а строк дії договору сплив 28.03.2020. Відсотки на прострочену заборгованість також розраховані станом 29.03.2020, а при розрахунку не враховано їх погашення.

З наданого позивачем розрахунку та виписки вбачається, що заборгованість відповідача по тілу кредиту, станом на 28.03.2020 становить 25000,00 грн., яка складається із строкової заборгованості у розмірі 23628,25 грн. та простроченої заборгованості у розмірі 1371,75 грн.

Слід зауважити, що у відзиві представник відповідача підтвердила, що відповідач, враховуючи часткове погашення кредиту, має заборгованість по тілу кредиту у розмірі 25000,00 грн.

Заявляючи вимогу про стягнення заборгованості по несплачених відсотках в сумі 40483,71 грн. АТ «Ідея Банк» нарахувало їх станом на 15.12.2022. Натомість встановлено, що строк кредитування був погоджений сторонами та становив один рік, тобто з 29.03.2019 по 28.03.2020. При цьому, позивачем не доведено пролонгацію дії укладеної між сторонами Угоди.

Відповідно до усталеної судової практики припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання

Вказаних вище висновків Верховний Суд дійшов у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/1, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16, від 23.06.2020 у справі №536/1841/15-ц, від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом можливе лише у межах строку дії договору. Після закінчення строку дії договору у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

За змістом ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв, у зв`язку із чим позовні вимоги про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії кредитного договору, є необґрунтованими, а тому такі позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 28.03.2020 (останній день дії Угоди), заборгованість відповідача за відсотками склала 11833,37 грн., з яких: 11555,74 грн. - нараховані відсотки на поточну заборгованість, 277,63 грн. - нараховані відсотки на прострочену заборгованість.

При цьому, із розрахунку та виписки вбачається, що відповідачем внесено 2883,28 грн. на погашення відсотків за кредит, 1,32 грн. на погашення відсотків простроченої заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості; 987,48 грн. погашення прострочених відсотків за кредит, що разом становить 3872,08 грн.

Таким чином, із загального розміру заборгованості за відсотками необхідно вирахувати внесені на їх погашення кошти, що складає 7961,29 грн. (11833,37 - 3872,08 = 7961,29).

Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання не виконала належним чином, тому суд вважає обґрунтованим вимоги у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 25000,00 грн. та відсотків у розмірі 7961,29 грн., що разом складає 32961,29 грн.

Заперечуючи проти позову представник позивача зазначала про те, що у суму боргу включені комісії та платежі, які не передбачені умовами Угоди, відповідно їх нарахування є неправомірним. Зокрема, відповідачу нараховувалась комісія за обслуговування карткового рахунку та комісія за перенесення кредиту на прострочений кредит.

Надаючи оцінку вказаним твердженням суд враховує, що позивачем не заявлено до стягнення заборгованості за комісіями та штрафами. Разом із цим, відповідні нарахування відображені у виписці та розрахунку, які частково погашались відповідачем, а тому є необхідним дослідити правомірність їх нарахування.

Пунктом 2.1. Тарифів, передбачено, що позичальник сплачує за обслуговування основної картки в місяць 25,00 грн. щомісячно в останній банківський день при наявності заборгованості.

З розрахунку заборгованості вбачається, що комісія за обслуговування карткового рахунка (яка у виписці значиться як «Комісія за обслуговування карткового рахунка») сплачувалася відповідачем 26.04.2019 у розмірі 25,00 грн., 31.05.2019 у розмірі 25,00 грн., 27.06.2019 у розмірі 18,72 грн., 31.07.2019 у розмірі 25,00 грн., 30.08.2019 у розмірі 25,00 грн., 30.09.2019 у розмірі 1,20 грн., а всього на загальну суму 119,92 грн.

Разом з цим, Угода та інші додатки, які є невід`ємною її частиною, не містять конкретного переліку послуг, які пов`язані з обслуговуванням карткового рахунку.

Якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». На це вказав Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року по справі №204/224/21.

Таким чином, положення про нарахування комісії за обслуговування карткового рахунка є нікчемним.

Також, за порушення термінів погашення сплати обов`язкового мінімального платежу передбачено сплату штрафу у розмірі 100 грн. щомісячно до моменту повного погашення заборгованості по овердрафту, процентам (п. 4.3 Тарифів).

З розрахунку слідує, що відповідачу нараховувались штрафи 7 разів по 100 грн., які оплачені 1 раз 31.07.2019 у розмірі 100 грн., у виписці ці оплати позначені, як «Погашення штрафу за прострочений кредит з СКР».

Тобто, відповідні нарахування є саме штрафами за порушення боржником зобов`язання (порушення термінів погашення сплати обов`язкового мінімального платежу), а не комісією за перенесення кредиту на прострочений кредит.

Відповідач не довела належними доказами неправомірність нарахування позивачем штрафів за порушення термінів погашення сплати обов`язкового мінімального платежу, підстав вважати відповідні нарахування протиправними у суду немає.

Оскільки відповідачем на погашення комісії за обслуговування карткового рахунку внесено 119,92 грн., підстав для нарахування якої суд не вбачає, а тому заборгованість відповідача підлягає перерахунку з віднесенням сплачених в рахунок комісії коштів у погашення загальної заборгованості, що становить 32841,37 грн. (32961,29 - 119,92 = 32841,37).

Таким чином, суд приходить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за угодою №C-001-052045-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 29.03.2019 у розмірі 32841,37 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст.141 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат, пов?язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог (32841,37 грн. (розмір задоволених вимог) х 100 % / 65483,71 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 50,15% задоволених вимог; 2422,40 грн. х 50,15%/100 = 1214,83 грн. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, стороною відповідача заявлена вимога щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень.

За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених на правничу допомогу судових витрат стороною відповідача надано: договір про надання професійної правничої допомоги №196 від 14.11.2025, розрахунок витрат за надання професійної правничої допомоги від 26.11.2025, квитанції до прибуткового касового ордеру № 01/2026 від 05.01.2026 на суму 8000,00 грн. та № 02/2026 від 03.02.2026 на суму 7000,00 грн.

Згідно з договором про надання професійної правничої допомоги №196 від 14.11.2025 вартість робіт є фіксованою та становить 15000,00 грн.

Вищенаведені документи оцінюються судом, як належні та достатні у розумінні положень ст.ст.77-80 ЦПК України, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

За наслідками розгляду цієї справи позовні вимоги судом задоволено на 50,03%, отже судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме з позивача на користь позивача слід стягнути 7504,50 грн (15000,00 х 50,15%/100 = 7522,50).

У відповіді на відзив на позовну заяву представник позивача вказала, що сума витрат відповідача на правничу допомогу є неспівмірною, завищеною і не відповідає розумності, об`єму виконаної роботи, а тому просила суд зменшити її розмір до нуля.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 зроблено висновки про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2020 року у справі №760/11145/18, про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, врахувавши складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17). Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд в постанові від 07.02.2022 у справі № 910/20792/20.

Взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником відповідача заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу відповідача не відповідає принципам розумності в цих правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

З огляду на викладене вище, суд вважає наявними підстави для відмови у відшкодування за рахунок позивача повністю всієї суми заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на невідповідність таких витрат вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

Таким чином, суд, дослідивши докази, надані відповідачем на підтвердження понесених судових витрат, приймаючи до уваги принципи пропорційності, реальності та розумності судових витрат та враховуючи обсяг наданих послуг та виконаних робіт, співмірність винагороди за надані юридичні послуги зі складністю справи, тривалість судового розгляду, участь представника відповідача у судових засіданнях, значення справи для сторін, суд вважає, що розмір витрат відповідача є непропорційним до предмету позову, вартість послуг є вочевидь завищеною, тому суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат до 3000,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, на підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» заборгованість за договором №C-001-052045-19-980 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 29.03.2019 у розмірі 32841,37 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Ідея Банк» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1214,83 гривень.

У задоволені решти вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з вимогами п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

позивач - акціонерне товариство «Ідея Банк», адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд.11, ЄДРПОУ 19390819;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Н.Н. Комзюк