Ухвала суду № 135954225, 23.04.2026, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/490/26

Провадження №1-кп/503/107/26

УХВАЛА

23 квітня 2026 року Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в рамках судового провадження у кримінальному провадженні № 12026160000000287 від 18.03.2026 року, клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Казахстан, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_5 , захисник адвокат ОСОБА_4 ,

встановив:

Прокурор подав до суду з вище вказане клопотання, в якому просить суд продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 із можливістю внесення застави у розмірі 3005 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 10000640 грн.

При цьому, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, а саме не відлучатися із населеного пункту м. Одеси, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказане клопотання обґрунтоване зазначенням обставин кримінальних правопорушень, обвинувачення у вчиненні яких пред`явлено ОСОБА_5 та викладене у змісті обвинувального акту, а також відзначено, що ризики, які були підставами для застосування до останнього запобіжного заходу на даний час жодним чином не зменшилися, не зникли та продовжують існувати.

Ураховуючи викладене прокурор вважає необхідним продовжити у відношенні обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави та покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.

Натомість захисник подала до суду клопотання про зміну запобіжного заходу, в якому просила суд змінити своєму підзахисному запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло в нічний період доби та встановленням відповідних обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, посилаючись на те, що її підзахисний захворювання, одне з яких є тяжким, з якими йому дуже тяжко знаходитись в СІЗО, що може привести до погіршення його стану здоров`я. Водночас обвинувачений має зайнятість у галузі сантехнічних робіт, хоча і непрацевлаштований. Також захисник вважає, що заявлені прокурором ризики, зокрема які б виправдовували тримання під вартою, відсутні.

Прокурор в підготовчому судовому засіданні просив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити з викладених в ньому підстав, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу відмовити за його безпідставністю. При цьому, уточнив, що розмір застави визначити в розмірі 3328000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_4 , яка приймала участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в підготовчому судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора та підтримали подане клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт з викладених в ньому підстав.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали клопотань суд встановив наступні обставини.

05.03.2026 року ОСОБА_5 вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України.

06.03.2026 року слідчим суддею Київського районного суду м. Одеси у справі № 947/19408/25 (провадження №1-кс/947/3354/26) до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Держаній установі «Одеський слідчий ізолятор», строком до 03.05.2026 року, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 3005 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10000640 грн. У разі внесення застави на ОСОБА_5 також було покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора чи суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

08.04.2026 року Одеським апеляційним судом у справі № 947/19408/25 №1-кс/947/3354/26 (провадження № 11-сс/813/752/26), за результатом апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2026 року, зазначену ухвалу скасовано та постановлено нову ухвалу, якою до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 03.05.2026 року включно, з можливістю застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 грн. У разі внесення застави на ОСОБА_5 також було покладено обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду; не відлучатись з м. Одеси без дозволу слідчого або прокурора; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, визначеним слідчим або прокурором; здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

Нормативно-правове обґрунтування:

Згідно ч.1-2 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 ч.2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень першого і другого речення ч.3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно положень другого речення ч.7 ст. 194 КПК України, у разі необхідності строк обов`язків, передбачених частинами п`ятою та шостою цієї статті, покладених на обвинуваченого може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

У відповідності до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

В свою чергу ч.1 і 3 ст. 199 КПК України передбачають, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Окрім того, положення ч.1 ст. 201 КПК України передбачають, що підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Висновки суду

Обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачений у вчиненні шести епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332 КК України, який є тяжким злочином, оскільки в своїй санкції передбачає покарання (основне покарання) у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, у зв`язку з чим та беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожуватиме йому у разі визнання винним, та вагомість наявних доказів, може ухилитися від суду, що є ризиком, передбаченим пунктом 1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Водночас із цим, суд відзначає, що сама кількість епізодів злочинної діяльності вказує на існування також ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, тобто передбаченого пунктом 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, у справі «Москаленко проти України», Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Ризик незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні (з якого виділенні матеріали в окреме провадження № 12026160000000287), передбачений пунктом 5 ч.1 ст. 177 КПК України, існує до моменту отримання від них показів безпосередньо під час судового розгляду.

У зв`язку з чим суд приходить до висновку про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3 і 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від суду; незаконного впливу на свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Для запобігання існуючим ризикам суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_5 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто на термін до 21 червня 2026 року включно.

Інший більш м`який запобіжний захід, на погляд суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захистом не надано доказів того, що захворювання, з приводу якого ОСОБА_5 звертався за отриманням медичної допомоги в умовах стаціонару ще у період з 08.11.2023 року по 13.11.2023 року, досі має негативний вплив на його здоров`я та потребує продовження лікування, оскільки єдиний медичний документ з цього приводу датований 13.11.2023 року, тобто понад два з половиною роки тому. Натомість наявність у обвинуваченого ОСОБА_5 іншого захворювання принаймні з 2026 року саме по собі не є свідченням неможливості його перебування в умовах слідчого ізолятору. Окрім того суду не надано документів, які б підтверджували обставину того, що в умовах тримання під вартою ОСОБА_5 неможливо, за потреби, надавати необхідну допомогу в медсанчастині слідчого ізолятору та/або додаткового залучення лікаря із закладу охорони здоров`я. При цьому, не підтверджено наявності і самих звернень ОСОБА_5 за медичною допомогою протягом строку його утримання в слідчому ізоляторі.

З огляду на вище наведене суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого про заміну застосованого до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт не є обґрунтованим, а відтак і не може бути задоволено судом.

Згідно ч.3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

У змісті клопотання прокурора зазначено, що належне процесуальне стримування обвинуваченого від порушення обов`язків покладених запобіжним заходом забезпечить застава у заявленому в розмірі 10000640 грн, проте в підготовчому судовому засіданні прокурор вже просив суд визначити заставу в розмірі 3328000 грн.

Суд відзначає, що ОСОБА_5 пред`явлено обвинувачення у вчиненні з корисливих мотивів у складі організованої групи осіб шести епізодів кримінальних правопорушень, за якими мало бути здійснено незаконне переправлення через державний кордон України множини осіб, кожен з яких мав сплатити грошову винагороду, розмірі якої становили по 100000 грн, 3000-3200 доларів США. Зазначене відображає на системність характеру протиправних дій та обсяги незаконних доходів організованої групи. Внаслідок зазначеного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірах від двадцяти до восьмидесятий прожиткових мінімумів для працездатних осіб, передбачених пунктом 2 ч.5 ст. 182 КПК України щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, нездатний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У відповідності до ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Водночас із цим другим реченням ч.5 ст. 182 КПК України передбачено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ураховуючи особу обвинуваченого, його матеріальний стан, обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 і 5 ч.1 ст. 177 КПК України, суд вважає, що застава має бути визначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 грн, що був визначений апеляційним судом на стадії досудового розгляду.

У разі внесення застави, зобов`язати обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього наступні додаткові обов`язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України: не відлучатись із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає м. Одеси, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.

При цьому, суд вважає безпідставною порушену прокурором в своєму клопотанні пропозиції щодо покладення на обвинуваченого додаткового обов`язку, передбаченого ч.5 ст. 194 КПК України, в частині стосовно зобов`язання обвинуваченого утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у кримінальному провадженні, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні (виділеному кримінальному провадженні) завершене, а складений і переданий на розгляд суду обвинувальний акт містить пред`явлення обвинувачення лише стосовно одного обвинуваченого.

Керуючись ст. 131, 132, 177, 182, 183, 193, 194, 196, 201, 205, 315, 369, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 21 червня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 1000 (однієї тисячі) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3328000 (три мільйони триста двадцять вісім тисяч) грн, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Одеській області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 прибувати за кожною вимогою до суду та покласти на нього виконання наступних додаткових обов`язків визначених ч.5 ст. 194 КПК України, у разі внесення визначеної у даній ухвалі застави та з моменту звільнення з-під варти внаслідок цього:

- не відлучатись із населеного пункту, в якому зареєстрований та проживає м. Одеси, без дозволу суду (засоби для зв`язку: телефони (068) 866-53-82, НОМЕР_1 ; електронна пошта: inbox@kd.od.court.gov.ua);

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії даної ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладених на обвинуваченого обов`язків до 21 червня 2026 року включно.

В іншій частині клопотання прокурора відмовити.

Відмовити в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Копію ухвали про продовження запобіжного заходу вручити обвинуваченому негайно після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали для виконання направити до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1