Ухвала суду № 135956587, 24.04.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/485/26

Провадження № 2/302/342/26

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

24 квітня 2026 року селище Міжгір`я

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчик О.І., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2026 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) подана і його інтересах представницею адвокаткою Керецман Надією Валеріївною до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 , відповідачка 1) та Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (далі Служба в справах дітей, відповідач 2), про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини.

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16 квітня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали. Позивачу надано судом строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

Копія ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.04.2026 про залишення позовної заяви без руху було надіслано представнику позивача ОСОБА_1 адвокатці Керецман Н.В. через «Електронний кабінет» та отримано 16.04.2026, згідно довідки про доставку електронного документу.

20.04.2026 на адресу суду через «Електронний суд» представником позивача адвокаткою Керецман Н.В. подано заяву про усунення недоліків з додатками та надано позовну заяву (у новій редакції) та докази доплати судового збору у розмірі 871,84 грн.

Ознайомившись із змісто нової редакції позовної заяви суд констатує, що станом на 24 квітня 2025 року вимоги ухвали про залишення без руху позивачем ОСОБА_1 виконані не в повному обсязі, виявлені недоліки за пред`явленим позовом позивачем не усунені в частині виконання вимог ст.175 ЦПК України, в позовній заяві (у новій редакції) відсутній виклад щодо предмету спору, вимог до відповідачів та їх обґрунтування, а наявна лише вимога про встановлення факту, що має юридичне значення, у зв`язку з чим позов підлягає поверненню позивачу, відповідно до приписів ч.3 ст.185 ЦПК України.

Суддя уважає за необхідне додатково звернути увагу позивача на практиці правозастосування відповідних норм, зокрема й викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 в справі № 201/5972/22, посилання на яку, також міститься в позовній заяві.

В зазначеній постанові, серед інших правових висновків, Велика Палата Верховного Суду, вказуючи про неможливість установлення факту одноосібного виховання дитини одним із батьків в порядку окремого провадження зауважила, що такий може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Тобто зазначена обставина не установлюється як окремий самостійний факт, а з`ясовується судом при вирішенні відповідного матеріально-правового спору, як от: стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини, порядку й способу спілкування й участі у вихованні дитини, позбавлення батьківських прав тощо.

Первісна позовна заява була залишена ухвалою судді без руху через невідповідність її приписам ст. 175 ЦПК України, зокрема через відсутність викладу позовних вимог до відповідачів та викладу обставин щодо предмету спору.

Нова редакція позовної заяви також не містить відомостей про існування спору, а також позовних вимог матеріально-правових вимог позивача до відповідачів

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.

Отже, під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права, який є суттю суперечності, конфлікту, протиборства сторін.

Суд зауважує, що поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

З огляду на це спір про право пов`язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають у реалізації права.

Тобто у цьому випадку йде мова не про спір між батьками, а щодо встановлення існування певних обставин.

Приймаючи рішення про повернення пред`явленої позовної заяви, суд зазначає, що статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Позивачем вимоги суду повністю не виконані, недоліки до теперішнього часу позивачем не усунуті та питання про продовження строку для усунення виявлених недоліків не порушувалось.

ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку є додержання процесуальної форми і змісту пред`явленої до суду позовної заяви, тобто додержання умов її прийнятності, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.

Відповідно до ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина 3); суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5).

Таким чином, у встановлений судом строк зазначені в ухвалі суду недоліки, на виконання ухвали Міжгірського районного суду Закарпатської області від 16.04.2026 позивачем повністю не усунені та належних документів на усунення викладених в ухвалі суду недоліків до теперішнього часу на адресу суду ні позивачем ОСОБА_1 ні його представником не представлено.

У зв`язку з вищевикладеним, вважаю, що у встановлений судом строк, позивач вимоги, визначені статтею 175 ЦПК України не виконав, а тому вважаю необхідним винести ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та повернення позивачу позовної заяви разом з додатками до позову.

Суддя має право відкрити провадження у справі за наявності як передумов права на пред?явлення позову, так і умов, які становлять порядок реалізації права на звернення до суду, і вони передбачені статтями 175, 177 ЦПК України. Зазначене свідчить, що в разі, якщо такі передумови наявні, то у цієї особи є право на судовий розгляд її цивільно-правової вимоги. Якщо яка-небудь із передумов відсутня, то немає і самого права; звернення до суду в такому разі не може призвести до судового розгляду зазначеного спору.

Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ЦПК. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися і застосовуватися, починаючи з моменту пред?явлення позову до суду.

Оскільки недоліки, зазначені в ухвалі суду від 16.04.2026 про залишення позовної заяви без руху у визначений судом строк позивачем ОСОБА_1 повністю не усунуті, тому позовна заява із додатками до неї, відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України, вважається неподаною та повертається позивачу.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що згідно з положеннями ч.7 ст.185 ЦПК України, повернення позову не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ч.3 ст.185, ст.ст.258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Служби у справах дітей Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком малолітньої дитини, - вважати неподаною та повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею, проте може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.І. Повідайчик