Ухвала суду № 135955566, 20.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 243/4706/24

Провадження № 1-кп/204/657/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, з приміщення зали судових засідань кримінальні провадження: №22025050000000889, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025, №22023050000004439, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.ч.1,3 ст. 436-2 КК України,

УСТАНОВИВ:

У провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебувають вищевказані кримінальні провадження.

20.04.2026 через канцелярію суду (Документ сформований в системі «Електронний суд» 20.04.2026) прокурором подано клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , яке обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Так, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується, тим, що злочини, які інкримінується обвинуваченому, є тяжкими та передбачають покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Інкриміновані обвинуваченому злочини, відносяться до категорії тяжких злочинів проти основ національної безпеки України, злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років з конфіскацією майна, отже наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування, тому лише ця обставина спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності. Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає в тому, що, будучи ознайомленим з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений володіє інформацією, у тому числі біографічних даних, щодо експертів, свідків, які надали органу досудового розслідування показання та провели відповідні експертизи, які доводять участь обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень. Вказані відомості можуть надати обвинуваченому можливість, як самостійно, так і з використанням кола своїх знайомих, здійснити незаконний фізичний, психологічний тиск на названих осіб, їх підкуп або шантаж. Допит свідка та експертів на стадії судового розгляду ще не проводився, що дає підстави припускати вірогідність незаконного впливу обвинуваченого на свідків з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань та на експертів при роз`ясненні їх висновків з метою викривлення відомих їм обставин. Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України полягає у можливості обвинуваченого вчинити інші кримінальні правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у яких він обвинувачується. Зокрема, обвинувачений, незважаючи на викриття його діяльності правоохоронними органами, може продовжувати планувати та готувати нові епізоди злочинної діяльності, вживаючи при цьому більш ретельних заходів конспірації. Незастосування до обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту унеможливить запобігання вищевказаним ризикам.

Також, 20.04.2024 через канцелярію суду надійшли наступні клопотання та заяви:

- від захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з цілодобовим обмеженням свободи пересування, зокрема на особисте зобов`язання або домашній арешт у певний період доби, із покладенням обов`язків, які суд визнає необхідними та достатніми;

- від захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на менш обтяжливий запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною покидати житло з 22:00 до 05:00 години, ураховуючи зобов`язання ОСОБА_8 та відсутність реальних ризиків;

- від захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання, а також заява про передачу ОСОБА_8 на поруки;

- від захисника ОСОБА_6 : про зміну запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на особисте зобов`язання або особисту поруку адвоката ОСОБА_4 , заява про повернення суми застави;

- від Народного депутата України ОСОБА_9 про передачу ОСОБА_8 на поруки.

В обґрунтування поданих клопотань захисниками обвинуваченого вказано на недоведеність прокурором існування у даному кримінальному провадженні ризиків, які зумовлюють подальше застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, при тому, що протягом перебування у провадженні суду кримінальних проваджень, ОСОБА_8 , який заінтересований у встановленні істини та доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, не чинив жодних дій направлених на: переховування від суду, впливу на свідків та експертів у кримінальному провадженні. Існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не доведено, є припущенням та доказами не доведено. За час перебування під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_8 жодного разу не порушив режиму запобіжного заходу. З моменту повідомлення про підозру та фактичного застосування запобіжного заходу ОСОБА_8 прибував на всі виклики, як до суду, так і до слідчого, чим підтвердив свою процесуальну поведінку. Окрім цього, у поданих клопотаннях сторони захисту звернена увага на те, що у зв`язку з незадовільним станом здоров`я та проведеним лікуванням ОСОБА_8 має потребу у здійсненні короткочасних прогулянок на свіжому повітрі, відвідування паркових зон, зон поблизу водоймів. Також ОСОБА_8 має базові потреби у купівлі продуктів харчування, медикаментів, засобів гігієни, а застосування цілодобового домашнього арешту унеможливлює відвідання магазинів та аптек.

Заяви захисника ОСОБА_4 та Народного депутата України ОСОБА_9 про передачу ОСОБА_8 на поруку обґрунтовані бездоганною репутацією ОСОБА_8 , бездоганною процесуальною поведінкою, надмірним обтяженням запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, достатністю забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків застосуванням особистої поруки.

У судовому засіданні прокурор подане ним клопотання підтримав та просив його задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки клопотання прокурора є необґрунтованим. За 2 місяці ОСОБА_8 не порушував свої обов`язки, довів, що не має наміру переховуватись. Подане ним клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який підтримав, просив застосувати до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби або передати на поруки.

Захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання прокурора заперечував в повному обсязі, просив задовольнити подані ним клопотання про зміну запобіжного заходу на більш м`який та заяву про передачу ОСОБА_8 на поруки.

Захисник ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, оскільки ризики вказані прокурором у клопотанні не підтверджені. Зазначив, що після зміни запобіжного заходу ОСОБА_8 жодного разу не порушив покладені на нього обов`язки. У разі, якщо суд дійде висновку про наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, просив суд змінити запобіжний захід ОСОБА_8 на особисте зобов`язання.

Захисник ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував, зазначивши, що під час дії запобіжного заходу ОСОБА_8 жодним чином умови його не порушував. Просив суд задовольнити подані заяви про передачу обвинуваченого на поруки.

Присутня у судовому засіданні Народний депутат України ОСОБА_9 подану заяву про передачу ОСОБА_8 на поруки підтримала та просила задовольнити. Пояснила, що для успішної реабілітації ОСОБА_8 потрібні піші прогулянки. Також зазначила, що один з її помічників постійно перебуває поряд з ОСОБА_8 та надає йому усіляку допомогу.

Обвинувачений ОСОБА_8 клопотання захисників підтримав в повному обсязі.

Вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши наявні матеріали кримінального провадження, суд доходить таких висновків.

Ухвалою суду від 25.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_8 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю, покладено обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу є невід`ємним та невідчужуваним конституційним правом людини і передбачає можливість вибору своєї поведінки з метою вільного та всебічного розвитку, самостійно діяти відповідно до власних рішень і задумів, визначати пріоритети, робити все, що не заборонено законом, безперешкодно і на власний розсуд пересуватися по території держави, обирати місце проживання тощо; це право означає, що особа є вільною у своїй діяльності від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, які встановлюються Конституцією та законами України (абзац другий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 червня 2016 року N 2-рп/2016).

Згідно з ч. 2 ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на свободу та особисту недоторканність; нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Конституційний Суд України, виходячи з положень частин першої, другої статті 29 Основного Закону України та сформульованих ним юридичних позицій, а також беручи до уваги положення міжнародних правових актів щодо захисту права людини на свободу та особисту недоторканність, вважає, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина та виключно на підставі вмотивованого рішення суду (абз. 13 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2017 року N 1-р/2017).

Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Виходячи з викладеної норми закону необхідно зазначити, що заходи забезпечення кримінального провадження, які застосовуються до особи з відповідним процесуальним статусом підозрюваного чи обвинуваченого, зокрема запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, є об`єктивно необхідними на відповідних етапах кримінального провадження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Домашній арешт, відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України, полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).

За змістом ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії домашнього арешту не може перевищувати 2-х місяців, у разі необхідності він може бути продовжений в межах досудового розслідування, але не більше 6 місяців. Разом з цим законодавцем не вказаний максимальний строк домашнього арешту під час судового розгляду, який може продовжуватись до закінчення провадження.

У разі необхідності строк домашнього арешту може бути продовжений в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку застосування домашнього арешту суд з`ясовує, крім відомостей, зазначених у ст. 194 КПК України, чи наявні обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 5 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

З огляду на зазначені положення закону, суду під час вирішення клопотання про продовження запобіжного заходу необхідно в межах його доводів розкрити питання: 1) кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_8 ; 2) наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень; 3) наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України; 4) наявності чи відсутності достатніх підстав уважати, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; 5) наявності чи відсутності інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України; 6) обов`язків, передбачених статтею 194 КПК України, які будуть покладені на обвинуваченого.

Відповідно до обвинувальних актів, які перебувають у провадженні суду, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.ч.1,3 ст. 436-2 КК України, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч. 2 ст. 181 КПК України) для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, який по суті не розпочато та метою якого є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у вчиненні кримінальних правопорушень за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом обґрунтованості підозри. Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер, тяжкість та наслідки кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Тому, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та які прокурором наведено на обґрунтування поданого клопотання, суд уважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, при цьому суд виходить з такого.

При визначенні ймовірності переховування ОСОБА_8 від суду, ураховується тяжкість інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 114-2, ч.3 ст. 436-2 КК України, які відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання до 8 років позбавлення волі. При цьому, інкриміновані обвинуваченому злочини відноситься до категорії кримінальних правопорушень: проти основ національної безпеки України (ч. 2 ст. 114-2 КК України), проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (ч. 3 ст. 436-2 КК України).

Отже у сукупності наслідки і ризик втечі для обвинуваченого можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування, тому лише ця обставина за висновком суду спонукає людину до вчинення дій, спрямованих на ухилення від кримінальної відповідальності.

Оцінюючи наявність ризику переховування обвинуваченого від суду, слід зазначити, що з огляду на практику ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Тому при оцінці ризику переховування, судом ураховуються відомості, які характеризують обвинуваченого, а саме те, що він: раніше не судимий, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, є митрополитом Святогірським, вікарієм блаженним митрополита Онуфрія Київського та всієї України, намісником Свято-Успенської Святогірської лаври, позбавлений громадянства України на підставі Указу Президента України № 898/2022 від 28.12.2022.

Однак, оцінюючи у сукупності та взаємозв`язку пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення та відомості, які характеризують його особу, суд уважає, що такі позитивні характеристики обвинуваченого та міцні соціальні зв`язки по суті не зменшують ступінь суспільної небезпеки інкримінованих кримінальних правопорушень, а тому, не є такими, які нівелюють існування ризику переховування.

Твердження захисників про виконання протягом двох місяців, під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, покладених на нього обов`язків, відсутність у нього намірів на переховування, по своїй суті та у співставленні з наведеними вище обґрунтуваннями, судом не приймаються, оскільки не зменшують та не спростовують існування даного ризику.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, суд зазначає наступне.

Згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, стаття 224 КПК України), суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, який по суті не розпочато, не виконано вимоги ст.ст.347-349 КПК України, не визначено обсяг та порядок дослідження доказів. У той же час стороні захисту відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями. Отже на даний час існує ймовірність того, що ОСОБА_8 може впливати на свідків, експертів з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для уникнення кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Отже, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України залишається існуючим, не зменшився та своєї актуальності не втратив.

Твердження сторони захисту, викладені у поданих захисниками клопотаннях щодо відсутності ризику тиску на свідків з підстав, що досудове розслідування завершене, докази зібрані та долучені до матеріалів справи, обвинувачений не має фактичних можливостей впливу на вказаних осіб, не має доступу до відповідних баз даних, відомості про те, що ОСОБА_8 чинив спроби контактувати зі свідками чи експертами у кримінальному провадженні відсутні, судом не приймаються, ураховуючи вищевикладене.

Отже, з огляду на додержання судом принципу безпосередності дослідження доказів та можливості врахування при винесенні рішення лише показів свідків та експертів, які були надані саме в ході судового розгляду кримінального провадження, суд уважає, що ризик можливого впливу на свідків та експертів є існуючим та не зменшився.

Щодо наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, слід вказати, що ОСОБА_8 інкриміновано вчинення злочинів проти основ національної безпеки; миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, під час повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, яке триває і наразі. Численні міжнародні злочини країни-агресора, масові вбивства та руйнування засуджує увесь цивілізований світ.

У разі не застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити свою злочинну діяльність, оскільки з великою імовірністю зможе проводити церковні обряди, оголошувати церковні промови у присутності священнослужителів та парафіян, що в свою чергу вказує на можливість продовження обвинуваченим вчинення злочинів, у яких обвинувачується або вчинення нового кримінального правопорушення.

Доводи ж сторони захисту щодо відсутності вказаного ризику з підстав, що вказаний ризик є припущенням та не підтверджений жодним доказом, зводяться до простого заперечення вказаного ризику, його існування не мінімізують.

Розглядаючи клопотання сторони захисту про застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту в певний період доби або особистого зобов`язання, суд дійшов такого.

При оцінці можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, ураховуючи, що така їх оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності» за яким слід вважати, що на даний час інші більш м`які запобіжні заходи ніж цілодобовий домашній арешт не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб протидії, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в кримінальному провадженні в майбутньому.

Будь-яких обставин, які б свідчили, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з урахуванням наявності встановлених ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_8 , судом на теперішній час не встановлено. Обставин неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, не встановлено.

Виконання ж обвинуваченим покладених на нього обов`язків свідчить про дієвість обраного запобіжного заходу, при цьому автоматично не зумовлює зміну раніше обраного запобіжного заходу на більш м`який.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме ризику переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується. А оскільки кожний ризик завжди пов`язаний з певною невизначеністю, тобто відсутністю точної та повної інформації, яка б давала можливість встановити його настання, наведені у клопотаннях захисників доводи щодо відсутності доказів на підтвердження ризиків, жодним чином не виключають ймовірність реальності певних ризиків та не відображають потенційну неможливість їх виникнення.Таким чином, твердження сторони захисту про необґрунтованість та недоведеність ризиків у даному кримінальному провадженні у зв`язку з неданням відповідних доказів, не приймаються.

При вирішенні питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу до обвинуваченого, суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання, домашнього арешту в певний період доби, про що заявлені відповідні клопотання сторони захисту, є недостатніми для запобігання встановленим ризикам, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від його волі, а їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Твердження сторони захисту про те, що застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту унеможливлює відвідування ним магазинів та аптек з метою купівлі продуктів харчування медикаментів, засобів гігієни спростовано в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_9 , яка вказала, що один з її помічників постійно знаходиться поряд з ОСОБА_8 . Отже, з викладеного слідує, що вищевказані базові, життєві потреби обвинуваченого є забезпеченими. Щодо зазначених тверджень про те, що застосований запобіжний захід унеможливлює короткі прогулянки на свіжому повітрі, слід вказати, що виходячи з встановленого місця проживання ОСОБА_8 , останній має змогу виходити на територію подвір`я домоволодіння, у якому мешкає, та відповідно перебувати на свіжому повітрі. При цьому, також слід зазначити, що застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суть якого полягає у забороні полишати житло, жодним чином не забороняє особі перебувати на свіжому повітрі.

Розглядаючи заяви Народного депутата України ОСОБА_9 , адвоката ОСОБА_4 про взяття на особисту поруку, ураховуючи неодноразовий розгляд під час минулих судових засідань аналогічних клопотань, суд дійшов висновку, що з наведених раніше обґрунтувань, ураховуючи всі обставини, встановлені на даному етапі здійснюваного кримінального провадження, існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, визнаних судом доведеними, ураховуючи норми ст. 180 КПК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, за висновком суду, не здатен належним чином впливати та забезпечити процесуальну поведінку ОСОБА_8 , сприяти належному виконанню покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, заяви Народного депутата України, адвоката ОСОБА_4 про передачу ОСОБА_8 на особисту поруку задоволенню не підлягають.

Таким чином,оскільки ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст.177 КПК України, які не зменшилися та продовжують існувати, виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу та процесуальних обов`язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_8 , а застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, ураховуючи, що суд з метою дотримання права обвинуваченого ОСОБА_8 на отримання необхідної йому медичної допомоги, відповідно до досліджених під час судових засідань копій медичних висновків, дійшов висновку про заборону обвинуваченому цілодобово залишати житло за встановленою адресою місця проживання, однак за винятком випадків необхідності надання медичної допомоги обвинуваченому. Підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на даній стадії судового розгляду не встановлено, відтак клопотання сторони захисту, задоволенню не підлягають.

Отже, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню та обвинуваченому ОСОБА_8 слід продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, без застосування електронних засобів контролю, на два місяці з покладенням відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків. Вказаний запобіжний захід є пропорційним наявним ризикам, а також тим завданням, які має досягти судовий орган на цьому етапі судового провадження. Має найменший вплив на реалізацію прав і свобод людини, а таке втручання продовжує бути розумним і співмірним.

Розглядаючи заяву захисника ОСОБА_6 про повернення застави, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1, ч. 2 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 УПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Як встановлено судом, у кримінальному провадженні №22023050000004439, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2023, обвинуваченому ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після чого строк цього запобіжного заходу було неодноразово продовжено в ході досудового розслідування, а також Слов`янським міськрайонним судом Донецької області у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.10.2025 ухвала Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 01 серпня 2025 року, якою обвинуваченому за ч. 2 ст. 114-2 КК України ОСОБА_8 , продовжено захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою на 60 днів до 29 вересня 2025 року включно, без визначення розміру застави, скасована. Постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково. Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто, до 29 вересня 2025 року включно. Визначено ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 1 514 000 гривень.

Визначений ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.10.2025 розмір застави відносно ОСОБА_8 , було внесено.

Обов`язки покладені ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23.10.2025 на ОСОБА_8 , при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави у кримінальному провадженні №22023050000004439 від 21.11.2023, ОСОБА_8 не порушувалися, внесений розмір застави в дохід держави не звертався.

Далі, у кримінальному провадженні №22025050000000889, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.09.2025, 03.11.2025 ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Ухвалою Чечелівського районного суду від 06.12.2025 кримінальні провадження №22025050000000889 від 11.09.2025та №22023050000004439 від 21.11.2023, за обвинуваченням ОСОБА_8 об`єднані в одне провадження.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 25.02.2026 обвинуваченому ОСОБА_8 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю.

Отже, фактично дія запобіжного заходу у вигляді застави припинилася.

Порядком внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012р. № 15 (у редакції постанови КМУ від18.01.2012р.№ 27) передбачений порядок їх повернення, зокрема: кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка-готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку. Для повернення коштів, внесених як застава, особа чи заставодавець подає до органу Казначейства, в якому відкрито депозитний рахунок суду, на який було внесено заставу, такі документи: заява особи чи заставодавця, в якій обов`язково зазначаються реквізити банківського рахунка, на який зараховуватимуться кошти, що підлягають поверненню, а у разі відсутності банківського рахунка - відомості про банк чи підприємство поштового зв`язку; засвідчена судом копія постанови (ухвали) судді чи суду, вироку суду, в якому міститься рішення про повернення застави; копія платіжного або іншого документа, що підтверджує факт внесення коштів як застави. Повернення коштів, внесених як застава, здійснюється протягом п`яти робочих днів з дня надходження зазначених документів до органу Казначейства (пункти 7-8).

Таким чином, ураховуючи наведене, з урахуванням того, що наразі дія запобіжного заходу у вигляді застави припинилася, відносно обвинуваченого ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а тому заставу внесену за обвинуваченого слід повернути заставодавцям: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 .

На підставі викладеного, Керуючись ст.ст. 177, 178, 180, 181, 194, 331, 350, 370-372, 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотань захисників: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на більш м`який відмовити.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту без застосування електронного засобу контролю обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до 20 червня 2026 року і зобов`язати цілодобово не покидати приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за винятком випадків переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога», надання медичної допомоги обвинуваченому та подальшого невідкладного повернення до житла.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- не відлучатися з с. Романків Обухівського району Київської області, в якому він проживає, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- негайно прибувати до суду за першим викликом;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даних кримінальних провадженнях;

- здати на зберігання до органів/підрозділів ДМС свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, якщо такі маються.

Контроль за виконанням обвинуваченим ОСОБА_8 цілодобового домашнього арешту з покласти на Обухівському районному управлінню поліції ГУНП в Київській області.

У задоволенні заяви адвоката ОСОБА_4 та Народного депутата України ОСОБА_9 про передачу ОСОБА_8 на особисту поруку - відмовити.

Заяву захисника ОСОБА_6 про повернення застави особам, які їх внесли, - задовольнити.

Повернути заставу, внесену на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду за ОСОБА_8 згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 23.10.2025 по справі № 243/4706/24 (кримінальне провадження № 22023050000004439):

- в сумі 50 000 грн ОСОБА_10 ;

- в сумі 100 000 грн ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- в сумі 150 000 грн ОСОБА_12 (унік облік номер операції: 502059);

- в сумі 100 000 грн ОСОБА_13 ;

- в сумі 150 000 грн ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- в сумі 126 000 грн ОСОБА_15 , паспорт НОМЕР_3 ;

- в сумі 149 000 грн ОСОБА_16 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

- в сумі 158 000 грн ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_5 ;

- в сумі 166 000 грн ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_6 ;

- в сумі 50 000 грн ОСОБА_19 ;

- в сумі 100 000 грн ОСОБА_20 ;

- в сумі 50 000 грн ОСОБА_21 ;

- в сумі 16 500 грн ОСОБА_22 ;

- в сумі 50 000 грн ОСОБА_23 (унік.облік номер операції: 502065);

- в сумі 50 000 грн ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 ( АДРЕСА_2 );

- в сумі 50 000 грн ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ( АДРЕСА_3 ).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 24.04.2026.

Суддя ОСОБА_1