Постанова № 13596018, 10.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2010 р.Справа №2а-7609/10/12/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді

Котаревої Г.М. , при секретарі судового засідання Лиган М.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Державного закладу "Дитячий оздоровчий табір-пансіонат "Радуга" Державного управління справами

до Контрольно-ревізійного управління в АРК

про визнання протиправною та скасування вимоги

за участю:

представників позивача Меньшиков Анатолій Анатолійович, довіреність № б/н від 30.08.10р.; Корніцова Тетяна Миколаївна, довіреність № б/н від 30.08.10р.;

представника відповідача Смаль Ірина Миколаївна, довіреність № 13-37/1/6 від 28.01.10Суть спору: Державний заклад «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами (далі позивач, ДЗ «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами), звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасувати вимоги КРУ в АР Крим від 18.05.2010 № 01-03-14-14/3640 про усунення порушень, виявлених в ході ревізії ДЗ «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами від 18.05.2010 № 01-03-14-14/3640.

Позов мотивовано порушення відповідачем законодавства при направлені Вимог про усунення порушень, які не мали місце в діяльності позивача.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 01.07.2010 відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19.10.2010 позивач змінив позовні вимоги, виклавши наступним чином:

-Визнати протиправним та скасувати п.п.2,3,4,5,7 ( в частині нестачі солярію) вимог Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 18.05.2010 р. № 01-03-14-14/3640 про усунення порушень.

Представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог, з підстав викладених в позові.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях від 22.07.2010 № 13-14/558 (т.1.а.с.52), вважає, що оскаржувані вимоги в повному обсязі відповідають законодавству.

Підчас судового розгляду сторони наполягали на своїх доводах та запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 2 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу України ” від 26.01.93 №2939-ХІІ, КРС України є органом державної влади, що складається з структури підпорядкованих управлінь на місцях, на які покладені завдання здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреб в бюджетних коштах та взяття зобовязань, ефективним використання коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах і у субєктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів які використовують державне чи комунальне підприємство, виконання місцевих бюджетів та інше. Державний фінансовий контроль реалізується органами КРС України через проведення аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізій та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізій викладаються у акті.

Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону № 2939 Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Таким чином, Контрольно-ревізійне управління в АР Крим у відносинах з юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача, суд зобовязаний встановити, чи діяв відповідач на підставі закону, чи є його дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.

Державний заклад «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами діє на підставі Положення, затвердженого Розпорядженням Керівника Державного управління справами від 07.08.2009 № 194 (т.1, а.с.6-10), згідно з яким є оздоровчо-виховним закладом позашкільної освіти та охорони здоров'я , що утримується за рахунок бюджетних коштів … (п.1.2 Положення). Табір пансіонат засновано на державній власності та передано в управління Державному управлінню справами розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.04.2000 № 165 (п.1.4 Положення). Табір-пансіонат є юридичною особою, має самостійний баланс і реєстраційні рахунки у відділені Державного казначейства (п.1.6 Положення).

Ідентифікаційний код юридичної особи позивача 04634049 (т.1,а.с.37).

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач відноситься до підприємств і організацій, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що Позивач відноситься до підконтрольних відповідачу установ, у зв'язку з чим, спір, що виник між сторонами має ознаки публічно-правового спору та відноситься до справи адміністративної юрисдикції.

Згідно з ст. 9, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону однією з функцій контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) у районах, містах і районах у містах є проведення у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ” від 26.01.1993 року № 2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України “ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ” від 26.01.1993 року № 2939-XII планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог судом встановлено, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до плану Контрольно-ревізійної роботи КРУ в АР Крим на другий квартал 2010 та на підставі направлень на проведення ревізії від 26.03.2010 № 344,345,346,347, виданих начальником КРУ в АР Крим, працівниками відповідача проведено ревізію фінансово-господарської діяльності та ефективності використання і стану збереження обєктів державної власності в Державному закладі Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами за період з 01.01.2008 року по 31.10.2010, за результатами якої складено акт № 03-23/41 від 19.04.2010 року (т.1 а.с.12- 31).

За наслідками проведено ревізії на адресу позивача направлено вимоги щодо с усунення виявлених порушень від 18.05.2010 (вих. №01-03-14-14/3640) (т.1.а.с.32- 34).

Як вбачається з позовної заяви з урахуванням змінених позовних вимог, позивач незгоден з п.п.2,3,4,5,7 ( в частини нестачі солярію) зазначених вимог, у зв'язку з чим звернувся до адміністративного суду.

Як визначено в оскаржуваних пунктах Вимог, відповідач вимагав від позивача усунення наступних порушень:

2.Порушення п.п. «в» п. 4 Постанови КМУ від 30.08.2020 № 198 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери при відсутності рішення органу вищого рівня (Державного управління справами) необґрунтовано здійснювалась виплата надбавок та матеріальної допомоги директору та його заступниками у загальній сумі 41723,87 грн., як наслідок зайво перераховано до державних цільових фондів соціального страхування у загальній сумі 15020,59 грн., у зв'язку з чим необхідно усунути зазначене порушення в порядку, передбаченому Главою 9 КЗпП України, відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами соціального страхування, в разі неповернення коштів з осіб, винних у даному порушені, стягнути шкоду в порядку та розмірі, передбаченому стст.130-134, КЗпП України (п.п.2 обовязкових вимог);

3. У порушення п.23. та п.49 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» в грудні 2008 року та 2009 при відсутності зареєстрованих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків по оплаті праці із спеціального фонду фактично здійснено виплату матеріальної допомоги та премії спеціального фонду співробітникам ДОТП «Радуга», які прийняті на ставку по КЕКВ 1111, крім того співробітники не зайняті наданням платних послуг, в загальній сумі 74560,09 грн., як наслідок зайво перераховано до державних цільових фондів соціального страхування по КЕКВ 1120 у загальній сумі 272244,79 грн., у зв'язку з чим необхідно усунути вказане порушення в порядку, передбаченому главою 9 КЗпП України, відкоригувати розрахунки з державними цільовими фондами соціального страхування, або з винних осіб стягнути шкоду в порядку, передбаченому 130-134 КЗпП України.(п.п.3 обовязкових вимог);

4.В порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 22.11.2004 № 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» (зі змінами), норми харчування ДОТП «Радуга» перевищують встановлені норми, що призвело до необґрунтованого списання продуктів харчування у загальній сумі 49862,43 грн., у зв'язку з чим відповідач вимагав усунути зазначене порушення шляхом стягнення з винних осіб в порядку, передбаченому ст..ст.130-136 КЗпП України (п.4. обовязкових вимог);

5.У порушення абзацу 3 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями» від 04.06.2003 р. № 848 встановлено використання автотранспорту, без дозволу керівника , у вихідні дні, що призвело до незаконного списання пального на загальну суму 2117,96 грн., у зв'язку з чим відповідач вимагав усунути зазначене порушення шляхом стягнення з винних осіб в порядку, передбаченому ст..ст.130-136 КЗпП України (п.5. обовязкових вимог);

7.У порушення п.1.ст.10 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а також п.1.2 та п.1.4 Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей , грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженої наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998 № 90, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.11.1998 № 728/3168 (зі змінами та доповненням ) за результатами проведеної в ході ревізії вибіркової інвентаризації встановлено, зокрема:

-недостача солярію 1 одиниця залишкова балансова вартість складає 32139,01 грн., відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України віл 22.01.1996 № 116, розмір збитків недостачі солярію становить 64278,02 грн., у зв'язку з чим відповідач вимагав усунути зазначене порушення шляхом стягнення з винних осіб недостачу солярію в сумі 64278,02 грн., в порядку, передбаченому ст..ст.130-136 КЗпП України, з якої відшкодувати збитки установи відповідно до Постанови КМУ від 22.01.1996 № 116, здійснивши відповідні перерахування до Державного бюджету.

Щодо встановлення порушення Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" ( зі змінами та доповненнями), в частині необґрунтованої виплати надбавок та матеріальної допомоги директору та його заступниками у загальній сумі 41723,87 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.4 вказаної постанови право встановлювати працівникам бюджетних установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них, надавати працівникам матеріальну допомогу, затверджувати порядок і розміри преміювання працівників відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці, надано керівникам зазначених установ в межах фонду заробітної плати.

При цьому, преміювання керівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, їх заступників, встановлення їм надбавок та доплат до посадових окладів, надання матеріальної допомоги здійснюється за рішенням органу вищого рівня у межах наявних коштів на оплату праці (абзац 2 п.п. «в» п.4 зазначено Постанови).

В акті перевірки на стор.8 ревізорами визначено, що за відсутності рішення органу вищого рівня, яким по відношенню до позивача є Державне управління справами, у періоді, що ревізувався здійснювалась виплата надбавок та матеріальної допомоги директору ДЗ Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами у загальній сумі 56744,46 грн. ( в 2008 році 24946,68 грн., в 2009 30976,34 грн.) по КЕКВ 1111, 1120, а саме за складність та напруженість в роботі 30859,00грн., за ненормований робочий день у загальній сумі 4875,87 грн., матеріальна допомога 5999,00 грн., в наслідок чого зайво перераховано до державних цільових фондів соціального страхування кошти у сумі 15020,59 грн.

Зазначене порушення на думку відповідача спричинило завищення фактичних видатків за КЕКВ 1111,1120 у формі 2-д «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» за 2008 рік.

Виплата вказаних сум підтверджується також матеріалами справи, а саме: матеріалами справи наказами по змінення посадового окладу, про надання матеріальної допомоги (т.1, а.с.90-94)

Позивачем на обґрунтування своєї позиції підчас ревізії та судового розгляду було надано лист Державного управління справами від 21.08.2007 № 03\16\2210, згідно якого визначені надбавки встановлювались в межах фонду оплати праці.

В судовому засіданні позивачем було також надано Розпорядження керівника Державного управління справами «Про затвердження Положення про порядок , умови та показники преміювання керівників підприємств, установ і організацій, що перебувають в управлінні Державного управління справами» від 05.04.2002 № 160 (т.1. а.с. 235-238), відповідно до якого підприємства, установи і організації, що фінансуються з бюджету, здійснюють преміювання керівників в межах фонду оплати праці згідно з затвердженим кошторисом доходів і видатків самостійно.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача, оскільки вказане Розпорядження було видано до прийняття Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2002 № 1298, а відсутність відповідного рішення Державного управління справами призвело до порушення п. 4 цієї постанови.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про правомірність вимог відповідача в цієї частині.

Щодо встановлення порушення п. 23 та п. 49 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" суд зазначає.

Згідно п. 23 вказаної Постанови видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов'язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов'язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду.

При цьому розпорядник бюджетних коштів здійснює коригування обсягів узятих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису для проведення видатків з цих зобов'язань із спеціального фонду кошторису відповідно до бюджетного законодавства.

Відповідно до п. 49 Постанови видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін.

Видатки спеціального фонду кошторису здійснюються у послідовності, передбаченій пунктом 23 цього Порядку для їх планування.

Установи мають право використовувати протягом поточного року залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року для здійснення видатків або надання кредитів з бюджету, передбачених у кошторисах на поточний рік.

Зміни до спеціального фонду кошторису вносяться у разі, коли загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обсягом залишків коштів на його рахунках на початок року буде більший, ніж відповідні надходження, враховані у кошторисі на відповідний рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг видатків або надання кредитів з бюджету повинен дорівнювати сумі уточненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

Протягом року розпорядники вносять зміни до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на підставі довідки Державного казначейства про підтвердження надходжень на спеціальні реєстраційні рахунки, що відкриті в органах Державного казначейства, та довідки про зміни до кошторису без внесення відповідних змін до бюджетного розпису за спеціальним фондом бюджету. Розпорядники нижчого рівня подають в обов'язковому порядку розпорядникам вищого рівня завірені відповідним органом Державного казначейства копії затверджених довідок про внесення змін до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями. Розпорядниками вносяться зміни до спеціального фонду кошторису у частині збільшення надходжень та видатків у разі, коли обсяги власних надходжень спеціального фонду кошторису фактично перевищили обсяги, враховані під час затвердження відповідного бюджету, з урахуванням залишків на початок року. Зміни вносяться на підставі розрахунків з відповідним обґрунтуванням. У разі коли фактичний обсяг власних надходжень бюджетних установ менший від планованих показників, врахованих у спеціальному фонді кошторису, розпорядники зобов'язані за три тижні до кінця бюджетного періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису у частині зменшення надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спеціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпорядники упорядковують бюджетні зобов'язання з урахуванням внесених до спеціального фонду кошторису змін.

Органи Державного казначейства ведуть облік таких змін, провадять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходженнями на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без внесення змін до бюджетного розпису та відображають у звітності про виконання державного бюджету планові показники за спеціальним фондом бюджету з урахуванням внесених змін до кошторисів.

Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходженнями (крім власних надходжень бюджетних установ) вносяться у порядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпису складаються довідки про внесення змін до кошторису.

Планові показники за спеціальним фондом кошторису розпорядників у формах звітності повинні відповідати даним обліку, який ведеться органами Державного казначейства.

Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітності забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фондом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним звітності Державного казначейства про виконання спеціального фонду державного бюджету.

Головні розпорядники під час складання та подання зведеної фінансової звітності враховують дані довідок про внесення змін до кошторису, які є підставою для відображення планових показників за власними надходженнями у зведених звітах про виконання кошторисів. При цьому зазначені дані повинні відповідати даним обліку Державного казначейства.

В акті ревізії на стор 9 (т.1.а.с.16) зафіксовано, що порушення зазначених норм в 2008 та 2009 роках при відсутності зареєстрованих бюджетних зобов'язань за загальним фондом кошторису було здійснено виплату матеріальної допомоги та премії працівникам зі спеціального фонду кошторису , які прийняті на ставки, що затверджені у штатному розписі по загальному фонду кошторису та не зайняті наданням платних послуг по КЕКВ 1111 у загальній сумі 74560,09 грн.(2008рік- 54883,49 грн., 2009 19676,60 грн.), як наслідок зайво перераховано до державних цільових фондів соціального страхування по КЕКВ 1120 у загальній сумі 27244,79 грн.

Зазначений висновок відповідачем було прийнято на підставі наказів, платіжних доручень, табелів, зводів по заробітній платі, журнали-ордери № 2 по загальному фонду та спеціальному фонду, посадові інструкції та накопичувальна відомість).

Судом встановлено, що станом на 01.12.2008 у позивача постійно працювало 30 осіб, станом на 01.12.2009 35 осіб (т.1.а.с.96,97).

Кошторисом доходів та витрат позивача, затвердженим на 2008 та 2009 роки першим заступником Міністра у справах сімї, молоді та спорту (т.1.а.с.98,99 ) передбачено здійснення витрат на оплату праці 538700 грн. за загальним фондом (відповідно у 2009 році 635400,00 грн.), та спеціальним фондом 498500,00 грн. ( відповідно у 2009 році- 693700,00 грн.). Штатний розклад працівників позивача на 2008,2009 роки затверджено окремо по загальному та спеціальному фонду. (т.1,а.с. 100-105).

Суд погоджується з доводами відповідача, враховуючи що у позивача на 2008 та 2009 роки затверджено окремі штатні розписи по загальному та спеціальному фонду та в кошторисах на зазначені роки здійснено окремі розрахунки за КЕКВ 1111 «Заробітна плата» та КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату».

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що виплата заохочувальних виплат , матеріальної допомоги працівникам позивача, яких було прийнято на ставки, визначені в штатному розпису загального фонду оплати праці було здійснено за рахунок спеціального фонду, а підчас судового розгляду не було підтверджено факт того, що всі працівники, якім було здійснено зазначені виплати працювали за сумісництвом на посадах, визначених в штатному розпису по спеціальному фонду та були зайняті наданням платних послуг.

За таких підстав, суд вважає вимоги позивача щодо скасування пункту обовязкових вимог в цієї частині необґрунтованими.

Щодо встановлення порушення Постанови Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2004 р. N 1591 «Про затвердження норм харчування у навчальних та оздоровчих закладах» (зі змінами та доповненнями) (далі Постанова № 1591) суд зазначає наступне.

Постановою № 1591 затверджено норми харчування, у тому числі в оздоровчих закладах для учнів (вихованців) навчальних закладів.

Вибірковою перевіркою (аркуш акту 13), вибірковою ревізією за липень-серпень2008 та червень-липень 2009 року було встановлено, що у порушення Постанови Кабінету Міністрів України норми харчування перевищують встановлені норми, що призвело до необґрунтованого списання продуктів харчування у загальній сумі 49862,43 грн., в тому числі : червень 2008 року 3391,31 грн.; червень-липень 2009 46471,13 грн., Зазначені операції було відображено в журналах-ордерах № 10.

В наслідок допущеного порушення у формі 4-1д «Звіт про надходження та використання коштів, отриманих як плата за послуги, що надаються бюджетними установами» завищено касові та фактичні видатки за 2008 рік за КЕКВ 1133 «Продукти харчування» на загальну суму 3391,33 грн. та за 2009 рік - 46471,13 грн.

Кошторисом доходів та витрат позивача, затвердженим на 2008 та 2009 роки першим заступником Міністра у справах сімї молоді та спорту (т.1.а.с.98,99) передбачено здійснення витрат на продукти харчування 86400,00 грн. за загальним фондом (відповідно у 2009 році 157500,00 грн.), та спеціальним фондом 751300,00 грн. ( відповідно у 2009 році - 1216900,00 грн.).

Судом досліджено копії путівок в дитячий оздоровчий табір «Радуга», відповідно до яких споживачу послуг повідомляється, що до вартості путівки входить 5-разове харчування, відомості щодо кількості оздоровлених дітей протягом 2008, 2009 року, встановлено що на оплату путівок було направлено з бюджету 2008 року 983,9 грн. (2009 1072,8 тис. грн..), за рахунок батьків (до спеціального фонду) в 2008 1113,9 тис. грн.. ( в 2009 1789,40 тис. грн..(т.1.а.с.144-184)

Відповідно до довідки від 30.08.2010 року вартість дитячого харчування за 1 койко- день в 2008 році 34,22 грн., в тому числі за рахунок бюджетних коштів 14.79 грн., за рахунок спеціальних коштів 19,43 грн. (відповідно в 2009 році 44,80 грн., в тому числі за рахунок бюджетних коштів -12,50 грн., за рахунок спеціальних коштів 32.30 грн. ).

Відповідно до розрахунку вартості путівки позивачем включено до вартості путівки 34,22 грн. за 1-е койко місце в 2008 році (44,80 грн. в 2009 році) (т.1. а.с.185- 188).

Згідно пункту 1.2. Положення про ДЗ «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга» Державного управління справами є оздоровчо-виховним закладом позашкільної освіти та охорони здоров'я , що утримується за рахунок бюджетних коштів, у зв'язку з чим суд вважає обґрунтованим доводи відповідача щодо перевищення норм харчування в ДОТП «Радуга», в наслідок чого було необґрунтовано списано продукти харчування у загальній сумі 49862,43 грн.

Щодо встановлення відповідачем порушення Постанови Кабінету Міністрів України, від 04.06.2003 № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями" суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної Постанови легкові автомобілі посадових осіб установ та організацій, які повністю утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів, використовуються тільки для поїздок, пов'язаних із службовою діяльністю посадових осіб. Після кожної поїздки посадова особа, в розпорядження якої надано автомобіль, в подорожньому листі водія підтверджує особистим підписом час закінчення обслуговування; користування легковими автомобілями у вихідні та святкові дні, а також відрядження на легковому автомобілі за межі області, Автономної Республіки Крим на відстань, що перевищує 200 кілометрів, здійснюються лише з дозволу керівника установи.

Ревізією ( стор.29 акту) випадків використання автомобілів у вихідні, святкові та інші неробочі дні встановлено, в порушення абз.3 п.1 Постанови виявлені факти використання транспорту , без дозволу керівника, згідно табелю обліку робочого часу у вихідні дні, а саме:

В 2008 році 20.04.2008 подорожний лист № 034808 , 06.09.2008 подорожний лист № 034180, 11.10.2008, подорожний лист № 034258, 25.10.2008, подорожний лист № 034920, 27.12.2008, подорожний лист № 034914 - автомобіль ГАЗ 310290 держ. номер НОМЕР_1, 06.09.2008 подорожний лист № 034172, 13.09.2008 подорожний лист № 034201, 27.09.2008 , подорожний лист № 034129, автомобіль РАФ 2203, держ. номер НОМЕР_3, 21.09.2008, подорожний лист № 154736 Ікарус 256, держ. номер НОМЕР_4,

В 2009 році 30.08.2009 подорожний лист № 035281, 19.12.2009 - автомобіль ГАЗ 330210 держ. номер НОМЕР_2, 30.08.2009 подорожний лист, 12.09.2009 - автомобіль ГАЗ ОДАЗ держ. номер НОМЕР_5, 05.09.2009 подорожний лист - автомобіль ГАЗ 310290 держ. номер НОМЕР_1, 03.10.2009 автомобіль Москвіч 2141 держ. номер НОМЕР_6

На думку відповідача дане порушення призвело до незаконного списання палива в кількості 471 л на загальну суму 2117,96 грн.

Зазначені операції із зайвого списання бюджетних коштів у загальній сумі 2117,96 грн. відображено у бухгалтерському обліку позивача у журналі-ордері № 10 за квітень , вересень-грудень 2008 та вересень-грудень 2009 за дебетом субрахунку 801 «Видатки з державного бюджету на утримання установи та інші заходи» та кредитом субрахунку 235 «Паливо , горючі і мастильні матеріали».

В наслідок чого відповідач також вважає, що було допущено викривлення звітності у формі № 2д «Звіт про надходження та використання коштів загального фонду» .

Проте під час судового розгляду були досліджені шляхові листи на вказані в акті автомобілі в неробочі дні, які є документами суворої звітності, належним чином оформлені (т.1. а.с.123 140), у зв'язку з чим суд вважає, що висновки відповідача щодо зазначених порушень, викладені в вимогах, є такими, що не відповідають фактичним обставинам, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цієї частині.

Щодо вимог позивача про скасування п. 7 обовязкових вимог від 18.05.2010 (вих. №01-03-14-14/3640) щодо покриття збитків з недостачі солярію, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Згідно Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ, затверджених наказом Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998, № 9 Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку шляхом їх зіставлення з фактичною наявністю майна.

Відповідно до п.1.4. Інструкції основними завданнями інвентаризації є:

-виявлення фактичної наявності основних засобів, матеріальних цінностей, бланків суворої звітності, грошових коштів у касах, на реєстраційних, спеціальних реєстраційних, валютних та поточних рахунках;

-виявлення невикористовуваних матеріальних цінностей;

-дотримання умов зберігання матеріальних цінностей і грошових коштів, а також правил утримання та експлуатації матеріальних цінностей;

-перевірка реальної вартості обліковуваних на балансі матеріальних цінностей, сум дебіторської та кредиторської заборгованості, в тому числі - щодо якої термін позовної давності минув, та інших статей балансу;

-виявлення товарно-матеріальних цінностей, які застарілі або частково втратили свою споживчу властивість.

Відповідачем під час інвентаризації основних засобів встановлено недостачу солярію, що за даними бухгалтерського обліку рахується на субрахунку 103 «Будинки та споруди» рахунку 10 «Основні засоби» та обліковується на балансі на суму 32139,01 грн.

Відповідно до Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ Від 22.01.1996 № 116, розмірі збитків від недостачі становить 64278,02 грн.

Проте, судом встановлено, що позивачем листами від 19.03.2009 (вих. № 50), 10.04.2010 (вих. № 62) (т.1. а.с.192- 197) направлялись звернення до Державного управління справами щодо прийняття заходів щодо списання солярію, проте дозвіл на списання було надано Розпорядженням керівника Державного управління справами від 19.10.2010 № 338 (т.2 а.с.4).

Крім того, відповідачем було зроблено висновок про те, що нестача солярію відбулась з вини працівників позивача, проте, з матеріалів справи вбачається те, що руйнування солярію відбулось за рахунок природних чинників, а не внаслідок винних дій будь-яких винних дій працівників позивача, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині скасування даного пункту вимог є обґрунтованими.

На підставі зазначеного вище, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що не можна вважати обґрунтованими висновки відповідача, викладені в п. 5,7 вимог від 18.05.2010 (вих. №01-03-14-14/3640). За таких обставин суд приходить висновку , що зазначені пункти вимог не можна визнати таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, внаслідок чого існують підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.12.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 16.12.2010 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п.п. 5,7 ( в частині недостачі солярію) Письмових вимог Контрольно-ревізійного управління АР Крим № 01-03-14-14/3640 від 18.05.2010 р. про усунення порушень.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Стягнути на користь ДЗ «Дитячий оздоровчий табір-пансіонат «Радуга»(98431, Бахчисарайський р-н, с. Пищане, вул. Набережна,19, ідентифікаційний код 04634049) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Котарева Г.М.