Вирок № 135965582, 24.04.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/286/26

Провадження № 1-кп/669/39/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Білогір`я кримінальне провадження № 12026244000000296 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вовківці Теофіпольського району Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, працюючого водієм автотранспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Зернопродукт МХП», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 вчинив самовільне зайняття земельних ділянок щодо земель в охоронних зонах за наступних обставин.

Статтею 14 Конституції України проголошено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 116 ЗК України визначено підстави набуття права на землю, зокрема, придбання права на землю громадянами та юридичними особами, що здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Статтею 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішень відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Статтею 125 ЗК України проголошено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року самовільне зайняття земельних ділянок будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму вздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водних об`єктів встановлюються водоохоронні зони, межі яких зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації на місцевому та регіональному рівнях. Відомості про межі водоохоронних зон вносяться до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 50 метрів.

Згідно з ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, зокрема, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді водія автотранспортних засобів у Приватному акціонерному товаристві «Зернопродукт МХП» , обробляв єдиний масив земельних ділянок, розташований поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6820355600:06:001:0041, площею 0.2889 га, із цільовим призначенням 01.01 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), що перебуває в оренді приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП»

У квітні 2025 року (точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено), перебуваючи на масиві ділянок, розташованому поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6820355600:06:001:0041, площею 0,2889 га, із цільовим призначенням 01.01 (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) , що знаходиться за межами с. Паньківці Ямпільської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області, у ОСОБА_4 виник умисел, направлений на самовільне зайняття прибережної захисної смуги річки Горинь, що межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 6820355600:06:001:0041, та відповідно до інформації з Державного агентства водних ресурсів України відноситься до середніх річок та має ширину прибережної охоронної зони - 50 м, шляхом їх розорювання, для подальшого засівання та вирощування на них сільськогосподарської культури.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи всупереч вимогам ст.ст. 112, 116, 118, 123, 124, 125, 126 ЗК України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу йому у власність чи у користування земельної ділянки, а також на порушення ст.ст. 60, 61 ЗК України, ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ст.ст. 88, 89 Водного кодексу України, відповідно до яких у прибережних захисних смугах, які є частиною водоохоронних зон, уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель, а також садівництво та городництво, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, під час перебування за межами населеного пункту с. Паньківці Ямпільської територіальної громади Шепетівського району Хмельницької області, в квітні 2025 року (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку площею 2,1950 га, яка розташована в охоронній зоні - у прибережно-захисній смузі річки Горинь та земельну ділянку, площею 0,8050 га, яка є комунальною власністю та знаходиться поруч з земельною ділянкою з кадастровим номером 6820355600:06:001:0041, шляхом їх розорення механічним способом з використанням самохідного колісного трактору.

Внаслідок умисного самовільного зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки охоронної зони - прибережно-захисної смуги річки Горинь, загальною площею 2,1950 га та земельної ділянки комунальної власності, загальною площею 0,8050 га. завдано шкоди Ямпільській територіальній громаді Шепетівського району Хмельницької області на суму 78833, 02 грн .

Протиправні дії ОСОБА_4 , які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки, вчиненому щодо земель в охоронних зонах, кваліфіковані за ст. 197-1 ч. 2 КК України .

30 березня 2026 року між начальником Білогірського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, за умовами якої ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди обвинуваченому ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч. 2 ст.197-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України , тобто за наявності обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку) та відсутності обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням особи винного , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працевлаштований , більш м`якого виду покарання, не зазначеного в санкції статті у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 пояснив, що із запропонованим видом та мірою покарання згідний, цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди.

Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість та надав суду згоду на призначення узгодженого покарання.

Ямпільський селищний голова Ямпільської селищної ради ОСОБА_6 надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.

Таким чином, суд приходить до висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доведена і його дії кваліфіковані вірно.

Крім того, на підставі пояснення обвинуваченого, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

До того ж, судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. ст. 469, 472 КПК України, правова кваліфікація кримінального правопорушення вірна, узгоджені вид і міра покарання визначені відповідно до вимог кримінального закону та відповідають особі винного, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, а тому підстав для відмови в затверджені угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Аналізом характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів , встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та місце проживання, за місцем проживання скарг на його поведінку не надходило, за місцем роботи характеризується позитивно.

Суд бере до уваги обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку) та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доцільність затвердження угоди між прокурором та обвинуваченим і вважає, що узгоджене сторонами покарання сприятиме виправленню та перевихованню останнього.

Обвинуваченому запобіжний захід не обирався, цивільний позов не заявлявся, матеріальна шкода кримінальним правопорушенням відшкодована добровільно.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 65, 69, ч.2 ст. 197-1 КК України, ст. ст. 349, 368, 371, 374 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 30 березня 2026 року , між начальником Білогірського відділу Шепетівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026244000000296 , підозрюваним ОСОБА_4 та його захисником ОСОБА_5 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 197-1 ч. 2 КК України, призначивши йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_7