Рішення № 135954037, 23.04.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/15824/25

Провадження № 2/185/5668/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М. М.,

з участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно в порядку спадкування,

встановив:

У грудні 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2001 року, укладеного між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка діяла від свого імені та імені неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , який зареєстровано на Павлоградській Товарній біржі, реєстраційний номер 12/21-НД, покупці придбали квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 - мати позивачів.

Співвласниками квартири є позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Постановою державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області, позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки квартири, оскільки документ, що підтверджує право власності на зазначене майно, не відповідає вимогам законодавства України, неможливо вирахувати частку спадкового майна, яка належала спадкодавцеві, у зв`язку з чим виникла необхідність звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 08 січня 2026 року провадження у справі відкрито, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Позивач надав заяву про розгляд справи без його участі.

Від відповідачів до суду не надходило жодних заяв чи клопотань, відзив на позовну заяву відповідачі не подавали.

Третя особа відповідно до заяви просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позову не заперечувала.

На підставі ст.280 ЦПК України суд вбачає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір`ю позивачів.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 12.12.2001 року, посвідченого на Павлоградській товарній біржі, відповідачі продали, а ОСОБА_6 , яка діяла особисто за себе та як законний представник своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 (1988 р.н.), ОСОБА_2 (1990 р.н.), ОСОБА_1 (1993 р.н.), придбала трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Вказаний договір зареєстрований 12.12.2001 року Павлоградською товарною біржою за № 12/21-НД, та нотаріально посвідчений не був.

Відповідно до реєстраційного посвідчення, Павлоградське БТІ засвідчило, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 та позивачами на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованому 12/12-2001 Павлоградською товарною біржою 12/12-НД.

Відповідно до довідки КП Павлоградського МБТІ, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 та позивачами, станом на 24.12.2001 р. на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 12.12.2001 р. Павлоградською товарною біржою за р.12/21-НД та записано в реєстрову книгу №28-113.

Після смерті ОСОБА_6 заводилась спадкова справа, з якої вбачається, що спадкове майно прийняли її діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до копії постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.11.2025 року, ОСОБА_1 , який діє особисто від свого імені та на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 , було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, оскільки документ, що підтверджує право власності на вищезазначене майно не відповідає вимогам законодавства України, неможливо вирахувати частку спадкового майна, яка належала спадкодавцеві.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст.153 ЦК УРСР (в редакції станом на 18.07.1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.224 ЦК УРСР (в редакції станом на 18.07.1963 року), за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.47 ЦК УРСР (в редакції станом на 18.07.1963 року), нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про товарну біржу" (у редакції станом на 16.02.1993 року), товарна біржа є організацією, що об`єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов`язаних з ним торговельних операцій.

Статтею 2 вказаного вище Закону встановлено, що основними принципами діяльності товарної біржі є рівноправність учасників біржових торгів, застосування вільних (ринкових) цін, публічність проведення біржових торгів.

Отже, товарна біржа - це оптовий, регулярно діючий ринок, де відбувається торгівля сировиною, матеріалами, іншими товарами, допущеними до обігу на біржі, створений для зручності здійснення комерційної діяльності юридичними та фізичними особами, які, в свою чергу, повинні бути обов`язково зареєстрованими відповідною біржою як її учасники.

А відповідно до ч.2,4 ст.15 Закону України "Про товарну біржу" (у редакції станом на 16.02.1993 року), угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Разом із тим в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28 липня 1978 року № 3 було роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч.2 ст.47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.

На час укладення договору купівлі-продажу у грудні 2001 року сторони правочину не були обізнані про те, що правочин купівлі-продажу нерухомого майна, у відповідності до ст.47 ЦК України (в редакції станом на 18.07.1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час був чинним Закон України "Про товарну біржу", відповідно до ст. 15 якого, правочини, зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, перехід права власності, і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищесказаного житлового будинку, правочин був реальним і вчиненим у формі дозволеній чинним законодавством України. Усі вимоги договору купівлі-продажу, сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред`являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена відповідним відділом бюро технічної інвентаризації.

Реєстрація бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, не суперечила чинному законодавству.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово- комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі - продажу, міни, зареєстрованих біржою.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень від 01.07.2004 року право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Вищезазначене не суперечить й вимогами ст.328 ЦК України, відповідно до якої право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що при укладенні договору купівлі-продажу квартири, сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору, що ними визнається і не заперечується, а після укладення договору квартиру було передано покупцям, якою вони користуються до теперішнього часу, однак, реєстрація договору на товарній біржі не може замінити його нотаріального посвідчення, проте нотаріально посвідчити угоду позивачі не можуть, оскільки біржовий договір вже зареєстрований в органах технічної інвентаризації, а тому суд приходить до висновку, що порушене право позивачів підлягає поновленню, шляхом визнання укладеного договору купівлі-продажу дійсним.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У разі набуття майна кількома особами без визначення часток у правовстановлювальному документі таке майно вважається об`єктом спільної сумісної власності. Відповідно до засад цивільного законодавства, а також усталеної судової практики, при поділі спільного сумісного майна або визначенні часток співвласників презюмується рівність часток кожного з них, якщо інше не встановлено договором, законом або не доведено заінтересованою особою. Таким чином, за відсутності доказів іншого розміру часток, кожному співвласнику належить рівна частка у праві власності на відповідне майно.

Таким чином, на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 та позивачам належить по 1/4 частині квартири, а тому 1/4 частка квартири, яка належала ОСОБА_6 є спадковим майном, яке підлягає спадкуванню.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ч.2 ст.1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Згідно з ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Виходячи зі змісту ст.392 ЦК України, право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що до нотаріуса своєчасно звернувся ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини. Згідно довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, станом на день смерті ОСОБА_6 разом з нею був зареєстрований ОСОБА_1 . Отже, ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 фактично, на підставі ст. 1268 ЦК України.

Позивач ОСОБА_3 не надав суду доказів прийняття спадщини фактично чи своєчасного звернення з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса. Отже, ОСОБА_3 не входить до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_6 .

За таких обставин, суд вважає, що 1/4 частка квартири, яка належала ОСОБА_6 успадковується позивачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, тобто по 1/8 частині. З врахуванням зазначеного, за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід визнати право власності на 1/4+1/8 = 3/8 частин квартири за кожним, а за ОСОБА_3 1/4 частину квартири.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Павлоградської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №12/21-НД від 12.12.2001 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яка діяла від себе та від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєстрований Павлоградським бюро технічної інвентаризації 24.12.2001 року за №28-113.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційну скаргу може бути подано безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: не відомий, місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП: не відомий, місце проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Павлоградська міська рада, ЄДРПОУ 33892721, 51400, Україна, Дніпропетровська обл., місто Павлоград, вулиця Соборна, будинок 95.

Третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ: 02891115, місце знаходження: вул. Харківська, 114, м. Павлоград, Дніпропетровська обл.

Суддя М. М. Перекопський