Ухвала суду № 135953969, 21.04.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6111/25

1-кп/212/263/26

У Х В А Л А

21 квітня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12024041230001863 від 23 серпня 2024 року стосовно

ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_1 , в місті Кривому Розі, громадянин України, здобув професійно-технічною освіту, не працевлаштований, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Покровського районного суду міста Кривого Рогу перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року клопотання прокурора ОСОБА_3 про затримання ОСОБА_4 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено. Надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з метою приводу до Покровського районного суду міста Кривого Рогу для вирішення питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Так, в підготовчому засіданні прокурор підтримав клопотання про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. В ході судового слідства ОСОБА_4 неодноразово не з`являлася до судового засідання, його місцезнаходження постійно змінюється, що унеможливлює розгляд кримінального провадження.

Обвинувачений та захисник обвинуваченого заперечували щодо обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час. Щодо причин неявки в засідання обвинувачений зазначив, що в нього не було захисника, попередніх двох адвокатів обирали йому батьки і він думав, що не потрібно з`являтися в судові засідання, також вказав, що має роботу в іншому місті через це не приїздив до міста Кривого Рогу, проте доказів на підтвердження поважності причин неявки до суду не надав.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

За правилами ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

За змістом п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується..

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдається до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому. Отже, ризики слід вважати наявними за умови встановлення їх ймовірності. Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. При встановленні ризиків суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.

На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання, а також нехтування ним явки до суду в підготовчі засідання.

Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України яке зважаючи на санкцію відноситься до тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Отже, усвідомлюючи тяжкість покарання та невідворотність кримінальної відповідальності у випадку визнання його винуватим у майбутньому, обвинувачений вчиняє дії, спрямовані на переховування від суду.

Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді потенційного ув`язнення у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі, у перспективі робить цей ризик достатньо високим.

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна констатувати, виходячи виключно з суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («В. проти. Швейцарії»).

З цього слідує, тяжкість кримінального правопорушення сама по собі не є беззаперечним свідченням того, що в обвинуваченого існує бажання переховуватись від суду, а тому така обставина має значення лише у випадку встановлення інших релевантних факторів.

У відповідності до вимог п.1 ч.7 ст.42 КПК України обвинувачений зобов`язаний прибувати за викликом суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений час - заздалегідь повідомити про це суд.

Проте, передбачені КПК України обов`язки обвинуваченим ОСОБА_4 не виконуються, на судові виклики до суду для розгляду справи обвинувачений не прибуває, тобто ухиляється від явки до суду й не повідомляє суд про причини свого неприбуття.

У цьому контексті суд зауважує, що обвинувачений останній раз був присутній у підготовчому засіданні 25.06.2025 року, після чого переховувався від суду, до нього неодноразово судом застосовувалися примусові приводи, проте місцезнаходження його встановити не вдалося, що лише підтверджує існування встановленого ризику.

У пункті 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Слід зазначити, що ОСОБА_4 був обізнаний про дати підготовчих засідань, оскільки 21.08.2025 року надав заяву в якій зазначено, що надав згоду на отримання процесуальних документів в електронній формі та одержання від суду повісток про виклик до суду (а.с.158), тобто судові повістки та смс- повідомлення щодо дат підготовчих засідань надходили йому в особистий електронний кабінет, проте не з`являвся в підготовчі засідання , свідомо нехтуючи своїм процесуальним обов`язком прибувати за викликом суду та повідомляти причини неможливості прибуття, що є елементом затягування розгляду справи та зловживанням правами обвинуваченого.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин та оцінених у їх сукупності даних про особу обвинуваченого, характер і тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, а також факту його ухилення від явки до суду й надання дозволу на затримання ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

На думку суду інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов`язаний визначити обвинуваченому розмір застави, який відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Враховуючи обставини та тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 гривень 00 копійок, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, з урахуванням ризиків, визначених ст.177 КПК України.

Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Щодо призначення кримінального провадження до судового розгляду та прийняття цивільного позову, суд дійшов наступного.

Прокурор у підготовчому засіданні не заперечував щодо прийняття до розгляду цивільного позову, клопотав про призначення справи до судового розгляду.

Обвинувачений, його законний захисник у підготовчому засіданні не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду та прийняття цивільного позову.

Потерпіла та законний представник потерпілої не заперечували щодо призначення обвинувального акту до судового розгляду та наполягали на прийнятті цивільного позову.

Вимоги КПК України про забезпечення прав підозрюваного і обвинуваченого на захист та інші вимоги КПК України дотримані.

Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України.

Підстав для закриття провадження та повернення обвинувального акту немає.

За правилами ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Приписами ч. 4 ст. 128 КПК України визначено: форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов подано до початку судового розгляду, позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст. ст. 175,177 ЦПК України.

Оскільки до початку судового розгляду потерпілою ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов до обвинуваченого, тому його слід прийняти та розглядати одночасно з кримінальним провадженням.

Судове засідання, з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження, слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч.2 ст.27 КПК України, відсутні.

Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 315 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДЕРЖАВНІЙ УСТАНОВІ «КРИВОРІЗЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№3)» до 19.06.2026 року включно.

Взяти обвинуваченого ОСОБА_4 під варту в залі судового засідання Покровського районного суду міста Кривого Рогу.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_4 обов`язків, визначених КПК України.

Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 покласти на нього, такі обов`язки:

1) з`являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з`явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

4) не виїжджати за межі України.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.

Призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Покровського районного суду міста Кривого Рогу на 11 годину 10 хвилин 24 квітня 2026 року.

Прийняти до розгляду цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 та ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" про відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Визнати ОСОБА_6 цивільним позивачем, а ОСОБА_4 та ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "СК "ЄВРОІНС УКРАЇНА" цивільними відповідачами.

Клопотання представника потерпілої ОСОБА_7 про витребування доказів - задовольнити.

Витребувати з КП "КРИВРІЗЬКА МІСЬКА КЛІНІЧНА ЛІКАРНЯ № 2 КМР (місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, майдан 30-річчя Перемоги, буд.2) копії листів призначень медичних препаратів, які ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , приймав під час лікування, за період 22.08.2024 року по 10.09.2024 року, відповідно до медичної карти хворого № 24П24430.

Надіслати матеріали (інформацію) до Покровського районного суду (м. Кривий Ріг, вул. Захисників Азовсталі, 3, Дніпропетровська область та на електрону адресу: inbox@gtk.dp.court.gov.ua) протягом п`яти днів, з дня отримання ухвали суду.

В судове засідання викликати учасників судового провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення лише в частині обрання запобіжного заходу, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 23 квітня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1