Рішення № 135965721, 24.04.2026, Красилівський районний суд Хмельницької області

Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 677/1641/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.04.2026 м.Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Васільєва С.В., за участі секретаря судового засідання Шимкової Т.М.,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних витрат та 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачів заборгованість у розмірі 107 568,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області рішенням від 29 березня 2010 року за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ухвалено рішення про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 11321098000 від 25.03.2008 у розмірі 348 402,60 грн.

Виконавчі листи у справі №2-1646/2010 на виконанні не перебували і не перебувають, рішення у справі № 2-1646/2010 не виконано навіть частково.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (внаслідок укладення договору про відступлення права грошової вимоги) є єдиним власником всіх прав вимоги за вищезазначеними Кредитним договором, у тому числі прав на отримання всіх платежів

У зв`язку з невиконанням боржником обов`язку щодо повернення коштів (розмір суми заборгованості встановлений рішенням від 29.03.2010 у справі № 2-1646/2010) розмір заборгованості складає 107 568,13 грн., з яких:

- 3% річних (в грн.) - 31 384.87 грн. (нараховано в період з 23.02.2019 року по 23.02.2022):

- інфляційні втрати (в грн.) - 76 183.26 грн. (нараховано в період з 23.02.2019 по 23.02.2022).

Процесуальні дії суду та позиції учасників.

Ухвалою суду від 14.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідачів подав відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказує, зокрема, що позивач не довів факт невиконання судового рішення від 29.03.2010. Позивач не представив суду доказів, що він продовжує вимагати виконання судового рішення від 29.03.2010. Стягнення інфляційних витрат та 3 % річних можливо лише за наявним боргом. Натомість такого боргу у відповідачів немає, оскільки немає виконавчих проваджень по примусовому стягненню цього боргу.

Представник позивача надіслала письмові пояснення, в яких вказує, що відсутність відкритого виконавчого провадження жодним чином не звільняє боржника від відповідальності за прострочення, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, де зазначено, що навіть відмова у поновленні строку пред`явлення виконавчого листа не припиняє право кредитора на отримання компенсацій за ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 14.04.2026 постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Учасники у судове засідання не з`явились, заяв чи клопотань від них до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області рішенням від 29 березня 2010 року у справі № 2-1646/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ухвалено стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11321098000 від 25.03.2008 у розмірі 348 402,60 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25.10.2018 у справі №2-1646/2010 постановлено замінити сторону виконавчого провадження стягувача публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» його правонаступником товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарантія та довіра» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11321098000 від 25.03.2008 на загальну суму 348 402,60 грн.

25 липня 2024 року, відповідно до протоколу №1706 загальних зборів ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», відбулося перейменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «Він Фінанс».

Згідно інформації від 29.09.2025 із Автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі листи у справі №2-1646/2010 на виконанні не перебувають.

Виходячи з суми грошового зобов`язання 348402,60 грн., позивачем здійснено розрахунок 3% річних (31384,87 грн.) за період з 23 лютого 2019 року по 23 лютого 2022 року, та інфляційних втрат (76183,26 грн.) за період березень 209 року лютий 2022 року).

Мотиви, з яких виходить суд, і застосовані норми права

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова природа нарахувань за статтею 625 ЦК України полягає у тому, що вони є спеціальним заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання. На відміну від неустойки, ці нарахування мають компенсаційний характер, оскільки спрямовані на захист майнового інтересу кредитора від знецінення коштів та отримання компенсації від боржника за користування ними.

Для правильного вирішення питання про можливість застосування статті 625 ЦК України ключове значення має визначення статусу зобов`язання, а саме, чи є воно таким, що підлягає примусовому виконанню.

Так, у постанові від 11 лютого 2026 року, ухваленій у справі №754/511/23, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

«103. Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов`язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов`язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.

104. Водночас можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, про стягнення якої ухвалено рішення суду, вичерпується після закінчення строку пред`явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено судом в установленому законом порядку.

105. Оскільки право на примусове виконання обмежене строком пред`явлення виконавчого документа до виконання, то в разі пропуску такого строку та за умови, що суд відмовив у його поновленні, право на примусове виконання судового рішення вважається остаточно втраченим. Держава більше не забезпечує реалізацію цього рішення через виконавчу службу. Це означає, що рішення стає таким, яке не можна виконати примусово. У такому випадку за загальним правилом судове рішення про стягнення боргу не припиняє самого зобов`язання (борг як цивільно-правовий обов`язок формально продовжує існувати), але реалізація цього зобов`язання неможлива через примусове виконання.

106. Кредитор не може повторно пред`явити виконавчий документ на виконання (строк пропущено, а в його поновленні відмовлено), повторно звернутися до суду про той самий борг (наявне судове рішення щодо цього боргу), вимагати виконання через державні механізми. Боржник уже не зобов`язаний повертати борг через примус і може посилатися на остаточну втрату можливості виконання рішення.

107. Однак це не виключає можливого погашення боргу боржником добровільно, що не буде вважатися безпідставно отриманим майном.

108. У такій ситуації зобов`язання не є задавненим у класичному розумінні, оскільки позовна давність застосовується до звернення з позовом, а тут уже є судове рішення, яке набрало законної сили.

109. Водночас втрата права на примусове виконання судового рішення, припинення можливості його реалізації через пропуск строку пред`явлення виконавчого документа до виконання і відмову у його поновленні судом свідчить про неможливість захисту такої вимоги в примусовому порядку.

110. У зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та відмовою суду в його поновленні право стягувача на примусове виконання судового рішення є остаточно втраченим, а можливість виконання такого рішення - припиненою.

111. Сплив строку пред`явлення виконавчого документа до виконання не є формальністю, а є самостійною підставою для припинення можливості примусового виконання судового рішення. Відмова в поновленні строку судом означає остаточність правової ситуації, відсутність будь-яких подальших процесуальних механізмів виконання судового рішення, а отже, відносини щодо примусового виконання стають стабільними.

112. З наведеного вбачається, що хоча формально позовна давність не застосовується, фактично зобов`язання втрачає юридичну примусовість, вимога за цим зобов`язанням стає такою, що не може бути захищена в примусовому порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

113. Ігнорування кредитором обставин закінчення строку пред`явлення рішення суду до виконання щодо стягнення заборгованості призвело б до надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо встановлених законом строків та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад установлений законом строк, що порушило б принцип правової визначеності як один з основоположних аспектів верховенства права.

114. Cплив строків пред`явлення виконавчого листа до виконання є законним правом боржника уникнути притягнення до цивільно-правової відповідальності після закінчення певного періоду після видачі судом виконавчого документа.

115. Ці строки забезпечують юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав боржників.

116. Суд гарантує право на справедливий суд як стягувачу, так і боржнику, оскільки має враховувати не лише майнові інтереси стягувача, а й захищати права та інтереси боржника, який у такому випадку правомірно протягом тривалого періоду міг розраховувати на відсутність загрози примусового виконання рішення та притягнення до відповідальності за його невиконання.

117. Отже, зобов`язання зі сплати боргу, яке засвідчене судовим рішенням про його примусове стягнення, строк пред`явлення виконання за яким пропущено і в поновленні такого строку суд відмовив, а можливість його виконання втрачена, не може вважатися припиненим у матеріально-правовому сенсі (може бути виконаним добровільно боржником). Проте таке зобов`язання вважається тим зобов`язанням, вимоги за яким позбавлені примусового захисту, проте добровільне виконання яких визнається належним.

118. У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України

119. За протилежним (іншим) підходом буде складатися нерозумна ситуація, за якою після втрати права на примусове виконання судового рішення про стягнення основного боргу і припинення можливості його реалізації, зокрема у зв`язку з пропуском строку пред`явлення виконавчого документа для виконання і відмови в поновленні цього строку судом, за обставин неможливості виконання захисту основної вимоги (про стягнення основної суми боргу) кредитор зберігатиме можливість постійно подавати вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, що суперечитиме принципу правової визначеності.

135. З урахуванням висновків у цій справі Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, наведених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 вересня 2021 року у справі № 759/4755/19, за змістом яких, коли кредитор уже скористався судовим захистом - рішенням суду з боржника стягнуто суму основного боргу, то таке зобов`язання не може вважатись натуральним навіть за умов пропуску стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання і відмови в поновленні цього строку судом, оскільки такі обставини не мають правового значення, а кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, нарахованих на таке невиконане зобов`язання».

Згідно із ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом не встановлено відомостей, що рішення від 29 березня 2010 року у справі № 2-1646/2010 перебуває на примусовому виконанні чи може бути скероване у даному порядку з дотриманням встановлених для цього строків.

Навпаки, позивач вказує, що виконавчі листи у справі №2-1646/2010 на виконанні не перебували і не перебувають (на підтвердження чого надано інформацію від 29.09.2025 із Автоматизованої системи виконавчого провадження), рішення у справі № 2-1646/2010 не виконано навіть частково.

За відсутності таких доказів слідує, що право на примусове виконання судового рішення сплило.

У зв`язку з цим до встановлених ним грошових вимог не можна застосовувати правила частини другої статті 625 ЦК України, адже надання стягувачу можливості постійно пред`являти вимоги до боржника про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на невиконувану вимогу, буде суперечити принципу правової визначеності.

Таким чином, враховуючи висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 у справі № 754/511/23, вимога позивача про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих окремо на встановлену у судовому рішенні суму боргу за період невиконання грошового зобов`язання, задоволенню не підлягає.

Тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в позові понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, код ЄДРПОУ: 38750239.

Відповідачі:

ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Повний текст судового рішення складено 24.04.2026.

Суддя С. В. Васільєв